465/7189/24
2/465/408/25
20.10.2025 м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого - судді Ванівського Ю.М.
з участю секретаря судових засідань Лозинського Т.-Р.А.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Кісіль Р.-В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Дочірного підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітньої плати, -
у провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Дочірного підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітньої плати.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 24.10.2024 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.
Представником відповідача Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» Гончаруком С.В. подано до суду клопотання про передачу справи за позовом ОСОБА_1 для розгляду до Господарського суду Львівської області.
Заява мотивована тим, що у провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/3708/23 про банкрутство відповідача - Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981).
Ухвалою вказаного суду від 20.03.2024 року відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981).
Позивач та його представник в судовому засіданні не заперечили проти клопотання відповідача.
Представник відповідача - Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства «Державна Акціонерна Компанія «Автомобільні дороги України» в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи.
Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши матеріали справи, при вирішенні клопотання виходить з такого.
Встановлено, що ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.03.2024 року відкрито провадження у справі №914/3708/23 про банкрутство Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (79053, м. Львів, вул. В. Великого, буд. 54, ЄДРПОУ 31978981).
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів". Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до ст. 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Водночас, відповідно до п. 8 ч. 1 ст.20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.
21.10.2019 року в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо спорів, зазначених у частині другій цієї статті, провадження в якій відкрито до або після відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), за ініціативою учасника справи або суду невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів, надсилаються до господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), який розглядає спір по суті в межах цієї справи.
Отже, порушення провадження у справі про банкрутство боржника обумовлює особливість вирішення таких спорів і полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються по суті саме у межах справи про банкрутство.
Дана позиція висловлена у Постанові Верховного суду у складі Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі №908/4057/14 та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №607/6254/15-ц (Провадження №14-404цс19), де зокрема зазначено і те, що законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута.
Законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.
Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.
Дана позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 року у справі № 607/6254/15-ц.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позови до боржника, який перебуває в процедурі банкрутства, повинні розглядатись в межах справи про банкрутство.
Враховуючи предмет спору та суб'єктний склад у цій справі, наявність порушеної щодо відповідача - Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» справи про банкрутство № 914/3708/23, суд вважає за необхідне передати матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Дочірного підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітньої плати, за підсудністю для розгляду тим судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, а саме до Господарського суду Львівської області.
Керуючись ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 4, 20 ГПК України, ст. 31, 353 ЦПК України, суд -
постановив:
Клопотання представника Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» - задовольнити.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірного підприємства "Львівський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітньої плати - передати до Господарського суду Львівської області (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128) для розгляду судом, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство Дочірнього підприємства «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» № 914/3708/23.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 ЦПК України передачу справи на розгляд іншого суду здійснити не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Суддя Ванівський Ю.М.