Справа № 405/4793/25
3/405/1423/25
20.10.2025 року м. Кропивницький
Подільський районний суд міста Кропивницького у складі головуючого судді Бистрова С.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницькому матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
за ч.1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
30.07.2025 о 00:30 ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_3 , а саме: умисні дії фізичного та психологічного характеру, що виражалося в стусанах, штовханині, та ляпасах, без нанесення тілесних ушкоджень, ображав нецензурною лайкою в присутності дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , унаслідок чого була завдана шкода здоров'ю гр. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Вказаними діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлявся шляхом направлення судової повістки за адресою вказаною у протоколі про адміністративне правопорушення. Про причини своєї неявки ОСОБА_2 суд не повідомив, клопотання від останнього про перенесення розгляду справи до суду не надходило.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження».
Згідно з ч. 10 ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Відповідно до ч.17 ст.6 цього Закону особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які, зокрема, беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування.
Судом вищевказаною адресою проживання надсилалися конверти із судовими повістками із зазначенням дати, часу та місця проведення розгляду справи.
Крім цього, на офіційному сайті Подільського районного суду міста Кропивницького (https://ln.kr.court.gov.ua/sud1111/), в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справи, призначених до розгляду» з моменту призначення справи до розгляду до моменту розгляду справи були зазначені дата, час та місце її слухання. З огляду на вказане, було вжито передбачених законодавством заходів для повідомлення особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином, з метою забезпечення реалізації ОСОБА_2 своїх прав, судом використано усі можливі способи його сповіщення про місце і час розгляду справи, тому суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Потерпіла у судове засідання не з'явилася звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі, зазначила, що пробачила свого чоловіка, питання про вирішення справи залишила на розсуд суду.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши всі докази по справі, як кожен окремо так і в їх сукупності, всебічно, повно і об'єктивно встановивши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про закриття провадження у справі, виходячи з наступного.
Згідно вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і, вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені.
У той же час, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства визначаються Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Стаття 1 цього Закону визначає, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами наведеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.
Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Суб'єктом можуть бути як члени однієї сім'ї відповідно до визначеного поняття члена сім'ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання.
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Таким чином, виходячи з граматичного тлумачення диспозиції ст.173-2 КУпАП, орган поліції зобов'язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, зазначати конкретно в чому саме полягало психологічне та фізичне насильство, внаслідок якого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Однак, посадова особа Управління патрульної поліції в Кіровоградській області Департаменту патрульної поліції в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД 575273 від 30.07.2025 не зазначила наслідки дій ОСОБА_2 стосовно потерпілої ОСОБА_3 щодо якої вони були спричинені, що є обов'язковою ознакою домашнього насильства, яка в сукупності з іншими ознаками утворює склад адміністративного правопорушення.
Тобто, не зазначено яка саме шкода була завдана потерпілій, тому таке формулювання є неконкретним і незрозумілим, оскільки не відображає усіх ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
При цьому, згідно зі ст. 251 КУпАП на працівників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складення протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі й за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251, 256 КУпАП мають бути додані до протоколу, та/або посилання на які повинні міститься в самому протоколі.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь.
Суддя не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим, що буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення повинна ретельно з'ясувати характер правопорушення та правильно кваліфікувати дії винної особи. У протоколі мають бути зазначені обставини, які свідчать про наявність адміністративного проступку та його характер, а також, обставини, що характеризують особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки протокол є підставою для провадження у справі про адміністративне правопорушення. Від того, чи правильно він складений, залежить своєчасність, правильність розгляду за суттю справи про адміністративне правопорушення та обґрунтованість застосування стягнення.
Вказане свідчить про недотримання посадовою особою, якою було порушено провадження у справі про адміністративне правопорушення, вимог ст. 256 КУпАП щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the UnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_2 дій, передбачених диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд приходить до висновку про відсутність в діях останнього складу зазначеного адміністративного правопорушення, в зв'язку з чим провадження в даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.7, 173-2, 247, 283-291 КУпАП, суд
постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч.1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Подільський районний суд міста Кропивницького протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Подільського районного суду
міста Кропивницького Сергій Анатолійович Бистров