2/130/1447/2025
152/870/25
"01" жовтня 2025 р. м. Жмеринка
Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Порощука П.П.,
за участі секретаря Маліщук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жмеринка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ТОВ «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованності за договором позики,-
Представник ТОВ «Фінпром маркет» звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованності за договором позики, в якій просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 на суму заборгованості за Договором позики №1542571 в розмірі 17639,98 грн, судові витрати у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 3500 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 27.01.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено договір позики №1542571 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав останній грошові кошти у розмірі 5500 грн., строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису НОМЕР_3, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу) у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Того ж дня, Позикодавець на виконання п.1 Договору позики №1542571 від 27/01/2021 року, виконав свої зобов'язання, зокрема передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5500 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 . Відповідач не виконував належним чином умови договору позики, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість в розмірі 17693,98 грн., яка складається з: 5500 грн. - суми заборгованості за основною сумою боргу; 12139,98 грн. - сума заборгованості за відсотками. Згодом, 21.06.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу №2106, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1542571 від 27.01.2021 року. 03.04.2023 року між ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №030423-ФК від 31.03.2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1542571 від 27.01.2021 року.
Ухвалою від 01.08.2025 провадження по вказаній справі відкрито та призначено судове засідання.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, попередньо надав заяву, в якій позовні вимоги визнав, просив прозгляд справи овести в його відсутність.
Відповідно до ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 27.01.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №1542571 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5500 грн., строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99% в день (базова процентна ставка/фіксована) (а.с.15 на звороті).
Згідно з п.4.2 договору позики, позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису НОМЕР_3, що був надісланий на вказану відповідачем/позичальником електронну адресу у порядку визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін.
Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою позикодавцем, позичальник/відповідач:, з якою укладено договір №1542571 від 27.01.2021, ідентифікований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора). Одноразовий ідентифікатор: НОМЕР_3. Час відправки ідентифікатора позичальнику: 27.01.2021 03:06:05. Електронна пошта, на яку відправлено ідентифікатор: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.26).
Того ж дня, позикодавець на виконання п.1 Договору позики №1542571 від 27.01.2021, виконав свої зобов'язання, зокрема, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 5500 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача №№ НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи ТОВ «ФК «Фінекспрес» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, так як перерахунок коштів з банківського рахунку позикодавця на картковий рахунок фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище підтверджується електронною платіжною інструкцією від 27.01.2021 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі.
Згідно з листом від 06.05.2025 року, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» повідомляє та підтверджує, що на банківський рахунок відповідача на підставі платіжної інструкції (кошти перераховані за посередництвом платіжної установи) перераховано кошти на виконання умов договору позики №75357184.
Згідно з довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» (платіжна установа) підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між компанією/ТОВ «ФК «ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема: 27.01.2021 року, сума 5500 грн. за номером платіжної картки відповідача.
21.06.2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу №2106, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1542571 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27.01.2021року, що підтверджується договором факторингу №2106 від 21.06.2021 року разом з актом прийому-передачі та Реєстром прав вимог від 21.06.2021 року. Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права вимоги до відповідача на суму 17639,98 грн., з яких: 5500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12139,98 грн. - сума заборгованості за відсотками.
31.04.2023 року ТОВ «Фінансова компанія управління активами» та ТОВ «Фінпром Маркет» уклали договір факторингу №310423-ФМ від 31.04.2023 року, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №1542571 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27.01.2021 року, що підтверджується договором факторингу №310423-ФМ від 31.03.2023 року разом з актом прийому-передачі та Реєстром прав вимог від 31.04.2023 року. Отже, ТОВ «Фінпром Маркет» набуло права вимоги до відповідача на суму 17639,98 грн., з яких: 5500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12139,98 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Згідно з розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором позики №1542571 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) від 27.01.2021 року становить 17639,98 грн., з яких: 5500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12139,98 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір ). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.7,12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 вказав, що важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Згідно зі ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).
Відповідно до ст.1054-1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно зі ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Такими обставинами (предметом доказування) у даній справі є наявність між сторонами договірних правовідносин, що випливають з кредитних договорів, та належне (неналежне) виконання сторонами своїх зобов'язань відповідно до їх умов та вимог ЦК України.
Отже судом встановлено, що 27.01.2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №1542571 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
Таким чином, підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов'язання.
Заявлена позивачем сума заборгованості встановлена на підставі наданих суду доказів та не оспорюється та визнана відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ч.1 ст.1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань. Такого висновку дійшов Верховний Суд в своїй постанові від 6 лютого 2019 року в справі №361/2105/16-ц.
Отже, до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право кредитора за вказаними вище договором позики, що підтверджується дослідженими доказами.
Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 17639,98 грн. за договором позики обґрунтованими та такими, що засновані на законі, оскільки позичальник не виконувала умови договору та має заборгованість, тому несе відповідальність за порушення взятих на себе зобов'язань.
При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн., тому відповідно до ст.141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн., то вона підлягає задоволенню з таких підстав.
За ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Слід відзначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №01-11/24 від 01.11.2024 року, копію витягу з акту №13-П приймання-передачі наданої правничої допомоги та копію платіжної інструкції.
Згідно з п.4.1. договору про надання правничої допомоги, за надання правничої допомоги у відповідності до положень даного договору клієнт сплачує адвокату винагороду у розмірі: 500,00 грн. - за вивчення наявних у клієнта документів, проведення їх аналізу, вивчення правової позиції, збір документів; 3000,00 грн. - за складання позовної заяви.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням критеріїв співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з конкретних обставин даної справи, розгляду справи за правилами спрощеного провадження, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 3500,00 грн. є співмірними та достатньо обґрунтованими, тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ід.н. НОМЕР_2 , зареєстрованого за по АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (адреса: 08200, м.Ірпінь, вул.Стельмаха Михайла, буд.9А, оф.204, код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором позики в розмірі 17639,98 грн., 2422,40 грн. судового збору та 3500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Порощук П.П.