Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9001/25
Номер провадження 2-а/711/88/25
17 жовтня 2025 року суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Демчик Р.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
встановив:
30.09.2025 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ГУНП в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Просив суд визнати незаконною та скасувати постанову серія ЕНА № 05590048 від 28.08.2025 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Позов обгрунтовує тим, що постановою поліцейського СРПП ГУНП в Черкаській області Хоменка В.В. серія ЕНА № 05590048 від 28.08.2025 року його, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 5 ст. 121 КУпАП за те, що 28.08.2025 року в м. Корсунь-Шевченківський по вул. Марценюка, керуючи транспортним засобом ЗАЗ номерний знак НОМЕР_1 керував транспортним засобом не будучи пристебнутим паском безпеки, чим порушив вимоги п.п в п. 2.3 ПДР України
Вважає вказану постанову незаконною та такою зо підлягає скасування.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 03.10.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ГУНП в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності залишено без руху.
Повідомлено позивача про необхідність виправити недоліки позовної заяви, а саме:
- надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, в якій вказати підстави та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку;
- надати до суду копію постанови серії ЕНА № 05590048 від 28.08.2025 року.
Встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали.
Вказана ухвала суду надійшла до електронного кабінету позивача 07.10.2025 23:34:34.
10.10.2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із копією постанови копією постанови серії ЕНА № 05590048 від 28.08.2025 року та заява про поновлення процесуального строку.
Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку та відкриття провадження у справі, суд виходить з наступного.
Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
При цьому звернення до суду має здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.
Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
У пункті 570 рішення у справі ВАТ "Нафтова компанія Юкос проти Росії" Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначив термін давності, як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності.
Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29.06.2010 №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, Європейський суд з прав людини сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Суд, надаючи правову оцінку питанню визначенню моменту, з якого починається перебіг строку звернення до суду, враховує презумпцію знання законодавства (ignorantia juris non excusat - незнання закону не вибачається), за змістом якої кожен вважається таким, що знає закони.
Правовою основою згаданої презумпції є обов'язок кожного неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Вказаний обов'язок закріплений частиною 1 статті 68 Конституції України. Суд наголошує на тому, що обов'язок додержання законів передбачає і обов'язок їх знання. Як наслідок, у відповідності до наведеної презумпції закони повинен знати кожний. З цього положення випливає загальновідома формула, а саме - незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, яка детермінована частиною другою статті 68 Конституції України.
Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Отже, виходячи з положень статей 122 і 123 КАС України, суд повинен перевірити дотримання позивачем строку звернення до суду, чітко встановивши час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод чи інтересів, а в разі пропуску строку - дати оцінку поважності причин його пропуску та в залежності від з'ясованого відкрити провадження у справі або повернути позовну заяву (на стадії до відкриття провадження) чи залишити її без розгляду (на стадії після відкриття провадження).
Оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, суд звертає увагу на те, що зі змісту положень КАС України вбачається, що у ньому, як правило, не визначено граничні межі, у яких адміністративні суди можуть приймати рішення про поновлення строку звернення до суду. Окрім цього, не містить КАС України й конкретних підстав та критеріїв, за якими можливо оцінити поважність причин пропуску відповідного строку.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25.01.2000 ЄСПЛ зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
ЄСПЛ у пунктах 37 та 38 рішення від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, і має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією з таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (пункт 41).
Таким чином, згідно з практикою ЄСПЛ застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановлювати відповідні процесуальні строки, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4)ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №№120/5780/20-а.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Вказане узгоджується із висновками, відображеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №9901/405/19.
Суд, оцінюючи поважність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є оскарження постанови поліцейського СРПП ГУНП в Черкаській області Хоменка В.В. серія ЕНА № 05590048 від 28.08.2025 року його, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 5 ст. 121 КУпАП, але саму постанову поліцейський йому не надав.
Отже, починаючи з 28.08.2025 року позивачу було достовірно відомо про прийняте щодо нього рішення, що підтверджується доданою ним квитанцією про сплату штрафу, відповідно до постанови серії ЕНА №5590048
Таким чином, починаючи з 29.08.2025 року розпочався десятиденний строк, передбачений КАС України для оскарження постанови, який сплив 08.09.2025 року.
Із адміністративним позовом позивач звернувся до Придніпровського районного суду м. Черкаси 30.09.2025 року (вхідний №38584/25), тобто з пропущенням процесуального строку.
Відповідно до ч.2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Відповідно до ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно усталеної судової практики поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (аналогічний висновок висловлений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №140/1770/19).
Так, обґрунтовуючи клопотання про поновлення процесуального строку, позивач посилається на те, що ним було подано позовну заяву до Придніпровського районного суду м. Черкаси про визнання незаконною та скасування постанови серія ЕНА № 05590048 від 28.08.2025 року.
Придніпровським районним судом м. Черкаси відкрито провадження у справі № 711/8142/25 за його позовом.
Однак, ухвалою суду від 18.09.2025 року його заяву повернуто та роз'яснено, що повернення заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
28.09.2025 року на його електронну адресу надійшло повідомлення по справі №711/8142/25 (провадження №2-а/711/82/25, а саме вищевказана ухвала Придніпровського районного суду м.Черкаси повернення заяви без розгляду.
Враховуючи це, ним було повторно подано позовну заяву до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом про визнання незаконною та скасування постанови серії ЕНА № 05590048 від 28.08.2025 року.
Як встановлено з системи документообігу Придніпровського районного суду м. Черкаси (Д-3), 03.09.2025 року ОСОБА_1 звертався до Придніпровського районного суду м. Черкаси із позовною заявою до ОСОБА_2 про оскарження постанови у сфері про адміністративне правопорушення, в якій просив скасувати постанову поліцейського СРПП ГУНП в Черкаській області Хоменка В.В. серії ЕНА № 05590048 від 28.08.2025 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за ч. ст. 121 КУпАП (справа №711/8142/25).
Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацької Н.М від 08.09.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оскарження постанови у сфері про адміністративне правопорушення залишено без руху і надано строк для усунення недоліків тривалістю у чотири дні з дня отримання копії ухвали.
Підставою для прийняття такого рішення стало те, що оскільки адміністративний позов до суду подано в електронному вигляді через систему «Електронний суд», заявником не надано відомостей про наявний зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС у відповідача та доказів надсилання останньому копії поданих до суду документів у паперовій формі листом з описом вкладення, з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу або у зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.
Заявником не додано копії постанови, яку він вважає неправомірною та просить суд скасувати. Також не додано належних доказів отримання цієї постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, яку він просить скасувати.
Крім того, відповідачем у справі не вказано юридичну особу та/або посадову особу, яка має нести відповідальність за цим позовом на думку позивача, а указано ОСОБА_2 , як фізичну особу.
Ухвалою судді Придніпровського районного суду м. Черкаси Кондрацької Н.М. від 18.09.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про оскарження постанови у сфері про адміністративне правопорушення повернуто позивачу, у зв'язку з не усуненням недоліків позовної заяви.
Вказана ухвала була доставлена до електронного кабінету Коверги І.І. 28.09.2025 9:50:01.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, щодо дотримання процесуальних строків. Вимоги до позовної заяви передбачені статтями 160 та 161 КАС України.
Таким чином, особа, яка має намір подати позов, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту позовної заяви (її підписання, підтвердження повноважень представника тощо), в тому числі процесуальних строків її подачі.
Слід зазначити, що про обставини події, яка мала місце за участю ОСОБА_1 та інспектора ДПП, а також винесену постанову, позивачу було відомо ще 28.08.2025 року. Позивач скористався правом у строки, передбачені чинним законодавством на звернення до суду з позовом 03.09.2025 року. Між тим, ті обставини, за яких його позовна заява була повернута ухвалою суду від 18.09.2025 року, а також обставини, які ним вказані у заяві про поновлення пропущеного строку щодо звернення до суду з позовом, датованим 30.09.2025 року не є тими обставинами, які можливо вважати непереборними та такими, що унеможливили своєчасне звернення до суду за захистом своїх прав та інтересів. Постановлення судом ухвали від 18.09.2025 року про повернення позовної заяви, яку позивач міг оскаржити до апеляційної інстанції також не є поважною причиною задля визнання поважними причин, за яких ОСОБА_1 був пропущений строк звернення до суду з позовом.
При постановлення судового рішення судом враховані висновки, які викладені у постанові ВС від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17, від 30.08.2021 у справі № 500/485/20.
Крім цього, звертаючись до суду із позовною заявою 30.09.2025 року позивач вказує на те, що поліцейський не надав йому копію постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Разом з тим, вказане твердження позивача не відповідає дійсності з огляду на таке.
Так, 10.10. 2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява ГУНП в Черкаській області про повернення позовної заяви позивачу, до якої додано копію постанови серії ЕНА № 05590048 від 28.08.2025. З постанови вбачається, що твердження позивача про не вручення йому постанови спростовується його особисто проставленим підписом на оскаржуваній постанові в п. 9.
Отже, на думку судді, позивачем не наведено поважних причин, які б унеможливили його звернення до суду в межах установленого КАС України строку, а обставини, на які він посилається, не свідчать про існування будь-яких перешкод у реалізації ним свого права на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів. Крім того, будь-яких інших обставин щодо поважності причин пропуску процесуального строку, позивачем не наведено.
Суд зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).
Таким чином, суд, враховуючи обізнаність позивача з існуванням порушеного права, відсутність будь-яких об'єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.
З огляду на наведене, суддя дійшов висновку про те, що позивач пропустив строк звернення до суду, а причини його пропуску, наведені позивачем у заяві про поновлення процесуального строку (строку звернення до суду) є неповажними, у зв'язку з чим суддя приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку.
Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених статею 123 КАС України.
Отже, зазначену позовну заяву слід повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.
Керуючись статтями 123, 160, 169, 243, 248 КАС України, суддя
постановив:
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для звернення до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - повернути позивачу.
Ухвала може бути оскаржено до Шостого адміністративного апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Р. В. Демчик