Дата документу 16.10.2025 Справа№ 336/5694/25
ЗАПОРІЗЬКИЙ Апеляційний суд
Провадження №11-кп/807/909/25Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №336/5694/25Суддя-доповідач у 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.389 КК України
16 жовтня 2025 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 червня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Уренгой Пуровського району Тюменської області рф, який зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України,
Вказаним вироком районного суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
18.03.2024 ОСОБА_8 засуджений вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя за ч.1 ст.309 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
У зв'язку із несплатою штрафу ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 25.11.2024 покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн замінено на громадські роботи тривалістю 240 годин.
Зазначена ухвала Жовтневого районного суду м.Запоріжжя 25.12.2025 надійшла до Шевченківського РВ філії ДУ «Центр пробації» на виконання.
ОСОБА_8 07.04.2025 з'явився до Шевченківського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області та під особистий підпис був ознайомлений з порядком та умовами відбування покарання, попереджений про правові наслідки за ухилення від відбування призначеного покарання, роз'яснено положення ст.37 та ст.40 Кримінально-виконавчого кодексу України, про що засудженого ознайомлено під підпис.
Цього ж дня ОСОБА_8 отримав направлення до СКП «Запорізька ритуальна служба», яке розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вул.Солідарності, буд.104, для відбування призначеного покарання у виді 240 годин громадських робіт, відповідно до якого засуджений повинен приступити до фактичного відбування покарання з 08.04.2025. Проте ОСОБА_8 для відбування призначеного покарання не з'явився та станом на 04.06.2025 не звертався до СКП «Запорізька ритуальна служба» для відбування покарання у виді громадських робіт.
Таким чином з 08.04.2025 по 04.06.2025 ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою ухилитися від призначеного йому рішенням суду покарання, без поважних причин до спеціалізованого комунального підприємства «Запорізька ритуальна служба» жодного разу не з'явився і до відбування громадських робіт не приступив.
Отже ОСОБА_8 , діючи умисно, ухилився від відбування покарання у виді громадських робіт, не відпрацювавши при цьому 240 годин громадських робіт.
Дії ОСОБА_8 кваліфіковано за ч.2 ст.389 КК, як ухилення від покарання, не пов'язаного з позбавлення волі, а саме ухилення засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт. Йому призначено покарання у виді 1 року обмеження волі.
Вирішено питання про початок строку відбування покарання.
В апеляційній скарзі прокурор просив вирок в частині призначення покарання скасувати, ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.389 КК у виді 1 року обмеження волі. На підставі ч.1 ст.71, ч.1 ст.72 КК за сукупністю вироків шляхом повного приєднання невітбутого покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.03.2024, покарання за яким було замінено ухвалою цього ж суду від 25.11.2024, остаточно призначити покарання у виді 1 року 30 днів обмеження волі.
Аргументуючи свої вимоги, прокурор зазначив, що суд при призначенні обвинуваченому покарання не врахував покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.03.2024, яке ухвалою цього ж суду від 25.11.2024 було замінено на покарання у виді 240 годин громадських робіт, та не призначив обвинуваченому остаточне покарання на підставі ст.71 КК.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію прокурора, яка повністю підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги та наполягала на її задоволенні; обвинуваченого та його захисника, які при вирішенні апеляційної скарги покладались на розсуд суду; перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд у відповідності до ст.ст.381, 382 КПК розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, оскільки обвинувачений ОСОБА_8 , що був представлений захисником, беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.389 КК, не оспорював встановлені досудовим розслідуванням обставини і був згодний з розглядом обвинувального акта за його відсутності.
А тому колегія суддів вважає встановленим скоєння кримінального правопорушення обвинуваченим за обставин, зазначених в оскарженому вироку суду.
Щодо доводів прокурора, наведених у поданій апеляційній скарзі, про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, то колегія суддів вважає їх такими, що заслуговують на увагу з огляду на таке.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 раніше був засуджений вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.03.2024 за ч.1 ст.309 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Ухвалою Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 25.11.2024 покарання у виді штрафу було замінено на покарання у виді 240 годин громадських робіт.
Кримінальне правопорушення у даному провадженні обвинуваченим ОСОБА_8 вчинено після постановлення вироку Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.03.2024, але до повного відбуття покарання.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Між тим, суд першої інстанції наведених вимог кримінального закону не врахував та не призначив обвинуваченому ОСОБА_8 остаточне покарання на підставі ч.1 ст.71 КК, тим самим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
У контексті наведених обставин вирок суду в частині призначеного покарання не відповідає вимогам кримінального закону, а тому в цій частині судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового вироку.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407, 420 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 20 червня 2025 року щодо ОСОБА_8 в цій справі в частині призначення покарання скасувати.
Ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.389 КК України у виді 1 року обмеження волі.
На підставі ст.72, ст.71 КК України шляхом повного приєднання невідбутого покарання за вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.03.2024, покарання за яким відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 25.11.2024 замінено на покарання у виді громадських робіт, остаточно призначити покарання у виді 1 року 30 днів обмеження волі.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з часу його проголошення, а засудженим, - в той самий строк з моменту вручення йому копії вироку.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4