Справа № 465/8241/23
Провадження 2/465/370/25
Іменем України
20.10.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Ванівського Ю.М.
за участі секретаря судового засідання Лозинському Т.-Р.А.
представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
позивач звернулась до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя. В обґрунтування позову зазначає, що 03.09.2011 вона з відповідачем уклали шлюб, який зареєстровано в Індустріальному районному у м. Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №354. В шлюбі народилось двоє дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08.08.2023 року у справі №465/3052/23 шлюб між ними розірвано. За час перебування у шлюбі, нею та відповідачем після переїзду на постійне місце проживання у м.Львів, 14.06.2016 року за рахунок спільних заощаджень було придбано квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з трьох житлових кімнат житловою площею 48,1 кв.м. та кухні; загальна площа 68,8 кв.м.; комора в підвалі 3,0 кв.м. У зв'язку з спрощенням оформлення документального набуття права власності, договір купівлі - продажу був підписаний відповідачем та посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячуком. О.А. та зареєстровано в реєстрі за №5027. В подальшому у вказаній квартирі було зареєстрованого місце проживання її та дітей. Влітку 2020 року склалися особисті обставини і її матір ОСОБА_7 змінила місце проживання поруч з нею. У зв'язку з цим, 08.09.2020 року нею було укладено договір купівлі - продажу квартири, яка належала їй на праві особистої приватної власності за адресою: АДРЕСА_2 . Після вчинення договору купівлі - продажу квартири в м. Дніпро та отримання розрахунку, вона 16.09.2020 року уклала попередній договір купівлі - продажу об'єкта нерухомості - квартири по АДРЕСА_3 із зобов'язанням укласти основний договір купівлі - продажу об'єкта і його нотаріальне посвідчення до 20.10.2020 року. Відповідно до договору купівлі - продажу від 16.10.2020 року вона придбала у власність квартиру АДРЕСА_4 . 14.07.2020 року за час перебування у шлюбі нею та відповідачем за рахунок спільних заощаджень придбано автомобіль марки Subaru модель Forester номера шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 . Таким чином, квартира АДРЕСА_1 та автомобіль марки Subaru модель Forester є об'єктами спільної сумісної власності її та відповідача, відсутні обставини, які б спростовували презумпцію права спільної власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Просить позов задоволити.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 17.10.2023 року у справі відкрито провадження та призначено підготовче засідання.
Представником відповідача 30.10.2023 року подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що ОСОБА_2 здійснює підприємницьку діяльність, яка дозволяла йому як повністю утримувати позивачку та двох спільних дітей, так і придбати спільне сумісне майно подружжя, яке є предметом позову. Договір дарування грошових коштів (як це зазначає позивачка у позовній заяві) оформлений у вигляд розписки є неналежним та недопустимим доказом того, що квартира за адресою АДРЕСА_3 є особистою приватною власністю ОСОБА_4 . Про існування такої розписки відповідачу стало відомо лише при ознайомленні з позовною заявою. Жодного разу за час перебування у шлюбних відносинах про існування такої розписки позивачкою не повідомлялося. Крім цього, зі змісту розписки не вбачається, що кошти, які нібито були передані позивачці її матір'ю були використані для придбання квартири за адресою АДРЕСА_3 .
Позивачка просить припинити право власності на частити автомобіля Subaru Forester (номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , держ., реєстр. № НОМЕР_3 відповідача з виплатою йому грошової компенсації та, відповідно, визнати за нею право власності на цей транспортний засіб. Однак, до позовної заяви не долучено доказів виконання вимог цивільного законодавства України щодо попереднього внесення позивачкою відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, тому дана позовна вимога також не підлягає задоволенню.
Ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 14.03.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивача позовні вимоги підтримав, в частині вимог, що стосуються автомобіля Subaru модель Forester номера шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , просив залишити такі без задоволення.
Позивач підтримала позицію представника.
Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши представлені докази, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких мотивів.
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За ст.77 ЦПК України доказуванню підлягають обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 60 СК України закріплено презумпцію спільності майна, набутого подружжям за час шлюбу. За цією статтею майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст.61 СК України).
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується статтею 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст.69 СК України. Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.1,2 ст.71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч.2 ст.364 ЦК України).
Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.
Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім'ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. N 11).
Зі змісту п.п. 23,24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Відповідно до п.30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч.1 ст.63, ч.1 ст.65 СК.
Судом встановлено, що рішенням Франківського районного суду м.Львова від 08.08.2023 року у справі №465/3052/23 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , який було зареєстровано в Індустріальному районному у м. Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №354.
Згідно інформації сформованої за допомогою додатку «Реєстр нерухомості», номер інформаційної довідки 12165376060, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 . Підставою для державної реєстрації зазначено договір купівлі - продажу квартири, серія та номер:5027 від 14.06.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Дячук О.А.
Згідно п.10 договору, на придбання вищезгаданої квартири та на укладення договору купівлі - продажу квартири надана письмова заява про згоду дружини покупця ОСОБА_4 , справжність підпису на якій засвідчено нотаріально 14.06.2016 року Дячуком О.А., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, за реєстровим №5026.
Згідно довідки №82 від 19.01.2023 року ЛКП «Вулецьке», в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають четверо осіб: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
Згідно звіту про оцінку майна, вартість трикімнатної квартири АДРЕСА_1 становить 3 182 000,00 грн.
Зважаючи на те, що судом встановлено, що квартира за адресою: АДРЕСА_5 набута сторонами за час шлюбу, не спростовано презумпцію спільності майна подружжя, іншого майна подружжя не встановлено, тому, позов про визнання за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири слід задовольнити.
Крім того, 08.09.2020 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_6 . Згідно п.2.1. договору, продаж нерухомого мана за домовленістю сторін вчиняється за 742 000,00 гривень без ПДВ.
16.09.2020 року ОСОБА_4 було укладено з ОСОБА_9 , попередній договір купівлі - продажу об'єкта нерухомості. Пунктом 1 договору визначено, що сторони домовилися, що продавець продає покупцеві майнові права на квартиру по АДРЕСА_3 , які належать продавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за дев'ятсот вісімдесят тисяч гривень, що еквівалентно тридцяти п'яти тисячам доларів США.
В матеріалах справи міститься розписка ОСОБА_7 від 18.09.2020 року, згідно якої ОСОБА_4 , отримала грошові кошти у розмірі 742 000 (сімсот сорок дві тисячі) гривень в подарунок з метою інвестування їх в придбання житлової нерухомості для забезпечення подальшого проживання ОСОБА_10 з нею та членами її сім'ї.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомила, що розписку від 16.09.2020 року писала її донька, а вона лише ставила підпис. Грошові кошти за розпискою передавались ОСОБА_4 саме на придбання квартири по АДРЕСА_3 .
В подальшому 16.10.2020 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , було укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_4 .
Згідно п.12 договору, чоловік покупця ОСОБА_2 подав заяву про згоду на купівлю дружиною даної квартири, підпис на якій було посвідчено 16.10.2020 року Яремко Р.С., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Львівської області за реєстровим номером 2117.
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності право власності на квартиру АДРЕСА_4 зареєстровано за ОСОБА_4 .
Згідно звіту про оцінку майна, вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_4 становить 1 788 100,00 грн.
Вчинення згоди іншим з подружжя на розпорядження спільним майном є одностороннім правочином, розрахованим на його сприйняття іншими особами, а саме - подружжям, який є стороною договору, та третьою особою (інша сторона договору). Волевиявлення іншого з подружжя (співвласника) на розпорядження спільним майном, яке виражено у згоді, адресоване та сприймається як подружжям, який виступає стороною договору, так і контрагентом за таким договором.
Надання згоди іншим з подружжя на набуття майна подружжям (стороною договору) свідчить про набуття майна подружжям у право спільної сумісної власності, оскільки у такому випадку відбувається розпорядження коштами, які належать подружжю на праві спільної сумісної власності. Не виключається вчинення усного договору між подружжям про набуття майна в спільну сумісну власність, зовнішнім вираженням якого є згода одного з подружжя на розпоряджаються майном (коштами) на набуття майна в спільну сумісну власність. Така згода може бути зафіксована безпосередньо у договорі про набуття майна, вчиненим іншим з подружжя.
У разі, якщо інший з подружжя надав згоду на розпорядження майном (коштами) для набуття майна в спільну сумісну власність і така згода зафіксована безпосередньо у договорі купівлі-продажу майна, який вчинено іншим з подружжя, то суд не може своїм рішенням підміняти домовленість подружжя про набуття майна в спільну сумісну власність.
Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03.06.2024 у справі № 712/3590/22.
Тобто, позивач знала, чи повинна була знати, що придбане під час перебування у шлюбі майно буде спільною сумісною власністю. Однак, придбаваючи вказане майно не обумовила в договорі те, що майно є її особистою власністю, навпаки, право власності оформлено на неї, отримано згоду чоловіка на придбання майна у спільну сумісну власність.
Набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення спільної сумісної власності. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі, презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишається непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Зазначений правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №235/9895/15-ц, від 05.04.2018 у справі №404/1515/16-ц, від 27.01.2020 у справі №442/8047/16-ц .
Встановивши, що спірна квартира набута позивачкою під час зареєстрованого шлюбу на підставі договору купівлі-продажу, укладених за нотаріально посвідченої згоди чоловіка щодо його набуття у спільну сумісну власність подружжя, суд дійшов висновку про відсутність підстав для висновку про набуття позивачем квартири АДРЕСА_7 в особисту приватну власність, так як в процесі розгляду справи не було доведено «поза розумним сумнівом» того, що саме кошти, отримані позивачкою за розпискою, були спрямовані на придбання спірної квартири, адже розписка сама по собі не є достатнім доказом того, що майно набуте за особисті кошти ОСОБА_4 .
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль Subaru Forester (номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , держ, реєстр. № НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 .
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що приписи частин четвертої та п'ятої статті 71 СК України і статті 365 ЦК України з урахуванням принципу розумності (п.6 ч.1 ст. 3 ЦК України) треба розуміти так: (а) правила про необхідність попереднього внесення коштів на депозитний рахунок суду стосуються тих випадків, коли позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) згідно зі статтею 365 ЦК України заявив вимогу про припинення права відповідача на частку у спільній власності (такі кошти забезпечують отримання відповідачем грошової компенсації); (б) якщо позивач (один із подружжя чи колишній чоловік, колишня дружина) таку вимогу не заявив (а вимагає, наприклад, поділити неподільну річ шляхом виділення її у власність відповідача та стягнення з нього грошової компенсації замість частки позивача у праві спільної сумісної власності на цю річ), то підстави для внесення ним відповідної суми коштів на депозитний рахунок суду відсутні.
Заявлені вимоги позивача, пов'язані зі стягненням саме з неї в порядку поділу спільного майна подружжя грошової компенсації вартості 1/2 частини спірного автомобіля, проте відповідна сума на депозитний рахунок суду позивачем внесена не була, а тому в задоволенні вимоги про припинення права власності на частини автомобіля Subaru Forester (номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , держ, реєстр. № НОМЕР_3 , слід відмовити.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 725,88 грн. судового збору.
Керуючись ст. ст. 76, 77, 81, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задоволити частково.
Визнати квартиру АДРЕСА_1 , яка складається з трьох житлових кімнат площею 48,1 кв.м. та кухні; загальна площа 68,8 кв.м.; комора в підвалі 3,0 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 626839746101) об'єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_4 право власності на квартири АДРЕСА_1 , яка складається з трьох житлових кімнат площею 48,1 кв.м. та кухні; загальна площа 68,8 кв.м.; комора в підвалі 3,0 кв.м. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 626839746101) за результатами поділу.
В задоволенні інших вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 11 725 (одинадцять тисяч сімсот двадцять п'ять) гривень 88 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівській апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особа, яка брала участь у справі, але не була присутня при оголошенні рішення, може оскаржити рішення протягом тридцять днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_5 ;.
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_8 .
Суддя Ванівський Ю.М.