Справа № 564/3919/25
15 жовтня 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючий суддя Цвіркун О.С.
з участю секретаря судового засідання Забейди А.В.
розглянувши у відкритому судовому засідання цивільну справу за заявою Державної іпотечної установи про заміну сторони стягувача в судовому рішенні,
Представник Державної іпотечної установи звернувся до суду із заявою про заміну сторони стягувача в судовому рішенні, в якому просив суд замінити стягувача у судовій справі №2-260/2010 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» на Державну іпотечну установу.
В обґрунтування заяви зазначає, що 29.11.2010 року Костопільським районним судом Рівненської області було прийнято рішення у справі №2-260/2010 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого стягнуто на корить банку заборгованість за кредитним договором в розмірі 175790,02 грн. та судові витрати. Зазначає, що 11.02.2015 між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено договір відступлення права вимоги, відповідно до умов якого Державна іпотечна установа стала новим кредитором за кредитним договором №Ф1-06/50098-1221 від 06.12.2006, за яким заборгованість була стягнута рішенням суду у справі №2-260/2010.
Вказує, що 01.02.2013 між Банком та боржниками в ході примусового виконання рішення суду по справі №2-260/10 в рамках виконавчого провадження було укладено мирову угоду. Станом на 01.09.2025 мирова угода не виконана.
Представник заявника в судове засідання не з'явився, в прохальній частині заяви просив суд проводити розгляд справи за його відсутності.
Представник ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином.
Відповідно до ч.3 ст.442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши заяву та доданої до неї докази дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 29.11.2010 року Костопільським районним судом Рівненської області було задоволено позовну заяву ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №Ф1-06/50098-1221 від 06.12.2006 в розмірі 175790,02 грн., державне мито в розмірі 529,27 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120 грн.
Встановлено, що на підставі вказаного рішення Костопільським районним судом Рівненської області було видано виконавчі листи, які були пред'явленні до примусового виконання.
Судом встановлено, що 01.02.2013 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 було укладено мирову угоду, яка ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області №564/367/13-ц від 22.02.2013 була визнана.
З листа Костопільського відділу ДВС у Рівненському районі Рівненської області №34822 від 29.09.2025, судом встановлено, що виконавчі провадження які були відкритті на підставі виконавчих листів на виконання зазначеного рішення суду були закінчені згідно ч.2 ст.49 Закону України про виконавче провадження» та станом на 29.09.2025 повторно до виконання не пред'являлися.
Таким чином, у даній справі судом встановлено, що виконавчі листи на виконання вказаного вище рішення суду, Костопільським районним судом Рівненської області видавалися судом та пред'являлися до виконання.
Згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999 у редакції закону від 08.03.2011 року, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання становив 1 рік.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч. 5 ст. 442 ЦПК України).
Як вбачається із матеріалів справи 11.02.2015 року між Державною іпотечною установою та Банком було укладено договір відступлення права вимоги №17/4-В, за яким Державна іпотечна установа стала новим кредитором за кредитним договором №Ф1-06/50098-1221 від 06.12.2006, а внаслідок того, що Костопільським районним судом ухвалено рішення на користь Банку про стягнення солідарної заборгованості з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , Державна іпотечна установа є новим стягувачем у цивільній справі №2-260/2010.
Згідно Додатку №1 до договору відступлення прав вимоги №17/4-В від 11.02.2015, Державна іпотечна установа набула право вимоги до боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
За приписами ч. 1 ст. 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі в справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні, крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України, може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а відповідно до ст. 514 цього Кодексу, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як передбачено вимогами ч. ч. 1, 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Але разом з тим, ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.
Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21) сформулювала правовий висновок, згідно з яким заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених ч. 1 ст. 2 ЦПК України, у межах стадій судового процесу.
Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
Враховуючи висновок, сформульований Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10 (провадження № 14-197цс21), суд вважає, що правонаступник стягувача може звернутися до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження в межах строків пред'явлення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то подаючи заяву про заміну стягувача у виконавчому листі, такий правонаступник має одночасно подати заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, обґрунтовуючи поважність причин цього. У разі відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заява про заміну стягувача у виконавчому листі на правонаступника задоволенню не підлягає, оскільки в цьому випадку така заміна носить виключно формальний характер, не сприяє реалізації завдань цивільного судочинства та не відповідає принципу ефективності, оскільки не дає можливості виконати рішення суду без звернення до суду для вжиття додаткових заходів.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на 08.03.2015 року) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки:1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
Суд зазначає, що ухвала суду про визнання мирової угоди - це судовий акт, яким суд затверджує мирову угоду, укладену сторонами у справі, та припиняє провадження у справі. Така ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і, відповідно до законодавства, може бути виконавчим документом.
Оскільки строк пред'явлення мирової угоди до примусового виконання сплинув, а матеріали справи не містять доказів, що вказана мирова угода пред'являлася до примусового виконання, і питання про поновлення пропущеного строку для пред'явлення мирової угоди до виконання заявником не порушено, доказів що таке поновлення мало місце - не надано, правонаступник стягувача не звертається до суду із заявою про заміну стягувача у мировій угоді до відкриття виконавчого провадження в межах строків пред'явлення виконавчого документа до виконання, то суд приходить до висновку, що заява Державної іпотечної установи про заміну сторони стягувача у цивільній справі №2-260/210 до задоволення не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.442, 260-261 Цивільного процесуального кодексу України,
У задоволені заяви Державної іпотечної установи про заміну сторони у судовому рішенні - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її постановлення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 20.10.2025.
СуддяО. С. Цвіркун