Справа № 671/379/25
Провадження № 1-кп/671/74/2025
21 жовтня 2025 р. м. Волочиськ
Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1
секретар судового засідання ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6
представника потерпілого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12024243000003664 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Авратин Волочиського району Хмельницької області, громадянки України, українки, із середньою освітою, не працюючої, розлученої, маючої на утриманні малолітню дитину, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
25.11.2024 близько 11 години 50 хвилин, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині автодороги Т2320, зі сторони с. Користова в напрямку с. Гарнишівка, в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, не враховувала дорожню обстановку, на 4 км.+ 800 м. вказаної автодороги, поряд кладовища, що в с. Іванівці, Волочиської ТГ Хмельницького району Хмельницької області, рухаючись зі швидкістю 50 км/год., втратила курсову стійкість керованого нею автомобіля, через що, в некерованому стані виїхала на зустрічну смугу руху де відбулось зіткнення передньою частиною «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_1 із передньою лівою частиною автомобіля «LADA 212140» д.н.з. НОМЕР_2 , який під керуванням ОСОБА_6 , рухався в зустрічному напрямку.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та порушення ОСОБА_4 вимог ПДР, водію автомобіля «LADA 212140» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого відламкового перелому діафізу лівоі? стегновоі? кістки зі зміщенням кісткових відламків, - в сукупності за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як такі що потягли тривалий розлад здоров'я (більше 21 доби).
Своїми діями ОСОБА_4 порушила вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, за змістом якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Вище вказані порушення вимог правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_4 знаходяться у прямому причинному зв'язку з дорожньо-транспортною пригодою та її наслідками, а саме спричиненням середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому ОСОБА_6 .
Таким чином, своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, ОСОБА_4 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.
Обвинувачена ОСОБА_4 свою вину за висунутим їй обвинуваченням визнала в повному обсязі, цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 визнала частково, в сумі 10000 грн.
Під час допиту в судовому засіданні обвинувачена надала показання, що вона дійсно 25.11.2024 близько 12 години дня керувала автомобілем «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по проїзній частині автодороги поза населеним пунктом, зі сторони с. Користова в напрямку с. Гарнишівка. На зустріч їй рухався автомобіль під керуванням потерпілого. Оскільки дорога була слизькою вона в певний момент втратила керування та виїхала на зустрічну смугу де відбулося зіткнення автомобілем під керуванням потерпілого. Момент зіткнення не пам'ятає, оскільки перед ударом або в момент удару втратила свідомість. Прийшла до тями вже коли хтось намагався витягнути її з автомобіля після ДТП.
На даний час матеріальну та моральну шкоду вона потерпілому не відшкодувала, але нею сплачено витрати закладу охорони на стаціонарне лікування потерпілого, який знаходився у КНП «Волочиська багатопрофільна лікарня» Волочиської міської ради на лікуванні в сумі 23 764 грн. 48 коп.
Просила врахувати, що внаслідок ДТП вона також отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого відламкового перелому внутрішньої медіальної щиколотки лівої гомілки зі зміщенням відламків, струсу головного мозку. 28.11.2024 року їй проведено хірургічну операцію, металоостеосинтез великогомілкової кістки з кістковою пластикою.
Також зазначила, що її цивільна відповідальність на момент ДТП була застрахована у страховій компанії Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» за полісом №ЕР-219476015 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 18.02.2024 року, а тому питання про відшкодування матеріальної шкоди має вирішуватися через страхову компанію шляхом здійснення страхових виплат потерпілому. Суму заявленої моральної шкоди у 200000 гривень вважає завищеною. Про вчинене шкодує.
Оскільки обвинувачена свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала у повному обсязі, цивільний позов визнала частково, за згодою всіх учасників судового засідання, інші докази, що стосуються обставин вчинення кримінального правопорушення, судом не досліджувалися відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Під час судового розгляду було допитано потерпілого ОСОБА_6 щодо обставин заявленого ним цивільного позову та досліджено письмові докази, що стосуються цивільного позову, відомостей, що характеризують особу обвинуваченої, речових доказів та розміру процесуальних витрат.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в якому їй було пред'явлено обвинувачення, є повністю доведеною.
Згідно з положеннями ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
При призначенні виду та міри покарання на підставі ч. 2 ст. 66 КК України, суд враховує, у якості обставини, що пом'якшує покарання, часткове відшкодування завданого збитку, а саме витрат закладу охорони на стаціонарне лікування потерпілого, разом з тим, щире каяття, як обставина, що пом'якшує покарання, відсутнє.
Згідно правової позиції Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду, що викладена у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19, розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це неформальна вказівка на визнання своєї вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка особи після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Під час розгляду справи обвинувачена свою провину визнала, висловлювала жаль з приводу скоєного, разом з тим, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що матеріальну та моральну шкоду саме потерпілому ОСОБА_4 не відшкодувала навіть частково, тобто обвинувачена не вчинила конкретних дій з метою залагодити провину та виправити наслідки своїх протиправних дій. В даному випадку, саме по собі визнання вини, висловлення жалю з приводу скоєного, не свідчить про наявність щирого каяття.
Суд враховує, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована за відповідним полісом, і що в подальшому, не виключене здійснення страхових виплат потерпілому за вказаним полісом, однак, дана обставина не впливає на висновок суду щодо відсутності доказів щирого каяття.
Не впливає на висновок суду про відсутність щирого каяття і та обставина, що ОСОБА_4 сплачено витрати закладу охорони на стаціонарне лікування потерпілого, який знаходився у КНП «Волочиська багатопрофільна лікарня» Волочиської міської ради на лікуванні в сумі 23 764 грн 48 коп. оскільки було відшкодовано витрати місцевого бюджету на стаціонарне лікування потерпілого, але безпосередньо потерпілому шкоду не відшкодовано.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Суд також враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є нетяжким злочином, обставину, що пом'якшує покарання - часткове відшкодування завданого збитку, особу винної, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася, відсутність відомостей, які характеризують ОСОБА_4 з негативної сторони, наявність на утриманні обвинуваченої малолітньої дитини, та призначає покарання в межах санкції частини першої статті 286 КК України у виді штрафу у розмірі 3000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на один рік, що має бути достатнім для виправлення винної та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень.
Підстави для призначення покарання із застосуванням статті 69 КК України відсутні так як судом встановлено лише одну обставину, що пом'якшує покарання.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Потерпілим ОСОБА_6 в кримінальному провадженні було заявлено цивільний позов до обвинуваченої про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням моральної школи в розмірі 200000 грн.
На обґрунтування своїх вимог потерпілий зазначає, що внаслідок ДТП, що сталося з вини ОСОБА_4 він отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого відламкового перелому діафізу лівої стегнової кістки зі зміщенням кісткових відламків. Зазначене тілесне ушкодження відноситься до категорії тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості як таке, що потягло тривалий розлад здоров'я (більше 21 доби).
Вказані факти підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами та доданою до позовної заяви копією виписки № 8813 із медичної карти стаціонарного хворого.
У зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями внаслідок даного ДТП, позивач перебував на стаціонарному лікуванні у стані середньої тяжкості в період з 25.11.2024 року по 20.12.2024 року.
Вказані вище обставини зумовили, відсутність позивача за місцем його роботи у ТОВ «Енселко Агро» на посаді старшого охоронника групи швидкого реагування протягом періоду лікування та реабілітації.
Відповідно до копії довідки № 8 від 11.03.2025 року, виданої за місцем роботи позивача, останній перебував на лікарняному з 25.11.2024 року по теперішній час (станом на момент видачі довідки - 11.03.2025 року). Позивач в загальному перебував на амбулаторному лікуванні до 24.04.2025.
Відповідно до копії довідки про середню заробітну плату (дохід), середньоденна (середньогодинна) заробітна плата (дохід) Позивача становить 1 012 грн. 42 коп.
Крім цього, на утриманні позивача знаходиться його неповнолітній син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Впродовж усього періоду перебування Позивача на лікарняному, враховуючи постійні значні витрати останнього на лікування, батько не мав змоги забезпечити сину належного матеріального утримання, що стало однією з причин моральних страждань позивача.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно значної моральної шкоди.
Позивач вказує, що він протягом тривалого часу не має фізичної можливості працювати, стан його здоров'я залишається вразливим, він не може на достатньому рівні забезпечувати потреби своєї сім'ї, зокрема, неповнолітнього сина. Через обмежені фізичні можливості позивач весь час перебуває вдома.
Такі емоційно-психологічні потрясіння, докорінно змінили звичайний спосіб його життя, насамперед, це проявляється в нічному безсонні, коли він не може спати і перебуває в постійному пригніченому стані. Крім того, через ізоляцію його від звичного для нього активного способу життя ОСОБА_6 в певній мірі, замкнувся у собі та подекуди не хочеться спілкуватись з оточуючими, що значно змінило його звичайний спосіб життя. Значно, в негативну сторону, змінився і психологічно-емоційний клімат у спілкуванні потерпілого з родиною.
Крім того, необхідність звернення до правоохоронних органів за захистом прав та відстоювання своїх інтересів у суді, необхідність участі у судових засіданнях також викликають у потерпілого певні емоційні переживання.
Таким чином, ОСОБА_6 , як потерпілому у цьому кримінальному провадженні, завдано моральної шкоди, яка проявляється у погіршені психологічного здоров'я, через сильні душевні страждання і, на разі, такі моральні страждання продовжуються і будуть доки він не відновить звичний для нього спосіб життя, і таку моральну шкоду сторона потерпілого оцінює в 200 000 грн. (двісті тисяч гривень).
Потерпілий ОСОБА_6 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 200000 грн підтримав та надав такі показання.
Після ДТП, що мала місце 25.11.2025, він перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Волочиська багатопрофільна лікарня» з 25.11.2025 та до 20.12.2025 з діагнозом: Закритий відламковий перелом лівої стегнової кістки зі зміщенням відламків. Після виписки перебував на лікарняному у зв'язку з непрацездатністю до березня 2025 року. З березня 2025 року повернувся до роботи у ТОВ «Енселко Агро» де працює старшим охорони групи швидкого реагування, хоча після перенесеної операції і до теперішнього часу повністю не відновив працездатність. Вийшов на роботу оскільки виплати у зв'язку з непрацездатністю повністю не компенсують втрату заробітку, крім того, він є єдиним працюючим у сім'ї. На момент ДТП на його утриманні була неповнолітня дитина. Дотепер його турбують болі, він не може довго пересуватися на ногах, довго стояти, йому фізично важко присісти, кульгає, коли ходить, що є наслідком перенесеної травми, отриманої під час ДТП. Ні матеріальна, ні моральна шкода йому не відшкодована.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 у зв'язку з отриманими у ДТП травмами перебував на стаціонарному лікуванні у КНП «Волочиська багатопрофільна лікарня» з 25.11.2024 по 20.12.2024 з діагнозом: «Закритий відламковий перелом н/3 лівої стегнової кістки зі зміщенням кісткових відламків, що підтверджується копією виписки № 8813 із медичної карти стаціонарного хворого.
Відповідно до копії довідки № 8 від 11.03.2025 року, виданої за місцем роботи позивача ТОВ «Енселко Агро», останній перебував на лікарняному з 25.11.2024 року по теперішній час (станом на момент видачі довідки - 11.03.2025 року).
З показань потерпілого вбачається, що до роботи він повернувся у березні 2025 року, але потребує подальшої реабілітації.
На утриманні позивача знаходиться його неповнолітній син - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження останнього.
У відзиві обвинувачена зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими оскільки у позові відсутній жодний аргумент, з яких міркувань виходив цивільний позивач, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Жодного доказу, що підтверджує розмір моральної шкоди, та жодних обґрунтованих аргументів з цього приводу цивільним позивачем надано не було. Вимога про стягнення з ОСОБА_4 суми моральної шкоди не знаходить жодного документального підтвердження, та підтвердження жодними письмовими доказами. Сума заявленої моральної шкоди у 200000 гривень не знаходить жодного документального підтвердження, всі додані докази підтверджують інші витрати позивача та є предметом іншого спору. На сьогодні Відповідачка ОСОБА_4 є розлученою жінкою, не працює, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди також перебувала на стаціонарному лікуванні із тілесними ушкодженнями, які належать до ушкоджень середньої тяжкості, на сьогоднішній момент через стан здоров'я змушена проходити реабілітацію і не має фізичної можливості працювати. На утриманні відповідача знаходиться малолітня дитина. Також просить суд врахувати ту обставину, що відповідачкою повністю сплачено кошти за стаціонарне лікування позивача, відповідне документальне підтвердження додано до матеріалів справи. Відповідачка готова у зв'язку із своїм скрутним матеріальним становищем сплатити позивачу відшкодування моральної шкоди у сумі 10 000 (десять тисяч гривень).
Положення статті 23 ЦК України передбачають, що особа має право на грошове відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Так, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Суд приходить до висновку, що протиправними діями обвинуваченої потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно моральну шкоду, оскільки внаслідок ДТП, що сталася 25.11.2024 з вини ОСОБА_4 потерпілий отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості, у вигляді закритого відламкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням відламків, тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні з 25.11.2024 по 20.12.2024, на тривалий час втратив працездатність, не відновив стан свого здоров'я повністю, обмежений у самостійному пересуванні, відчуває болі та дискомфорт внаслідок перенесеної травми, що спричинило порушення його звичного способу життя на тривалий час, неможливість виконувати свої трудові обов'язки у обсязі, що був до ДТП.
Заявлену потерпілим суму відшкодування моральної шкоди в розмірі 200000 грн за вказаних обставин суд визнає обґрунтованою.
Таким чином, цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
На підставі положень статті 124 КПК України процесуальні витрати на залучення експертів в кримінальному провадженні в сумі 11938,05 грн суд стягує з обвинуваченої на користь держави, а процесуальні витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, в сумі 30000 грн, суд стягує з обвинуваченої на користь потерпілого.
Питання про речові докази в кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до вимог статті 100 КПК України.
Запобіжний захід не застосовувався. Підстав для його застосування до набрання вироком законної сили не вбачається.
Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 368, 370 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити їй покарання у виді у виді штрафу у розмірі 3 (трьох) тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п'ятдесят одна тисяча) грн, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Запобіжний захід ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не застосовувати.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 200000 (двісті тисяч) грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 30000 (тридцять тисяч) грн в рахунок відшкодування витрат на оплату правової допомоги представника потерпілого.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 11938 (одинадцять тисяч дев'ятсот тридцять вісім) грн 05 коп.
Скасувати арешт у вигляді заборони відчуження, розпорядження та користування майном, що накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.11.2024 р. на автомобілі «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_1 та «LADA 212140» д.н.з. НОМЕР_2 .
Речові докази:
- автомобіль «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_1 повернути власнику ОСОБА_4 ;
- автомобіль «LADA 212140» д.н.з. НОМЕР_2 повернути власнику ТОВ «Агрополіс».
На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку невідкладно після його проголошення вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору, потерпілому та його представнику.
Суддя ОСОБА_1