Єдиний унікальний номер 612/780/24
Номер провадження 22-ц/818/1949/25
16 жовтня 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Мальованого Ю.М.,
суддів: Маміної О.В., Яцини В.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Шевченко В.Р.,
представника заявника адвоката Мирошниченко К. П.,
представника МО України Пономаренка В. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2024 року в складі судді Масло С.П. по справі № 612/780/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, заінтересована особа - Міністерство оборони України, -
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 , заінтересована особа - Міністерство оборони України.
Заява мотивована тим, що з 2020 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 проживали як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки; сторони мали намір зареєструвати шлюб.
На підтвердження обставин спільного проживання заявниця посилалась на покази свідків, досліджених у справі № 615/839/22 про встановлення батьківства, а також письмові докази: особисті речі та документи померлого, що зберігаються у заявниці (військові та медичні документи, трудова книжка, посвідчення), тощо.
04.05.2022 о 16:10 від командира НОМЕР_1 механізованого батальйону в/ч НОМЕР_2 надійшла доповідь про факт загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 від чисельних осколкових поранень, несумісних із життям. Згідно з довідкою про смерть ОСОБА_2 , 1992 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (датою смерті зазначено дату прибуття тіла до моргу). 08 травня 2022 року похований на «Алеї Слави» кладовища м. Харкова (пр. Гагаріна, 362), що підтверджується свідоцтвом на поховання; 14 травня 2022 року заявницею отримано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 .
На момент смерті ОСОБА_2 заявниця перебувала при надії; ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася донька ОСОБА_3 ; 19 липня 2022 року отримано свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 (відомості про батька внесено за ч.1 ст.135 СК України).
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 22.08.2022 у справі № 615/839/22 встановлено факт, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є біологічним батьком ОСОБА_3 ; рішення набрало законної сили 27.09.2022.
За витягами з ДРАЦС від 27.09.2024 встановлено, що батьки ОСОБА_2 померли (батько - у 2010 році, мати - ІНФОРМАЦІЯ_4 ), отже близькі родичі, які могли б заявляти самостійні вимоги щодо спірних соціальних виплат, відсутні.
Заявниця зверталась до ІНФОРМАЦІЯ_5 щодо отримання нарахованих, але невиплачених коштів ОСОБА_2 та щодо оформлення допомоги, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022; заяву на виплату за малолітню дитину прийнято, щодо заявниці усно повідомлено про необхідність судового встановлення факту спільного проживання без шлюбу.
Представник Міністерства оборони України подав відзив на позовну заяву, в якому просив закрити провадження, посилаючись на наявність спору про право та непідвідомчість справи окремому провадженню.
Рішенням Близнюківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2024 року заяву ОСОБА_1 задоволено: встановлено юридичний факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу станом на день смерті ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із цим рішенням, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, у якій просило рішення скасувати та ухвалити нове - про відмову в задоволенні заяви або про залишення заяви без розгляду. Скарга мотивована тим, що у заявниці відсутні належні докази спільного проживання, а спір, на думку апелянта, є публічно-правовим і пов'язаний з питанням призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця. Міністерство оборони зазначає, що заявлені вимоги фактично спрямовані на підтвердження права особи на отримання бюджетних коштів, тому справа не підлягає розгляду в порядку окремого провадження за правилами цивільного судочинства. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог, не встановив обставин, які свідчать про наявність взаємних прав та обов'язків між особами, а висновки суду ґрунтуються лише на показаннях свідків без належних письмових доказів.
06 березня 2025 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини, належно оцінив докази та дійшов правильного висновку про спільне проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 однією сім'єю без шлюбу. Наголошено, що справа не є публічно-правовою, а встановлення факту необхідне виключно для підтвердження соціального статусу та реалізації права на допомогу, передбачену постановою КМУ №168 від 28.02.2022.
Заслухавши суддю-доповідача, представника МО України ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, представника заявника адвоката Мирошниченко К. П., яка проти скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Судом встановлено, що відповідно до Лікарського свідоцтва про смерть від 06.05.2022 та Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 14.05.2022, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.11-12)
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 22.08.2022 по справі № 615/839/22, заяву ОСОБА_1 задоволено. Встановлено факт того, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , був батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Рішення набрало законної сили 27.09.2022 (а.с.14-15).
Згідно Свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 від 02.11.2022, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 (а.с.16).
Відповідно до Довідки від 20.05.2024 № 1507 Головного управління ПФУ в Харківській області та Розрахунку пенсії в разі втрати годувальника, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та отримує пенсію в разі втрати годувальника, призначену ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.18-19).
До матеріалів справи заявницею також долучена Виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 3622 ОСОБА_2 та Довідка ВЛК від 28.07.2020 №773 ОСОБА_2 , тобто особисті документи померлого ОСОБА_2 (а.с.21-22).
З Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті № 00047212532 та № 00047212345 від 27.09.2024 вбачається, що батьки ОСОБА_2 мати - ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , батько - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с. 23-24).
В судовому засіданні Близнюківського районного суду Харківської області 19.12.2024 були допитані свідки: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , які підтвердили факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ведення ними спільного господарства до народження дитини (а.с. 74-78).
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги Міністерства оборони України про те, що дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, виходячи з наступного.
ЦПК України передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства (частина 1 статті 19 ЦПК України).
Відповідно до частини 2 статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
У частині 7 вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Згідно із частиною 2 статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами, тобто такими, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності певних прав.
У цій справі заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду у порядку цивільного судочинства з метою встановлення в окремому провадженні факту, що має юридичне значення, а саме - факту її проживання з ОСОБА_2 , 1992 року народження, який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім'єю без реєстрації шлюбу станом на день смерті ОСОБА_2 .
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 відступила від висновку Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.03. 2023 року у справі № 290/289/22-ц, згідно з яким спори про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою звернення до відповідних органів за призначенням одноразової грошової допомоги не належать до цивільної юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що юридичні факти, які належить встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Доводи апелянта про публічно-правовий характер спору та непідвідомчість справи цивільній юрисдикції відхиляються з огляду на наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 560/17953/21. Сам факт звернення заявниці до органів, що здійснюють призначення соціальних виплат, та її намір реалізувати гарантоване законом право на одноразову допомогу не трансформує провадження про встановлення юридичного факту у публічно-правовий спір і не виключає розгляду справи в порядку окремого провадження за правилами ЦПК України.
Частиною 2 статті 3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
У рішенні Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року №5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом, ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівля майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Отже, для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідна сукупність таких ознак, як спільне проживання, пов'язаність побутом і наявність взаємних прав і обов'язків.
Отже, законом передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на отримання одноразової грошової допомоги, зокрема факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Частиною 2 статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Частиною 5 статті 17 Конституції України закріплено, що держава забезпечує соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Стаття 46 Конституції України гарантує право на соціальний захист, у тому числі у разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
У статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частиною 1 статті 16 зазначеного Закону одноразова грошова допомога - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які відповідно до Закону мають право на її отримання. Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 16 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби. Відповідно до статті 16-1 цього Закону право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають, зокрема, батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, та утриманці загиблого (померлого).
Отже, встановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу має для заявниці юридичне значення.
Доказами проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, докази спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, здійснення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності взаємних прав та обов'язків, а також інші докази, що свідчать про реальність сімейних відносин.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.06. 2021 року у справі № 554/1251/20 та від 22 липня 2021 року у справі № 280/1710/18. Про ознаки проживання однією сім'єю висловився і Конституційний Суд України у Рішенні від 03.06.1999 року № 5-рп/99, в якому зазначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство; обов'язковою умовою є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат тощо.
У постанові Верховного Суду від 30.10. 2019 року у справі № 643/6799/17 (провадження № 61-1623св19) наголошено, що проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу є спеціальною законною підставою для виникнення у таких осіб певних прав та обов'язків; при встановленні цього факту слід у сукупності враховувати ознаки спільного побуту та домогосподарства, а також місце й час такого проживання, у тому числі підтверджені поясненнями свідків та іншими доказами.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Згідно з статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на вищевикладене, з урахуванням показів свідків, рішення Валківського районного суду Харківської області у справі № 615/839/22 про встановлення батьківства щодо спільної дитини, наданих заявницею особистих документів померлого (зокрема довідки ВЛК від 28.07.2020 року № 773, витягу з наказу № 103 від 31.05.2021 року, медичної картки, посвідчення, трудової книжки), даних про обставини смерті та поховання ОСОБА_2 , в сукупності з іншими наданими позивачкою доказами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки та вели спільне господарство. При цьому встановлення вказаного факту не ґрунтується виключно на показаннях свідків, а спирається на сукупність різнорідних доказів.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів спільного проживання, спільного господарства, спільних витрат та придбання майна в інтересах сім'ї є безпідставними, оскільки висновки суду першої інстанції зроблені на підставі належним чином оцінених доказів у їх сукупності. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів, яким судом уже надано належну оцінку, та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не означає необхідності надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку залежать від характеру рішення та обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, від 18 липня 2006 року).
У справі яка переглядається суд першої інстанцій правильно застосував норми матеріального права, дав належну оцінку підставам заявленого позову та наданим сторонами доказам, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції; підстав для скасування рішення не встановлено.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 листопада 2024 року Міністерству оборони України відстрочено сплату судового збору у розмірі 726,72 грн до ухвалення судового рішення. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, зазначений судовий збір підлягає стягненню з апелянта на користь держави. Підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у суді першої інстанції, а також витрат, пов'язаних з апеляційним переглядом, немає.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Близнюківського районного суду Харківської області від 19 грудня 2024 року у справі № 612/780/24 залишити без змін.
Стягнути з Міністерства оборони України (м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) на користь держави 726 (сімсот двадцять шість) грн 72 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2025 року.
Головуючий Ю.М. Мальований
Судді О.В. Маміна
В.Б. Яцина