02 жовтня 2025 року
м. Чернівці
справа № 715/723/21
провадження 22-ц/822/708/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Височанської Н.К., Кулянди М.І.
секретаря Паучек І.І.
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
відповідач Моторне (транспортне) страхове бюро України
за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України, в інтересах якої діє адвокат Гусєв Павло Володимирович, на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 червня 2025 року, головуючий у першої інстанції Григорчак Ю.П.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у квітні 2021 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої вчинення кримінального правопорушення.
Після чого ОСОБА_1 у серпні 2021 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у новій редакції.
Зазначав, що 18 листопада 2020 року о 10 год. 40 хв. на автодорозі М-19 в межах населеного пункту с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Opel Astra» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку міста Чернівці, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення із зустрічним транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Vito» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок зіткнення транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Vito» занесло на зустрічну смугу, де відбулося зіткнення з транспортним засобом марки «ВАЗ-2112» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .
За наслідками дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: садна: в ділянці верхніх та нижніх кінцівок; верхніх повік обох очей; забійна рана нижньощелепної ділянки справа; забійно-рвані рани правого колінного суглобу; струс головного мозку; закритий скалковий внутрішньо-суглобний перелом лівої п'яткової кістки; закритий внутрішньо-суглобовий лінійний перелом лівої кульшової западини; забійно-рвана рана по передній поверхні середньої третини правої гомілки; відкритий скалковий перелом кісток правої гомілки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням відламків.
Тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні з 18 листопада 2020 року по 07 грудня 2020 року, вартість лікування становить 45321 грн 14 коп., придбано набір імплантатів для остеосинтезу гомілкової кістки NX Medical вартістю 19650 грн.
За довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №280992 від 10 березня 2021 року встановлено ІІ групу інвалідності.
Шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності дорівнює 90000 грн.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди завдано матеріального збитку у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу марки ВАЗ моделі 21124 номерний знак НОМЕР_3 .
Згідно із висновком судової автотоварознавчої експертизи експерта Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Зачиковського Д.Ю. від 17 грудня 2020 року №СЕ-19/126-20/8126-АВ/174-АТ вартість матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля марки ВАЗ моделі 21124 номерний знак НОМЕР_3 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди станом на 18 листопада 2020 року с становить 75055 грн 52 коп.
Цивільно - правова відповідальність автомобіля «Opel Astra» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 не застрахована полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 липня 2022 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України. Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із лікуванням в сумі 54474 грн 38 коп., шкоду, пов'язану з фізичним знищенням транспортного засобу, в сумі 75055 грн 52 коп., шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності в сумі 90000 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 250000 грн.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 21 листопада 2022 року вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 липня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 моральної шкоди та витрат на правничу допомогу вирішено не звертати до виконання у зв'язку з добровільним виконанням ОСОБА_2 рішення районного суду в цій частині.
Постановою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 липня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 листопада 2022 року в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Просив стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 відшкодування шкоди, пов'язаної із лікуванням, в сумі 54 474,38 грн., відшкодування, пов'язане із стійкою втратою працездатності, в сумі 90 000 грн., відшкодування шкоди, заподіяної знищенням майна, транспортного засобу марки «ВАЗ-21012» реєстраційний номер НОМЕР_3 , в сумі 75 055,52 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану вчиненням кримінального правопорушення, в сумі 250000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із лікуванням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 48 002 грн 29 коп., шкоду, пов'язану з фізичним знищенням транспортного засобу, в сумі 62 180 грн. 52 коп., шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності, в сумі 90 000 грн.
Стягнуто з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 11 713 грн 53 коп., витрати на проведення експертизи в сумі 6 000 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, залишено без розгляду.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Моторне (транспортне) страхове бюро України в апеляційній скарзі просить рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 червня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди відмовити.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги
Зазначає про неповне встановлення обставин, що мають значення для справи, здійснення Моторним (трансоптним) страховим бюро України за довідкою про розмір регламентної виплати від 11 серпня 2021 року виплату ОСОБА_1 коштів у розмірі 150 565,48 грн, які складаються з 90 000 грн. витрат за стійку втрату працездатності та 60 565,48 грн витрат, що пов'язані з відшкодування шкоди, завданої майну.
Вважає, що суд першої інстанції в цій частині повинен був відмовити у позові ОСОБА_1 у зв'язку з виконанням свого обов'язку Моторним (трансоптним) страховим бюро України до відкриття провадження у справі.
Рішення суду першої інстанції в частині витрат, пов'язані з лікуванням, є таким, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин справи та неналежним дослілденням доказів.
Відповідно до наданого розрахунку від 29 липня 2022 року відшкодування шкоди у зв'язку із лікування потерпілого становить 46 410,36 грн.
Посилається на те, що потерпілий ОСОБА_1 в порядку статей 33 та 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не звертався до Моторного (трансопртного) страхового бюро України з повідомленням про наступння дорожньо-транспортної пригоди та заявою про виплату.
Таким чином судові витрати повинні бути покладені на позивача ОСОБА_1 , оскільки, зловживаючи своїми правами, ОСОБА_1 не звертався в досудовому порядку до Моторного (страхового) бюро України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ісопчук В.В., просить апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхове бюро України залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України, в інтересах якого діє адвокат Гусєв П.В., підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди частково, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для захисту права ОСОБА_1 на стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України витрат, пов'язаних із лікуванням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в сумі 48 002 грн 29 коп., шкоду, пов'язану з фізичним знищенням транспортного засобу, в сумі 62 180 грн. 52 коп., шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності, в сумі 90 000 грн.
На обгрунтувнаня таких висновків судом першої інстанції зазначено, що внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, ОСОБА_2 було заподіяно шкоду здоров'ю потерпілого ОСОБА_1 у виді тяжких тілесних ушкоджень та майнову шкоду, у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу марки «ВАЗ 21012» реєстраційний номер НОМЕР_3 . Спричинення цих наслідків перебуває у причино-наслідковому зв'язку із діяннями ОСОБА_2 , вчиненням ним дорожньо-транспотної пригоди.
Судом першої інстанції відповідно до пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладено обов'язок відшкодувати шкоду потерпілому ОСОБА_1 на Моторне (транспортне) страхове бюро України, оскільки ОСОБА_2 не застраховано цивільно-правову відповідальність.
Суд першої інстанції враховуючи, що загальна сума підтверджених витрат на лікування потерпілого не перевищує ліміт відповідальності страховика, вважав стягнути з Моторного (трансопртного) страхового бюро України на користь потерпілого ОСОБА_1 витрат на лікування частково в сумі 48 002,29 грн.
При цьому суд першої інстанції вважав посилання Моторного (транспотного) страхового бюро України на те, що ОСОБА_1 мав надати оригінали чеків необґрунтованим виходячи із вимог статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Також судом першої інстанції, ураховуючи довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №280992, за якою ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності, задоволено позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення відшкодування за стійку втрату працездатності в розмірі 18 мінімальних заробітних плат, що становити 90000 грн.
Крім того суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з Моторного (трансоптного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 62180 грн 52 коп. страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілого, а саме транспортному засобу марки «ВАЗ-21012» реєстраційний номер НОМЕР_3 .
На обгрунтування таких висновків суд першої інстанції послався на висновок експерта № СЕ-19/126-20/8126-АВ/174-АТ від 17 грудня 2020 року, за яким вартість матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля марки ВАЗ-21012 реєстраційний номерний знак НОМЕР_3 , відновлення якого є економічно недоцільно, складає 75055 грн 52 коп., висновок експерта №91-12-24 від 18 лютого 2025 року, відповідно до якого ринкова вартість аварійно пошкодженого автомобіля марки ВАЗ 21124 державний номерний знак НОМЕР_3 станом на момент виконання експертизи складає 12 875 грн.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення наведеним нормам не відповідає в частині.
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 липня 2022 року встановлено, що 18 листопада 2020 року о 10 год. 40 хв. на автодорозі М-19 в межах населеного пункту с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Opel Astra» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку міста Чернівці, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення із зустрічним транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Vito» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок зіткнення транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Vito» занесло на зустрічну смугу, де відбулося зіткнення з транспортним засобом марки «ВАЗ-2112» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 липня 2022 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Стягнуто з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані із лікуванням в сумі 54474 грн 38 коп., шкоду, пов'язану з фізичним знищенням транспортного засобу, в сумі 75055 грн 52 коп., шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності в сумі 90000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 250000 грн.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 21 листопада 2022 року вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 липня 2022 року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 моральної шкоди та витрат на правничу допомогу вирішено не звертати до виконання у зв'язку з добровільним виконанням ОСОБА_2 рішення районного суду в цій частині.
Постановою Верховного Суду від 17 серпня 2023 року вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 липня 2022 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 листопада 2022 року в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 скасовано та призначено новий розгляд в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
За висновком експерта Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи Сливка І.В. від 28 грудня 2020 року №1231 мд згідно наданих медичних документів у ОСОБА_1 виявлено наступні тілесні ушкодження: садна: в ділянці верхніх та нижніх кінцівок; верхніх повік обох очей; забійна рана нижньощелепної ділянки справа; забійно-рвані рани правого колінного суглобу; струс головного мозку; закритий скалковий внутрішньо-суглобний перелом лівої п'яткової кістки; закритий внутрішньо-суглобовий лінійний перелом лівої кульшової западини; забійно-рвана рана по передній поверхні середньої третини правої гомілки; відкритий скалковий перелом кісток правої гомілки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням відламків.
Вищевказані тілесні ушкодження виникли в результаті дії твердих предметів, або ударів об такі, можливо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, по строку та обставинах можуть відповідати вказаному в постанові, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі що небезпечні для життя.
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №280992 від 10 березня 2021 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності по причині ДТП.
Відповідно до рахунку-фактури від 02 грудня 2020 року №410 постачальника фізичної особи підприємця ОСОБА_4 одержувач ОСОБА_1 , набір імплантатів для остеосинтезу гомілкової кістки NX Medical вартістю 19650 грн.
До матеріалів справи додано товарні чеки на придбання лікарських препаратів на суму 48002 грн 29 коп.
На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 26 грудня 2007 року ОСОБА_1 здійснено реєстрацію транспортного засобу марки ВАЗ моделі 21124 реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Згідно із висновком судової автотоварознавчої експертизи експерта Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Зачиковського Д.Ю. від 17 грудня 2020 року №СЕ-19/126-20/8126-АВ/174-АТ ринкова вартість автомобіля марки «ВАЗ» моделі 21124 номерний знак НОМЕР_3 станом на 18 листопада 2020 року становить 75055 грн 52 коп.
Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість оцінюваного автомобіля, вартість матеріального збитку визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ (2,п.8.2), тобто вартість матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля марки «ВАЗ» моделі 21124 номерний знак НОМЕР_3 внаслідок ДТП станом на 18 листопада 2020 року становить 75055 грн 52 коп.
Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи судового експерта ОСОБА_5 від 18 лютого 2025 року №91-12-24 ринкова вартість аварійно пошкодженого автомобіля марки ВАЗ 21124 державний номерний знак НОМЕР_3 станом на момент виконання експертизи складає 12875 грн.
За довідкою Моторного (транспортного) страхового бюро України від 11 серпня 2021 року №1 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих виплата у зв'язку із пошкодженням майна становить 60565 грн 48 коп., виплата у зв'язку із стійкою втратою працездатності складає 90000 грн.
Наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України від 17 серпня 2021 року №3.1/5512 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_1 » сплачено на рахунок ОСОБА_1 150565 грн 48 коп. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
На підставі платіжної інструкції Акціонерного товариства «Укрексімбанк» від 20 серпня 2021 року №1102714 Моторним (транспортним) страховим бюро України здійснено виплату ОСОБА_1 в сумі 150565 гн 48 коп. згідно наказу від 17 серпня 2021 року №3.1/5512.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною 1 статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина 1 статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до частини 1, 2 статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована не була.
Тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення страхового відшкодування з Моторного (транспортного) страхового бюро України.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 910/16820/21 (провадження № 12-44гс22) зазначила, що МТСБУ є спеціальним суб'єктом у сфері страхування.
Як визначає стаття 39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Бюро є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування відповідальності за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування відповідальності.
Згідно з підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Закону № 1961-IV одним з основних завдань МТСБУ є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.
Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Внаслідок заподіяння під час дорожньо-транспортної пригоди шкоди виникають цивільні права й обов'язки, пов'язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов'язок виплатити відповідне відшкодування за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених указаним Законом випадках - Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ)) та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не має обов'язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату).
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За статтею 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про страхування» страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком.
Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
За правилами абз.1 пункту 36.4 статті 36 вказаного Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За пунктом 23.1 статті 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; шкода, пов'язана із смертю потерпілого.
У пунктах 24.1-24.3 статті 24 Закону передбачено, що у зв'язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.
Витрати, пов'язані з лікуванням потерпілого в іноземній державі, відшкодовуються, якщо лікування було узгоджено з особою, яка має здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров'я. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану з лікуванням потерпілого, становить 1/30 розміру мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на дату настання страхового випадку, за кожний день лікування, підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я, але не більше 120 днів. Якщо страховику (МТСБУ) не надані документи, що підтверджують розмір витрат, зазначених у пункті 24.1 цієї статті, або їх документально підтверджений розмір є меншим, ніж мінімальний розмір, визначений відповідно до пункту 24.2 цієї статті, страховик (МТСБУ) здійснює
відшкодування у розмірі, визначеному в пункті 24.2 цієї статті.
Відповідно до пункту 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року розмір витрат на ліки, лікування, предмети догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
На підставі пункту 2 частини 26.2 статті 26 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить: у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.
На підставі частини 1статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).
Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)
В оцінці зазначених обставин суд під час перегляду цієї справи враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 61-13823св18, відповідно до якого відсутні підстави для визнання необґрунтованим визначеного страховиком розміру заборгованості відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і у такому разі потерпілий може спростувати визначений страховиком розмір шкоди шляхом проведення судової експертизи.
Вироком Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 липня 2022 року встановлено, що 18 листопада 2020 року о 10 год. 40 хв. на автодорозі М-19 в межах населеного пункту с. Чагор Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки «Opel Astra» державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в напрямку міста Чернівці, здійснив виїзд на зустрічну смугу руху та допустив зіткнення із зустрічним транспортним засобом марки «Mercedes-Benz Vito» державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . Внаслідок зіткнення транспортний засіб марки «Mercedes-Benz Vito» занесло на зустрічну смугу, де відбулося зіткнення з транспортним засобом марки «ВАЗ-2112» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 .
За змістом частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, вирок Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 липня 2022 року є обов'язковим для суду у цій справі в питанні, чи мало місце діяння, що містить склад злочину, і чи вчинено воно ОСОБА_2 .
За висновком експерта Чернівецького обласного бюро судово-медичної експертизи Сливка І.В. від 28 грудня 2020 року №1231 мд згідно наданих медичних документів у ОСОБА_1 виявлено наступні тілесні ушкодження: садна: в ділянці верхніх та нижніх кінцівок; верхніх повік обох очей; забійна рана нижньощелепної ділянки справа; забійно-рвані рани правого колінного суглобу; струс головного мозку; закритий скалковий внутрішньо-суглобний перелом лівої п'яткової кістки; закритий внутрішньо-суглобовий лінійний перелом лівої кульшової западини; забійно-рвана рана по передній поверхні середньої третини правої гомілки; відкритий скалковий перелом кісток правої гомілки на межі середньої та нижньої третини зі зміщенням відламків.
Вищевказані тілесні ушкодження виникли в результаті дії твердих предметів, або ударів об такі, можливо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, по строку та обставинах можуть відповідати вказаному в постанові, і відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі що небезпечні для життя.
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №280992 від 10 березня 2021 року ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності по причині ДТП.
Відповідно до рахунку-фактури від 02 грудня 2020 року №410 постачальника фізичної особи підприємця ОСОБА_4 одержувач ОСОБА_1 , набір імплантатів для остеосинтезу гомілкової кістки NX Medical вартістю 19650 грн.
Водночас заслуговують на увагу посилання Моторного (транспортного) страхового бюро України, в інтересах якого діє адвокат Гусєв П.В., в апеляційній скарзі на приєднання до матеріалів справи товарних чеків на придбання ОСОБА_1 лікарських препаратів та набору імплантатів для остеосинтезу гомілкової кістки NX Medical на суму 46410 грн 36 коп.
Не можна погодитися з твердженням Моторного (транспортного) страхового бюро України, в інтересах якого діє адвокат Гусєв П.В., в апеляційній скарзі на не дослідження судом першої інстанції доказів витрат на медичні препарати.
До матеріалів справи долучено витяг з медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_1 міської поліклініки №3 Чернівецької міської ради консультативний огляд хворого черговим невропатологом Центру невідкладної неврології лікарні швидкої медичної допомоги лікарем ОСОБА_6 від 04 серпня 2021 року, які містять відомості про те, що ОСОБА_1 оперований 18 листопада 2020 року, призначення медичних препаратів.
Крім того, судом першої інстанції правильно взиначено мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності ОСОБА_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у разі встановлення II групи інвалідності в розмірі 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку, в сумі 90000 грн (5000 грн х 18).
За змістом статті 28 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.
На підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 26 грудня 2007 року ОСОБА_1 здійснено реєстрацію транспортного засобу марки ВАЗ моделі 21124 реєстраційний номер НОМЕР_3 .
Згідно із висновком судової автотоварознавчої експертизи експерта Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Зачиковського Д.Ю. від 17 грудня 2020 року №СЕ-19/126-20/8126-АВ/174-АТ ринкова вартість автомобіля марки «ВАЗ» моделі 21124 номерний знак НОМЕР_3 станом на 18 листопада 2020 року становить 75055 грн 52 коп.
Враховуючи, що вартість відновлювального ремонту перевищує ринкову вартість оцінюваного автомобіля, вартість матеріального збитку визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ (2,п.8.2), тобто вартість матеріального збитку, завданого в результаті пошкодження автомобіля марки «ВАЗ» моделі 21124 номерний знак НОМЕР_3 внаслідок ДТП станом на 18 листопада 2020 року становить 75055 грн 52 коп.
Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи судового експерта ОСОБА_5 від 18 лютого 2025 року №91-12-24 ринкова вартість аварійно пошкодженого автомобіля марки ВАЗ 21124 державний номерний знак НОМЕР_3 станом на момент виконання експертизи складає 12875 грн.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що власнику ОСОБА_1 , транспортний засіб марки ВАЗ моделі 21124 реєстраційний номер НОМЕР_3 якого вважається знищеним, підлягає відшкодуванню різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди в сумі 62180 грн 52 коп. (75055 грн 52 коп. - 12875 грн).
Разом з тим судом першої інстанції не враховано, що за довідкою Моторного (транспортного) страхового бюро України від 11 серпня 2021 року №1 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_1 має право на виплату у зв'язку із пошкодженням майна в сумі 60565 грн 48 коп., виплата у зв'язку із стійкою втратою працездатності в сумі 90000 грн.
Наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України від 17 серпня 2021 року №3.1/5512 «Про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих ОСОБА_1 » сплачено на рахунок ОСОБА_1 150565 грн 48 коп. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди.
На підставі платіжної інструкції Акціонерного товариства «Укрексімбанк» від 20 серпня 2021 року №1102714 Моторним (транспортним) страховим бюро України здійснено виплату ОСОБА_1 в сумі 150565 грн 48 коп. згідно наказу від 17 серпня 2021 року №3.1/5512.
Факт перерахування Моторним (транспортним) страховим бюро України на користь ОСОБА_1 виплати, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, в сумі 90000 грн, виплати, пов'язаної з знищенням транспортного засобу, в сумі 60565 грн 48 коп. свідчить про виконання страховиком свого зобов'язання з виплати шкоди, пов'язаної з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу, шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Однак, наявність заяви ОСОБА_1 , поданої Моторному (транспортному) страховому бюро України про виплату страхового відшкодування, надання реквізитів рахунку для перечислення грошових коштів не дає підстави для висновку про досягнення згоди Моторним (транспортним) страховим бюро України та ОСОБА_1 про розмір страхового відшкодування.
Факт перерахування Моторним (транспортним) страховим бюро України на користь ОСОБА_1 виплати, пов'язаної з знищенням транспортного засобу, в сумі 60565 грн 48 коп. не свідчить про відмову потерпілого від одержання відшкодування у більшому розмірі.
В оцінці зазначених обставин суд під час перегляду цієї справи враховує правовий висновок Верховного Суду у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 61-13823св18, відповідно до якого відсутні підстави для визнання необґрунтованим визначеного страховиком розміру заборгованості відповідно до вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», і у такому разі потерпілий може спростувати визначений страховиком розмір шкоди шляхом проведення судової експертизи.
З огляду на визначення судом першої інстанції шкоди, пов'язаної із знищенням транспортного засобу, на підставі висновку судової автотоварознавчої експертизи експерта Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Зачиковського Д.Ю. від 17 грудня 2020 року №СЕ-19/126-20/8126-АВ/174-АТ щодо ринкової вартості автомобіля марки «ВАЗ» моделі 21124 номерний знак НОМЕР_3 станом на 18 листопада 2020 року в сумі 75055 грн 52 коп., висновку судової авто-технічної експертизи судового експерта Палишина Я.Д. від 18 лютого 2025 року №91-12-24 щодо ринкової вартості аварійно пошкодженого автомобіля марки ВАЗ 21124 державний номерний знак НОМЕР_3 станом на момент виконання експертизи в сумі 12875 грн., підлягає стягненню різниця в сумі 2 180 грн 52 коп. між шкодою, пов'язаною із знищенням транспортного засобу, в сумі 62180 грн 52 коп. та проведеною Моторним (транспортним) страховим бюро України на користь ОСОБА_1 виплатою, пов'язаною з знищенням транспортного засобу, в сумі 60565 грн 48 коп.
Не заслуговують на увагу посилання Моторного (трансопртногло) страхового бюро України, в інтересах якої діє адвокат Гусєв П.В., в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не зверталася до страхової компанії в порядку ст.26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов'язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 року зазначила, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального права та відмовив у позові про стягнення страхового відшкодування з тих підстав, що позивач не звернувся до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування, оскільки жодним законодавчим актом не передбачено обов'язку потерпілого звернутися попередньо до страховика, а незвернення до страховика не позбавляє права позивача звернутися до суду для стягнення страхового відшкодування
Верховний Суд у постанові від 21 серпня 2018 року у справі № 227/3573/16 вказував, що неповідомлення про страховий випадок не є підставною для відмови у виплаті страхового відшкодування, оскільки вказані дії не призвели до неможливості страховиком встановити вищевказані обставини.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі №465/4621/16-к зазначила, що позов до МТСБУ (зобов'язання якого витікають із положень закону, але за характером є ідентичними зобов'язанням страховика) щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, в межах кримінального провадження, може бути пред'явлено до суду. Крім цього, для розгляду в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до МТСБУ про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 286 КК України, попереднє звернення потерпілого до МТСБУ із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному статтею 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є обов'язковою умовою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи ( пункт другий частина третя статті 133 ЦПК України).
Частиною 6 статті 139 ЦПК України визначено, що розмір витрат на проведення експертизи встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Згідно з частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До матеріалів справи додано платіжну інструкцію Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від 16 серпня 2024 року № Р24А3123666303D0636 про оплату ОСОБА_1 витрат на експертизу в сумі 6000 грн.
Витрати на проведення судової авто-технічної експертизи судового експерта Палишина Я.Д. від 18 лютого 2025 року №91-12-24 щодо ринкової вартості аварійно пошкодженого автомобіля марки ВАЗ 21124 державний номерний знак НОМЕР_3 пов'язані з розглядом справи, оскільки рішення суду першої інстанції обгрунтовано таким доказом.
Урахувавши часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-трансопртної пригоди ( 22,13 %), підлягають стягненню з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи в сумі 1327 грн 80 коп.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Ураховуючи викладене, рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 червня 2025 року підлягає зміні в частині розміру шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, шкоди, пов'язаної з лікуванням потерпілого, скасуванню в частині стягнення шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, в сумі 90 000 грн з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України, в інтересах якої діє адвокат Гусєв Павло Володимирович, задовольнити частково.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 червня 2025 року в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, в сумі 90 000 грн скасувати.
У позові ОСОБА_1 до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення шкоди, пов'язаної із стійкою втратою працездатності, в сумі 90 000 грн відмовити.
Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 червня 2025 року в частині стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 шкоди, пов'язаної із лікуванням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 48002 грн 29 коп., шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, в сумі 62180 грн 52 коп. змінити.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 шкоду, пов'язану із лікуванням внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 46410 грн 36 коп., шкоду, пов'язану з фізичним знищенням транспортного засобу, в сумі 2 180 грн 52 коп.
Стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертизи в сумі 1327 грн 80 коп.
В іншій частини залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді Н. К. Височанська
М. І. Кулянда