Справа № 183/10653/25
№ 1-кс/183/1831/25
16 жовтня 2025 року м. Самар
Слідчий суддя Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Самарівського РВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погодженого прокурором Самарівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні № 42025042110000061 від 29.09.2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянки України, маючої неповну середню освіту, неодруженої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
- 21.08.2025 року направлено обвинувальний акт до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України (рішення не прийняте).
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваної ОСОБА_5
Слідчий, за погодженням з прокурором, звернулася до слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області з цим клопотанням, у якому просить застосувати до підозрюваної ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
В обґрунтування клопотання слідчий вказує про встановлені досудовим розслідуванням обставини, а саме: 04 вересня 2025 року приблизно о 20 годині 00 хвилин, ОСОБА_5 знаходилась біля магазину «Бистро», розташованого за адресою: вул. Гідності, 19 А, м. Самар Дніпропетровської області разом з новим знайомим ОСОБА_7 , де останні розпивали алкогольні напої. Після чого близько 21:00 години, прогулюючись з ОСОБА_7 по м. Самар, по вул. Кущівській, останній попрохав ОСОБА_5 постежити за його велосипедом. В цей час, ОСОБА_7 відійшов у своїх справах, а у ОСОБА_5 виник прямий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) в умовах воєнного стану, а саме вказаного велосипеду. Реалізуючи свій прямий умисел направлений на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, розуміючи, що за її діями ніхто не спостерігає та вони є таємними для оточуючих, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, 04 вересня 2025 року близько 21:00 години, перебуваючи по вул. Кущівській в м. Самар Дніпропетровської області, ОСОБА_5 сіла на велосипед марки «Crossride Мadman 30» зелено-чорного кольору, вартістю 5033 гривні 33 копійки, який належить ОСОБА_7 , та поїхала на ньому, тим самим заволодівши ним.
Після чого, ОСОБА_5 залишила місце скоєння злочину з викраденим майном, в подальшому розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 5033 гривні 33 копійки.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч. 4 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
16 жовтня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Підозра ОСОБА_5 підтверджується показаннями свідків, потерпілого, протоколом огляду предмету, протоколом пред'явлення для впізнання речей, та іншими матеріалами кримінального провадження, які як самі по собі, так і в сукупності з іншими доказами містять відомості як доказ факту та обставин вчинення кримінального правопорушення.
В ході досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваної у вигляді тримання під вартою, оскільки є достатньо підстав вважати, що підозрювана ОСОБА_5 може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Застосування до ОСОБА_5 більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить запобіганню вказаним ризикам.
Прокурор ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала клопотання та просила його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні. Вказала, що ризики існують, ОСОБА_5 може впливати на свідків, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиняти інше кримінальне правопорушення, розуміючи тяжкість покарання, що передбачає позбавлення волі.
Захисник ОСОБА_6 вказав, що клопотання вважає передчасним, можливо обрати більш м'який запобіжний захід - цілодобовий домашній арешт за місцем реєстрації або особисте зобов'язання.
Підозрювана ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що просить застосувати домашній арешт, велосипед вона не викрадала, вона познайомилася з хлопцем, він залишив велосипед та пішов кудись, а вона зачекавши приблизно 5 хвилин сіла на велосипед та поїхала, потім продала його за 500 грн. Вказала, що має дитину ІНФОРМАЦІЯ_2 , однак позбавлена батьківських прав, роботи не має, постійного доходу теж не має, з родичами склалися неприязні стосунки, тому проживати разом з матір'ю по АДРЕСА_1 та разом з бабусею по АДРЕСА_2 , не може. Наразі проживає зі своїм новим знайомим, але адресу назвати не змогла.
Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши прокурора, захисника та підозрювану, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Як убачається з матеріалів клопотання, 29 вересня 2025 року до ЄРДР за №42025042110000061 внесені відомості за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України з коротким викладом обставин: «встановлено, що надійшла заява від ОСОБА_7 щодо викрадення у нього велосипеда «Crossride» невідомою особою чим спричинено матеріальний збиток на 5000 грн.».
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи. За змістом ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, проте зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд в цьому контексті враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.
Зокрема, за змістом п. 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, також вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Обґрунтованість підозри повинна бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Враховуючи вимоги чинного кримінального процесуального законодавства, під час розгляду клопотань на стадії досудового розслідування слідчий суддя має переконатись, що сукупність матеріалів на цьому етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для висновку про обґрунтованість підозри, яка не є сама по собі актом притягненням особи до відповідальності, а є лише сукупністю даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
За таких умов, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, заслухавши пояснення підозрюваної, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів щодо пред'явленої підозри, з точки зору достатності та взаємозв'язку, слідчий суддя встановив наявність у сторони обвинувачення доказів (протокол прийняття заяви ОСОБА_8 про вчинене кримінальне правопорушення від 24.09.2025 р., протокол допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протокол огляду предмету, протокол допиту потерпілого від 13.10.2025 р., протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.10.2025 р. та ін.), які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, які могли б об'єктивно зв'язувати її з ними, тобто підтвердити існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрювана могла вчинити це кримінальне правопорушення.
16 жовтня 2025 року складено письмове повідомлення про підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке вручено підозрюваній та її захисникові. Як свідчать матеріали провадження, повідомлення про підозру ОСОБА_5 відповідає вимогам ст. 277 КПК України за своїм змістом та на даному етапі сумнівів щодо її законності або порушення порядку вручення не викликає.
Згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Слідчий суддя вважає такими, що заслуговують на увагу доводи слідчого та прокурора про те, що наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, що карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років, тому остання, усвідомлюючи можливість призначення судом їй реального покарання у разі визнання її винною у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, може вчинити спробу переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Також слідчий суддя погоджується з позицією щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана ОСОБА_5 , усвідомлюючи можливість призначення судом їй реального покарання у разі визнання її винною у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, матиме змогу незаконно впливати на свідків, потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні, з метою уникнення відповідальності або пом'якшення покарання.
Також слідчий суддя погоджується з позицією щодо наявності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_5 хоча раніше і не судима, однак 21.08.2025 року відносно ОСОБА_5 направлено обвинувальний акт до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України (рішення не прийняте), і знову обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого аналогічного злочину, а тому може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
За таких обставин, єдиним запобіжним заходом, який слід застосувати до підозрюваної, є тримання під вартою з огляду на обґрунтованість підозри та наявність вказаних ризиків. Крім того, при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено той факт, що інші, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні та визнаним слідчим суддею доведеними.
Так, вважаю, що застосування більш м'яких запобіжних заходів - особистого зобов'язання, особистої поруки чи домашнього арешту не відповідатиме обставинам справи та тяжкості обвинувачення, при цьому щодо особистої поруки ніхто із бажаючих (поручителів) до слідчого судді не звертався. Щодо застави, то як альтернативний вид запобіжного заходу вона буде визначена судом. Крім того, особисте зобов'язання і домашній арешт також не може бути застосований до ОСОБА_5 і з тих підстав, що остання не працює і не має постійного легального доходу, не має міцних соціальних зв'язків, не має постійного місця проживання, а за вищезазначеними адресами проживають її родичі (мати, баба), з якими в неї склалися неприязні відносини і, з цих причин, виходячи із пояснень самої підозрюваної, вона не зможе там проживати.
В своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 р. ЄСПЛ зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, слідчий суддя вважає виправданим тримання підозрюваного під вартою.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд зобов'язаний визначити розмір застави.
При визначенні розміру застави, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, в скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , а також і те, що розмір застави передбачений у межах встановлених п. п. 1-3 ч. 5 ст. 182 КПК України здатний забезпечити виконання ОСОБА_5 покладених на неї обов'язків, тому суд вважає за можливе, враховуючи особу підозрюваної, визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 грн. (20х3028 грн.), що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Такий розмір застави відповідає й практиці ЄСПЛ, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» суд зазначив, що перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Вказане в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 грудня 2025 року включно.
В якості альтернативного запобіжного заходу визначити заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 60 560 (шістдесят тисяч п'ятсот шістдесят) гривень, які можуть бути внесені підозрюваною або заставодавцем на відповідний рахунок до спливу терміну тримання під вартою.
Роз'яснити, що підозрювана або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному слідчим суддею розмірі протягом дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При внесенні суми застави у визначеному слідчим суддею розмірі, підозрювана підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави, на підозрювану ОСОБА_5 покласти наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;
2) не відлучатись із населеного пункту в якому вона перебуває без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити до 05 грудня 2025 року включно.
З моменту звільнення з-під варти у разі внесення застави підозрювана вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити підозрюваній, що у разі якщо вона будучи належним чином повідомленою, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього даною ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Копію ухвали надати підозрюваній, захисникові, прокуророві та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Слідчий суддя ОСОБА_1