Справа № 681/801/25
Провадження 2/681/545/2025
20 жовтня 2025 року
Полонський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого - судді Горщара А.Г.
за участю секретаря судових засідань - Козюк Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в м. Полонне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - Товариство) через систему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 7847089 від 01.05.2024 у розмірі 25 830,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу.
В обґрунтування позову представник позивача вказував, що 01.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 7847089 про надання споживчого кредиту в електронній формі за вільного волевиявлення відповідача в особистому кабінеті на офіційному вебсайті кредитодавця. Згідно з умовами укладеного кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» надало для ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі 7 000 грн у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача. Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним згідно з графіком платежів, погодженим сторонами.
Проте, ОСОБА_1 не виконав належним чином кредитні зобов'язання, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.
27.11.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 27.11/24-Ф, за яким ТОВ «Авентус Україна» відступило для Товариства право вимоги за кредитним договором № 7847089 від 01.05.2024, а останнє набуло права вимоги до відповідача на суму боргу в розмірі 25 830,00 грн, що складається з: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 600,00 грн - заборгованість за відсотками, 6 230,00 грн - заборгованість за пенею.
Ухвалою судді від 23 липня 2025 року у справі відкрито провадження, яку постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, визначено сторонам строк для подання заяв по суті справи.
Відповідачу копія позовної заяви з доданими документами надсилалась позивачем цінним листом з описом вкладення 07.06.2025.
ОСОБА_1 копія ухвали про відкриття провадження надсилалась судом за зареєстрованою адресою місця проживання, конверт з вкладенням повернувся на адресу суду з довідкою поштового відділення АТ «Укрпошта» про відсутність адресата за вказаною адресою, однак за положеннями п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України відправлення вважається врученим. У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подав.
Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та на підставі ст.280 ЦПК України, за згодою позивача, яка викладена в позовній заяві, проводить заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає про таке.
Встановлено, що 01 травня 2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» укладено договір № 7847089 про надання споживчого кредиту, за умовами якого відповідач отримав кредит в розмірі 7 000 грн на строк 360 днів зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 1,5 % в день з періодичністю платежів кожні 30 днів (а.с.16-34).
Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є додатком № 1 до цього договору (п.1.4. кредитного договору).
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п.2.1. кредитного договору).
Розділ 3 кредитного договору визначає порядок нарахування процентів, які нараховуються за цим договором на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт» (п.3.1. договору). До періоду розрахунку процентів включається день надання та день фактичного повернення кредиту, але не включається перша дата сплати процентів, вказана в Графіку платежів (п.3.2. договору).
За умовами укладеного кредитного договору ОСОБА_1 зобов'язався у встановлений договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені цим договором.
Вказаний договір укладений в електронній формі та підписаний сторонами електронними підписами, зокрема відповідачем - шляхом введення одноразового ідентифікатора С4554.
Зазначеним ідентифікатором відповідач також підписав Графік платежів, яким визначено реальну річну процентну ставку, загальну вартість кредиту, розмір процентів за користування кредитом та дати їх сплати (шляхом внесення 12 платежів на загальну суму 37 012,50 грн, останній платіж - 26.04.2025), а також дату повернення кредиту (26.04.2025) (а.с.33-34).
ТОВ «Авентус Україна» виконало свої обов'язки за кредитним договором та надало для відповідача кредит в розмірі 7 000 грн шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 , про що свідчать дані листа № 20250519-747 від 19.05.2025 ТОВ «Пейтек Україна» (а.с. 88).
За даними інформації за укладеним за договором № 7847089 від 01.05.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 26.11.2024 ОСОБА_1 не здійснював вчасно внесення платежів, передбачених кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 25 830,00 грн, яка складається з: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 600,00 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом за 120 днів з 01.05.2024 по 29.08.2024 (за виключенням 31.05.2024), 6 230 грн - заборгованість за штрафами (а.с.39-47).
27.11.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 27.11/24-Ф, за умовами якого Товариство за плату набуло право до боржників, вказаних в реєстрі боржників (а.с.48-56).
Факт оплати позивачем набутих прав вимог підтверджується копією платіжної інструкції № 10772 від 27.11.2024 (а.с.58).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу Товариство набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 7847089 від 01.05.2024 в сумі 25 830,00 грн, з яких: 7 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 12 600,00 грн - заборгованість за відсотками, 6 230,00 грн - заборгованість за пенею (а.с.57).
Відтак, у відповідності до умов зазначеного договору факторингу ТОВ «Діджи Фінанс» за плату прийняло належне ТОВ «Авентус Україна» право вимоги до боржників, вказаних у реєстрах боржників, зокрема до відповідача.
Перевіряючи правомірність позовних вимог законодавчим нормам, суд виходить з такого.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 ст. 627 ЦПК України).
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.)
Абзац другий ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму.
Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно з ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1054 цього Кодексу).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Первісний кредитор виконав свої зобов'язання за вище вказаним кредитним договором та надав відповідачу кредитні кошти згідно умов договору.
ОСОБА_1 вільно обрав фінансову установу та звернувся до неї з метою отримання кредитних коштів, уклав договір № 7847089 про надання споживчого кредиту, погодившись на його умови, проте свої зобов'язання за ним належним чином не виконав, не повернув кредит у повному розмірі у визначений строк, не сплатив проценти за користування ним, чим порушив вимоги, встановлені кредитним договором.
Зважаючи на оформлений у встановленому порядку кредитний договір та договір факторингу позивач є належним стягувачем заборгованості за кредитним договором № 7847089 з відповідача.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст.81 ЦПК України).
Надані позивачем докази підтверджують наявність у відповідача за вказаним кредитним договором заявленої Товариством заборгованості за тілом кредиту в розмірі 7 000 грн.
А тому суд приходить до висновку, позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в заявленому позивачем розмірі підлягають до задоволення.
Перевіряючи правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами за укладеним з відповідачем кредитним договором суд виходить з такого.
Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору в яких фіксуються взаємні права та обов'язки його сторін.
Свобода договору не є абсолютною (необмеженою), вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.
22 листопада 2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) (далі - Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ) та доповнено пунктом 17 розділ IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» (п.п.13 п.5 Розділу І Закону № 3498-ІХ).
Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
При цьому, згідно п.17 розділ IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: - протягом перших 120 днів - 2,5 %; - протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Отже, як слідує з вищевказаних змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 року денна ставка має бути не більше 2,5%, з 22.04.2024 - денна ставка не більше 1,5%, з 20.08.2024 - денна ставка не більше 1%.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
На підставі вище зазначеного, враховуючи розмір тіла кредиту (7 000 грн), строк, протягом якого нараховувались проценти за користування кредитом (01.05.2024-29.08.2024), суд вважає, що розрахунок заборгованості по процентах за договором № 7847089 становить: за період з 01.05.2020 по 19.08.2024 - 11 550 грн (7 000,00 грн тіло кредиту х 1,50 % х 110 днів), за період з 20.08.2024 по 29.08.2024 - 700 грн (7 000 грн тіло кредиту х 1,00 % х 10 днів), а всього: 12 250 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 6 230 грн суд зазначає про таке.
Розділом 6 кредитного договору № 7847089 передбачена відповідальність сторін за порушення умов цього договору.
Відповідно до п.6.4. кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 210,00 грн на 4-й день такого невиконання та/або неналежного виконання (п.6.4.1. договору); та у розмірі 70,00 грн починаючи з 5-го дня за кожен день невиконання та/або неналежного виконання (п.6.4.2. договору).
З наданої позивачем інформації за укладеним договором № 7847089 вбачається, що первісним кредитодавцем у період з 04.06.2024 по 29.08.2024 здійснено нарахування штрафу в загальній сумі 6 230,00 грн відповідно до вище вказаними умов кредитного договору.
В подальшому при передачі права вимоги вказана сума заборгованості в реєстрі боржників іменована пенею.
За положеннями ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.
Положення п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначають, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 року до теперішнього часу.
Із зазначеного вище слідує, що законодавець звільнив позичальників від відповідальності визначеної статтею 625 ЦК України, а також неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.
На підставі викладеного суд вважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідача 6 230 грн пені (штрафу), оскільки така нарахована у період дії в Україні воєнного стану.
На підставі зазначеного суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 19 250 грн.
В силу вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, виходячи із задоволення позовних вимог на 74,5%, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1804,69 грн, що складає 74,5% від 2 422,40 грн (який сплачено з урахуванням коефіцієнту 0,8 для пониження розміру ставки при подачі позову через систему «Електронний суд»).
Відповідно до ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати, пов'язані з правничою допомогою, підлягають розподілу разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на правничу допомогу визначається згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).
У пункті 44 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 42649746 від 01.01.2025, укладений з адвокатом Білецьким Б.М. та додаткову угоду № 7847089 від 02.04.2025 до нього, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю на ім'я Білецького Б.М., акт № 7847089 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 31.03.2025, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних вказаним адвокатом, відповідно до яких витрати на правничу допомогу у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 склали 6 000 грн.
Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу не заявлено, не співмірність таких витрат не доведено.
У зв'язку з частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України слід стягнути понесені витрати на правничу допомогу у розмірі 4 470 грн, що складає 74,5% від 6 000 грн.
Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279, 280-285, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором № 7847089 про надання споживчого кредиту від 01.05.2024, а саме: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7 000,00 грн, заборгованість за відсотками у розмірі 12 250,00 грн, а всього - 19 250 (дев'ятнадцять тисяч двісті п'ятдесят) грн 00 коп.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» 1804 грн 69 коп. витрат по сплаті судового збору та 4470 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.
Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8 м.Київ поштовий індекс 41126.
Відповідач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: