Суддя Ритов Я. М.
Справа № 642/3321/25
Провадження № 2-а/644/193/25
20.10.2025
20 жовтня 2025 року м. Харків
Індустріальний районний суду міста Харкова у складі:
Головуючого судді Ритова Я.М.,
за участю секретаря Швайка О.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Базелюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
Адвокат Мільшин Юрій Васильович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 ,звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив визнати незаконною та скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 300 від 10.01.2025 року, провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтуванння позовної заяви зазначив, що відповідно до постанови № 300 від 10.01.2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 10.01.2025 року, о 09 год. 45 хв., біля буд. АДРЕСА_1 не пре'явив уповноваженому предстанику ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 за його вимогою військово-обліковий документ, оскільки не мав його при собі, чим порушив абз. 1 ч. 6 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Вважав оскаржувану постанову незаконною, з наступних підстав.
З оскаржуваної постанови вбачається, що правопорушення було вчинене ОСОБА_1 10.01.2025 року і в цей же день справа була розглянута та винесена відповідна постанова, тобто останній об'єктивно був позбавлений права належним чином ознайомитися з матеріалами справи, надати докази своєї невинуватості та скористатися правовою допомогою. Також, в порушення вимог законодавства розгляд справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 в його присутності не відбувався.
Крім того, всі необхідні персональні дані вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими державними інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами та базами даних. За таких умов, будь-яке застосування штрафу відповідачем щодо позивача на підставі ст. 210-1 КУпАП України є незаконним, оскільки прямо порушує імперативну норму примітки до цієї статті.
Окрім того, відповідно до положень Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Міністерства оборони України 1 січня 2024 року № 3, протокол складає уповноважена посадова особа територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Однак, ОСОБА_1 такий протокол за вказаною у постанові № 300 адресою ( АДРЕСА_1 ) не підписував та не отримував.
Також, ОСОБА_1 насправді пред'являв представникам ІНФОРМАЦІЯ_2 військово-обліковий документ, а саме довідку № 302/2000, видану замість військового квитка, з якої слідує, що ОСОБА_1 виключений з військового обліку на підставі п. 5 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232- XII. Наразі вже не діє норма, на підставі якої ОСОБА_1 був виключений з військового обліку, проте за відсутності такої норми, станом на сьогодні, він не втратив свій набутий у 2000 р. статус виключеного з обліку, а значить не військовозобов'язаний. Після виключення з військового обліку особа перестає бути військовозобов'язаним, а тому на неї не поширюються закони про військовий обов'язок та військову службу. Зокрема, така особа не може бути призвана під час мобілізації, не зобов'язана проходити ВЛК, оновлювати облікові дані, їй не можна вручити повістку. Рішення про виключення звійськового обліку є остаточним, особа не повинна знову ставати на військовий облік, окрім випадку, коли вона робить це добровільно. Обов'язку самостійно оновити персональні дані для виключених із військового обліку осіб, нормативно-правовими актами не встановлено. Проте, 14.01.2025 року ОСОБА_4 добровільно став на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
З оскаржуваної Постанови № 300 слідує, що ОСОБА_1 10.01.2025 року, о 09 год. 45 хв., біля буд. 6 по АДРЕСА_1 , не пред'явив уповноваженому представнику ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 за його вимогою військово-обліковий документ. Проте, АДРЕСА_2 , а не Слобідського району.
ОСОБА_1 на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_5 не перебував, а виявлене правопорушення було в Салтівському районі, з чого слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_6 розглядати дану справу про адміністративне правопорушення не мав повноважень.
Протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на вул. Примерівській не складався та його примірник, як уже зазначалося, не вручався. Чи складався такий протокол взагалі ОСОБА_1 не відомо, оскільки останній зазнав фізичного побиття зі сторони співробітників ІНФОРМАЦІЯ_2 і був «бусифікований» до даного ТЦК. Одним із доказів такої «бусифікації» є наявність ще й постанови № 295 від 10.01.2025 р., винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , відповідно до якої, ОСОБА_1 нібито 10.01.2025 в приміщенні даного ТЦК відмовився від направлення на медичний огляд.
Згідно зі ст. 261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Однак, в порушення зазначених вимог законодавства, працівники поліції не викликалися на місце вчинення адміністративного правопорушення, протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 не складався, фото та відеофіксація не здійснювалася.
Вважав, що постанова № 300 від 10.01.2025року носить поверхневий і загальний характер, відсутній опис обставин, встановлених під час розгляду справи, не містить номера протоколу, на підставі якого вона була винесена. Оскаржувана постанова не містить жодної інформації про зібрані під час розгляду справи про адміністративні правопорушення докази, на підставі яких уповноважена особа прийшла до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Текст постанови містить очевидні помилки, а саме зазначено, що паспорт ОСОБА_1 виданий Новосанжарським РВ УМВС України в Харківській області, хоча насправді паспорт виданий в Полтавській, а не в Харківській області.
Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова оголошується негайно цісля закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висипається особі, щодо якої її винесено.
Однак, ОСОБА_1 не був присутній під час розгляду справи та копію постанови не отримував. Адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_1 нібито 10.01.2025року і в цей же день вже була винесена і відповідна постанова № 300 про накладення на останнього стягнення у вигляді штрафу. Однак, ОСОБА_1 не був присутній при розгляді даної адміністративної справи, оскільки був незаконно «бусифікований» до ІНФОРМАЦІЯ_2 та позбавлений права користуватися правовою допомогою і захищати свої законні права та інтереси.
Про застосування до ОСОБА_1 «бусифікації» та порушення його законних прав та інтересів свідчить те, що відповідно до постанови № 300 від 10.01.2025 року він о 09 год. 45 хв. біля буд. 6 по вул. Примерівській в м. Харкові відмовився пред'явити військово-облікові документи представнику ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відповідно до постанови № 295 від 10.01.2025 р., вже об 11 год. 30 хв., у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку в якому він не перебував, відмовився від направлення на медичний огляд.
ОСОБА_1 був позбавлений можливості ознайомитися з матеріалами справи про вчинене ним адміністративне правопорушення, подавати клопотання, надати докази своєї невинуватості та скористатися посдугами захисника, оскільки провадження було розпочате та закінчене в один день (10.01.2025р.), що є очевидним свідченням фабрикування даної адміністративної справи.
Окрім того, примірника протоколу та вищезазначеної постанови № 300 ОСОБА_1 не отримував, а тому про накладене грошове стягнення не знав. Чи складався відповідний протокол та чи наявні взагалі матеріали адміністративної справи у ІНФОРМАЦІЯ_5 відносно ОСОБА_1 достеменно не відомо.
Лише 02.06.2025 року ОСОБА_1 дізнався про те, що його банківські рахунки заблоковано і звернувся до адвоката за правовою допомогою. 03.06.2025 року адвокатом було подано заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 до Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Таким чином, лише 05.06.2025 року ОСОБА_1 ознайомилися з матеріалами виконавчого провадження та наявною в ній постановою № 300 від 10.01.2025 р., винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , тому строк оскарження зазначеної постанови пропущений з поважних причин.
Ухвалою судді Холодногірського районного суду міста Харкова від 17.06.2025 р. матеріали дійсної справи направлено до Індустріального районного суду міста Харкова за підсудністю.
Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Харкова від 21.07.2025 року поновлено позивачу строк для звернення до адміністративного суду з дійсним позовом, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення за наслідками розгляду якої, прийнято постанову № 300 від 10.01.2025 року за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
19.08.2025 року представником відповідача надано витребувані судом документи, а також письмове клопотання, в якому останній просив, розглянути справу у його відсутність, визнати причини про поновлення строку звернення до суду з дійсним позовом не поважними та не обгрунтованими, позовну заяву залишити без розгляду, залишити постанову по адміністративній справі № 300 від 10.01.2025 року без змін, провадження у справі № 642/3321/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення закрити, витрати по сплаті судового збору покласти на позивача у повному обсязі.
Крім того, предстанвиком позивача надані письмові пояснення, в яких останній просив залишити оскаржувану постанову без змін, визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду з дійсним позовом, в задоволенні позовних вимог відмовити, провадження у справі закрити, розглянути справу у відсутність відповідача, судові витрати залишити за позивачем, посилаючись на наступне. 10.01.20205 року при проведенні мобілізаційних заходів з оповіщення громадян про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_7 військовозобов'язаний ОСОБА_1 не пред'явив уповноваженій особі військово-обліковий документ, який повинен був мати при собі та пред'являй за вимогою уповноваженому представнику. За даним фатом 10.01.2025 року, при особистій присутності позивача, складено протокол про адміністративне правопорушення. При складанні адміністративного протоколу були дотримані норми КУпАП щодо процедури розгляду адміністративної справи, роз'яснено ст.63 Конституції України, його права, передбачені ст. 268 КпАП, позивач отримав особисто другий примірник протоколу, про що у відповідних графах протоколу особисто поставив свій підпис. За погодженням сторін визначена дата та час розгляду справи, після отриманих вищезазначених роз'яснень, позивач особисто ознайомився зі змістом протоколу, своїми правами та статтею Конституції України, які зазначені також безпосередньо у протоколі, про, що у відповідній графі поставив особистий підпис. Також, позивач власноручно надав пояснення у протоколі про відсутність у нього військово-облікового документу, отримав особисто другий примірник протоколу, про що у відповідній графі особисто поставив свій підпис. ОСОБА_1 було своєчасно сповіщено про місце і час розгляду справи, про що свідчить його особистий підпис у відповідній графі протоколу № 296. Будь-яких заяв, клопотань, заперечень, повідомлень, пояснень щодо переносу розгляду адміністративної справи, не заявляв та не надавав. За наявними матеріалами у справі, 10.01.2025 року, у присутності позивача (відповідно до вимог статті 268 КУпАП), розглянуто адміністративне правопорушення та винесено постанову № 300, яка була оголошена негайно після закінчення розгляду справи про адміністративне правопорушення, копію постанови позивач отримав під особистий підпис, який поставив у відповідній графі постанови. Позивачу було достовірно відомо про винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу, у день її винесення - 10.01.2025 року, копію якої останній отримав, про що поставив підпис у відповідній графі. З урахуванням зазначеного, ІНФОРМАЦІЯ_8 вважав, що надана інформація позивачем та його представником, що про винесення оскаржуваної постанови № 300 йому стало відомо лише після блокування рахунків Державною виконавчою службою - є безпідставною та не відповідає дійсності як підставу для поновлення пропущеного строку на оскарження постанови. Оскільки, позивач достовірно був обізнаний про складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення та про існування та винесення оскаржуваної постанови № 300. Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови від 10.01.2025 року № 300 по справі про адміністративне правопорушення з порушенням установленого законом строку звернення до суду, а викладені причини та обставини позивачем, як поважні причини пропуску строку на адміністративне оскарження постанови є безпідставними, не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду з позовом обґрунтування не можуть свідчити про поважні причини пропуску строку на адміністративне оскарження постанови та про наявність у нього об'єктивних перешкод для реалізації права на подання скарги/заяви у визначений законом строк, а тому відсутні підстави вважати, що вказані ним причини пропуску строку на оскарження є поважними. Доводи позивача та його представника про поважність причин за яких було пропущено передбачений строк на оскарження постанови № 300 є необгрунтованими, клопотання позивача та його представника про поновлення строку звернення до суду з позовом не підлягає задоволенню, а його позов необхідно залишити без розгляду.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, з підстав викладених в адміністративному позові, позивач додаткоко пояснив, що оскаржувану постанову він не підписував і також не підписував протокол № 296 про адміністративне правопорушення, який був складений 10.01.2025 року, копій ані протоколу, ані оскаржуваной постанови він не отримував.
Представник відповідача в судове засідання не явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся, заяви про відкладення розгляду справи до суду не надходили.
Суд, заслухавши позивача та його представника, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, приходить до наступного висновку.
10.01.2025 року офіцером мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_9 страшим лейтенантом ОСОБА_5 складено відносно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення № 300, за ознаками ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зі змісту якого слідує, що 10.01.2025 року, о 09 год. 45 хв., біля буд. 6 по вул. Примеровська в м.Харкові, при проведенні оповіщення громадян про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період дії правового режиму воєнного стану, котрий введений Указом Президента України № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 (зі змінами), під час проведення загальної мобілізації, оголошеної Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 (зі змінами) та дії особливого періоду, було встановлено факт порушення ОСОБА_1 законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме, у період проведення мобілізації не пред 'явив уповноваженому представнику ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 за його вимогою, військово-обліковий документ, оскільки не мав його при собі, чим в особливий період, який настав в Україні з моменту оголошення Президентом України часткової мобілізації (Указ від 17.03.2014 року № 303/2014) та діє на сьогодні, порушив вимоги абз. 1 ч. 6 cт. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»,та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення
10 січня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 винесена постанова № 300 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 грн.
Відповідно до довідки № 302/2000, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.
Як вбачається з військово-облікового документу щодо ОСОБА_1 , останній придатний до військової служби за гр. ІІ ст - розкладу хвороб Н-з МОУ № 402/2008, пр. № 12 від 15.01.2025 р. ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 ст. 210-1 КУпАП, передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р., у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» (затв. Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022) на території України оголошено загальну мобілізацію, строк якої неодноразово продовжувався.
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до абзацу шістнадцятого ч.3 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізаційної підготовки становить, у тому числі, військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Частинами 3 та 6 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до положень підпункту 10-1 п. 1 дод. 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затверджених постановою КМУ № 1487від 30.12.2022р.,10-1) призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану:
- мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон;
- уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Пунктами 22, 25 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, також передбачено, що резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Резервісти та військовозобов'язані, у яких відсутній (які втратили) військово-обліковий документ, уточнюють свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ, де вони перебувають на військовому обліку. У такому разі під час уточнення облікових даних їм оформляється військово-обліковий документ.
Громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 1 ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до положень статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що, що позивач 10.01.2025 року не мав при собі військово-облікового документу та не пред'явив його за вимогою представника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , адже уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов'язані, з 17.07.2024 року здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото або відеозаписом правопорушення).
Однак, відповідач не надав до матеріалів справи жодних доказів не пред'явлення позивачем 10.01.2025 року на вимогу представника ІНФОРМАЦІЯ_11 -облікового документу.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та як наслідок неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Не надано відповідачем суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача про порушенням, недотриманням відповідачем процедури здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Частина 1 статті 247 КУпАП зазначає, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог і слід скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 300 від 10.01.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутності складу адміністивного правопорушення.
Щодо посилань представника відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду з дійсним позовом, слід зазначити наступне.
Приписами частини першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом десяти днів від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».
Поняття «особа повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Отже, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Водночас чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. Та для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Отже, поновленню підлягають лише пропущені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом або судом. У свою чергу, поважною причиною може бути обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який встановлений законом або судом та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду з підстав, визначених пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України, суд зобов'язаний встановити: 1) момент виникнення у ОСОБА_1 права на звернення з цим позовом до суду; 2) дату, з якої ОСОБА_1 мав дізнатися про фактичні обставини, що слугували підставою для його звернення до суду з позовом у цій справі.
У цій справі ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, зазначив, що його право на звернення до суду виникло 02.06.2025 - після того, як його банківськи рахунки були заблоковані державним виконавцем Холодногірсько-Новобаварського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, тому, на думку позивача, направлення позову 12.06.2025 здійснено у межах строку, встановленого статтею 122 КАС України.
На обґрунтування своїх доводів ОСОБА_1 посилається на те, що про наявність постанови по справі про адміністративне правопорушення № 300 від 10.01.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень, він зміг дізнатися лише 03.06.2025 року, після ознайомлення його представника - адвоката Мільшина Ю.В. з матеріалами виконавчого провадження в приміщенні Холодногірсько-Новобаварського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
Суд встановив, що позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована протиправністю дій та рішень начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Д.Сльоти щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Таким чином, визначальним при вирішенні питання щодо дотримання ОСОБА_1 строку звернення з позовом до суду, є встановлення обставин, які свідчать про те, коли останній був обізнаний чи повинен був бути обізнаний про те, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 він був притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що 03.06.2025 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Мільшин Ю.В. звернувся із заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження до начальника Холодногірсько-Новобаварського відділу ДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Лобову Р.М., в якій просив надати йому на ознайомлення матеріали виконавчого провадження з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_7 вд 10.01.2025 року, № 295, відносно ОСОБА_1
03.06.2025 року, заява представника ОСОБА_1 - адвоката Мільшин Ю.В. була задоволена і останьому були надані для ознайомлення матеріали виконавчого провадження з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_7 вд 10.01.2025 року, № 295, відносно ОСОБА_1 .
Тобто, починаючи з 03 червня 2025 ОСОБА_1 та його представнику- адвокату Мільшину Ю.В. достеменно стало відомо те, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 м. Харкова Д.Сльотою була винесена постанова, згідно якої ОСОБА_1 був притягнений до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП
В постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/223, колегія суддів зазначила, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Суд також зауважив, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв'язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції.
Отже твердження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 про пропуск позивачем строку звернення до суду з позовною заявою про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, не знайшли свого підтвердження.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами факту належного повідомлення ОСОБА_1 про результати розгляду справи про адміністративне правопорушення в день винесення начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 постанови № 300 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, а саме 10.01.2025 року.
Відповідач не надав до матеріалів справи жодних доказів не пред'явлення позивачем 10.01.2025 року на вимогу представника ІНФОРМАЦІЯ_11 -облікового документу.
У зв'язку з чим, суд дійшов висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та як наслідок неправомірність притягнення його до адміністративної відповідальності.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Не надано відповідачем суду належних та допустимих доказів на спростування доводів позивача про порушенням, недотриманням відповідачем процедури здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи наведене, а також що позов підлягає задоволенню, витрати по сплаті судового збору документально підтверджені, суд дійшов висновку, що слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у розмірі 605,20 грн. судового збору.
Керуючись ст. 2, 5, 48, 77, 243 246, 250, 255, 286, 292 КАС України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову № 300 від 10.01.2025 р. у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_12 підполковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 605 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 .
Представники позивача: Мільшин Юрій Васильович, рнокпп не відомо, АДРЕСА_4 , ОСОБА_8 , рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_4 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_13 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , АДРЕСА_5 .
Суддя Я.М. Ритов