461/5385/25
1-кп/461/548/25
20.10.2025 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові за процедурою спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22024140000000252 від 15.10.2024 про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Стаханов Луганської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який не є депутатом, адвокатом або нотаріусом, РНОКПП: НОМЕР_1 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5, 6 ст. 111-1 КК України,
ОСОБА_5 , будучи громадянином України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, керуючись корисливим мотивом, перебуваючи на території тимчасово окупованого російською федерацією Алчевського району Луганської області України (точне місце органом досудового розслідування не встановлено), 10.04.2023 став одним із нових засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасенерго» (рос. - общество с ограниченной ответственностью «Донбассєнерго», ОГРН: 1229400047205, ИНН: 9407003611, КПП: 940701001), юридична адреса якого згідно законодавства рф та так званої «лнр»: 294005, лнр, міський округ Стахановський, м. Стаханов, вул. Б. Хмельницького, буд. 41, зареєстрованого 29.11.2022 у незаконному органі влади лнр та рф - так званій міжрайонній інспекції федеральної податкової служби № 1 по луганській народній республіці, з метою надання послуг з виміру та випробуванню силових кабельних ліній, силових трансформаторів, виміру опору заземлення, ремонту кабельних ліній незаконним органам влади та установам окупаційної адміністрації (основний вид діяльності - виробництво електромонтажних робіт та 26 додаткових).
Одночасно, 10.04.2023, продовжуючи реалізацію свого умислу спрямованого на здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території тимчасово окупованого рф м. Алчевська Алчевського району Луганської області України, спільно з окупаційною адміністрацією, ОСОБА_5 обійняв посаду директора вищевказаного Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасенерго» та приступив до виконання обов'язків, використовуючи матеріальні ресурси вказаного Товариства для провадження господарської діяльності.
Надалі, 29.09.2023 ОСОБА_5 , будучи одним із засновників, а також директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасенерго» (рос.- общество с ограниченной ответственностью «Донбассєнерго», ОГРН: 1229400047205, ИНН: 9407003611, КПП: 940701001), діючи умисно, керуючись корисливим мотивом, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, розпочав провадження господарської діяльності на тимчасово окупованій російською федерацією території, спрямованої на надання послуг з виміру та випробуванню силових кабельних ліній, силових трансформаторів, виміру опору заземлення, ремонту кабельних ліній незаконним органам влади окупаційної адміністрації держави-агресора.
Зокрема, 29.09.2023 ОСОБА_5 , перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Брянка Алчевського району Луганської області України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, на підставі норм російського законодавства, а саме: п. 9 ч. 1 ст. 93 ч. 73 ст. 112 федерального закону рф від 05.04.2013 №44-Ф3 «Про контрактну систему в сфері закупок товарів, робіт, послуг для забезпечення державних та муніципальних потреб», постанови уряду рф від 31.12.2022 №2559 «Про заходи щодо забезпечення режиму воєнного стану та особливості планування та здійснення закупівель для забезпечення державних потреб донецької народної республіки, луганської народної республіки, Запорізької області, Херсонської області та муніципальних потреб муніципальних утворень, що знаходяться на їх територіях, та про внесення змін до деяких актів уряду російської федерації» підписав з федеральною казенною установою «Виправна колонія №1 управління федеральної служби виконання покарань по луганській народній республіці» (далі ФКУ ВК-1 УФСВП росії по луганській народній республіці) в особі начальника ОСОБА_6 , державний контракт № 81 про виконання послуг з виміру та випробуванню силових кабельних ліній, силових трансформаторів, виміру опору заземлення у ФКУ ВК-1 УФСВП росії по луганській народній республіці (ідентифікаційний код закупки: 231940601392094060100100390017120244) на суму 167702,41 російських рублів, умови якого виконані у повному обсязі.
Крім цього, 23.01.2024 ОСОБА_5 , продовжуючи свою злочинну діяльність, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Брянка Алчевського району Луганської області України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи настання негативних наслідків, на підставі норм російського законодавства, а саме: п. 9 ч. 1 ст. 93 ч. 73 ст. 112 федерального закону рф від 05.04.2013 №44-Ф3 «Про контрактну систему в сфері закупок товарів, робіт, послуг для забезпечення державних та муніципальних потреб», постанови уряду рф від 31.12.2022 №2559 «Про заходи щодо забезпечення режиму воєнного стану та особливості планування та здійснення закупівель для забезпечення державних потреб донецької народної республіки, луганської народної республіки, Запорізької області, Херсонської області та муніципальних потреб муніципальних утворень, що знаходяться на їх територіях, та про внесення змін до деяких актів уряду російської федерації» підписав з федеральною казенною установою «Виправна колонія №1 управління федеральної служби виконання покарань по луганській народній республіці» (далі ФКУ ВК-1 УФСВП росії по луганській народній республіці) в особі тимчасово виконувача обов'язків начальника ОСОБА_7 , державний контракт № 2301 про виконання послуг з ремонту кабельних високовольтних ліній у ФКУ ВК-1 УФСВП росії по луганській народній республіці (ідентифікаційний код закупки: 241940601392094060100100090010000244) на суму 118793,28 російських рублів, умови якого виконані у повному обсязі.
Також, громадянин України ОСОБА_5 в період часу з березня по серпень 2023 року (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Алчевська Алчевського району Луганської області України, переслідуючи свої особисті інтереси, маючи умисел на обрання його депутатом до незаконного органу влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі до окупаційної адміністрації держави-агресора, і реалізуючи його, добровільно надав згоду на включення себе в список так званих кандидатів в депутати від всеросійської політичної партії «єдина росія» до так званого окупаційного органу «Ради міського округу міста Алчевська першого скликання».
09.08.2023 рішенням так званої «територіальної виборчої комісії міста Алчевська» № 15/67 зареєстровано список кандидатів в депутати так званої «ради міського округу міста Алчевська першого скликання, висунутий виборчим об'єднанням «Луганське регіональне відділення всеросійської політичної партії «єдина росія» по єдиному виборчому округу».
11.08.2023 рішенням так званої «територіальної виборчої комісії міста Алчевська» № 17/73 зареєстровано список кандидатів в депутати так званої «ради міського округу міста Алчевська першого скликання, висунутий виборчим об'єднанням «Луганське регіональне відділення всеросійської політичної партії «єдина росія» по єдиному виборчому округу, в кількості 37 осіб, серед яких зазначено ОСОБА_5 .
В подальшому, у період з 01.09.2023 по 10.09.2023, відповідно до законодавства рф та так званої «лнр», на тимчасово окупованій території Луганської області проведено незаконні «вибори депутатів народної ради луганської народної республіки першого скликання та вибори депутатів представницьких органів муніципальних утворень луганської народної республіки першого скликання».
За результатами зазначених незаконних виборів представниками так званої «виборчої комісії лнр» визнані такими, що відбулися, вибори депутатів до так званої «ради міського округу міста Алчевська першого скликання», яка, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», є незаконним органом, тобто створеним (обраним) в порядку, не передбаченому законом.
Надалі, рішеннями так званої «територіальної виборчої комісії міста Алчевська» № 27/109 від 11.09.2023 «Про результати виборів депутатів Ради міського округу міста Алчевська першого скликання по єдиному виборчому округу» та № 29/136 від 15.09.2023 «Про реєстрацію обраного депутата ради міського округу міста Алчевська першого скликання ОСОБА_5 », останнього визнано обраним до вказаного незаконного органу влади, створеному на тимчасово окупованій території, а саме до так званої «ради міського округу міста Алчевська першого скликання», про що йому було видано посвідчення встановленого зразка.
За таких обставин громадянин України ОСОБА_5 за власною згодою був добровільно обраний депутатом до незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території м. Алчевська Алчевського району Луганської області України, а саме окупаційної адміністрації держави-агресора так званої «ради міського округу міста Алчевська першого скликання».
Також, ОСОБА_5 , будучи громадянином України, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Алчевська Алчевського району Луганської області України, діючи сумісно із представниками політичної партії «єдина росія», здійснив організацію та подальше проведення заходів політичного характеру на підтримку окупаційної адміністрації рф, зокрема, через мережу Інтернет, про легітимність створення та подальшої діяльності незаконно створеного органу від зазначеної політичної партії, зокрема:
- 19.09.2023 ОСОБА_5 , будучи депутатом незаконного органу влади від політичної партії «єдина росія» прийняв участь у засіданні першої сесії так званої «ради міського округу муніципального утворення місто Алчевськ луганської народної республіки 1 скликання», в ході якого було обрано голову зазначеної ради та заступника, про що було поширено інформацію в соціальній мережі «Вконтакте» у групі під назвою «Администрация города Алчевск»;
- 02.11.2023 прийняв участь у засіданні четвертої сесії 1 скликання так званої «ради міського округу муніципального утворення міський округ місто Алчевськ», в ході якого було розглянуто ряд організаційних питань, спрямованих на формування органів місцевого самоврядування в місті та прийняття положень і регламентів їх роботи, про що було поширено інформацію в соціальній мережі «Вконтакте» у групі під назвою «Администрация города Алчевск»;
- 01.12.2023 прийняв участь у засіданні сьомої сесії 1 скликання так званої «ради міського округу муніципального утворення міський округ місто Алчевськ», в ході якого було розглянуто ряд проектів рішень, що стосуються порядку проходження муніципальної служби в органах місцевого самоврядування, про що було поширено інформацію в соціальній мережі «Вконтакте» у групі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 »;
- 27.01.2024 у громадській приймальній Алчевського відділення партії «єдина росія» здійснив прийом громадян з особистих питань, про що було висвітлено інформацію в соціальній мережі «Вконтакте» у групі під назвою «Єдиная россия Алчевск»;
- 26.03.2024 від імені російської політичної партії «єдина росія» надав допомогу у вигляді продуктів харчування десятьом родинам учасників так званої «сво», які мешкають на території м. Алчевська, про що було висвітлено інформацію в соціальній мережі «Вконтакте» у групі під назвою «Єдиная россия Алчевск», у якій міститься допис з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;
- 10.01.2025 у громадській приймальній Алчевського відділення партії «єдина росія» від імені ОСОБА_8 здійснив прийом громадян з особистих питань, про що було висвітлено інформацію в соціальній мережі «Вконтакте» у групі під назвою «Єдиная россия Алчевск».
Обвинувачений ОСОБА_5 належним чином повідомлений про наявність даного кримінального провадження, порядок, день та час слухання справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою суду від 30 вересня 2025 року вирішено здійснювати спеціальне судове провадження у кримінальному провадженні №22024140000000252 від 15.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5, 6 ст. 111-1 КК України. Призначено судовий розгляд у формі спеціального судового провадження на підставі обвинувального акту у кримінальному провадженні №22024140000000252 від 15.10.2024 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5, 6 ст. 111-1 КК України, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Галицького районного суду м. Львова з обов'язковою участю прокурора та захисника.
Судом встановлено та враховане наступне.
Обвинувачений ОСОБА_5 оголошений у розшук, згідно наданих суду матеріалів перебуває на тимчасово окупованій території України, що є підставою для здійснення спеціального судового провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, враховує необхідність забезпечення особливого значення охорони прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура, в контексті приписів ст. 2 КПК України, з дотриманням усіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Суд також враховує, що наведені особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
Зі змісту ст. 20 КПК України вбачається, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Водночас, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України передбачає можливість здійснювати кримінальне провадження за відсутності підозрюваного, обвинуваченого, тобто спеціального судового розгляду (in absentia).
Разом з тим, хоча КПК України не надає визначення поняттю (in absentia), проте цей інститут посідає окреме місце в системі кримінального процесуального права з огляду на його ознаки та специфіку законодавчих норм, які застосовуються в межах такого провадження. Аналізуючи у сукупності такі законодавчі норми, можливо дійти висновку, що спеціальне кримінальне провадження (in absentia) є одним із різновидів заочного кримінального провадження, що застосовується за відсутності обвинуваченого, який ухиляється від кримінальної відповідальності.
Завданням введення такого інституту є забезпечення дотримання розумних строків досудового розслідування та судового провадження, а також своєчасне вирішення питання наявності чи відсутності підстав притягнення особи до відповідальності за вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.
Наведене відповідає положенням Рекомендації Комітету міністрів Ради Європи № R (87) 18 щодо спрощення кримінального провадження, а також Резолюції № 75 (11) Комітету Ради Європи від 19.01.1973 про критерії, які регламентують здійснення провадження за відсутності обвинуваченого. Відповідно до вказаної Резолюції, розгляд може бути проведений за відсутності обвинуваченого за умови дотримання вимог, зокрема, щодо повідомлення повістками про дату та місце судового розгляду, у яких повинні вказуватися наслідки неявки (якщо тільки не буде встановлено, що особа навмисне прагнула уникнути правосуддя); відкладення розгляду справи у випадку, якщо у суду виникли перешкоди для забезпечення явки обвинуваченого, особиста присутність якого є обов'язковою; перенесення розгляду справи на територію іншої держави, за наявності такої можливості, або звернення із запитом про видачу; доведення до відома обвинуваченого про ухвалене за його відсутності судове рішення. У Резолюції також містяться й інші рекомендації, що стосуються оскарження та анулювання ухваленого за відсутності обвинуваченого судового рішення.
Крім того, можливість здійснення судового провадження за відсутності обвинуваченого підтверджує Європейський суд з прав людини, зокрема у рішеннях по справі «Да Лус Домінгеш Ферейра проти Бельгії» від 24.05.2007, по справі «Пуатрімоль проти Франції» від 23.11.1993, по справі «Кромбах проти Франції» від 13.02.2001. Так, ЄСПЛ дійшов висновку, що здійснення судового розгляду та ухвалення судового рішення за відсутності обвинуваченого не можна розглядати як порушення положень Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод з боку держави у разі, коли немає підстав вважати, що обвинувачений не був належно повідомлений про розпочате стосовно нього судове провадження.
Отже, з наведеного можна зробити висновок, що на міжнародному рівні немає заборони здійснення спеціального судового провадження. При цьому, підстави здійснення спеціального кримінального провадження в Україні відображенні у положеннях чинного КПК України з відповідними змінами, що стосуються вдосконалення окремих його положень у зв'язку із здійсненням спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
Згідно ч. 5 ст. 139 КПК України, ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), якщо стосовно нього уповноваженим органом прийнято рішення про передачу його для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Згідно ч. 2 ст. 297-1 , спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого Згідно ч. 2 ст. 297-1 , спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258-6, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_5 належним чином повідомлений про здійснення щодо нього спеціального досудового розслідування, а також викликався у передбачений кримінальним процесуальним законом спосіб повістками до органу досудового розслідування.
Повідомлення про дозвіл слідчого судді на проведення спеціального досудового провадження та повістки про виклик підозрюваного розміщені на офіційному сайті Офісу Генерального прокурора та опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр».
У той же час, у зв'язку із забезпеченням стороною обвинувачення належного інформування ОСОБА_5 про прийняті процесуальні рішення у кримінальному провадженні, а також його виклики, на підставі положень абз. 3 ч. 1 ст. 297-5 КПК України, останній вважається належним чином ознайомленим з їх змістом.
Обвинувачений ОСОБА_5 оголошений у розшук, згідно наданих суду матеріалів перебуває на тимчасово окупованій території України, що є підставою для здійснення спеціального судового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 323 КПК України, з моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Пунктом 20-1 Перехідних положень КПК України передбачено, що судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, а також у цьому пункті, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук, чи який понад шість місяців переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або стосовно якого наявні фактичні дані, що він перебуває за межами України, на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який перебуває в районі проведення антитерористичної операції, та оголошення його у розшук є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, з особливостями, встановленими цим Законом. Вимога про оголошення у міждержавний або міжнародний розшук не поширюється на випадки, якщо вирішується питання про застосування стосовно цих осіб спеціального кримінального провадження.
Матеріали судового провадження містять належні дані про виклик у судове засідання обвинуваченого у порядку визначеному чинним законодавством.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні просила суд при ухваленні рішення у справі надати об'єктивну оцінку дослідженим судом доказам на предмет їх належності та допустимості, з врахуванням відповідних положень КПК України, а також оцінити вірність кваліфікації дій обвинуваченого на предмет наявності у його діях складу інкримінованих кримінальних правопорушень.
Відповідно до ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Безпосередньо дослідивши докази подані під час провадження у справі, оцінюючи їх в сукупності, з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, провівши у повному обсязі судовий розгляд, перевіривши та оцінивши доводи учасників процесу, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого належним чином та об'єктивно стверджується наступними дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами, а також процесуальними документами наданими стороною обвинувачення задля перевірки їх допустимості.
Повідомленням про виявлене кримінальне правопорушення від 14.10.2024, а також рапортом про виявлене кримінальні правопорушення від 14.10.2024, з яких вбачається, що оперативним підрозділом УСБУ у Львівській області в ході здійснення оперативно-розшукової діяльності встановлено громадянина України, який умисно вчиняв дії, здійснені в співпраці з державою-агресором та/або окупаційною адміністрацією, спрямовані на підтримку держави-агресора, її окупаційної адміністрації чи збройних формувань та/або уникнення нею відповідальності за збройну агресію проти України. За наявними даними, громадянин України - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ДРФО НОМЕР_2 ), уродженець м. Стаханов, Луганської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , документований паспортом громадянина України серії НОМЕР_3 (виданого Стаханівським МВ УМВВС України у Луганській області 05.07.1997 року), є директором товариства з обмеженою відповідальністю, що здійснює господарську діяльність у взаємодії з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території Луганської області (надаючи послуги та сплачуючи податки в бюджет державі- агресору), та добровільно обраний т.зв. «депутатом» до окупаційних органів влади рф на тимчасово окупованих територіях. Зокрема, відповідно до відкритих загальнодержавних баз країни-агресора ОСОБА_5 , є керівником та засновником ТОВ «Донбасенерго» (рос. ООО «Донбассэнерго»), що спеціалізується на електромонтажних роботах. Вказане товариство ОСОБА_5 засновано спільно з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за наступними російськими реквізитами: «ОРГН» - 1229400047205, «ИНН» - 9407003611, «КПП» - 940701001, юридична адреса: «лнр, г.Стаханов, ул. Октябрьская, д. 41», що підтверджується російським сайтом перевірки контрагентів - «Компаниум», посиланням: https://companium.ru/id/1229400047205-donbassehnergo.
Також, встановлено, що впродовж 2023-2024 рр. ОСОБА_5 в якості директора ТОВ «Донбасенерго» уклав договори (контракти) щодо надання послуг (ремонт та випробування кабелів високовольтних ліній) з т.зв. «Федеральним казенним закладом «Виправна колонія №1 Управління федеральної служби виконання покарань по лнр» (контракт № 2301/1 від 23.01.2024 та контракт № 81 від 29.09.2023).
Крім того, ОСОБА_5 за результатами так званих «виборів до органів місцевої влади лнр», які відбулись у вересні 2023 року на тимчасово окупованих територіях, є діючим «депутатом міського округу муніципального утворення міського округу міста Алчевськ лнр» від політичної партії «єдіная росія», що підконтрольна діючому президенту рф. В ході своєї депутатської діяльності, вищезазначена особа, неодноразово брала активну участь в організації та проведенні заходів політичного характеру на тимчасово окупованих територіях та здійснювала інформаційну діяльність у співпраці з окупаційною адміністрацією.
Протоколом огляду від 26.03.2025 веб-сайту в Інтернет мережі із назвою «Компаніум» за мережевою адресою: http://companium.ru/id/1229400047205-donbassehnergo, з якого вбачається, що ОСОБА_5 10.04.2023 став одним із нових засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасенерго» (рос.- общество с ограниченной ответственностью «Донбассэнерго», ОГРН: 1229400047205, ИНН: 9407003611, КПП: 940701001), юридична адреса якого згідно законодавства рф та так званої «лнр»: 294005, лнр, міський округ Стахановський, м. Стаханов, вул. Б. Хмельницького, буд. 41, зареєстрованого 29.11.2022 у незаконному органі влади лнр та рф, так званій міжрайонній інспекції федеральної податкової служби № 1 по луганській народній республіці, основний вид діяльності - виробництво електромонтажних робіт та 26 додаткових. Крім цього, як вбачається із вказаного протоколу огляду з додатками, 10.04.2023 ОСОБА_5 обійняв посаду директора вищевказаного Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбасенерго» та приступив до виконання обов'язків, використовуючи матеріальні ресурси вказаного Товариства для провадження господарської діяльності. Крім цього, 29.09.2023 ОСОБА_5 , на підставі норм російського законодавства, а саме: п. 9 ч. 1 ст. 93 ч. 73 ст. 112 федерального закону рф від 05.04.2013 №44-Ф3 «Про контрактну систему в сфері закупок товарів, робіт, послуг для забезпечення державних та муніципальних потреб», постанови уряду рф від 31.12.2022 №2559 «Про заходи щодо забезпечення режиму воєнного стану та особливості планування та здійснення закупівель для забезпечення державних потреб донецької народної республіки, луганської народної республіки, Запорізької області, Херсонської області та муніципальних потреб муніципальних утворень, що знаходяться на їх територіях, та про внесення змін до деяких актів уряду російської федерації», підписав з федеральною казенною установою «Виправна колонія №1 управління федеральної служби виконання покарань по луганській народній республіці» (далі ФКУ ВК-1 УФСВП росії по луганській народній республіці) в особі начальника ОСОБА_6 , державний контракт № 81 про виконання послуг з виміру та випробуванню силових кабельних ліній, силових трансформаторів, виміру опору заземлення у ФКУ ВК-1 УФСВП росії по луганській народній республіці (ідентифікаційний код закупки: 231940601392094060100100390017120244) на суму 167702,41 російських рублів, умови якого виконані у повному обсязі. Також, 23.01.2024 ОСОБА_5 , на підставі норм російського законодавства, а саме: п. 9 ч. 1 ст. 93 ч. 73 ст. 112 федерального закону рф від 05.04.2013 №44-Ф3 «Про контрактну систему в сфері закупок товарів, робіт, послуг для забезпечення державних та муніципальних потреб», постанови уряду рф від 31.12.2022 №2559 «Про заходи щодо забезпечення режиму воєнного стану та особливості планування та здійснення закупівель для забезпечення державних потреб донецької народної республіки, луганської народної республіки, Запорізької області, Херсонської області та муніципальних потреб муніципальних утворень, що знаходяться на їх територіях, та про внесення змін до деяких актів уряду російської федерації», підписав з федеральною казенною установою «Виправна колонія №1 управління федеральної служби виконання покарань по луганській народній республіці» (далі ФКУ ВК-1 УФСВП росії по луганській народній республіці) в особі тимчасово виконувача обов'язків начальника ОСОБА_7 , державний контракт № 2301 про виконання послуг з ремонту кабельних високовольтних ліній у ФКУ ВК-1 УФСВП росії по луганській народній республіці (ідентифікаційний код закупки: 241940601392094060100100090010000244) на суму 118793,28 російських рублів, умови якого виконані у повному обсязі.
Крім цього, як вбачається з публікації у мережі Інтернет, розміщеної за посиланням- ІНФОРМАЦІЯ_5 , що переводить на сайт «МУНИЦИПАЛЬНОЕ ОБРАЗОВАНИЕ ГОРОДСКОЙ ОКРУГ ГОРОД АЛЧЕВСК ЛУГАНСКОЙ ^НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ», у розділі під назвою: «график приема граждан депутатами», міститься наступна інформація: «ПРИЕМ ГРАЖДАН В ОБЩЕСТВЕННОЙ ПРИЕМНОЙ СОВЕТА ГОРОДСКОГО ОКРУГА МУНИЦИПАЛЬНОЕ ОБРАЗОВАНИЕ ГОРОДСКОЙ ОКРУГ ГОРОД АЛЧЕВСК ЛУГАНСКОЙ НАРОДНОЙ РЕСПУБЛИКИ. График приема граждан депутатами городского округа муниципальное образование городской округ город Алчевск Луганской Народной Республики с января по март 2025 года (прием проводится по адресу: улица Ленина, дом 48, кабинет 39, 3 этаж) (запись по телефону 5-28-72, +7 (959) 295-66-37)» та наведено список депутатів і дату прийому ними громадян. Також, міститься табличка, де зазначено: дата, день тижня, перелік прізвищ, імен та по-батькові осіб, які зазначені як так звані «депутати», а також час прийому. Зокрема, у вказаній табличці зазначено прізвище, ім'я по-батькові депутата: ОСОБА_10 , дата прийому: 23.01.2025, з 14-00 до 16-00 год.
Крім цього, як вбачається з вказаного протоколу огляду з додатками, з публікації у мережі Інтернет, розміщеної за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6 що переводить в соціальну мержу «Вконтакте» групу «Єдиная россия Алчевск», міститься допис від 10.01.2025 року наступного змісту: «На прием к депутату фракции "Единая Россия" в Совете городского округа город Алчевск ОСОБА_11 обратилась жительница дома № 26 по проспекту Металлургов …».
Також, як вбачається з наведеного протоколу огляду, з публікації у мережі Інтернет, розміщеної за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7 , що переводить в соціальну мережу Вконтакте» групу «Єдиная россия Алчевск», де міститься допис від 26.03.2024 року під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». У зазначеній статі міститься посилання на депутата фракции партии «Единая Россия» в Совете городского округа город ОСОБА_12 .
Крім цього, з публікації у мережі Інтернет, розміщеної за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 , що переводить в соціальну мержу «Вконтакте» групу « ІНФОРМАЦІЯ_9 », де міститься допис від 27.01.2024: «В общественной приемной Алчевского отделения партии "Единая Россия " провел прием граждан по личным вопросам депутат Совета городского округа город Алчевск Виталий Халаев. …».
У публікації у мережі Інтернет, розміщеної за посиланням на інформаційному ресурсі «Миротворець», за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_10 , міститься наступна інформація щодо ОСОБА_5 : ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна: Україна, адреса: Луганська, область, м. Стаханов, вул.. Трамвайна, 3/2, місце роботи: товариство з обмеженою відповідальністю «Донбасенерго», посада: директор. Крім цього, на вищезазначеному інформаційному ресурсі «Миротворець» міститься скріншот з офіційного сайту партії «єдина росія», в якому міститься інформація про те, що ОСОБА_5 є кандидатом в депутати від вказаної політичної партії.
У публікації у мережі Інтернет, розміщеної за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_11 що переводить в соціальну мержу «Вконтакте» групу «Администрация города Алчевск», міститься допис від 01.03.2023 року, в якому особа, візуально схожа на ОСОБА_5 , прийняла участь у черговому засіданні «совета городского округа муніципального образования городской округ город Алчевск» та у вказаній публікації, зокрема зазначено, що 01.12.2023 відбулось 7 чергове засідання ради міського округу муніципальне утворення міський округ Алчевськ луганської народної республіки 1 скликання.
Крім цього, у публікації у мережі Інтернет, розміщеної за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12 що переводить в соціальну мержу Вконтакте» групу «Администрация города Алчевск», міститься допис від 02.11.2023 року в якому особа, візуально схожа на ОСОБА_5 прийняла участь у 4 сесії «совета городского округа муніципального образования городской округ город Алчевск».
З публікації у мережі Інтернет, розміщеної за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_13 що переводить в соціальну мержу «Вконтакте» групу «Администрация города Алчевск», виявлено допис від 19.09.2023 року, в якому особа, візуально схожа на ОСОБА_5 прийняла участь у першій сесії «совета городского округа муніципального образования городской округ город Алчевск».
Протоколом огляду від 06.06.2025 з додатками, посилання в мережі Інтернет http://lnr.izbirkom.ru/tik/05-alchevska/, яке веде на розділ так званої «Территориальная избирательная комиссия города Алчевска» на сайті так званої «Избирательная комиссия Луганской Народной Республики». Зазначений розділ має наступні підрозділи: «Новости», «Решения», «Сведения о политических партиях и их региональных отделениях, имеющих право в соответствии с законодательством принимать участие в выборах депутатов Совета городского округа города Алчевска», «Молодежная избирательная комиссия муниципального образования городского округа город Алчевск Луганской Народной Республики» і «Работа с обращениями граждан». В розділі «Решения» (посилання http://lnr.izbirkom.ru/tik/05-alchevska/resheniya.php) виявлено наступні файли:
- Решение от 15.09.2023 № 29/136 «О регистрации избранного депутата Совета городского округа города Алчевска первого созыва ОСОБА_10 »:
- Решение от 11.09.2023 № 27/109 «О результатах выборов депутатов Совета городского округа города Алчевска первого созыва по единому избирательному округу», а також додатком до вказаного рішення, згідно якого за номером 3 зазначено ОСОБА_5 ;
- Решение от 09.08.2023 № 15/67 «О заверении списка кандидатов в депутаты Совета городского округа города Алчевска первого созыва, выдвинутого избирательным объединением «Луганское региональное отделение Всероссийской политической партии «ЕДИНАЯ РОССИЯ» по единому избирательному округу», а також додатком до вказаного рішення- списку кандидатів, де за №3 зазначено ОСОБА_5 , 1979 р.н.;
- Решение от 11.08.2023 № 17/73 «О регистрации списка кандидатов в депутаты Совета городского округа города Алчевска первого созыва, выдвинутый избирательным объединением «Луганское региональное отделение Всероссийской политической партии «ЕДИНАЯ РОССИЯ» по единому избирательному округу» з додатком- списком кандидатів, де за №3 зазначено ОСОБА_5 , 1979 р.н.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При вирішенні питання про допустимість та належність досліджених доказів суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав про те, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за цим правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані ним докази, а порядок збирання доказів, передбачений національним правом має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією, а саме: на свободу, особисту недоторканість, на повагу до приватного і сімейного життя (статті 5, 8 Конвенції).
Судом також враховано, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Проаналізувавши та оцінивши досліджені в ході провадження у справі докази, суд вважає, що усі вищезазначені докази узгоджуються між собою, є належними, допустимими та достовірними.
Досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним. Для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
Ухвалюючи даний вирок, суд враховує положення наведених нижче нормативних актів, а також загальновідомі обставини, які визнаються як державою Україна, так і міжнародними органами і організаціями та іншими країнами, в особі їх уповноважених представників, зокрема щодо агресії по відношенню до України.
24 жовтня 1945 року набув чинності Статут Організації Об'єднаних Націй, підписаний 26 червня 1945 року, яким фактично створено Організацію Об'єднаних Націй (далі - ООН).
До складу ООН входять Україна, російська федерація (далі - рф) та ще 49 країн-засновниць, а також інші країни світу.
Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із Цілями Об'єднаних Націй.
Декларацією Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та резолюціями - № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету; №2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, яка містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН; № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, та № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить визначення агресії, встановлено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію чи втручання у будь-якій формі або з будь-якої причини у внутрішні та зовнішні справи інших держав. Цими ж міжнародними документами закріплено обов'язок держав утримуватися від озброєної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації, здійснення сприяння, заохочення чи підтримки сепаратистської діяльності, а також не допускати на власній території навчання, фінансування та вербовки найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.
У статтях 1-5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 14 грудня 1974 року №3314 (ХХІХ) серед іншого визначено, що ознаками агресії є:
- застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності чи політичної незалежності іншої держави;
- застосування збройної сили державою в порушення Статуту ООН.
Будь-яке з наступних діянь, незалежно від оголошення війни, кваліфікується як акт агресії:
- вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не мала, яка є результатом такого вторгнення або нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави або частини її;
- бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави;
- блокада портів або берегів держави збройними силами іншої держави;
- напад збройними силами держави на сухопутні, морські або повітряні сили, або морські та повітряні флоти іншої держави;
- застосування збройних сил однієї держави, що знаходяться на території іншої держави за угодою з приймаючою державою, у порушення умов, передбачених в угоді, або будь-яке продовження їх перебування на такій території після припинення дії угоди;
- дія держави, яка дозволяє, щоб її територія, яку вона надала в розпорядження іншої держави, використовувалася цією іншою державою для здійснення акту агресії проти третьої держави;
- засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців, які здійснюють акти застосування збройної сили проти іншої держави, які мають настільки серйозний характер, що це є рівносильним наведеним вище актам, або її значна участь у них.
Жодні міркування будь-якого характеру, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, не можуть слугувати виправданням агресії.
Крім того, принципи суверенної рівності, поваги прав, притаманних суверенітету, незастосування сили чи погрози силою, непорушності кордонів, територіальної цілісності держав, мирного врегулювання спорів та невтручання у внутрішні справи держав були закріплені також у Заключному акті Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, який підписаний СРСР, правонаступником якого є російська федерація.
Статтями 1 та 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, яка вступила у дію 26 січня 1910 року та 7 березня 1955 року визнана СРСР, правонаступником якого є російська федерація, передбачено, що військові дії між державами не повинні починатися без попереднього та недвозначного попередження у формі або мотивованого оголошення війни, або ультиматуму з умовним оголошенням війни. Про існування стану війни має бути без зволікання оповіщено нейтральним державам, і він матиме для них дійсну силу лише після отримання оповіщення.
Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з цим документом територія України є неподільною та недоторканною.
Незалежність України визнали понад 68 держав світу, серед яких і російська федерація.
У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 (далі - Декларація) вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України, як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
31 травня 1997 року, відповідно до положень Статуту ООН і зобов'язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14 січня 1998 року №13/98-ВР та федеральним законом російської федерації від 2 березня 1999 року №42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, російська федерація зобов'язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов'язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов'язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.
Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28 січня 2003 року (ратифікований російською федерацією 22 квітня 2004 року), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької і Луганської областей відноситься до території України.
Статтями 1-3 Конституції України, яка прийнята Верховною Радою України 28.06.1996, визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно зі статтею 5 Конституції України, носієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно-територіального устрою України складають: АР Крим, області, зокрема Донецька та Луганська, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», інформаційною безпекою є, зокрема, захищеність України від намагань маніпулювати суспільною свідомістю, у тому числі шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.
Стаття 8 Закону України «Про основи національної безпеки України» встановлює, що з урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена, зокрема на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, збереження соціально-політичної стабільності суспільства та зміцнення позицій України у світі. Основним напрямом державної політики з питань національної безпеки України в інформаційній сфері є, крім іншого, забезпечення інформаційного суверенітету України.
20 лютого 2014 року, з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об'єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії рф території АР Крим і м. Севастополя, усупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10 лютого 1995 року, статей 2, 3 Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року, а також всупереч вимогам частини 4 статті 2 Статуту ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН № 36/103 від 9 грудня 1981 року про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та декларацій, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № 2131 (ХХ) від 21 грудня 1965 року, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24 жовтня 1970 року, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (ХХV) від 16 грудня 1970 року, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, № 3314 (ХХІХ) від 14 грудня 1974 року, що містить Визначення агресії, статей 1, 2 III Конвенції про відкриття воєнних дій від 18 жовтня 1907 року, статей 1, 2, 68 Конституції України, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, представниками влади рф і службовими особами зс рф розпочато збройне вторгнення регулярних військ рф на територію України.
Частиною 2 статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.
Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18 січня 2018 року № 2268-VIII встановлено, що збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримки терористичної діяльності; російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з'єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російською федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.
Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) від 14 вересня 2020 року “Про Стратегію національної безпеки України», затвердженої Указом Президента України № 392/2020 від 14 вересня 2020 року, для відновлення свого впливу в Україні російська федерація, продовжуючи гібридну війну, системно застосовує політичні, економічні, інформаційно-психологічні, кібер- і воєнні засоби; посилюються угруповання збройних сил російської федерації та їх наступальний потенціал, регулярно проводяться масштабні військові навчання поблизу державного кордону України, що свідчить про збереження загрози військового вторгнення; зростає мілітаризація територій тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; зберігається загроза з боку російської федерації вільному судноплавству у Чорному та Азовському морях, Керченській протоці. Спеціальні служби іноземних держав, насамперед російської федерації, продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України, намагаються підживлювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочинні угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу. Деструктивна пропаганда як зовні, так і всередині України, використовуючи суспільні протиріччя, розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність. Державний суверенітет, територіальна цілісність, демократичний конституційний лад та інші життєво важливі національні інтереси мають бути захищені також від невоєнних загроз з боку російської федерації та інших держав, зокрема спроб спровокувати внутрішні конфлікти.
У березні - квітні 2014 року у м. Донецьк, м. Луганськ та інших населених пунктах Донецької та Луганської областей розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької, Луганської областей та порушення територіальної цілісності України.
Так, в окремих містах та районах Донецької області, всупереч законодавству України, 07.04.2014 проголошено «Декларацію про суверенітет донецької народної республіки» та 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про проголошення державної самостійності донецької народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «донецька народна республіка» (далі - «днр»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «днр» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (органи державної влади «днр») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Вказана терористична організація «днр» має організовану структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність її дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «днр», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Донецької області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій чистині Донецької області та мають загальну координацію керівництва.
В окремих містах та районах Луганської області, всупереч законодавству України, 27.04.2014 оголошено «Декларацію про суверенітет Донецької народної республіки» та 11.05.2014 проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акта про проголошення державної самостійності Луганської народної республіки», за результатами якого проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «Луганська народна республіка» (далі - «лнр»).
З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «лнр» представниками російської федерації сформовані підрозділи політичного (органи державної влади «лнр») та силового блоків, які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
Вказана терористична організація «лнр» має організовану структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість, чітку ієрархічність її дисципліну, його учасники озброєні вогнепальною зброєю, вибухівкою, а також мають тяжке військове озброєння та військову техніку. В зазначеному формуванні визначено механізм вступу до нього, порядок проходження служби, в кожному структурному підрозділі ставляться завдання щоденної діяльності, що полягає в здійсненні методами військових операцій силової підтримки незаконно створених структур «лнр», придушення організованого опору населення на окупованій території, депортації населення Луганської області, встановлення режиму військового стану, протистояння підрозділам Збройних Сил України та правоохоронних органів України, знищення їх живої сили і матеріальних засобів, а також скоєння інших тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень. Вказані формування дислокуються в різних населених пунктах і місцевостях на тимчасово окупованій чистині Луганської області та мають загальну координацію керівництва.
21.02.2022, з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, російською федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.
Політичне та військове керівництво російської федерації, діючи всупереч вимогам пунктів 1 та 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам частини 4 статті 2 Статуту Організації Об'єднаних Націй і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв'язали агресивну війну та збройний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
Відповідно до висновку Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 3 жовтня 2025 року у справі № 908/1162/23, правовий статус тимчасово окупованої території не залежить від наявності рішення органу державної влади про визнання території окупованою. Рішення повноважного органу державної влади має не конститутивне, а лише інформативне значення, підтверджуючи конкретну дату початку чи припинення фактичної окупації. Заборона здійснення господарської діяльності на тимчасово окупованій території застосовується з моменту фактичної окупації, що є загальновідомим фактом і не потребує окремого доказування.
Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 достовірно знав, що 24.02.2022 російською федерацією здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, розпочато ведення агресивної війни проти України, захоплення її території, яке на даний час триває.
У свою чергу, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє станом на даний час.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Тимчасова окупація російською федерацією територій України, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинено і обвинувачена особа є винною у його вчиненні.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих суду доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати усі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за інкримінованим обвинуваченням.
Крім того, у п. 2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено згідно закону.
Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза будь-яким розумним сумнівом» і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Оцінюючи вищеописані зібрані по справі, досліджені та перевірені в судовому засіданні докази, суд визнає їх такими, що знаходяться у об'єктивному взаємозв'язку з інкримінованим правопорушенням, не спростовані в ході судового розгляду, передбачені як джерела доказування чинним законодавством та зібрані у відповідності з процесуальними нормами.
Зважаючи на вищенаведені доводи та мотиви, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих злочинних дій доведена поза розумним сумнівом.
Суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 своїми умисними діями вчинив:
-провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 111-1 КК України;
-добровільне обрання громадянина України до незаконного органу влади створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі до окупаційної адміністрації держави-агресора, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України;
-організації та проведенні заходів політичного характеру у співпраці з державою-агресором та його окупаційною адміністрацією, спрямованих на підтримку держави-агресора, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 6 ст. 111-1 КК України.
Вважаючи достатньо забезпеченими у ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення, у тому числі на надання ними доказів на підтвердження і спростування висунутого обвинувачення, суд керується принципами реалізації права особи на справедливий суд, яке закріплено у ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
Судом під час провадження у справі вживалися належні заходи для виклику обвинуваченого ОСОБА_5 до суду та повідомлення про порядок, дату і час розгляду справи, в тому числі для забезпечення права на захист, зокрема шляхом оприлюднення судового виклику в газеті «Урядовий кур'єр» та на офіційному веб-сайті суду.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:
1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу;
2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;
3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, згідно зі статтями 50, 65 КК України, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом'якшують і обтяжують.
Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд також бере до уваги характер та тяжкість вчинених ним злочинів, форму вини, спосіб вчинення злочину, стадію злочину, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, а також рівень його суспільної небезпеки.
Крім того, суд враховує тяжкість заподіяних злочином наслідків та рівень суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, відомостей про перебування на обліку у лікаря психіатра та нарколога не встановлено.
Пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин судом не встановлено.
Як наведено вище, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
Згідно ч.1 ст.50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства.
Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об'єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
Беручи до уваги вказані доводи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому основне покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статей, за якими кваліфіковано його дії із застосуванням додаткових покарань визначених санкціями відповідних статей Кримінального кодексу
При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Речові докази по справі відсутні.
Судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 323, 368, 370,373-376 КПК України,
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5, 6 ст. 111-1 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 4 ст. 111-1 КК України - 4 (чотири) роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк тринадцять років, та з конфіскацією майна;
- ч. 5 ст. 111-1 КК України - 9 (дев'ять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк чотирнадцять років, та з конфіскацією майна;
- за ч. 6 ст. 111-1 Кримінального кодексу України - 11 (одинадцять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк п'ятнадцять років, та з конфіскацією майна.
Згідно ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання - 11 (одинадцять) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк п'ятнадцять років, та з конфіскацією майна.
Початок строку відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного звернення даного вироку до виконання.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_1