Справа № 161/17462/25
Провадження № 3/161/5575/25
м.Луцьк 16 жовтня 2025 року
Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Мазур Д.Г., за участю: секретаря судового засідання Дручок О.М., розглянувши матеріали, які надійшли з Луцького РУП ГУНП у Волинській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) ,-
Згідно протоколу ВАД № 432224 15.08.2025 о 17 год. 10 хв., гр. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно матері ОСОБА_2 , а саме: словесно ображав, погрожував та замкнув, внаслідок чого завдав їй шкоду психологічному здоров'ю.
Дії ОСОБА_1 , працівниками поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Про судові засідання призначенні на 08.09.2025, 29.09.2025,16.10.2025, ОСОБА_1 , був повідомлений повістками про виклик в судові засідання, однак ОСОБА_1 , в судові засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, клопотання про відкладення розгляду справи від нього на адресу суду не надходило.
Згідно відповіді від Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_1 був мобілізований до лав ЗСУ, знаходиться на полігоні.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України» вказано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також суд зазначає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності не була позбавлена права взяти участь у судовому засідання в режимі відеоконференції, згідно вимог ст. 11 ЗУ «Про судоустрій та статус суддів», учасникам судового процесу на підставі рішення суду забезпечується можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у порядку, встановленому процесуальним законом. Обов'язок забезпечити проведення відеоконференції покладається на суд, який отримав судове рішення про проведення відеоконференції, незалежно від спеціалізації та інстанції суду, який прийняв таке рішення.
17.09.25 на адресу суду надійшла заява від потерпілої ОСОБА_2 про закриття провадження у справі, пояснює що між нею та ОСОБА_1 виник конфлікт, проте відносно неї не було застосовано психологічного чи фізичного насильства.
Суддя, дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали, доходить такого висновку.
Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Статтею 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» закріплено зазначення термінів, які вживаються у даному Законі.
Домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Із наведеного слідує, що домашнім насильством є будь-які із вищеперелічених дій кривдника.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів того, що конфлікт, який виник 15 серпня 2025 року близько 17 год 10 хв. в АДРЕСА_1 , між ОСОБА_1 та його мамою ОСОБА_2 мав ознаки домашнього насильства.
Зокрема, судом в ході розгляду справи не здобуто жодних відомостей про те, що ОСОБА_2 було спричинено шкоду її психічному здоров'ю.
На переконання суду, події, які мали місце 15.08.2025 року близько 17 год 10 хв. в м. Луцьк по вул. Городецька 35, між ОСОБА_1 та його мамою ОСОБА_2 , були звичайним побутовим конфліктом.
Аналізуючи надані суду докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 1 ст. 173-2 КУпАП.
Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відтак, відповідно до ст. 62 Конституції України, п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, суддя,
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП закрити, на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, в зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур