Справа № 346/88/25
Провадження № 11-кп/4808/355/25
Категорія ч.1 ст. 190 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
14 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Коломийського міськрайонного суду від 29.04.2025 щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, з середньою освітою, одруженої, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, не працюючої, раніше судимої (в останнє вироком Коломийського міськрайонного суду від 20.01.2025 за ст. ст. 307 ч. 1, 307 ч. 2 КК України до шести років шести місяців позбавлення волі),
яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
з участю:
секретаря с/з - ОСОБА_7 ,
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченої - ОСОБА_6
1. Зміст судового рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_6 визнано винною за ч. 1 ст. 190 КК України та призначено їй покарання у виді одного року пробаційного нагляду.
Згідно ч. 2 ст. 59-1 КК України на ОСОБА_6 покладено відповідні обов'язки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного оскарженим вироком, більш суворим покаранням, призначеного вироком Коломийського міськрайонного суду від 20.01.2025, ОСОБА_6 остаточно призначено покарання у виді шести років шести місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Строк відбуття покарання ОСОБА_6 ухвалено рахувати з часу приведення вироку до виконання.
В строк відбування остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень покарань зараховано частково відбуте за вироком Коломийського міськрайонного суду від 20.01.2025 покарання з 19.03.2025.
2. Обставини у кримінальному провадженні, встановлені судом першої інстанції.
ОСОБА_6 заволоділа чужим майном шляхом обману (шахрайство).
Так, маючи на меті незаконне заволодіння чужим майном - бюджетними коштами, призначеними для виплати соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, 27.05.2024 року у невстановлений досудовим розслідуванням час ОСОБА_6 прибула до приміщення Управління соціальної політики Коломийської міської ради та особисто звернулась до вказаного органу із заповненою заявою визначеної форми від 27.05.2024 року, про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000 року та «Порядку визначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 24.02.2003 року.
До заяви ОСОБА_6 додала копії документів, які необхідні для отримання вказаної допомоги, у тому числі заповнену визначеної форми декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 27.05.2024 року, у якій містились завідомо неправдиві дані.
Зокрема, ОСОБА_6 будучи обізнаною з порядком призначення і виплати вказаної державної соціальної допомоги та офіційно попередженою про обов'язок надання достовірної інформації, в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням допомоги, шляхом обману, достовірно знаючи, що у між нею та ОСОБА_9 08.03.2024 року укладено шлюб (актовий запис № 90), усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно з корисливих мотивів та з метою заволодіння державними коштами, призначеними для виплати соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям ОСОБА_6 зазначила в декларації, що розлучена, чим приховала майновий стан свого чоловіка.
Крім того, ОСОБА_6 свідомо приховала про наявність у неї на депозитному банківському рахунку відкритому в АТ КБ «Приватбанк» грошових коштів , сума яких перевищує 100 000 грн, таким чином ввела в оману працівників Управління соціальної політики Коломийської міської ради, що вплинуло на прийняття рішення про надання державної соціальної допомоги.
Надалі, на підставі поданих обвинуваченою завідомо неправдивих відомостей зазначених у заповненій визначеної форми декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги від 27.05.2024 року, працівники Управління соціальної політики Коломийської міської ради, переконані у правдивості поданих ОСОБА_6 даних, 12.06.2024 року призначили ОСОБА_6 державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям у сумі: за травень 2024 року - 8649,20 грн, за червень 2024 року - 8649,20 грн, за липень 2024 року - 8649,20 грн, за серпень 2024 року - 8649,20 грн, за вересень 2024 року - 8649,20 грн, та допомогу на дітей одиноким матерям за травень 2024 року - 2541 грн, за червень 2024 року - 2541 грн, за липень 2024 року - 2541 грн, за серпень 2024 року - 2541 грн, за вересень 2024 року - 2541 грн., що призвело до безпідставного призначення та виплати допомоги ОСОБА_6 з бюджетних коштів.
Зазначені грошові кошти щомісячно перераховувались з банківського рахунку Управління соціальної політики Коломийської міської ради на особистий банківський рахунок ОСОБА_6 відкритий в AT КБ «Приватбанк» номер рахунку НОМЕР_1 , якими остання розпорядилася на власний розсуд.
Таким чином, за період з травня по вересень 2024 року на підставі завідомо неправдивих відомостей про доходи та майновий стан обвинувачена отримала грошові кошти у сумі 43 246 грн допомоги малозабезпеченим сім'ям та 12 705 грн допомоги на дітей одиноким матерям, в сукупності було виплачено грошові кошти у сумі 55 951 грн, чим спричинено матеріальну шкоду державі Україна, в особі Управління соціальної політики Коломийської міської ради на зазначену суму.
3. Доводи апеляційної скарги захисника.
3.1. Не оспорюючи фактичні обставини кримінального проступку, вважає оскаржений вирок незаконним та таким, що підлягає зміні в частині призначеного покарання.
3.2. Зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню доки її вину не буде доведено і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
3.3. В суду першої інстанції не було правової підстави вважати ОСОБА_6 раніше судимою за вироком від 20.01.2025 та призначати покарання за сукупністю кримінальних правопорушень згідно ч. 4 ст. 70 КК України, оскільки вказаний вирок не набрав законної сили.
3.4. Суд неправильно врахував часткове відбування покарання з 19.03.2025, оскільки ОСОБА_6 ще не відбуває покарання за вироком від 20.01.2025.
Просить оскаржений вирок в частині призначеного покарання змінити та призначити ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 190 КК України покарання у виді одного року пробаційного нагляду. Частину 4 ст. 70 КК України просить не застосовувати.
4. Позиції сторін в суді апеляційної інстанції.
4.1. До початку апеляційного розгляду від захисника надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі, у зв'язку із розірванням 01.10.2025 договору про надання правничої допомоги ОСОБА_6 .
4.2. В засіданні апеляційного суду обвинувачена поклалась на розсуд суду і просила розглянути апеляційну скаргу без участі захисника.
4.3. Прокурор заперечив доводи апеляційної скарги захисника з огляду на законність, обґрунтованість та належну вмотивованість вироку суду.
5. Підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Щодо обставин справи, кваліфікації та вини спір між сторонами відсутній. Сторона захисту оспорює застосування судом ч.4 ст. 70 КК України при призначенні покарання. Тому, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржений вирок тільки в частині призначеного покарання (ч. 1 ст. 404 КПК).
За ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Апеляційний суд вважає, що вирок суду відповідає цим вимогам.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_6 засуджено вироком Коломийського міськрайонного суду від 20.01.2025 року за ч. 1, 2 ст. 307 КК України до шести років шести місяців позбавлення волі.
Зважаючи, що правопорушення, у вказаному кримінальному провадженні вчинено обвинуваченою до постановлення вказаного вироку, суд першої інстанції, відповідно до вимог ч. 4 ст. 70 КК України, призначив остаточне покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
Апеляційний суд з цим погоджується.
По перше, нормою ч.4 ст. 70 КК України визначено, що за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
По друге, при визначенні того, які з правил призначення остаточного покарання (за сукупністю злочинів чи за сукупністю вироків) підлягають застосуванню за наявності іншого обвинувального вироку щодо цієї ж особи, слід керуватися саме часом постановлення попереднього вироку, а не часом набрання ним законної сили. Отже, якщо злочин, за який засуджено особу в цьому кримінальному провадженні, було вчинено до постановлення попереднього вироку, то остаточне покарання призначається за правилами, передбаченими ч. 4 ст. 70 КК України (постанова Касаційного кримінального суду Верховного суду від 01.06.2020 у справі №766/39/17).
6. Висновки.
Вирок суду першої інстанції відповідає всім вимогам законності, обгрунтованості, вмотивованості відповідно до приписів ст. 370 КПК, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, Івано-Франківський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Вирок Коломийського міськрайонного суду від 29.04.2025 щодо ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 190 КК України - залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, обвинуваченою з часу отримання копії ухвали.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4