Справа № 526/2815/25
Провадження № 2/526/1521/2025
іменем України
21 жовтня 2025 року Гадяцький районний суд Полтавської області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі судового засідання Лопушняк Т.П., розглянувши в м. Гадяч у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача звернувся до суду із зазначеним позовом, якому зазначив, що 21.01.2020 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та відповідачем укладено кредитний договір № 2797719360/216282, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 2500 грн. зі сплатою відсотків 1,85% на добу, строком на 30 днів. В подальшому, 31.05.2021 ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступив на користь ТОВ ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача, а 03.06.2021 ТОВ ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступив на користь ТОВ ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача. Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує. Внаслідок чого виникла заборгованість у загальному розмірі 6662,50 грн., яка складається з наступного - заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2500 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 4162,5 грн. Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість, а також судові витрати.
Представником відповідача надано відзив, в якому вказано, що умови договору (сума кредиту 2500 грн., строк кредиту 30 днів, відсоткова ставка 1,85% на день) не відповідають розрахунку позивача, а відповідачем 28.02.2020 було частково сплачено заборгованість в сумі 2936,82 грн. Щодо витрат на правову допомогу, то вважає їх завищеними. Просить позовні вимоги задовольнити частково, а саме: стягнути суму боргу у розмірі 812,68 грн.
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якій вказано, що заборгованість нарахована за 90 днів, докази часткової сплати заборгованості відсутні, а розмір витрат на правову допомогу відповідає здійсненню відповідних витрат. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представником відповідача надано заперечення на відповідь на відзив, в якому вказано, що залишок заборгованості становить 812,68 грн., НБУ ліквідував ліцензію ТОВ «ГОУФІНГОУ» в серпні 2022 року, тому перевірити факт сплати немає можливості. Заперечує проти стягнення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі. Просить стягнути з відповідача суму боргу у розмірі 812,68 грн.
Інших заяв та клопотань по справі не надійшло.
Ухвалою суду від 09.09.2025 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судове засідання.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.
Ключовими принципами статті 6 Конвенції є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.
Судом на підставі наданих матеріалів встановлено, що 21.01.2020 між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та відповідачем укладено кредитний договір № 2797719360/216282, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти у розмірі 2500 грн. зі сплатою відсотків 1,85% на добу, строком на 30 днів. В подальшому, 31.05.2021 ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступив на користь ТОВ ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача, а 03.06.2021 ТОВ ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступив на користь ТОВ ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача.
За розрахунком представника позивача відповідач має заборгованість у загальному розмірі 6662,50 грн., яка складається з наступного - заборгованість за тілом кредиту у розмірі 2500 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 4162,5 грн.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.
Із положень частини першої ст. 638 ЦК України слідує, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа.
Відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Поряд з цим, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до статті 251 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У даній справі встановлено, що договір № 2797719360/216282 укладено з умовами - сума кредиту 2500 грн., строк кредиту 30 днів, стандартна процентна ставка 1,85% в день.
Відтак, сторони погодили істотні умови договору, а саме: розмір грошових коштів, строк їх повернення та строк дії договору, а також відсоткову ставку за цей період.
В той же час, суд не погоджується з розрахунком представника позивача за договором, оскільки вони не відповідають умовам укладеного договору. Так, загальний розмір заборгованості складає - 3749,5 грн., з них основний борг у розмірі 2500 грн. + 1249,5 грн. відсотки (2500 грн. Х 1,85%Х30 днів/100). Аналогічний розмір зазначений у Додатку № 1 до Договору № 2797719360/216282, тому посилання представника позивача про нарахування відсотків протягом 90 днів є необґрунтованим та не приймається до уваги судом.
Та обставина, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, не позбавляє позивача обов'язку надати суду належні та допустимі докази щодо розміру заборгованості за відсотками, оскільки саме таким чином діють принципи диспозитивності та змагальності сторін у цивільному процесі.
Посилання представника позивача на відсутність доказів часткової сплати заборгованості судом відхиляються, оскільки з історії по картковому рахунку відповідача, на який 21.01.2020 було зараховано грошові кошти у розмірі 2500 грн., видно, що 28.02.2020 саме з цього карткового рахунку на користь «GOFINGO» було сплачено грошові кошти в розмірі 2936,82 грн., а тому суд погоджується з доводами представника відповідача, що розмір заборгованості становить 812,68 грн. (3749,50 грн. (борг з відсотками) - 2936,82 грн. (сплачена сума).
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
У відповідності зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Представником позивача при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн., оскільки позовна заява подана в електронній формі (3028,00 грн. Х 0,8), тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 290,69 грн.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформованій у справі №925/1545/20 від 18.02.2022.
У постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №824/9/22 зазначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини.
Відтак, відшкодування витрат на правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу, що узгоджується із позицією Верховного Суду у справі №127/9918/14-ц.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України).
Суд, враховуючи, що хоча умови оплати адвокатських послуг є договірними та погодженими на загальну суму 10 500,00 грн., застосуванню підлягає позиція ВП ВС, сформована у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, за змістом якої такі зобов'язання не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат.
Тому з огляду на малозначність спору та сформовану сталу судову позицію щодо вирішення заявлених позовних вимог суд погоджується із доводами відповідача, що постановлений до стягнення розмір правничих витрат у 10 500,00 грн. є надмірним, а отже підлягає зменшенню до 3 000,00 грн., що відповідатиме принципу пропорційності, критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, необхідних процесуальних дій сторони.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 258, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 44243120) заборгованість за кредитним договором від 21.01.2020 № 2797719360/216282 у загальному розмірі 812 (вісімсот дванадцять) грн. 68 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ФК «ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (код ЄДРПОУ 44243120) витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 290 (двісті дев'яносто) грн. 69 коп., а також витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн., а всього - 3 290 (три тисячі двісті дев'яносто) грн. 69 коп.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складений та підписаний 21.10.2025.
Головуючий: В. Г. Черков