Справа № 454/2586/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/811/857/25 Доповідач: ОСОБА_2
14 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5 ,
розглянувши в м. Львові у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Cокальського районного суду Львівської області від 26 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України,
за участю прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
ухвалою Cокальського районного суду Львівської області від 26 вересня 2025 року клопотання прокурора задоволено. Продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на строк 60 діб до 24.11.2025 р. включно. Строк дії ухвали про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначено до 24.11.2025р. включно. Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора ОСОБА_9 .
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції, мотивував тим, що прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують тримання під вартою обвинуваченого та встановлена наявність ризиків, визначених ст.177 КПК України, а саме, що він може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення
На вказану ухвалу адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, у якій просить, у якій просить ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 26.09.2025 року - скасувати та ухвалити в цій частині нову ухвалу, обравши більш м'який запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_7 у вигляді домашнього арешту з можливістю обстеження і лікування у профільних медичних закладах.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом при винесенні оскаржуваної ухвали не було проаналізовано та надано правової оцінки доводам сторони захисту про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід, зокрема, цілодобовий домашній арешт з підстав стану здоров'я.
Звертає увагу, що за клопотанням захисника до матеріалів кримінального провадження судом долучені копії документи про стан здоров'я обвинуваченого. Так, як вбачається з медичної довідки від 16.02.2023р., у ОСОБА_7 наявні такі хронічні захворювання: ІХС (125,9) зі стенокардією - напади; Холецистолітіаз (K80.20G); Коліт (A09.9G) з видаленням пухлини; Панкреатит (K85.90G)xp., Цукровий діабет (Ell.80G) 2 типу.
Зазначає, що ОСОБА_7 серйозно хворий і потребує постійного моніторингу та спостереження з боку спеціалістів. Ефективне лікування в умовах тримання під вартою у ДУ «Львівська установа виконання покарань № 19» з такими захворюваннями є неможливим. Обвинуваченому ОСОБА_7 не має сенсу ухилятися від суду так як, він є особою похилого віку (67 років), має постійне зареєстроване місце проживання, займається підприємницькою діяльністю.
Вважає, що судом першої інстанції не взято до уваги та не відображено в оскаржуваній ухвалі те що, обвинувачений раніше не судимий, до кримінальної відповідальності раніше не притягався, злочин не пов'язаний проти життя та здоров'я. ОСОБА_7 розуміє відповідальність за порушення покладеного на нього зобов'язання.
Заслухавши доповідача, виступ захисника адвоката ОСОБА_6 , пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 , які підтримали подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який заперечив подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, а також наведені доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що така не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Згідно із положеннями до ч.1 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Із змісту ст.178 КПК України вбачається, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів провадження суд при прийнятті рішення про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_10 врахував положення наведених норм процесуального закону та дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, обґрунтовано пославшись на те, що продовжують існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, а саме: ризик переховування від суду є актуальним та обумовлений, серед іншого, притягненням до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю можливого покарання. Злочини, у яких обвинувачується ОСОБА_7 передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років з конфіскацією належного йому майна. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку значно підвищують ймовірність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32).
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Наведені прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися та не зменшилися.
Що стосується доводів апелянта про незадовільний стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_7 , то таке, на переконання колегії суддів, в даному випадку не може бути підставою для зміни запобіжного заходу, з огляду на відсутність медичних відомостей про неможливість перебування останнього під вартою.
Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апелянта правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, є необґрунтованими і безпідставними.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування постановленого судового рішення, колегією суддів не встановлено.
Ухвала суду першої інстанції про продовження обвинуваченому ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованою та вмотивованою, а підстави для її скасування - відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що оскаржувана ухвала суду є законною й обґрунтованою, відтак підстав для задоволення апеляційних вимог обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Cокальського районного суду Львівської області від 26 вересня 2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 305 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її оголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4