Справа № 161/8933/25
Провадження № 2/161/3431/25
21 жовтня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого - судді Мазура Д.Г.,
за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: ОСОБА_2 ,
представника третьої особи: Андрусік О. А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Виконавчий комітет Луцької міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Виконавчий комітет Луцької міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.
Позовні вимоги обґрунтувані тим, що він з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, який 14 листопада 2022 року був розірваний. Під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач зазначає, що з 2022 року відповідач ОСОБА_3 виїхала до Італії та постійно там проживає, а син ОСОБА_1 залишився проживати разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що син ОСОБА_1 навчається у 2 класі КЗЗСО «Луцький ліцей №26 Луцької міської ради» та позивач самостійно займається вихованням сина, матеріально його забезпечує. Позивач вказує, що ним створені належні умови для проживання дитини, син забезпечений всім необхідним для проживання та всебічного розвитку. Між позивачем та сином ОСОБА_1 встановлений міцний психологічний зв'язок, існує довіра та взаєморозуміння. Встановлення даного факту необхідне позивачу для захисту прав та інтересів пов'язаних з мобілізацією, а саме для отримання відстрочки від мобілізації.
За наведених обставин, ОСОБА_1 просить суд встановити факт самостійного виховання та утримання, неповнолітнього сина ОСОБА_1 ..
13 травня 2025 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області прийнято до розгляду позов та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено 10 червня 2025 року о 10 год 00 хв.
22 травня 2025 на адресу суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому ОСОБА_3 позов визнала та підтвердила факт самостійного виховання батьком ОСОБА_1 їхнього спільного сина
10 червня 2025 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачаСлужбу у справі дітей виконавчого комітету Луцької міської ради на Виконавчий комітет Луцької міської ради, як орган опіки та піклування.
01 липня 2025 представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Муха В.І., подав клопотання про виключення з прохальної частини позовної заяви прохання про витребування висновку у Служби у справах дітей Виконавчого комітету Луцької міської ради, про можливість ОСОБА_1 самостійно виховувати та утримувати сина.
01 липня 2025 ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області відмовлено у прийнятті визнання відповідачем ОСОБА_3 позову та закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 18 серпня 2025 року о 12 год. 10 хв.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення близькі за змістом до обґрунтувань позову та просив його задовольнити.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Муха В.І., надав пояснення аналогічні позову, заявлені вимоги підтримав.
25 серпня 2025 на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, згідно якою позов підтримує, щодо задоволення позовних вимог не заперечує.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Виконавчого комітету Луцької міської ради - Андрусік О. А., в судовому засіданні не заперечувала щодо встановлення факту самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 неповнолітнього сина ОСОБА_1 .
Суд заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до приписів пункту 2 ч. 1ст. 315 ЦПК України суд, зокрема, розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
У відповідності 315 - 318 ЦПК України суди розглядають справи про встановлення фактів перебування на утриманні, якщо вони мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення особистих немайнових чи майнових прав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що неповнолітній син проживає разом із ним, знаходиться на його утриманні і самостійному вихованні.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі з 29 жовтня 2016 по 14 листопада 2022, що підтверджується копією рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області про розірвання шлюбу у справі № 161/11747/22 від 14 листопада 2022 .
Також встановлено, що під час шлюбу у сторін народився син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .
Згідно довідки про реєстрацією місця проживання особи, відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 .
З акта обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 16 листопада 2023 року № 457 встановлено, що ОСОБА_1 проживає у будинку зі своїм сином ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Колишня дружина ОСОБА_3 знаходиться за кордоном.
Також в акті обстеження умов проживання від 02 жовтня 2024 року вказано, що за адресою: АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_1 разом з сином ОСОБА_1 проживають в квартирі, в якій зроблений ремонт, яка складається з трьох кімнат, кухні, коридору, наявні всі комунальні зручності. Наявні необхідні меблі та побутова техніка. Давид має окреме спальне місце, робочий стіл для навчання. Забезпечений одягом та продуктами харчування, санітарно-гігієнічний стан квартири в нормі. Фактично за цією адресою проживають і мають постійне місце реєстрації: ОСОБА_1 -батько, ОСОБА_1 - син, ОСОБА_4 -бабуся.
Згідно характеристики, виданої КЗЗСО «Луцький ліцей № 26» позивач ОСОБА_1 здійснює повну опіку над сином: проводить і забирає з ліцею, відвідує батьківські збори, оплачує обіди і полуденки на групі продовженого дня, матеріально забезпечує дитину усім необхідним шкільним приладдям, оплачує навчальні матеріали, фінансує екскурсії та майстер класи, у яких бере участь ОСОБА_5 .
Згідно довідки виданої Федарацією Комбат Дзю-Дзюцу Волинської області позивач ОСОБА_1 приводить сина на тренування, сплачує усі витрати на тренування, купівлю екіпірування та поїздки на змагання.
Також встановлено, що згідно акту обстеження умов проживання син ОСОБА_1 спілкується з мамою ОСОБА_3 по телефону та їздить до неї у Італію.
Окрім того, встановлено, що між сторонами фактично відсутній спір щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_1 , , сторони узгодили місце проживання сина ОСОБА_1 , де він впродовж тривалого періоду проживає та зареєстрований разом із батьком - ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, такі відносини відповідають приписам, передбаченим у ст. 160 СК України.
Належних та допустимих доказів винної поведінки та ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків судом не встановлено і позивачем не доведено.
Частиною 1 статті 121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та125 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст.14 та ч. 1 ст.15 СК України сімейні права та обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.
Права та обов'язки батьків щодо виховання дитини передбачені ст. ст. 150-151 СК України.
За приписами ч. 2 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст.ст.180,181 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
Згідно ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України;
Відтак, надані позивачем докази свідчать лише про проживання дитини разом з батьком, що сторонами не заперечується, однак жодним чином не підтверджують факт ухилення матері від участі у вихованні дитини.
Відповідач подав відзив, в якому ОСОБА_3 позов визнала та підтвердила факт самостійного виховання батьком ОСОБА_1 їхнього спільного сина. Пояснила, що потрапила в ДТП в Італії та в даний час лікується, а тому не має змоги для виконання батьківських обов'язків та догляду за сином. Просить встановити факт самостійного виховання та утримання ОСОБА_1 , неповнолітного сина ОСОБА_1 ..
У частинах першій, четвертій статті 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Отже, в розумінні приписів статті 206 ЦПК України суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.
Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
У цій справі, відповідачка не позбавлена батьківських прав, не визнана безвісно відсутньою або померлою, тобто її права не припинені і не обмежені, ані в силу закону, ані за рішенням суду, а факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом, як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов'язків з виховання дитини.
Цей позов поданий 08 травня 2025 року, під час воєнного стану, що дає підстави вважати, що подання позову пов'язане виключно із намірами отримання відстрочки від мобілізації.
Таким чином, з огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 8, 10-13, 83, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Виконавчий комітет Луцької міської ради про встановлення факту самостійного виховання та утримання неповнолітньої дитини-відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 );
Відповідач: ОСОБА_3 (місце проживання: : АДРЕСА_2 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_2 );
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Виконавчий комітет Луцької міської ради, як орган опіки і піклування(місцезнаходження: Волинська обл., Луцький р-н., м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 19, ЄДРПОУ 04051327);
Дата складення повного тексту рішення - 21 жовтня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Д.Г. Мазур