Справа № 445/2711/24
Провадження № 1-кп/445/184/25
20 жовтня 2025 року Золочівський районний суд Львівської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
з участю захисника ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Золочові кримінальне провадження, відомості щодо якого 07.05.2024року внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань № 62024140110000590 про обвинувачення:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхнє, Турківського р-ну, Львівської обл., зареєстрованного та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні старший солдат, раніше не судимого,-
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, -
ОСОБА_5 , 21.04.2024р. порушив вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч.1 ст.1, ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», будучи військовослужбовцем Збройних Сил України за призовом під час мобілізації, проходячи військову службу на посаді механіка-водія-кранівника евакуаційної роти евакуаційного батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, 21.04.2024, не отримавши дозволу відповідного командира, самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) та перебував поза межами місця розташування підрозділу військової частини, проводив час на власний розсуд та обов'язки військової служби не виконував до моменту явки 07.11.2024 до Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові, а отже останній у такий спосіб незаконно тимчасово припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчиненого в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті визнав повністю, щиро розкаявся, та пояснив, що дійсно в період часу з 21.04.2024 по 07.11.2024 він був відсутній на службі у військовій частині НОМЕР_1 , без поважних причин і не виконував свої службові обов'язки, оскільки, знаходився за місцем свого проживання, де проводив час на власний розсуд. Просить врахувати те, що він бажає і надалі служити в Збройних Силах України та призначити йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.5 ст.407 КК України.
Як встановлено у судовому засіданні, покази обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, те, що учасниками судового провадження не оспорюються фактичні обставини провадження і судом встановлено, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч.3ст.349 КПК Українипро те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
З врахуванням наведеного, суд допитавши обвинуваченого та дослідивши докази, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що вина обвинуваченого у самовільному залишенні військової частини, в умовах воєнного стану, доведена повністю, а його діїза ч.5 ст.407КК України кваліфіковано вірно.
Відповідно до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Згідно вимог ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Суд, суворо дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, виховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень та враховує обставини кримінального правопорушення, наслідки, характер та ступінь участі обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, ступінь тяжкості, дані про особу винного, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому, згідно ст.66 КК України, є щире каяття, активне сприяння органам досудового розслідування та суду у розкритті злочину та відсутність заподіяної шкоди.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.
Вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України відповідно до вимог ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів.
Відповідно до вимог ст.65 КК України, суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.
Враховуючи особу обвинуваченого,який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, його відношення до вчиненого кримінального павопорушення, а саме, щире каяття, сприяння у розкритті злочину, відсутність обтяжуючих обставин, бажає служити в ЗСУ, слід призначити покарання, передбачене санцією ч.5 ст.407 КК України у виді позбавлення волі.
На думку суду, саме такий вид покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
ОСОБА_5 07.11.2024 року було обрано запобіжний захід у виді запобіжного заходу тримання під вартою із внесенням застави.15.11.2024 року запобіжний захід у виді тримання під вартою було продовжено, та зменшено заставу, що становить 60 560 грн., згідно ухвали Личаківського районого суду м.Львова. ( справа № 463/10627/24)
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
На підставі викладеного, а також враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_5 за ч.5 ст. 407 КК України, судом не встановлено, внесений розмір застави підлягає поверненню заставодавцям після набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369, 371 ,373-374 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначити йому покарання, у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
В строк відбування покарання зарахути термін перебування ОСОБА_5 під вартою з 7.11.2024 по 18.11.2024р.
Запобіжний захід обраний відносно ОСОБА_5 - заставу, до набрання вироком законної сили, залишити без змін.
Після набрання вироком законної сили повернути ОСОБА_6 , заставу у розмірі 60 560 грн., внесену на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Львівській області, яке надійшло 18.11.2025р., за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова від 15.11.2024 ( справа № 463/10627/24)
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.
Вирок виготовлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
Суддя ОСОБА_1