01 жовтня 2025 року
м. Чернівці
справа № 727/13968/24
провадження 22-ц/822/761/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Половінкіної Н. Ю.
суддів Кулянди М.І., Одинака О.О.
секретаря Паучек І.І.
за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 , ОСОБА_4
відповідач Чернівецьке міське комунальне бюро технічної інвентаризації (Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради), ОСОБА_5 та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Романкюк Валерій Ілліч, на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 червня 2025 року, головуючий у першої інстанції Терещенко О.Є.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_4 , ОСОБА_1 у грудні 2024 року звернулися до суду з позовом до Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання технічного паспорту таким, що не відповідає дійсності, зобов'язання приведення допоміжного приміщення до попереднього стану, стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Зазначали що за час шлюбу придбали однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Над вказаною квартирою розташована однокімнатна квартира АДРЕСА_2 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Згідно поповерхового плану будинку та технічного паспорта Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації у квартирі АДРЕСА_3 зазначені житлова кімната площею 20,40 кв.м. та вбиральня площею 0,8 кв.м. без душової чи ванни.
У середині січня 2024 року розпочалося замокання стелі житлової кімнати квартири АДРЕСА_1 , яке продовжувалось до 04 березня 2024 року та призвело до руйнування штукатурки, внаслідок неправомірного проведення мережі водопостачання та розведення витоків у квартирі АДРЕСА_2 під підлогою.
Заподіяно майнову шкоду, за висновком будівельно-технічної експертизи судового експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Юзвенко Р.В. від 09 жовтня 2024 року №178 вартість ремонтно-відновлювальних робіт становить 15601 грн 76 коп.
Завдано душевних страждань, оскільки ОСОБА_5 тривалий час уникала від спілкування під час замокання стелі, внаслідок руйнування стелі кімнати в квартирі відсутня можливість нормального користування житлом, порушено звичний ритм життя, змушені витрачати час та кошти на звернення до фахівців, чим спричинено моральну шкоду в сумі 8000 грн.
Під час огляду комісією Чернівецького міськвиконкому квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_5 , остання відмовилась проводити його в присутності ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та заборонила робити обміри приміщень.
Вказували, що згідно плану квартири АДРЕСА_2 , наданого Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації листом №2453 від 13 листопада 2024 року, площа вбиральні складає 2,0 кв.м. з розташуванням душової, тобто, розширення проведено за рахунок житлової кімнати та кухні, перенесено мийку на протилежну сторону кухні, що потягло прокладення водопровідної та каналізаційної мережі під підлогою в порушення санітарно-будівельних норм.
Вважали, що переобладнання належать до самочинного будівництва, відсутні звернення про необхідність здійснення переобладнання у квартирі АДРЕСА_2 .
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 29 грудня 2005 року та рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 червня 2009 року власники, які користувались даною квартирою, за аналогічних обставин зобов'язувались приводити приміщення квартири до попереднього стану. Таким чином, розширена вбиральня з ванною в квартирі АДРЕСА_2 частково розташована над житловою кімнатою позивачів площею 20,0 кв.м.
При цьому вважали, що технічний паспорт, виготовлений Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації, не відповідає дійсності, оскільки розширення вбиральні за рахунок житлової кімнати та кухні повинно мати наслідком зменшення розміру останніх, але кімната залишилась згідно первісного технічного паспорта 20,40 кв.м., а кухня навіть стала більше - 11,40 кв.м. замість 11,30 кв.м.
Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації виготовлено вторинний технічний паспорт та легалізовано самочинне переобладнання квартири АДРЕСА_2 .
З урахуванням позовних вимог у новій редакції просили визнати технічний паспорт, виготовлений 22 квітня 2015 року Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради на квартиру АДРЕСА_3 таким, що не відповідає дійсності.
Зобов'язати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 привести приміщення квартири АДРЕСА_3 до попереднього стану відповідно до технічного паспорту Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації вбиральні розміром 0,8 кв.м, перенесення кухонної мийки та демонтажу водопровідної та каналізаційної мережі під підлогою;
Стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_1 15 601 грн 76 коп. матеріальної шкоди та 8 000 грн. моральної шкоди.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 червня 2025 року позов ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації (Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради), ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання технічного паспорту таким, що не відповідає дійсності, зобов'язання приведення допоміжного приміщення до попереднього стану, стягнення матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 3 335 грн 82 коп.
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 2 000 грн.
В іншій частині відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романюк В.І., в апеляційній скарзі просить рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 червня 2025 року в частині відмови у задоволені позовної вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_5 привести приміщення вбиральні до попереднього стану в розмірі 0,8 кв.м в квартирі АДРЕСА_3 скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити дану позовну вимогу.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02 червня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_1 матеріальної шкоди частково в сумі 3 335 грн 82 коп. та моральної шкоди в сумі 2000 грн змінити, стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 15601 грн 76 коп., моральну шкоду в сумі 8000 грн.
Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційну скаргу
Вказує, що судом першої інстанції не надано оцінки факту перепланування ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_3 та збільшення площі вбиральні.
Причиною затоплення квартири ОСОБА_4 , ОСОБА_1 є чергове самовільне збільшення ОСОБА_5 площі вбиральні (ванної/туалету) з 0,8 км.м. до 2,0 кв.м. з розташуванням душової за рахунок житлової кімнати та кухні, прокладенням водопровідної та каналізаційної мережі над кімнатою і кухнею квартири АДРЕСА_1 .
Згідно пункту 5.21 Державних будівельних норм 2.2.-15:2019 зі змінами від 01 вересня 2022 року не допускається розміщення туалету та ванної (або душової) над житловими кімнатами і кухнями.
Відповідно до пункту 19.11 Державних будівельних норм 2.5-64:2012 зі змінами від 01 березня 2019 року відкрите або приховане прокладання внутрішніх каналізаційних мереж не допускається під стелею, у стінах і у підлозі житлових кімнат, кухонь, спальних приміщень.
Співставлення попереднього технічного паспорту та нового технічного паспарту дає змогу встановити, що ОСОБА_5 збільшила розмір вбиральні з 0,8 кв.м. до 2,0 кв.м.
Тому позовна вимога про зобов'язання ОСОБА_5 привести приміщення
вбиральні до попереднього стану в розмірі 0,8 кв.м. у квартирі АДРЕСА_3 направлена на усунення порушення Державних будівельних норм, запобігання подальшого затоплення квартири.
Судом першої інстанції не враховано, що рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці №2-3916 від 29 грудня 2005 року констатовано, що у період 2003-2004 років у квартирі АДРЕСА_2 , яка на сьогоднішній день належить ОСОБА_5 , було здійснено незаконне перепланування, на площі частини кухні самовільно, без отримання дозволу влаштовано ванну кімнату над кухнею квартири АДРЕСА_4 . Внаслідок проведених самовільно будівельних робіт та неякісного проведення сантехнічних робіт по заміни каналізаційної мережі в квартирі АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 відбулося промокання стін та стелі.
Шевченківський районний суд м.Чернівці зобов'язав попереднього власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_8 демонтувати самовільно влаштовану ванну кімнату на площі кухні, інженерно-технічні мережі, пов'язані з її облаштуванням в квартирі АДРЕСА_3 .
Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 05 червня 2009 року у справі №2-45 попередній власник квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_9 самовільно здійснив незаконне облаштування душової кабіни площею 1,7 кв.м на частині площі кухні цієї квартири та інженерні мережі в ній.
Суд констатував, що вказані дії ОСОБА_9 є порушенням п.2.6 ДБН 2.08.01-89, згідно якого не допускається розміщення туалету чи ванної (душової) над жилими кімнатами та кухнею.
Шевченківський районний суд м.Чернівці зобов'язав попереднього власника квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_9 демонтувати самовільно влаштовану душову кабіну 1,7 кв.м та інженерно-технічні мережі, пов'язані з її облаштуванням на площі існуючої кухні в квартирі АДРЕСА_3 та привести приміщення кухні у попередній стан відповідно до інвентарної справи і плану обласного бюро технічної інвентаризації.
Вважає помилковим висновок суду першої інстанції що вказані рішення не можуть носити преюдиційний характер для розгляду даної справи.
Вважає необґрунтованим зменшення судом першої інстанції матеріальної шкоди до 3 335,82 грн, яка визначена висновком будівельно-технічної експертизи судового експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Юзвенко Р.В. від 09 жовтня 2024 року №178.
Також вважає помилковим висновок суду першої інстанції про зменшення моральної шкоди до 2000 грн., адже затоплення відбулось вже втретє, ОСОБА_4 , ОСОБА_1 попри свій вік вимушені шукати майстрів, будівельні матеріали, звертатися до адвоката, суду, нести судові витрати.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_5 , в інтересах якої діє адвокат Загарія О.Д., просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романюк В.І., залишити без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Відповідно до правила, встановленого ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно роз'яснень, які містяться в п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК України лише в разі, якщо буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. За цих умов апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі й зобов'язаний мотивувати в рішенні вихід за межі доводів апеляційної скарги, проведення перевірки справи в повному обсязі.
У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романюк В.І., рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 02 червня 2025 року в частині відмови у позові до Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про визнання технічного паспорту, виготовленого 22 квітня 2015 року Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради на квартиру АДРЕСА_3 таким, що не відповідає дійсності, не оскаржується.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Романюк В.І., підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи у позові ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання технічного паспорту таким, що не відповідає дійсності, зобов'язання приведення допоміжного приміщення до попереднього стану, суд першої інстанції дійшов висновку про неналежність способу захисту.
На обґрунтування таких висновків суд першої інстанції зазначив, що визнання технічного паспорту таким, що не відповідає дійсності не призведе до фактичного захисту прав та інтересів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 або поновлення обсягу їх майнових прав, оскільки технічний паспорт за своєю правовою природою не є правовстановлюючим документом.
З аналогічних підстав судом першої інстанції відмовлено у позові ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_5 привести приміщення вбиральні до первісного стану.
Водночас судом першої інстанції зазначено, що вимога ОСОБА_4 , ОСОБА_1 про зобов'язання ОСОБА_5 привести приміщення вбиральні до первісного стану 0,8 кв.м. ґрунтується на даних технічного паспорту, якій є нечинним.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди частково, суд першої інстанції вважав встановленим замокання стелі квартири АДРЕСА_1 на початку 2024 року та стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну відновленням та ремонтом стелі житлової кімнати, в сумі 3 335 грн 82 коп., моральну шкоду в сумі 2000 грн.
Мотивовано висновки суду першої інстанції висновком будівельно-технічної експертизи судового експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» ОСОБА_10 від 09 жовтня 2024 року №178, за яким встановлено у приміщенні поз. 5-3 площею 20,0 кв.м. на стелі відпадання штукатурного шару на площі 5,5 кв.м., плями водяного походження жовтого кольору, тріщини штукатурного шару і тріщини штукатурного шару на стінах.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між залиттям квартири та пошкодженням стін житлової кімнати, оскільки висновок будівельно-технічної експертизи судового експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» ОСОБА_10 від 09 жовтня 2024 року №178 не містить відомостей про замокання стін житлової кімнати, що підтверджується актом приватного підприємства «Регіон-Центр».
Суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , посилаючись, що внаслідок замокання кімнати квартира стала занедбаною, порушений звичайний ритм життя за відсутністю нормального проживання у пошкодженій кімнаті, були змушені захищати свої права у судовому порядку, звертатись до фахівців, не надали фактичних доказів спричинення моральної шкоди.
Крім того, суд першої інстанції вважав, що рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 29 грудня 2005 року (справа №2-3916) та рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 05 червня 2009 року справа №2-45) не мають преюдиційного характеру, оскільки мають різний предмет спору та сторін.
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення в частині, яка оскаржується, наведеним нормам не відповідає в частині
Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції
Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрований Чернівецьким міським відділом ЗАГС 16 вересня 1976 року актовим записом 1716 відповідно свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_11 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений державним нотаріусом Першої Чернівецької державної нотаріальної контори Глуговським В.В. 25 червня 2002 року.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, власниками квартири АДРЕСА_3 , є: ОСОБА_12 (5/6 часток) та ОСОБА_6 (1/6 частки).
Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , що знаходиться у власності ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , квартира загальною площею 34,1 кв.м, складається з кімнати площею 20,4 кв.м, кухні площею 11,3 кв.м, вбиральні площею 0,8 кв.м, балкону площею 1,6/0,5 кв.м.
На підставі технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , виготовленого Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації 22 квітня 2015 року за замовленням ОСОБА_14 , квартира загальною площею 35,4 кв.м, складається з кімнати площею 20,4 кв.м, кухні площею 11,4 кв.м, вбиральні (сполученої) площею 2,0 кв.м, балкону площею 1,6/0,5 кв.м.
Актом про залиття, що трапилось в системі холодного водопостачання та водовідведення в будинку АДРЕСА_6 , складений комісією підприємства, що здійснює управління будинком, його утримання та обслуговування, 04 березня 2024 року, затверджений директором приватного підприємства «Регіон-Центр» ОСОБА_15 , виявлено у кімнаті 5-3 площею 20,0 кв.м квартири АДРЕСА_1 , що внаслідок замокання міжповерхового перекриття з стелі кімнати відпала штукатурка площею 2,5 кв.м, проглядається вологий дерев'яний дощатий настіл.
Над квартирною АДРЕСА_4 поверхом вище на третьому поверсі розміщена квартира АДРЕСА_2 (власник ОСОБА_5 ). Над місцем затікання стелі квартири АДРЕСА_4 в квартирі АДРЕСА_2 розміщена вбиральня, під підлогою - вузол розведення витоків з квартирної каналізаційної мережі в загальнобудинковий вертикальний стояк.
Проникнення вологи в приміщення квартири АДРЕСА_4 через міжповерхове перекриття, замокання та відшарування штукатурки з стелі в кімнаті 5-3 площею 20,0 кв.м спричинено витоками з квартирної мережі водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_2 .
На підставі висновку будівельно-технічної експертизи судового експерта Спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Юзвенко Р.В. від 09 жовтня 2024 року №178, проведеної за заявою ОСОБА_4 , вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно виконати в приміщенні житлової кімнати поз.5-3 площею 20,0 кв.м квартири АДРЕСА_1 , для усунення наслідків її залиття, визначених станом на час проведення експертизи, з урахуванням опосередкованих цін на будівельні матеріали, із застосуванням комп'ютерної програми «Інпроект-Випуск Кошторисів» становить 11976 грн 90 коп., без урахування ПДВ, 15601 грн 76 коп. з урахуванням ПДВ 20%
Вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно виконати в приміщенні житлової кімнати поз.5-3 площею 20,0 кв.м квартири АДРЕСА_1 , для усунення наслідків її залиття, визначених станом на час проведення експертизи, з урахуванням опосередкованих цін на будівельні матеріали, із застосуванням комп'ютерної програми «Інпроект-Випуск Кошторисів» становить 15601 грн 76 коп. з урахуванням ПДВ 20%.
В наданих для виконання експертизи документах експерту був наданий технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 34,1 кв.м, яка складається з кухні площею 11,3 кв.м, санвузлу площею 0,8 кв.м, кімнати площею 20,4 кв.м, балкону площею 1,6/0,5 кв.м.
Станом на 22 квітня 2015 року міським бюро технічної інвентаризації був складений технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 , в якій були виконані роботи з розширення приміщення існуючої вбиральні за рахунок частини площі житлової кімнати із встановленням душової кабіни, шляхом розбирання існуючої перегородки та влаштування нової перегородки з легких конструкцій (дерев'яний каркас обшитий гіпсокартоном), що підтверджено листом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області від 24 вересня 2014 року №7/24/5-2/575, з урахуванням даного перепланування площі кухні та кімнати повинні зменшитись (кухня площею 11,0 кв.м, санвузол площею 2,0 кв.м, кімната площею 19,8 кв.м, балкон площею 1,6/0,5 кв.м).
Відповідно до листа заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Зазуляка В. від 29 травня 2024 року в плані квартири АДРЕСА_2 не вказано ванну або душову кімнату, а є вбиральня (сполучена) площею 2,0 кв.м, в якій розмішена ванна.
Встановити причину замокання та відставання штукатурного шару стелі квартири АДРЕСА_1 експерту не надається можливим без огляду квартири АДРЕСА_2 , яка розташована поверхом вище.
За повідомленням Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області від 24 вересня 2014 року №7/24/5-2/575 за результатами перевірки встановлено, що в квартирі АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_16 , виконані роботи з розширення приміщення існуючої вбиральні за рахунок частини площі житлової кімнати із встановленням душової кабіни.
На підставі інформації заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Зазуляка В.В. від 29 травня 2024 року №К-950-01/10-09/1343 згідно плану квартира АДРЕСА_7 складається з кухні площею 11,4 кв.м, вбиральні (сполученої) площею 2,0 кв.м, житлової кімнати площею 20,4 кв.м, обладнана балконом площею 1,6/0,5 кв.м, житлова площа квартири 20,4 кв.м, загальна площе квартири 34,3 кв.м. План квартири відповідає правовстановлюючим документам (договору купівлі-продажу) квартири АДРЕСА_2 та фактичному плануванню квартири. В плані квартири не вказано ванну або душеву кімнату, є вбиральня (сполучена) 2,0 кв.м, в якій розміщена ванна.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Відповідно до вимог частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року в справі № 206/1853/18 (провадження № 61-4205св21) вказано, що «позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту».
При цьому згідно із пунктом 5 частини 3 статті 175 ЦПК України підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує вимоги, а не саме по собі посилання на певну норму закону.
Предметом позову ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , тобто матеріально-правовою вимогою, стосовно якої останні просили ухвалити судове рішення, є визнання технічного паспорту, виготовленого 22 квітня 2015 року Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради на квартиру АДРЕСА_3 таким, що не відповідає дійсності;
зобов'язання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 привести приміщення квартири АДРЕСА_3 до попереднього стану відповідно до технічного паспорту Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації вбиральні розміром 0,8 кв.м, перенесення кухонної мийки та демонтажу водопровідної та каналізаційної мережі під підлогою;
стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_1 15 601 грн 76 коп. матеріальної шкоди та 8 000 грн. моральної шкоди.
Підставою позову, тобто обставинами, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, позову ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , зазначалося, здійснення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 самочинного переобладнання квартири АДРЕСА_3 шляхом збільшення площі вбиральні з 0,8 кв.м до 2,0 кв.м за рахунок приміщення кухні та житлової кімнати, що розташована над приміщенням житлової кімнати квартири АДРЕСА_1 ;
залиття у середині січня 2024 року житлової кімнати квартири АДРЕСА_1 , яке продовжувалось до 04 березня 2024 року та призвело до руйнування штукатурки, внаслідок неправомірного проведення мережі водопостачання та розведення витоків у квартирі АДРЕСА_2 під підлогою;
заподіяння майнової шкоди в сумі 15601 грн 76 коп., моральної шкоди в сумі 8000 грн.
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 63), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 24), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/190 (пункти 5.6, 5.9)).
Обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21).
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).
У пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» судам роз'яснено, що відповідно до положень ст.ст.391, 396 ЦК України позов про усунення порушень прав, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Статтею 41 Конституції України визначено, що використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 13 Конституції України власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
За змістом ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
На підставі частини 2 наведеної норми власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до статті 152 ЖК УРСР (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
Розділом 3 Державних будівельних норм України А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкту будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів в наслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників, поліпшення умов експлуатації відноситься до реконструкції.
До перепланування відносяться ремонтно-будівельні роботи, що провадяться за відповідними проектами із зміною фізичних параметрів цих приміщень, знесенням або перенесенням внутрішніх легких некапітальних перегородок, улаштуванням нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції жилого будинку з метою підвищення благоустрою та поліпшення умов проживання без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку або приміщенні.
У справі, яка переглядається, установлено, що здійснено виконання робіт у квартирі АДРЕСА_3 з перепланування приміщення вбиральні поєднаної площею 2,0 кв.м.
Таким чином, здійснення у квартирі АДРЕСА_3 перепланування приміщення вбиральні поєднаної площею 2,0 кв.м, яке не передбачало втручання у конструктивні елементи будівлі, не потребували отримання відповідних дозвільних документів на проведення таких робіт, не є самочинним будівництвом.
Водночас ОСОБА_1 , ОСОБА_4 пов'язувалося порушення права власності на квартиру АДРЕСА_1 із здійсненням ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_3 збільшення площі вбиральні до 2,0 кв.м за рахунок приміщення кухні та житлової кімнати, розташування над приміщенням житлової кімнати квартири АДРЕСА_1 .
Відповідно до Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" підсобні приміщення квартири (ванна, вбиральня, душова, приміщення для прання, кухня, комора) призначені для гігієнічних або господарсько-побутових потреб мешканців.
Згідно з п. 2.27 Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" в однокімнатних квартирах допускається суміщений санвузол (ванна, умивальник, унітаз). У дво-, трикімнатних квартирах обох категорій слід передбачати роздільні санвузли (ванна з умивальником і вбиральня з унітазом та умивальником). У квартирах, де чотири і більше кімнат, повинно бути не менше двох суміщених санвузлів, кожен з яких має бути обладнаний унітазом (вбиральня з умивальником та унітазом і ванна кімната з ванною, умивальником та унітазом).
Мінімальні розміри площі санвузлів: суміщений санвузол (обладнаний ванною, умивальником, унітазом, місцем для пральної машини) - 3,8 м; ванна кімната (обладнана ванною, умивальником, місцем для
пральної машини) - 3,3 кв.м; туалет (вбиральня, обладнана унітазом і умивальником) - 1,5 кв.м; туалет (вбиральня, обладнана унітазом без умивальника) - 1,2 кв.м.
На підставі пункту 2.28 Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" не допускається розміщення вбиральні та ванної (або душової) над житловими кімнатами і кухнями. Ці приміщення допускається розміщувати над кухнею квартир, розташованих у двох рівнях. Не допускається кріплення приладів і трубопроводів
безпосередньо до міжквартирних стін і перегородок, які огороджують
житлові кімнати.
На підтвердження обставин, з якими ОСОБА_1 , ОСОБА_4 пов'язувалося порушення права власності на жиле приміщення, до матерів справи надано акт про залиття, що трапилось в системі холодного водопостачання та водовідведення в будинку АДРЕСА_6 , складений комісією підприємства, що здійснює управління будинком, його утримання та обслуговування, 04 березня 2024 року, затверджений директором приватного підприємства «Регіон-Центр» ОСОБА_15 .
За змістом наведеного акту виявлено у кімнаті 5-3 площею 20,0 кв.м квартири АДРЕСА_1 , що внаслідок замокання міжповерхового перекриття з стелі кімнати відпала штукатурка площею 2,5 кв.м, проглядається вологий дерев'яний дощатий настіл.
Над квартирною АДРЕСА_4 поверхом вище на третьому поверсі розміщена квартира АДРЕСА_2 (власник ОСОБА_5 ). Над місцем затікання стелі квартири АДРЕСА_4 в квартирі АДРЕСА_2 розміщена вбиральня, під підлогою - вузол розведення витоків з квартирної каналізаційної мережі в загальнобудинковий вертикальний стояк.
Проникнення вологи в приміщення квартири АДРЕСА_4 через міжповерхове перекриття, замокання та відшарування штукатурки з стелі в кімнаті 5-3 площею 20,0 кв.м спричинено витоками з квартирної мережі водопостачання та водовідведення квартири АДРЕСА_2 .
На підставі висновку будівельно-технічної експертизи судового експерта Спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Юзвенко Р.В. від 09 жовтня 2024 року №178, проведеної за заявою ОСОБА_4 , для виконання експертизи експерту був наданий технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 34,1 кв.м, яка складається з кухні площею 11,3 кв.м, санвузлу площею 0,8 кв.м, кімнати площею 20,4 кв.м, балкону площею 1,6/0,5 кв.м.
Станом на 22 квітня 2015 року міським бюро технічної інвентаризації був складений технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_3 , в якій були виконані роботи з розширення приміщення існуючої вбиральні за рахунок частини площі житлової кімнати із встановленням душової кабіни, шляхом розбирання існуючої перегородки та влаштування нової перегородки з легких конструкцій (дерев'яний каркас обшитий гіпсокартоном), що підтверджено листом ДАБІ України, Інспекції ДОБК у Чернівецькій області від 24 вересня 2014 року №724/5-2/575, з урахуванням даного перепланування площі кухні та кімнати повинні зменшитись (кухня площею 11,0 кв.м, санвузол площею 2,0 кв.м, кімната площею 19,8 кв.м, балкон площею 1,6/0,5 кв.м).
Відповідно до інформації заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Зазуляка В.В. від 29 травня 2024 року в плані квартири АДРЕСА_2 не вказано ванну або душову кімнату, а є вбиральня (сполучена) площею 2,0 кв.м, в якій розмішена ванна.
Встановити причину замокання та відставання штукатурного шару стелі квартири АДРЕСА_1 експерту не надається можливим без огляду квартири АДРЕСА_2 , яка розташована поверхом вище.
За інформацією заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів міської ради Зазуляка В.В. від 29 травня 2024 року №К-950-01/10-09/1343 згідно плану квартира АДРЕСА_7 складається з кухні площею 11,4 кв.м, вбиральні (сполученої) площею 2,0 кв.м, житлової кімнати площею 20,4 кв.м, обладнана балконом площею 1,6/0,5 кв.м, житлова площа квартири 20,4 кв.м, загальна площе квартири 34,3 кв.м. План квартири відповідає правовстановлюючим документам (договору купівлі-продажу) квартири АДРЕСА_2 та фактичному плануванню квартири. В плані квартири не вказано ванну або душеву кімнату, є вбиральня (сполучена) 2,0 кв.м, в якій розміщена ванна.
Наведене спростовує висновок будівельно-технічної експертизи судового експерта Спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Юзвенко Р.В. від 09 жовтня 2024 року №178, проведеної за заявою ОСОБА_4 , в частині, що з урахуванням перепланування, підтвердженого листом Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області від 24 вересня 2014 року №7/24/5-2/575, площі кухні та кімнати повинні зменшитись (кухня площею 11,0 кв.м, санвузол площею 2,0 кв.м, кімната площею 19,8 кв.м, балкон площею 1,6/0,5 кв.м).
Відповідно до повідомлення Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області від 24 вересня 2014 року №7/24/5-2/575, встановлено перепланування квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_16 .
У матеріалах справи відсутні відомості про здійснення огляду квартири АДРЕСА_3 , яка належить ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області та іншими.
З висновку будівельно-технічної експертизи судового експерта Спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Юзвенко Р.В. від 09 жовтня 2024 року №178 вбачається, що експертом не оглядалась квартира АДРЕСА_3 .
Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , що знаходиться у власності ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , квартира загальною площею 34,1 кв.м, складається з кімнати площею 20,4 кв.м, кухні площею 11,3 кв.м, вбиральні площею 0,8 кв.м, балкону площею 1,6/0,5 кв.м.
На підставі технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , виготовленого Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації 22 квітня 2015 року за замовленням ОСОБА_14 , квартира загальною площею 35,4 кв.м, складається з кімнати площею 20,4 кв.м, кухні площею 11,4 кв.м, вбиральні (сполученої) площею 2,0 кв.м, балкону площею 1,6/0,5 кв.м.
У порівнянні вбачається, що відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_3 , виготовленого Чернівецьким міським комунальним бюро технічної інвентаризації 22 квітня 2015 року за замовленням ОСОБА_14 , площа кімнати 20,4 кв.м не змінена, площа вбиральні (сполученої) збільшена за рахунок приміщення кухні ( 0,33 кв.м х 1,31 кв.м.).
З огляду на наведене ОСОБА_1 , ОСОБА_4 не доведено порушення права власності влаштуванням у квартирі АДРЕСА_3 вбиральні розміром 2,0 кв.м над житловою кімнатою квартири АДРЕСА_1 .
На підставі частини 1статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).
Виходячи з висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішенні у справі «Бочаров проти України» від 17 березня 2011 року (остаточне 17 червня 2011 року), в пункті 45 якого зазначено, що «суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого королівства»). Проте таке доведення може впливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між особою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (див. рішення у справі «Салман проти Туреччини»)
Саме на позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 покладено обов'язок доведення факту дійсного порушення права, яке, на їх думку, полягає у тому, що у квартирі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 АДРЕСА_3 збільшено площу вбиральні до 2,0 кв.м за рахунок приміщення кухні та житлової кімнати, вбиральня розташована над приміщенням житлової кімнати квартири АДРЕСА_1 на порушення вимог пункту 2.28 Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення".
На вирішення будівельно-технічної експертизи судового експерта Спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Юзвенко Р.В. від 09 жовтня 2024 року №178, проведеною за зявою ОСОБА_4 , не ставилось питання про наявність порушень пункту 2.28 Державних будівельних норм В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення" у розташуванні у квартирі АДРЕСА_3 власників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 вбиральні площею 2,0 кв.м, хоча доведення позовних вимог є процесуальним обов'язком позивача.
У матеріалах справи відсутні докази влаштування у квартирі АДРЕСА_3 водопровідної та каналізаційної мережі під підлогою.
Каналізаційна мережа у квартирі - це система внутрішніх трубопроводів, яка збирає стічні води з усіх сантехнічних приладів (раковин, унітазу, ванни) та транспортує їх за межі квартири до зовнішньої мережі будинку.
На підставі акту про залиття, що трапилось в системі холодного водопостачання та водовідведення в будинку АДРЕСА_6 , складений комісією підприємства, що здійснює управління будинком, його утримання та обслуговування, 04 березня 2024 року, затверджений директором приватного підприємства «Регіон-Центр» ОСОБА_15 , у вбиральні квартири АДРЕСА_3 під підлогою лише вузол розведення витоків з квартирної каналізаційної мережі в загальнобудинковий вертикальний стояк.
Також ОСОБА_1 , ОСОБА_4 не надано доказів порушення права власності на квартиру АДРЕСА_1 перенесенням кухонної мийки у квартирі АДРЕСА_3 .
Отже, ОСОБА_1 , ОСОБА_4 не доведено порушення права власності на квартиру АДРЕСА_1 влаштуванням у квартирі АДРЕСА_3 водопровідної та каналізаційної мережі під підлогою, що перенесення кухонної мийки у квартирі АДРЕСА_3 створює перешкоди у користуванні належним їм жилим приміщенням.
Не можна погодитися з доводами ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на визначення судом першої інстанції майнової шкоди в сумі 3335 грн 82 коп., моральної шкоди в сумі 2000 грн на порушення норм матеріального права.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, на підставі якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21)).
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункт 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України).
За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.
Згідно з частиною першою статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
За змістом частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною другою указаної статті надано визначення такої категорії як моральна шкода, а саме: моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Частиною першої статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
За змістом абзацу 1 пункту 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна ману юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.
Згідно з частиною 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Аналіз положень статті 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв'язок між ними та вина заподіювача шкоди.
У разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року в справі № 753/15095/17 (провадження № 61-16500св20)).
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16, протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
При цьому цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).
З урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (стаття 1192 ЦК України, у редакції, чинній на момент розгляду справи судом першої інстанції).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 754/1108/15-ц (провадження № 61-16856св20) зазначено, що «при визначенні розміру відшкодування шкоди, заподіяної майну, незалежно від форм власності, судам слід враховувати, що відшкодування шкоди шляхом покладення на відповідальну за неї особу обов'язку надати річ того ж роду та якості, полагодити пошкоджену річ, іншим шляхом відновити попереднє становище в натурі застосовується, якщо за обставинами справи цей спосіб відшкодування шкоди можливий. У разі коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб полагодити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювана шкоди як при відшкодуванні в натурі, так і при відшкодуванні заподіяних збитків грішми, потерпілому на його вимогу відшкодовуються неодержані доходи у зв'язку із заподіянням шкоди майну».
Відповідно до пункту 9 Постанови Пленуму Верховного Суду № 6 від 27.03.1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" коли відшкодування шкоди у натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкодженому річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи, або виконаних робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як роз'яснено у пункті 3постанови Пленуму Верховного Суду Українивід 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вказані висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 635/6868/16-ц.
Згідно роз'яснень, наданих у пункті 5 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 травня 2022 року у справі № 761/28949/17 зазначила, що при розгляді справи суд з'ясовує: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв'язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.
Задовольняючи позов ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди частково, суд першої інстанції вважав встановленим замокання стелі квартири АДРЕСА_1 на початку 2024 року, не спростування власником квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_5 , що шкоди завдано не з її вини.
Мотивовано висновки суду першої інстанції висновком будівельно-технічної експертизи судового експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» Юзвенко Р.В. від 09 жовтня 2024 року №178, за яким встановлено у приміщенні поз. 5-3 площею 20,0 кв.м. на стелі відпадання штукатурного шару на площі 5,5 кв.м., плями водяного походження жовтого кольору, тріщини штукатурного шару і тріщини штукатурного шару на стінах.
ОСОБА_4 , ОСОБА_1 не спростовано висновок суду першої інстанції про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між залиттям кімнати квартири АДРЕСА_1 та виникненням тріщин штукатурного шару на стінах кімнати.
Так, висновок будівельно-технічної експертизи судового експерта спільного підприємства «Західно-Український Експертно-Консультативний Центр» ОСОБА_10 від 09 жовтня 2024 року №178 не містить відомостей про замокання стін житлової кімнати.
За актом про залиття, що трапилось в системі холодного водопостачання та водовідведення в будинку АДРЕСА_6 , складеним комісією підприємства, що здійснює управління будинком, його утримання та обслуговування, 04 березня 2024 року, затвердженим директором приватного підприємства «Регіон-Центр» ОСОБА_15 , у кімнаті 5-3 площею 20,0 кв.м квартири АДРЕСА_1 внаслідок замокання міжповерхового перекриття з стелі кімнати відпала штукатурка площею 2,5 кв.м, проглядається вологий дерев'яний дощатий настіл.
Тому судом першої інстанції обгрунтовано стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 , ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 3 335 грн 82 коп., заподіяну ремонтно-відновлювальними роботами (відбивання штукатурного шару стелі, ремонт штукатурки стелі по дереву, поліпшення штукатурення поверхні стелі, фарбування стелі водоемульсійною фарбою).
ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , звертаючичсь до суду з позовом про стягнення моральної шкоди в сумі 8000 грн, обсяг завданої моральної шкоди пов'язували з душевними стражданнями, оскільки ОСОБА_5 тривалий час уникала від спілкування під час замокання стелі, внаслідок руйнування стелі кімнати в квартирі відсутня можливість нормального користування житлом, порушено звичний ритм життя, змушені витрачати час та кошти на звернення до фахівців.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в пункті 9Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого- спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15-ц (провадження № 14-298цс18) зроблено висновок про те, що моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з'ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Вказані правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18).
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).
На підставі ч.1 ст.50 ЦПК України позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно.
Предметом спору є матеріально-правовий об'єкт моральна шкоди, з приводу якої виник правовий спір між ОСОБА_1 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 .
Однак, предметом спору між ОСОБА_1 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 про відшкодування моральної шкоди є однорідні права та обов'язки кількох позивачів.
Право ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на виконання ОСОБА_5 зобов'язання з відшкодування моральної шкоди на користь кількох позивачів, не є спільними правами ОСОБА_1 , ОСОБА_4 .
Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування ОСОБА_1 , ОСОБА_4
моральної шкоди в сумі 2000 грн. на порушення норм матеріального права.
З огляду на характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав ОСОБА_1 у зв'язку із здійсненням ОСОБА_5 залиття кімнати квартири АДРЕСА_1 , руйнуванням стелі кімнати, відсутності можливості нормального користування житлом, характер немайнових втрат їх тривалості, можливості відновлення та з урахуванням інших обставин тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 слід визначити в сумі 1000 грн.
Ураховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_4 у зв'язку із здійсненням ОСОБА_5 залиття кімнати квартири АДРЕСА_1 , руйнуванням стелі кімнати, відсутності можливості нормального користування житлом, характер немайнових втрат їх тривалості, можливості відновлення та з урахуванням інших обставин тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 слід визначити в сумі 1000 грн.
Разом з тим резолютивна частина рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02 червня 2025 року щодо задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації (Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради) про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання технічного паспорту таким, що не відповідає дійсності, зобов'язання приведення допоміжного приміщення до попереднього стану частково суперечить мотивувальній частині щодо висновку про наявність підстав для відмови у позові ОСОБА_4 , ОСОБА_1 до Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання технічного паспорту таким, що не відповідає дійсності, зобов'язання приведення допоміжного приміщення до попереднього стану.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно із п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02 червня 2025 року підлягає зміні в частині задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_4 до Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації (Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради) про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання технічного паспорту таким, що не відповідає дійсності, зобов'язання приведення допоміжного приміщення до попереднього стану частково, стягнення матеріальної та моральної шкоди стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_4 моральної шкоди в сумі 2000 грн з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.
Керуючись п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Романюк Валерій Ілліч, задовольнити частково.
Рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 02 червня 2025 року змінити.
Абзац перший резолютивної частини рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 02 червня 2025 року викласти в наступній редакції.
У позові ОСОБА_1 , ОСОБА_19 до Чернівецького міського комунального бюро технічної інвентаризації (Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Чернівецької міської ради) про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання технічного паспорту таким, що не відповідає дійсності, зобов'язання приведення допоміжного приміщення до попереднього стану, стягнення матеріальної та моральної шкоди відмовити.
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_19 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання технічного паспорту таким, що не відповідає дійсності, зобов'язання приведення допоміжного приміщення до попереднього стану, стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.
Рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 02 червня 2025 року в частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_19 моральної шкоди в сумі 2000 грн змінити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_19 моральну шкоду в сумі 1000 грн кожному.
В іншій частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Н. Ю. Половінкіна
Судді М. І. Кулянда
О. О. Одинак