Справа № 132/1041/25
Провадження № 2/132/588/25
Іменем України
"07" жовтня 2025 р. Калинівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Павленко І.В.
за участю секретаря судового засідання Олійник Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Калинівка цивільну справу за позовом Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області до ОСОБА_1 про зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном,
До Калинівського районного суду Вінницької області звернулась з позовом Хмільницька окружна прокуратура Вінницької області в інтересах держави в особі Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном.
В обґрунтування цих вимог позивач зазначає, що Хмільницькою окружною прокуратурою під час реалізації повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено порушення інтересів держави за фактом протиправного використання гідротехнічної споруди, а саме: дамби шириною 4 метри та довжиною 2,7 км, що розташована в межах села Уладівка Хмільницького (колишнього Літинського) району Вінницької області. Згідно інформації, наданою Іванівською сільською радою (лист від 07.09.2023 № 02-40-1-671) на території Іванівської ОТГ наявна гідротехнічна споруда (дамба), розташована в межах села Уладівка, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 . Зазначена гідротехнічна споруда перейшла у користування до ОСОБА_1 на підставі договору від 17.05.2007, укладеного між ним та ТОВ «Агрофірма Вікторія». Відповідно до укладеного договору, продавець - ТОВ «Агрофірма Вікторія» зобов'язується передати у власність покупця - ОСОБА_1 товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору та пройти реєстрацію у бюро технічної інвентаризації (БТІ). Найменування товару: гідротехнічна споруда дамби ширина 4 метри, довжиною 2,7 км, яка знаходиться в с. Уладівка. Загальна сума договору становить 19580 грн. Передача і прийняття товару посвідчується Актом приймання-передачі, який підписується представниками обох Сторін. Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання.
До договору додано видаткову накладну № 00001715 від 17.05.2007, відповідно до якої постачальник - ТОВ «Агрофірма Вікторія» передала одержувачу - ОСОБА_1 товар - гідротехнічну споруду (дамбу), за яку сплачено 10580 грн. У вищезазначеному договорі відсутня інформація щодо підстав та документів, які підтверджують право власності продавця на нерухоме майно - гідротехнічну споруду.
Опрацюванням вищезазначеного договору встановлено, що при його укладанні допущенні порушення законодавства , а спірна гідротехнічна споруда набута у користування ОСОБА_1 всупереч вимог законодавства та встановленого порядку.
Так, зі змісту договору від 17.05.2007, укладеного між ТОВ «Агрофірма Вікторія» та ОСОБА_1 вбачається, що гідротехнічна споруда (дамба) шириною 4 метри, довжиною 2,7 км, яка знаходиться в с. Уладівка продана ТОВ «Агрофірма Вікторія» ОСОБА_1 як товар, що також підтверджується видатковою накладною від 17.05.2007 № 00001715. Гідротехнічна споруда не могла бути продана як товар, оскільки вона є об'єктом нерухомого майна, розташована на земельній ділянці, переміщення її є неможливим без її знецінення та зміни її призначення. Також договір від 17.05.2007, укладений між ТОВ «Агрофірма Вікторія» та ОСОБА_1 нотаріально не посвідчений, що є порушенням вимог ст. 657 ЦК України, зазначений договір є нікчемним в силу закону. Оскільки при укладанні договору від 17.05.2007 між ТОВ «Агрофірма Вікторія» та ОСОБА_1 не додержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним та не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків, отже ОСОБА_1 не набув право власності на вказану гідроспоруду.
Поряд з цим, за результатом опрацювання інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, станом на 01.04.2025 за ОСОБА_1 відсутня будь-яка інформація щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - гідротехнічну споруду.
Отже, в порушення вимог п. 1 Договору, ст. 182 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ОСОБА_1 не здійснено реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - гідротехнічну споруду.
Гідротехнічна споруда, яка продана на підставі договору від 17.05.2007 є складовою частиною штучного поверхневого водного об'єкта (ставка), що належить територіальній громаді, та може бути передана лише в користування разом із земельною ділянкою водного фонду складовою якого остання являється.
Так, гідротехнічна споруда розміщена в межах населеного пункту Уладівка, який входить до складу Іванівської об'єднаної територіальної громади, на земельній ділянці із кадастровим номером 0522487000:03:001:0238, площею 9,0057 га, на якій також знаходиться водний об'єкт. Інформація щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522487000:03:001:0238 у Реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.
Згідно інформації, наданої ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.08.2024 № 0-2-0.6-7809/2-24 відповідно до даних Державного земельного кадастру власником земельної ділянки площею 9,0057 га з кадастровим номером 0522487000:03:001:0238 зазначена Уладівська сільська рада, форма власності - державна.
З моменту укладання договору від 17.05.2007, ОСОБА_1 без будь-яких правових підстав та без правовстановлюючих документів також використовувалась земельна ділянка комунальної форми власності під гідроспорудою.
Отже, у зв'язку з укладанням договору від 17.05.2007 між ТОВ «Агрофірма Вікторія» та ОСОБА_1 відбулася зміна обсягу правомочностей держави, а в подальшому територіальної громади Іванівської сільської ради, зокрема щодо розпорядження належної їй земельною ділянкою під нерухомим майном та самим майном.
Гідроспоруда, з огляду на особливий правовий режим такого нерухомого майна, не могла бути предметом спірного договору та відчужуватись на користь фізичної особи ОСОБА_1 чи будь-якої іншої юридичної чи фізичної особи, а тому такий правочин є нікчемним. Використання відповідачем гідротехнічної споруди порушує право власності територіальної громади в особі Іванівської сільської ради Хмільницького району на штучну водойму (ставок).
ТОВ «Агорофірма Вікторія» та ОСОБА_1 не мали законних підстав укладати договір на продаж та передавати право власності на гідротехнічну споруду, яка розташована на земельній ділянки комунальної власності Іванівської сільської ради.
Тому належним способом захисту права власності держави у даному випадку є заявлення на підставі ст. 391 ЦК України вимоги про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження територіальною громадою в особі Іванівської сільської ради Хмільницького району земельною ділянкою водного фонду комунальної власності на якій розташована спірна гідроспоруда та яка є її невід'ємною складовою.
В підготовчому судовому засіданні представник позивача - прокурор Храновська І.І. заявлені позовні вимоги підтримала, з мотивів зазначених у позові, та наполягала на їх задоволенні.
Представник Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області в підготовче судове засідання не з'явився, однак від сільського голови Михайла Кулика надійшла заява про розгляд справи без представника сільської ради, позовні вимоги визнає.
Відповідач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з'явився, однак звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності. Заявлені позивачем вимоги визнає в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши кожен з наявних у матеріалах справи доказів на предмет належності, допустимості та достовірності, а усі докази разом на предмет їх достатності в їх сукупності та взаємозв'язку, суд прийшов до такого висновку.
Так, судом встановлено, що Хмільницькою окружною прокуратурою під час реалізації повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено порушення інтересів держави за фактом протиправного використання гідротехнічної споруди, а саме: дамби шириною 4 метри та довжиною 2,7 км, що розташована в межах села Уладівка Хмільницького (колишнього Літинського) району Вінницької області.
Згідно інформації, наданою Іванівською сільською радою (лист від 07.09.2023 № 02-40-1-671) на території Іванівської ОТГ наявна гідротехнічна споруда (дамба), розташована в межах села Уладівка, яка перебуває у користуванні ОСОБА_1 .
Зазначена гідротехнічна споруда перейшла у користування до ОСОБА_1 на підставі договору від 17.05.2007, укладеного між ним та ТОВ «Агрофірма Вікторія».
Відповідно до договору, ТОВ «Агрофірма Вікторія» зобов'язується передати у власність ОСОБА_1 товар, а ОСОБА_1 зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного договору та пройти реєстрацію у бюро технічної інвентаризації (БТІ). Найменування товару: гідротехнічна споруда дамби ширина 4 метри, довжиною 2,7 км, яка знаходиться в с. Уладівка. Загальна сума договору становить 19580 грн. Передача і прийняття товару посвідчується Актом приймання-передачі, який підписується представниками обох Сторін.
Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до моменту його остаточного виконання.
До договору додано видаткову накладну № 00001715 від 17.05.2007, відповідно до якої постачальник - ТОВ «Агрофірма Вікторія» передала одержувачу - ОСОБА_1 товар - гідротехнічну споруду (дамбу), за яку сплачено 10580 грн.
У вищезазначеному договорі відсутня інформація щодо підстав та документів, які підтверджують право власності продавця на нерухоме майно - гідротехнічну споруду.
Згідно інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Агрофірма Вікторія» 20.02.2008 припинила свою господарську діяльність у зв'язку із визнанням її банкрутом.
Інших документів, які б підтверджували право власності ОСОБА_1 на гідротехнічну споруду до Іванівської сільської ради не надано.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Визначення гідротехнічних споруд закріплено в Законі України «Про аквакультуру» який визначає принципи державної політики, основні засади розвитку і функціонування аквакультури, правові основи діяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури.
Зі змісту договору від 17.05.2007, укладеного між ТОВ «Агрофірма Вікторія» та ОСОБА_1 вбачається, що гідротехнічна споруда (дамба) шириною 4 метри, довжиною 2,7 км, яка знаходиться в с. Уладівка продана ТОВ «Агрофірма Вікторія» ОСОБА_1 як товар, що також підтверджується видатковою накладною від 17.05.2007 № 00001715.
Відповідно до вимог ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1 ст. 220 ЦК України).
При укладанні договору від 17.05.2007 між ТОВ «Агрофірма Вікторія» та ОСОБА_1 не додержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, що є порушенням вимог ст. 657 ЦК України, тому такий договір є нікчемним та не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 3 ст. 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), вказано, що «визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та в мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».
Крім того, згідно ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно.
Згідно ст. 3 Закону (в редакції чинній на час укладання правочину) речові права на нерухоме майно, їх обмеження та правочини щодо нерухомого майна підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку, встановленому цим Законом.
Отже, згідно до норм Закону в редакції чинній на час укладання правочину, реєстрація права власності на нерухоме майно здійснювалась реєстраторами заснованих відповідними органам місцевого самоврядування комунальних підприємств бюро технічної інвентаризації (БТІ) за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до листа КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» від 08.09.2023 № 1619/1/01-5/23, згідно облікових даних архівосховища Літинського відокремленого підрозділу КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» станом на 05.09.2023 технічна інвентаризація гідротехнічної споруди дамби шириною 4 метри, довжиною 2,7 км, яка знаходиться в с. Уладівка, не проводилась. Станом на 31.12.2012 реєстрація права власності також не проводилась.
За результатом опрацювання інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, станом на 01.04.2025 за ОСОБА_1 відсутня будь-яка інформація щодо реєстрації права власності на об'єкт нерухомого майна - гідротехнічну споруду.
Отже, в порушення вимог п. 1 Договору, ст. 182 ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ОСОБА_1 не здійснено реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна - гідротехнічну споруду.
Крім того, гідротехнічна споруда, яка продана на підставі договору від 17.05.2007, є складовою частиною штучного поверхневого водного об'єкта (ставка), що належить територіальній громаді, та може бути передана лише в користування разом із земельною ділянкою водного фонду складовою якого остання являється.
Відповідно до п. 14 Порядку № 62 гідротехнічна споруда нерозривно пов'язана з водним об'єктом та земельною ділянкою на якій розташована, і не може бути відокремлена від останніх.
Статтею 186 ЦК України встановлено, що річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежність. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході прав на річ її складові частини не підлягають відокремленню.
Статтею 79 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об'єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній.
Відповідно до ст. 4 Водного кодексу, ст. 58 ЗК України до земель водного фонду, зокрема, належать землі, зайняті гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них.
Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об'єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню й належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 по справі № 903/909/16 також дійшов висновку, що водний об'єкт не може бути відокремлений від земельної ділянки та бути самостійним (окремо від земельної ділянки, на якій він розташований) об'єктом прав та обов'язків.
В свою чергу чинним законодавством встановлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 51 цього Кодексу водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
Статтею 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).
Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
Отже, законодавцем запроваджено обмеження щодо набуття таких земель у приватну власність та встановлено можливість їх використання для визначених цілей на умовах оренди. Відповідно ж до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі водного фонду не можуть передаватись у приватну власність, крім випадків, передбачених законодавством.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у справах №111/2457/13-ц та №359/2253/15-ц.
Статтею 120 ЗК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на споруду переходить право власності або користування на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Судом встановлено, що гідротехнічна споруда розміщена в межах населеного пункту Уладівка, який входить до складу Іванівської об'єднаної територіальної громади, на земельній ділянці із кадастровим номером 0522487000:03:001:0238, площею 9,0057 га, на якій також знаходиться водний об'єкт.
Інформація щодо реєстрації права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0522487000:03:001:0238 у Реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня.
Згідно інформації, наданої ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.08.2024 № 0-2-0.6-7809/2-24 відповідно до даних Державного земельного кадастру власником земельної ділянки площею 9,0057 га з кадастровим номером 0522487000:03:001:0238 зазначена Уладівська сільська рада, форма власності - державна.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» №1423-ІX від 28.04.2021, який набрав чинності 27.05.2021, розділ X Земельного кодексу України «Перехідні положення» доповнено п. 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:
а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);
б) оборони;
в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об'єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;
г) зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ґ) під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності;
д) під об'єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;
е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.
Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (27.05.2021).
У процесі децентралізації та об'єднання територіальних громад відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 7070-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» Уладівська сільська рада Літинського району увійшла до складу Іванівської об'єднаної територіальної громади Хмільницького району Вінницької області з адміністративним центром у с. Іванів.
Отже, в силу вищенаведених положень земельна ділянка водного фонду, на якій розташована гідротехнічна споруда належить до комунальної власності Іванівської сільської ради Хмільницького району.
Спірна гідротехнічна споруда, в силу положень ст. ст. 181, 186 ЦК України, ч. 2-3 ст. 79 ЗК України, ч. 1 ст. 1 Закону України «Про аквакультуру», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, не є самостійним об'єктом цивільних прав, а є приналежністю земельної ділянки водного фонду із кадастровим номером 0522487000:03:001:0238 та розташованій на ній водоймі.
В силу положень ст. 178 ЦК України земельні ділянки водного фонду є обмежено оборотоздатним об'єктами цивільних правовідносин і можуть перебувати лише у державній та комунальній власності, за винятком випадку, передбаченого ч. 2 ст. 59 ЗК України.
Наразі, у Іванівській сільській раді відсутня можливість використовувати спірну гідротехнічну споруду як складову частину водного об'єкту, оскільки вона перебуває у користуванні відповідача.
Так, відповідно до ст. 13 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 6, 85, 51 Водного кодексу України, ч. 2 ст. 59 Земельного кодексу України ставки, як штучні водойми є водними об'єктами, належать до водного фонду України, є виключною власністю народу України, можуть надаватися тільки у користування. У власність громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись лише замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів), а рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми можуть створювати у встановленому порядку виключно власники цих земельних ділянок.
Системним аналізом статей 181 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» встановлено, що фактично гідроспоруди (греблі, водовипуски) від відповідної земельної ділянки та штучно створеного ними водного об'єкту без зміни призначення та шкоди такому об'єкту не можуть бути відокремлені.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про аквакультуру» визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері аквакультури. Так, до повноважень сільських, селищних, міських, Київської і Севастопольської міських, районних, обласних рад у сфері аквакультури належать: надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним кодексом України; здійснення інших повноважень відповідно до закону.
Таким чином, відповідно до вказаних норм Закон України «Про аквакультуру» взагалі не передбачає можливості перебування гідротехнічних споруд, зокрема дамб, в приватній власності.
Також спірна гідроспоруда в силу ст.ст. 181-187 ЦК України нерозривно пов'язана з водним об'єктом на якому розташована, є приналежною річчю водойми, тобто головної речі та, з огляду на специфіку водних ресурсів, у даному випадку виконує, у тому числі, функції запобігання шкідливій дії вод (тобто захисні функції), не може бути відокремлена від водойми та не може бути окремим об'єктом права власності. Перебування гідротехнічної споруди у приватній власності суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який закріплений у загальному вигляді в законі, та знаходить свій вияв у положеннях статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.
Отже, гідротехнічна споруда не може бути окремим об'єктом права власності, оскільки є приналежністю (складовою частиною водойми) та слідує за головною річчю. Тобто ставок являє собою три складові частини-земельну ділянку під водним плесом, саму воду і гідротехнічні споруди. Існування ставка на земельній ділянці водного фонду забезпечується гідротехнічними спорудами. Площа земельної ділянки, на якому знаходиться спірна гідроспоруда та водний об'єкт, складає 9,0057 га, тому відповідно до положень Земельного кодексу України вказана земельна ділянка та розташований на ній водний об'єкт не може бути переданий у приватну власність.
З моменту укладання Договору від 17.05.2007 ОСОБА_1 без будь-яких правових підстав та без правовстановлюючих документів також використовувалась земельна ділянка комунальної форми власності під гідроспорудою.
Отже, у зв'язку з укладанням договору від 17.05.2007 між ТОВ «Агрофірма Вікторія» та ОСОБА_1 відбулася зміна обсягу правомочностей держави, а в подальшому територіальної громади Іванівської сільської ради, зокрема щодо розпорядження належної їй земельною ділянкою під нерухомим майном та самим майном.
Гідроспоруда, з огляду на особливий правовий режим такого нерухомого майна, не могла бути предметом спірного договору та відчужуватись на користь фізичної особи ОСОБА_1 чи будь-якої іншої юридичної чи фізичної особи, а тому такий правочин є нікчемним.
Використання відповідачем гідротехнічної споруди порушує право власності територіальної громади в особі Іванівської сільської ради Хмільницького району на штучну водойму (ставок).
Визначений законом правовий статус гідротехнічної споруди як невід'ємної частини штучної водойми (ставка), передбачає її перебування виключно у комунальній (державній) власності та виключає можливість її набуття у приватну власність.
Таким чином, ТОВ «Агорофірма Вікторія» не мало належного обсягу повноважень на розпорядження спірною гідротехнічною спорудою, тому, відчуження такого майна на користь фізичної особи ОСОБА_1 є незаконним.
Відповідно до правил ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Отже, аналізуючи встановлені обставини, враховуючи, що відповідач визнав заявлені позовні вимоги повністю, суд вважає, що заявлені позивачем позовні вимоги підлягають задоволенню.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що відповідач позов визнав повністю до початку розгляду справи по суті, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 50% судового збору, сплаченого ним при подачі позову до суду, а 50% судового збору - підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України. Позивачем при подачі позовоної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 грн, отже з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 1514 грн 00 коп., а іншу частині суми 1514 грн 00 коп. повернути позивачу з Державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 316, 319, 321, 331, 375 ЦК України, ст.ст. 12, 80, 81, 82, 133, 141, 200, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Іванівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області до ОСОБА_1 про зобов'язання усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном задовольнити.
Зобов'язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в здійсненні права користування та розпоряджання майном шляхом повернення на користь територіальної громади в особі Іванівської сільської ради Хмільницького району (код ЄДРПОУ 04328565) гідротехнічної споруди (дамби) шириною 4 метри, довжиною 2,7 км, яка знаходиться в межах населеного пункту с. Уладівка Хмільницького району Вінницької області та земельної ділянки під нею.
Повернути Вінницькій обласній прокуратурі (на рахунок НОМЕР_1 , МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909909, адреса: вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050) з державного бюджету 50 відсотків сплаченого при поданні позову, згідно платіжної інструкції № 2909 від 13.12.2024 року, судового збору в розмірі 1514 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (на рахунок НОМЕР_1 , МФО 820172, код ЄДРПОУ 02909909, адреса: вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050) судовий збір в сумі 1514 грн 00 коп.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Хмільницька окружна прокуратура Вінницької області, розташована за адресою: вул. Чорновола В'ячеслава, буд. 34, м. Хмільник, Вінницька область, 22000, код ЄДРПОУ: 02909909;
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складений 17.10.2025.
СУДДЯ І.В. Павленко