Справа № 344/11677/25
Провадження № 2/344/4124/25
15 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.,
з участю секретаря Бурянна Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
В позові зазначено, що між сторонами зареєстровано шлюб 23.03.2018. Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась дочка ОСОБА_3 . Перебування у шлюбі суперечить інтересам позивача та доньки. Дочка проживає з позивачем, відповідач проживає окремо. Позивач самостійно забезпечує, та виконує батьківські обов'язки для належного виховання дитини. Догляд та утримання дитини потребує значних фінансів. Дочка щомісяця відвідує розвиваючі гуртки, заняття з художньої гімнастики, онлайн-заняття з англійської мови, у період з 01.10.2024 по 31.05.2025 донька відвідувала навчальний центр освітніх інновацій, та додаткові уроки з англійської мови. Відповідач є здоровим, працездатним, немає інвалідності та хронічних захворювань, за віком та станом здоровя є працездатною особою, має можливість працювати та заробляти. На даний час працює в Службі безпеки України.
Позивача просила розгляд справи здійснювати без її участі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому порядку. Причину неявки суду не повідомив. Клопотань щодо реалізації прав до суду не направлено, відзиву та позов відповідачем не подано.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Оскільки відповідача повідомлено про судовий розгляд у спосіб, що визначений законом, тому правові наслідки за його відсутність в судовому засіданні процесуальним законом повністю покладено на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні обставини.
Сторони зареєстрували шлюб 23 березня 2018 року у Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, що підтверджується наданим позивачем свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 батьками зареєстровано сторін спору.
ОСОБА_2 проходить військову службу в Службі безпеки України з 30.07.2007 року по даний час, що підтверджується довідкою від 06.03.2025 №60/11/2-97.
Донька сторін ОСОБА_3 відвідує онлайн-заняття з англійської мови з серпня 2024 року по сьогодні, загальна сума оплати складає 7377 грн., про що видана довідка №02/04/25 від 02.04.2025.
Позивачем надані квитанції про оплату нею уроків, додаткових занять доньки.
В п.2 ст.104 СК України вказано, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
В п.3 ст.105 СК України вказано, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ст.112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Отже, стороною позивача доведено наявність правових підстав для розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Відповідно до ч.4 ст.19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Відповідно до частин другої, третьої, четвертої статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Сторони не просили про залучення до участі у справі органу опіки та піклування.
Також не заявлено про спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, перебування дитини на утриманні виключно одного з батьків.
Для забезпечення юридичної визначеності може бути вирішено питання про визначення юридичного місця проживання дитини. Однак це судове рішення не належить до судових рішень про участь одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, перебування дитини на утриманні виключно одного з батьків. Законом встановлено інший порядок розгляду даних спорів.
У відповідності до ст.141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
В силу дії ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 182 СК України, встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 3196 гривень.
При визначенні розміру аліментів суд відповідно до ст. 182 СК України враховує вік сторін та дітей, потреби дітей щодо належного утримання.
Згідно з ч. 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
В п. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так само в п. 1 ст. 13 ЦПК України вказано, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В свою чергу, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, відповідач несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Враховуючи, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, інтереси дитини при визначенні розміру аліментів, виходячи з принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, відповідач несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Доказів на спростування вимог позивача відповідач суду не надав.
Відповідно до ст. 191 ч. 1 СК України, передбачено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
На підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Тому з відповідача слід стягнути судовий збір в сумі 1211, 20 на користь держави.
Крім того, позивачем сплачено судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу, позов задоволено в повному обсязі, а тому сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд, -
позов задовольнити.
розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 23 березня 2018 року у Івано-Франківському міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, актовий запис №452.
Дитину ОСОБА_3 залишити проживати з матір'ю.
Стягувати з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно до досягнення дитиною повноліття;
зазначені аліменти стягувати з 03.07.2025 року і до досягнення дитиною повноліття;
допустити негайне виконання рішення в частині стягнення одного щомісячного платежу аліментів;
стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211, 20 гривень;
стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову просити про зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Головуючий суддя Бородовський С.О.