Справа № 182/3472/25
Провадження № 2/0182/2678/2025
Іменем України
21.10.2025 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Рунчевої О.В., розглянувши в м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Борисенко Альона Вікторівна, до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення , -
04.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, посилаючись на наступні обставини.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 01.11.2007 року працює на різних посадах у Відокремленому структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», з 01.04.2024 року переведений машиністом тепловоза в дільницю експлуатації локомотивів (зворотнього депо Нікополь). У період з 2017-2021 роки позивач перебував у щорічних відпустках, та користувався правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, однак матеріальна допомога була йому надана у меншому розмірі, ніж передбачено пунктом 3.1.5 Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між Відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборчого органу, зареєстрованого за №60/11 від 24.10.2011 року (далі по тексту - Колективний договір). Дія колективного договору продовжена у 2021 році і до укладання колективного договору АТ «Укрзалізниця».
Так, пунктом 3.1.5 Колективного договору встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. Позивач вважає, що відповідач свідомо порушив умови щодо виплати йому матеріальної допомоги на оздоровлення, виплачуючи її у розмірі меншому за встановлену на час виплати мінімальну заробітну плату. Так, за 2017 рік відповідачем виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення в сумі 1 793,28 грн., тоді як її розмір повинен був складати 3 200,00 грн.; в 2018 році - 2 709,58 грн., тоді як її розмір повинен був складати 3 723,00 грн.; в 2019 році - 2 986,17 грн., тоді як її розмір повинен був складати 4 173,00 грн.; в 2020 році - 2 995,12 грн., тоді як її розмір повинен був складати 4 723,00 грн.; в 2021 році - 2991,00 грн., тоді як її розмір повинен був складати 6 000,00 грн. Посилаючись на викладене, позивач просить суд стягнути з АТ «Українська залізниця» загальну суму недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 8 343,85 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 2 500,00 грн.
Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24.06.2025 року позовна заява прийнята до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу було встановлено строк для надсилання (надання) до суду відзиву на позовну заяву, у відповідності до ст.178 ЦПК України, і всіх доказів, що підтверджують заперечення проти позову (а.с.43-44).
16.07.2025 року, скориставшись своїм правом, представник відповідача Савчук О.С. направив через підсистему «Електронний суд» відзив на позовну заяву, в якому не визнає позовні вимоги, зазначаючи наступне. Відповідно до вимог пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774 (далі Закон 1774-VIII), встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій. Пунктом 5 Прикінцевих положень Закону 1774-VIII встановлено, що з 01.01.2017 року мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується, як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VIII встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів і заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 гривень. Починаючи з 01 січня 2017 року на виконання вимог Закону №1774-VІІІ від 06 грудня 2016 року, підприємство було зобов'язано при обчислені місячної тарифної ставки застосовувати в якості розрахункової величини встановлений законом прожитковий мінімум для працездатних осіб. Відтак, стягнення з АТ "Укрзалізниця", як сторони колективного договору, сум матеріальної допомоги всупереч імперативним вимогам пункту 5 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII від 06.12.2016 року в повній мірі протирічить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, з набранням чинності Закону № 1774-VIII обчислення місячної тарифної ставки позивача з застосуванням в якості розрахункової величини мінімальної заробітної плати стало недопустимим в силу імперативного припису закону, а заявлені позовні вимоги не узгоджується з висновками Верховного Суду. У пункті 4 частини четвертої статті 17 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) передбачено, що єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики. Відповідно до частин першої, четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, представник відповідача вважає, що строк звернення до суду з вимогами про стягнення недоплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення за 2017-2021 роки позивачем пропущений, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог. Відповідач також не погоджується зі стягненням на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2500,00 грн., вважає позивачем не доведено понесення ним витрат на правничу допомогу.
З наведених вище підстав відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється за відсутністю сторін, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.
На підставі ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 01.11.2007 року працює на різних посадах у Відокремленому структурному підрозділі «Криворізьке локомотивне депо» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», а з 01.04.2024 року переведений машиністом тепловоза в дільницю експлуатації локомотивів (зворотнього депо Нікополь), про що свідчить копія трудової книжки (а.с.12-13).
У періоди з 22.02.2017 року по 10.03.2017 року, з 02.07.2018 року по 28.07.2018 року, з 01.08.2019 року по 23.08.2019 року, з 20.12.2019 року по 12.01.2020 року, з 26.04.2021 року по 14.05.2021 рік позивачу надавалась щорічна тарифна відпустка.
Відповідно наданих суду розрахунків заробітної плати СП «Криворізьке локомотивне депо» ОСОБА_1 була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за 2017 рік - 1793,28 грн., за 2018 рік - 2709,58 грн., за 2019 рік - 2 986,17 грн., за 2020 рік - 2 995,12 грн., за 2021 рік - 2 991,00 грн. (а.с.14-18).
Згідно ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.
Відповідно до ст.13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.
Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов'язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій і т.і.). Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.
Згідно ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов'язковими для роботодавця та працівника.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.
Пунктом 3.1.5 Колективного договору на 2011-2012 роки, укладеного між Відокремленим структурним підрозділом «Криворізьке локомотивне депо» та спільним представницьким органом профспілок залізничників і транспортних будівельників України та Вільної профспілки машиністів в особі їх виборчого органу, зареєстрованого за №60/11 від 24.10.2011 року, встановлено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги за професією, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги (а.с.21).
Пунктом 1.4. Колективного договору визначено, що необхідні зміни і доповнення до колективного договору, що не погіршують соціального та економічного становища працівників депо, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін і затверджуються на спільному засіданні керівництва депо і профспілкових комітетів, а всі інші на конференції трудового депо.
Дія Колективного договору продовжена у 2021 році і до укладання колективного договору АТ «Укрзалізниця», про що свідчить постанова «Про подовження дії Колективного договору Криворізького локомотивного депо» №2-СП від 14.12.2021 року (а.с.25).
Відповідно до спільної Постанови керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. №Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року постановлено застосовувати з 01.04.2017 року замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом».
Голова Професійної спілки залізничників і транспортних будівельників України Первинної профспілкової організації відокремленого структурного підрозділу «Криворізьке локомотивне депо» Державного підприємства «Придніпровська залізниця» 04.09.2020 року звернувся до заступника Регіональної філії «Придніпровська залізниця» з управління персоналом та соціальної політики Литвинової І.Л. із вимогою щодо приведення у відповідність до чинного законодавства розміру матеріальної допомоги на оздоровлення до вказаних в діючих колективних договорах та щодо здійснення перерахунку матеріальної допомоги на оздоровлення з 01.04.2017 року по теперішній час кожному працівнику та щодо повернення незаконно недоплаченої частки зазначеної допомоги (а.с.28).
З аналогічного питання у вересні 2019 року профспілка вже зверталась до відповідача, та отримала відповідь, що до даних правовідносин застосовується прийнята 31.03.2017 року спільна Постанова керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. №Н32/20, П-4-5г від 31.03.2017 року.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2017 року був встановлений на рівні 1600,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2000,00 грн., мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2018 року був встановлений на рівні 1762,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2202,50 грн., мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3723,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2019 року був встановлений на рівні 1921,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2401,25 грн., мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4173,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 липня 2020 року був встановлений на рівні 2197,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом становив 2746,25 грн., мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2020 року була встановлена на рівні 4723,00 грн.
Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2021 року був встановлений на рівні 2270,00 грн., тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом становив 4540,00 грн., мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6 000,00 грн.
Таким чином, прийняття 31.03.2017 року спільною Постановою керівництва регіональної філії «Придніпровська залізниця» і голови Дорожньої профспілкової організації Придніпровської залізниці Букреєва О.В. №Н32/20, П-4-5г застосування з 01.04.2017 року у діючому Колективному договорі замість величини «мінімальна заробітна плата», розрахункову величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршують становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва дирекції і профспілкових комітетів, а на конференції трудового колективу дирекції, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200 грн., отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, який становив 2 000 грн., тому суд приходить до висновку, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення у 2017-2021 роках підлягають застосуванню положення Колективного договору.
Виходячи з наведеного вище, суд вважає, що дії відповідача щодо невиплати позивачу частини матеріальної допомоги на оздоровлення у сукупному розмірі 8 343,85 грн. (за 2017 рік - 2021 рік ) є неправомірними та заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судом не приймаються доводи відповідача про те, що пунктом 5 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується, як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів. Сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Проаналізувавши у сукупності положення статей 22, 58 Конституції України, статтю 9 КЗпП України, суд приходить висновку, що нові Закони, які погіршують становище працівників, зокрема призводять до зменшення певних виплат, розмір яких врегульований до прийняття цих Законів, договорами про працю не мають зворотної сили.
Як вже зазначалося вище, відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 723 грн., тоді як прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1600 грн.
Таким чином, Закон України «Про внесення змін до законодавчих актів України» погіршив становище позивача та інших працівників підприємства щодо розміру матеріальної допомоги, звузив його право на матеріальну допомогу, а тому не має зворотньої сили та не може бути застосований при визначення розміру цієї допомоги.
Твердження ж відповідача про те, що, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-УІІІ від 06 грудня 2016 року, фактичний розмір матеріальної допомоги на оздоровлення не змінювався, а змінилась лише розрахункова величина, судом не приймаються, так як вказані зміни потягли зміну реального розміру допомоги, про що зазначено вище.
Виходячи з наведеного суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо недоплати позивачу частини матеріальної допомоги на оздоровлення є неправомірними.
Так судом, встановлено, що недоплачена сума матеріальної допомоги за 2017 рік становить 1406,72 грн. ( 3200,00 - 1793,28), за 2018 рік - 1 013,42 грн. (3723,00 - 2709,58), за 2019 рік - 1 186,83 грн. (4 173,00 - 2 986,17), за 2020 рік - 1 727,88 грн. (4 723,00 - 2 995,12), за 2021 рік - 3 009,00 грн. (6000,00 - 2 991,00), що разом становить 8 343,85 грн., розмір якої підлягає стягненню з відповідача в примусовому порядку, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо строків позовної давності слід зазначити наступне, за змістом ст.2 Закону України «Про оплату праці», до складу заробітної плати крім основної та додаткової, входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Матеріальна допомога на оздоровлення, що надається до щорічної відпустки, є систематичною матеріальною допомогою. Це визначає пункт 2.3.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Госкомстату від 13 січня 2004 року № 5. Таку допомогу виплачують робітникам певних категорій: на оздоровлення; через екологічний стан регіону. Матеріальна допомога на оздоровлення належить до заохочувальних та компенсаційних виплат, що належать до фонду оплати праці.
Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави дійти висновку про те, що матеріальна допомога входить до структури заробітної плати, а отже до позовних вимог щодо спірних правовідносин застосовуються скорочені строки позовної давності, встановлені нормами ст.233 КЗпП України.
Так, відповідно до ч.2 ст.233 КЗпП України, в редакції, яка була чинною до 19 липня 2022 року, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Згідно з ч.1 ст.233 КЗпП України (із змінами, внесеними Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-ІХ, який набрав чинності 19 липня 2022 року), працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Водночас, на підставі п.1 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.233 КЗпП, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 12 березня 2020 року на всій території України установлено карантин, який неодноразово продовжувався, і був відмінений постановою КМУвід27червня2023року№651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, з 24.00 год. 30 червня 2023 року.
Відповідно до ч.ч.3,4 ст.3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Отже, строки звернення позивача до суду за вирішенням трудового спору не було пропущено, оскільки з вимогою про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 2017 року по 2021 рік вона мала право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.
З урахуванням наведеного, суд приходить висновку про відсутність підстав для застосування до вказаного спору строків позовної давності і відмови з цих підстав у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
З огляду на те, що стороною позивача було надано до суду ордер №1391407 від 26.05.2025 року (а.с.32), договір про надання правової допомоги № 26/05 від 26.05.2025 року (а.с.33-36), акт № 1 про надання правової допомоги від 26.05.2025 року (а.с.37), квитанцію № 33334655 (а.с.37а), яка свідчить сплату позивачем послуг адвоката в сум 2 500,00 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською допомогою на ім'я Борисенко А.В., копію посвідчення адвоката України на ім'я Борисенко А.В. (а.с.38), суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 2 500,00 грн.
А тому судом не приймаються до уваги заперечення представника відповідача щодо надання позивачем неналежних та недопустимих доказів на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, оскільки у суду вони сумніву не викликають. Крім того, суд вважає, що витрати на правничу допомогу в розмірі 2 500,00 грн. є співмірними з ціною позову, з обсягом роботи та часом, витраченим адвокатом на складання даного позову, тому враховуючи викладене та наявність доказів понесених витрат на сплату правничої допомоги, вказані витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави, так як позивач при поданні позову до суду звільнений від сплати судового збору, підлягає стягненню судовий збір у сумі 1211,20 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. 22,58 Конституції України, ст.9,13,18,97КЗпП України, ст.ст.2,4,10,12,13,76,77,78,82,89,137,141,263 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Борисенко Альона Вікторівна, до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) недоплачену матеріальну допомогу на оздоровлення за 2017 рік, 2018 рік, 2019 рік, 2020 рік, 2021 рік у сумі 8 343,85 (вісім тисяч триста сорок три грн. 85 коп.) та витрати на правову допомогу в сумі 2 500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот грн. 00 коп.).
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено 21.10.2025 року.
Суддя: О. В. Рунчева