Справа № 134/1274/25
2/134/529/2025
Іменем України
20 жовтня 2025 року селище Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючої судді Швець Л.В.,
при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному проваджені з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду селища Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
18 серпня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 1391914 від 22 квітня 2021 року у розмірі 12885,06 грн., судові витрати по справі.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22 квітня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1391914, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. строк позики 13 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора pR4xE95jMW, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
За загальними умовами договору позики позичальник надав ОСОБА_1 у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , а відповідач отримав грошові кошти на умовах платності користування та зобов'язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.
Однак в подальшому відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення наданих йому коштів.
26 жовтня 2021 р. між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2610 за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі за договором позики № 1391914 від 22.04.2021 року.
03 квітня 2023 р. між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК відповідно до умов якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передало ТОВ «Фінпром Маркет» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників, в тому числі за договором позики № 1391914 від 22.04.2021 року.
Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «Фінпром Маркет» перейшло право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному договору позики.
Відповідно до реєстру прав вимог від 03.04.2023 року до договору факторингу № 030423-ФМ від 03.04.2023 року ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 13819,40 грн., з яких сума заборгованості за основною сумою боргу - 4817,90 грн.; сума заборгованості за відсотками - 9001,50 грн.
Оскільки позичальник не виконав свої зобов'язання добровільно, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
18 серпня 2025 року ухвалою судді Крижопільського суду Вінницької області прийнято справу до свого провадження, відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вирішено питання витребування доказів.
30 вересня 2025 року на адресу суду від АТ КБ «ПриватБанк» надійшли витребувані докази.
В судове засідання, яке призначалося на 20 жовтня 2025 року сторони не з'явилися.
Представник позивача надав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позов підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав.
Враховуючи зазначені обставини суд, зважаючи на зміст заяви позивача, ухвалою від 20 жовтня 2025 року вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» є обґрунтованими та підлягають да задоволення, виходячи з наступного.
В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .
На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Судом встановлено, що 22 квітня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 1391914, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000,00 грн. а відповідач зобов'язалась повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Договір підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором pR4xE95jMW, що був надісланий на електронну адресу, яку надав відповідач, що підтверджується п.11 Договору та довідкою про ідентифікацію.
Позикодавець на виконання п.1 Договору позики №1391914 від 22.04.2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується електронною платіжною інструкцією № eecd780d-cb8a-411a-9cc1-91e586c0f91d від 22.04.2021 року. Разом з тим, як вбачається із інформації, яка надана АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду, що на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ), а також із виписки по даному рахунку зазначено, що 22.04.2021 року зараховано переказ на картку в сумі 5000,00 гривень.
Відповідно до п. 4.2. договору позики №1391914 від 22.04.2021 року, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.
Згідно з п. 2 договору позики: сума позики складає 5 000,00 грн., строк кредиту - 13 днів, процентна ставка (базова) за день 1,99%. Дата повернення позики 05.05.2021 року.
26 жовтня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2610, відповідно до умов якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором позики № 1391914 від 22 квітня 2021 року.
03 квітня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» укладено договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передало (відступило) ТОВ «Фінпром Маркет» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінпром Маркет» прийняло належні ТОВ «Фінансова компанія управління активами» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги.
Згідно з розрахунком заборгованості за договором позики № 1391914 від 22 квітня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінпром Маркет» за цим договором складає 12885,06 грн з яких:
- 4817,90 грн. заборгованість за основною сумою боргу;
- 8067,16 грн. заборгованість за процентами.
Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов'язань позичальником.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону).
Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини першої статті 3 Закону).
З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено.
Як видно з матеріалів справи договір позики № 1391914 від 22 квітня 2021 року між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначив свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, поштову адресу, номер телефону.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку, визначений моментом пред'явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Укладаючи договір позики № 1391914 від 22 квітня 2021 року між сторонами було узгоджено наступні умови:
Відповідно до пункту 1 договору позикодавець зобов'язується надати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Згідно з пунктом 2 договору сума позики 5 000,00 грн., строк позики (строк договору) 13 днів, процентна ставка (базова) в день 1,99 % (фіксована). Дата повернення позики (останній день) - 05 травня 2021 року.
Пунктом 3 договору установлено, що проценти за цим договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики.
Відповідно до підпунктів 4.1., 4.2. пункту 4 договору підписанням цього договору позичальник підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена статтею 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», до моменту підписання договору позичальник вивчив цей договір та правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), у томі числі і на умовах фінансового кредиту, що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгацією), йому зрозумілі.
Пунктами 6.1., 6.2 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» установлено, що за користування позикою позичальник сплачує товариству проценти у розмірах, визначених у договорі позики. Позичальник зобов'язаний повернути отриману суму позики та проценти за користування нею відповідно до умов укладеного Договору позики, проценти за користування позикою нараховуються на суму позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування позикою.
Згідно з пунктом 6.5. Правил, у редакції, що діяла на час укладення договору позики, у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або й частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Таким чином у договорі встановлено строк позики 13 днів, однак у самому договорі позики наявні умови щодо автопролонгації строку користування позикою. Умовами, які передбачені у Правилах, строк пролонгації обмежено 90 календарними днями.
Як вбачається із розрахунку заборгованості за вказаним договором позики, позичальник користувався кредитними коштами і по закінченню строку на який видавалися кошти, а саме після 05.05.2021 року - 07 травня 2021 року були сплачені позичальником кошти, а також 23 травня 2025 року та 24 травня 2025 року.
Укладаючи договір позики сторони узгодили порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування ним поза межами строку кредитування.
Отже істотні умови договору позики № 1391914, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 містяться безпосередньо у цьому договорі, підписаному ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором.
Умови договору про сплату процентів за користування позикою є справедливими та не призводять до дисбалансу прав та обов'язків сторін договорів, оскільки пункти договору про розміри процентної ставки погоджено за домовленістю сторін (договір укладено в електронній формі; про умови договору ОСОБА_1 був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов'язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами). Договір позики укладений на визначений термін, за яким позичальник повинний сплатити проценти, що є платою за користування кредитом. Штрафні санкції за договором позивачем не нараховувались.
Таким чином нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, підтверджується умовами договору позики та доказами кредитної заборгованості.
Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий суду позивачем, є належним та допустимим доказом заборгованості за тілом кредиту та процентами.
Щодо переходу до нового кредитора ТОВ «Фінпром Маркет» прав первісного кредитора у кредитних зобов'язаннях, суд зазначає наступне.
Докази, надані позивачем в підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора до нього, а саме: Договір факторингу № 2610 від 26.10.2021 року, Акт прийому передачі 26 жовтня 2021 року Реєстру Заборгованостей за Договором факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року, Акт прийому передачі 26 жовтня 2021 року Реєстру Заборгованостей в електронному вигляді за Договором факторингу № 2610 від 26 жовтня 2021 року, Реєстр прав вимоги № 2 від 26 жовтня 2021 року, Акт звірки взаємних розрахунків, Договір факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, Акт прийому передачі 03 квітня 2023 року Реєстру Заборгованостей за Договором факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, Акт прийому передачі 03 квітня 2023 року Реєстру Заборгованостей в електронному вигляді за Договором факторингу № 030423-ФК від 03 квітня 2023 року, Реєстр заборгованості від 03 квітня 2023 року суд визнає достатніми та обґрунтованими, та приходить до висновку, що позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов'язання за Договором позики № 1391914 від 22 квітня 2021 року.
Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування.
Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами.
Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов'язок доводити такі заперечення відповідними доказами.
Проте відповідач не надав суду доказів, які спростовували б розрахунок, складений позивачем, враховуючи узгоджені між сторонами умови договору, в тому числі щодо нарахування та розміру процентів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
Як встановлено судом (відповідно до розрахунку заборгованості), на погашення заборгованості за договором позики ОСОБА_1 сплачено грошові кошти у сумі 2044,88 грн., які були зараховані первісним кредитором в рахунок сплати тіла кредиту - 182,10 грн. та 1862,78 грн. процентів за позикою.
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути 12885,06 грн. заборгованості за договором позики № 1391914 від 22 квітня 2021 року, а тому позов підлягає задоволенню повністю.
При розподілі судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, представництво інтересів позивача ТОВ «Фінпром Маркет» у даній справі на підставі Договору про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року та ордеру серії АХ № 1149961 від 01 листопада 2024 року, виданого на підставі цього договору, здійснювала адвокат Ткаченко Ю.О.
Згідно витягу з Акта приймання-передачі наданої правничої допомоги № 14-П від 19 травня 2025 року за Договором про надання правничої допомоги № 01-11/24 від 01 листопада 2024 року сторони погодили, що адвокатом Ткаченко Ю.О. надано ТОВ «Фінпром Маркет» у даній справі такі види правової допомоги: вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, визначення правової позиції/аналіз судової практики та збір документів/доказів (вартість послуги 500 грн.), підготовка/складання позовної заяви (вартість послуги 3000 грн.). Загальна вартість наданих послуг - 3500 грн.
Зважаючи на складність справи, а саме, предмет доказування, необхідність збору доказів, складність застосування норм права, обсягу поданих заяв по суті справи та інших процесуальних документів, що були подані адвокатом Ткаченко Ю.О. у даній справі, суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, заявлений позивачем до відшкодування в сумі 3500 грн. є співмірним із наданими послугами.
Від відповідача клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не надходило.
При розподілі судових витрат суд враховує пропорційність задоволених вимог.
Оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в повній мірі, а саме: судовий збір в розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, ст. ст. 207, 526,610,628,633-634,638,1048-1049,1054-1055 Цивільного кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_5 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) заборгованість за Договором позики №1391914 у розмірі 12 885 (дванадцять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) гривень 06 копійок, яка складається з: 4817,90 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу; 8067,16 гривень - сума заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, банківські реквізити: НОМЕР_5 відкритий в АТ «ПУМБ», код банку - 334851) - судовий збір у сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет», код ЄДРПОУ 43311346, місцезнаходження юридичної особи: 8200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя