Єдиний унікальний номер 205/11693/25
Номер провадження3/205/3674/25
20.10.2025 м. Дніпро
Суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра Дахно М.М., дослідивши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
На адресу суду з Відділу поліції №1 Дніпровського районного управління поліції №1 ГУНП в Дніпропетровській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст.164 КУпАП.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №859749 від 08.07.2025 ОСОБА_1 08.07.2025 близько 12:15 у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: м. Дніпро вул.Данила Галицького, 12, здійснювала торгівлю алкогольними напоями без ліцензії на провадження такого виду господарської діяльності. Дії останньої кваліфіковано за ч. 1 ст.164 КУпАП.
До протоколу уповноваженою особою долучено такі матеріали:
-рапорт помічника чергового ВП№1 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про реєстрацію вказаного правопорушення,
-рапорт дільничного офіцера поліції ВП№1 Дніпровського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про здійснення ФОП ОСОБА_1 реалізації алкогольних напоїв без ліцензії,
-копію протоколу вилучення речей, документів від 08.07.2025, згідно якого у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 » за адресою: АДРЕСА_2 , ФОП ОСОБА_1 здійснювала торгівлю алкогольної продукції без марок акцизного збору, у магазині вилучено: пластикову баклажку з рідиною темного кольору 5 літрів - 5 шт. (б/н), тетрапаки 10-літрові, заповнені горілкою - 4 шт. (без марок акцизного податку), пластикові баклажки 2-літрові з рідиною світлого кольору - 2 шт. (без марок акцизного податку), баклажка 2-літрова з рідиною темного кольору (без марок акцизного податку), 14 баклаг пива 1,5 л - 21 літр (акцизний), пиво у банках TUBORG - 6 шт. 3 літри (без марок акцизного податку),
-копію пояснення ОСОБА_1 , яка відмовилась від їх надання,
-копію паспорта ОСОБА_1 ,
-фотознімки кіоску та пляшок.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що вона є фізичною особою-підприємцем, орендує приміщення магазину «Продукти» за адресою: АДРЕСА_2 . 08.07.2025 працівники поліції вилучили в неї різні баклажки та банки з пивом. Ті, що з рідиною темного кольору, - це кондитерський коньяк, тетрапаки були наповнені горілкою. Вказану продукцію вона придбала на горілчаному складі. Усе вилучене пиво було із марками акцизного податку. Також пояснила, що огляд у магазині працівники поліції проводили без понятих, та просила викликати в судове засідання осіб, зазначених понятими у протоколі огляду. Торгівлю під час огляду та перед його проведенням не здійснювала. Ліцензію на торгівлю алкогольними та тютюновими виробами не отримувала.
Поняті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , викликані за клопотанням ОСОБА_1 , будучи повідомленими належним чином про час та місце судового розгляду, в судові засідання не з'явились.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд дійшов такого висновку.
Згідно вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точності відповідності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог п.1, п.15 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1376 06.11.2015, складання протоколів про адміністративні правопорушення, отримання пояснення від осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків здійснюють уповноважені на те посадові особи органів поліції; до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).
Згідно вимог п.9 розділу ІІ вказаної Інструкції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема:
у графі «дата, час, місце вчинення і суть учиненого адміністративного правопорушення» - суть адміністративного правопорушення (повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП, за якою складено протокол).
Отже, процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
У протоколі ВАД №859749 зазначено про торгівлю ОСОБА_1 алкогольними напоями без ліцензії на провадження такого виду господарської діяльності.
Таким чином, ОСОБА_1 звинувачується у провадженні господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
Згідно ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватися і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Суб'єктами господарювання згідно зі статтею 55 Господарського кодексу України визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до п.2 Пленуму Верховного Суду України №3 від 25 квітня 2003 року «Про застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» господарська діяльність - це діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язана з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої безпосередність, систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Отже, для встановлення самого факту провадження господарської діяльності, тобто діяльності з систематичного продажу певних товарів, слід довести факт їх неодноразового продажу, оскільки одноразовий продаж певних товарів не свідчить про провадження торгівельної діяльності особою, бо не доводить діяльності з продажу товару, як певного процесу, що охоплює неодноразовий їх продаж.
Відповідно до ст.164 КУпАП суб'єктом правопорушення можуть бути фізичні та юридичні особи, які є суб'єктами господарської діяльності та здійснюють її з порушеннями встановлених вимог.
Також суд звертає увагу, що отримати ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності може лише тільки суб'єкт господарської діяльності.
Отже, у справах про провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, обов'язковому доказуванню підлягають:
1)статус суб'єкта господарської діяльності в особи, що притягається до адміністративної відповідальності;
2)факт провадження господарської діяльності певного виду, що підлягає ліцензуванню,
3)нормативна вимога щодо обов'язкового ліцензування конкретного виду господарської діяльності;
4)факт не отримання зазначеним суб'єктом певного виду ліцензії.
Суд звертає увагу на недоліки протоколу про адміністративне правопорушення.
По-перше, у протоколі не вказано, ліцензію на провадження якого виду господарської діяльності не отримано ОСОБА_1 .
По-друге, із протоколу не зрозуміло, яку саме торгівлю (роздрібну чи оптову) здійснювала ОСОБА_1 , та яку саме ліцензію вона зобов'язана була отримати.
По-третє, у вказаному протоколі уповноваженою особою не вказано, торгівлю якими саме алкогольними напоями здійснювала ОСОБА_1 , та чи є вказані напої алкогольними, що є істотним для притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією статтею
Так, під час складення протоколу про адміністративне правопорушення уповноваженою особою навіть не з'ясовано, чи є алкогольним напоєм рідина темного та світлого кольору у пластикових ємностях та тетрапаках, що була вилучена у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Проте така інформація є також суттєвою для встановлення у діях особи складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Щодо доведення усіх необхідних ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, суд зазначає про таке.
Належним доказом статусу суб'єкта господарської діяльності є офіційні документи, що засвідчують факт державної реєстрації фізичної або юридичної особи як суб'єкта господарювання. Таким документом згідно ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», зокрема, може бути витяг (виписка) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Проте така інформація щодо ОСОБА_1 у матеріалах справи відсутня.
Відсутнє також у протоколі та долучених до нього матеріалах посилання на нормативну вимогу щодо обов'язкового ліцензування конкретного виду діяльності.
Так, статтею 41 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» серед видів ліцензій передбачено, зокрема, ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями та на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Проте із протоколу та долучених до нього матеріалів не зрозуміло, яку саме торгівлю здійснювала ОСОБА_1 , та яку саме ліцензію повинна була отримати.
Окрім того, статтею 41 зазначеного вище Закону передбачено, що ліцензії на право оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями надаються, та їхня дія припиняється органами ліцензування - територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Надання ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями в автоматичному режимі здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, а дія таких ліцензій припиняється територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Отже, належним доказом не отримання суб'єктом господарської діяльності ліцензії на провадження певного її виду є офіційна інформація органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Натомість, протокол та долучені до нього матеріали такої інформації не містять.
Окрім цього, не містять матеріали справи й жодного доказу на підтвердження факту провадження ОСОБА_1 господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, тобто діяльності з систематичного продажу певних товарів (алкогольних напоїв).
Оцінюючи зазначені докази, суд бере до уваги, що протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує подію адміністративного правопорушення і відповідно до ст. 251 КУпАП є одним із джерел доказів, на основі яких ґрунтується повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин справи та правильне її вирішення. Однак, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення і являє собою лише початковий правовий висновок щодо дій певної особи. Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини»).
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене, і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 N 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в України та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» вказується, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпції факту. Тобто таких, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
У справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
У постанові Верховного суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а, була висловлена правова позиція про те, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Суд також зауважує, що визнання особою вини у вчиненні адміністративного правопорушення не є беззаперечним доказом і за відсутності інших доказів не може бути достатнім доказом такого порушення.
Враховуючи відсутність у даній справі належних та беззаперечних доказів факту вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 , беручи до уваги відсутність у суду права самостійно редагувати фабулу адміністративного правопорушення, права відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, суд дійшов висновку про те, що за таких обставин факт вчинення останньою правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, є недоведеним, що має наслідком закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.7, 245, 247, 251, 265, 280, 283, 284, 287-289, 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Новокодацький районний суд міста Дніпра.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя М.М.Дахно