Справа № 201/5866/22
Провадження № 1-кп/185/295/23
29 червня 2023 року м.Павлоград
Дніпропетровської області
Колегія суддів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022130000000040 від 06 березня 2022 року за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Бахмутівка Новоайдарського району Луганської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,
До Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області після визначення підсудності з апеляційної інстанції надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України.
Ухвалою суду від 26.10.2022 року було призначено підготовче судове засідання, викликані сторони кримінального провадження.
В підготовчому судовому засіданні прокурор надала письмове клопотання про здійснення спеціального судового провадження відносно ОСОБА_7 , оскільки, на думку прокурора, обвинувачений, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, на судові виклики не з'явився, причини неприбуття не повідомив. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор зазначила,що обвинувачений ОСОБА_7 під час досудового розслідування викликався для проведення слідчих дій шляхом розміщення відповідних викликів в газеті «Урядовий кур'єр» та на сайті ОГП. На даний час обвинувачений ОСОБА_7 переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та перебуває на тимчасово окупованій території України, а саме в Щастинському районі Луганської області, відповідно до ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області проводилось спеціальне досудове розслідування. Під час досудового розслідування ОСОБА_7 оголошений в розшук, також слідчим суддею стосовно обвинуваченого було застосовано привід для доставки до суду для обрання запобіжний заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник в підготовчому судовому засіданні просив відмовити в проведенні спеціального судового розгляду стосовно його підзахисного, наголошував, що не мав жодного побачення та спілкування з обвинуваченим, позицію щодо захисту обвинуваченого він з ним не узгоджував, місце перебування останнього не відомо, будь-який зв'язок з обвинуваченим відсутній, тощо.
Заслухавши думку прокурора та захисника, вивчивши надані матеріали, колегія суддів дійшла наступного.
Обвинувачений ОСОБА_7 в підготовче судове засідання не з'явився, був повідомлений шляхом публікації оголошення про виклик до суду в газеті центральних органів виконавчої влади України «Урядовий кур'єр», публікації оголошення про виклик на веб-сторонці Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області в мережі «Інтернет», та публікації виклику на сайті ОГП.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
КПК України із цього приводу зобов'язує сторону обвинувачення використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема прав на захист, доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання в приватне життя) в разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого. Зокрема, відповідно до ч.5 ст.374 КПК України у випадку постановлення вироку за наслідками кримінального провадження, в якому здійснювалося спеціальне досудове провадження, суд окремо зобов'язаний обґрунтувати, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя.
Європейський суд з прав людини вказав, що при заочному розгляді не повинно порушуватися право обвинуваченого на юридичну допомогу, зокрема на участь захисника при оскарженні заочного вироку. З цього приводу КПК України Законом України № 1689-7 від 07 жовтня 2014 року доповнено нормами, відповідно до яких участь захисника в спеціальному судовому провадженні є обов'язковою (п.8 ч.2 ст.52 КПК). Якщо підозрюваний самостійно не визначив свого захисника, слідчий суддя зобов'язаний відповідно до ч.1 ст.297-3 КПК України вжити необхідних заходів для його залучення.
Право обвинуваченого захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, є істотним елементом засобів процесуального захисту, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Діяльність захисника в кримінальному процесі передбачає можливість спілкування з підозрюваним, обвинуваченим, конфіденційного побачення, зустрічі в умовах, що виключають прослуховування. У даному кримінальному провадженні захисник виконує свою функцію не тільки без обвинуваченого, а й без можливості особисто поспілкуватися з ним й отримати ті фактичні дані, на підставі яких він побудує лінію захисту.
Відповідно до вимог Розділу ІV КПК України участь обвинуваченого під час підготовчого судового засідання та судового розгляду є обов'язковою, що відповідає гарантіям, закріпленим міжнародними нормативно-правовими актами в сфері захисту прав людини.
Крім того у § 3 (d) статті 14 частини III Міжнародного пакту зазначено, що кожен має право при розгляді будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення бути судимим у його присутності та захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним самим захисника; якщо він не має захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника в будь-якому разі, коли інтереси правосуддя того вимагають, безплатно для нього в усякому такому випадку, коли він не має достатньо коштів для оплати цього захисника.
Таким чином, особиста присутність особи у судовому процесі виділена як одна з найбільш фундаментальних гарантій права на справедливий розгляд справи, гарантований ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої «кожна людина має право під час будь-якого кримінального обвинувачення, що їй пред'явлене, на справедливий розгляд справи судом».
Відповідно до ч.3 ст.323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч.2 ст. 297-1 КПК України, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (inabsentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та оголошений у міждержавний та/або міжнародний розшук. За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Процедури іnabsentia неминуче припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання обвинуваченого. У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійсненне відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»). Повідомлення має бути зроблене офіційно, а твердження про наявність повідомлення з листів родичів (справа «Т. проти Італії») або від співробітників засобів масової інформації (справа «Шомоді проти Італії»), є необґрунтованими. Крім того, дізнатися про процес через журналіста або з місцевої преси недостатньо (справа «Сомогий проти Італії»).
Так, у справі «Сейдовіч проти Італії» Суд зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те, що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя.
В даній справі колегії суду не було продемонстровано, що заявник був в достатній мірі проінформований про притягнення його до кримінальної відповідальності та про пред'явлене йому обвинувачення. З цих підстав не можна робити висновок, що він намагався ухилитися від суду чи недвозначно відмовився від свого права прибути в судове засідання. Така ситуація може мати місце, зокрема, коли обвинувачений публічно або в письмовій формі заявляє про те, що не має наміру реагувати на повістку про явку до суду, яка була отримана не від властей, а з інших джерел, або, коли обвинуваченому вдалося уникнути арешту.
У справі «Колоцца проти Італії» Суд зауважив, що гарантії, які містяться у статті 6 п.3 Конвенції, є складовими елементами серед інших загального поняття «справедливий розгляд у суді». Це право необхідно поєднувати, шляхом пошуку «розумного співвідношення», з суспільним інтересом і, зокрема, з інтересами відправлення правосуддя. На аргумент Уряду про те, що неможливість проведення судового засідання у разі неявки сторони здатна паралізувати розгляд кримінальних справ, оскільки, наприклад, з часом може закінчитися термін давності кримінального переслідування, Суд зазначив, що ніщо не виправдовує в очах Суду повну і непоправну втрату права на участь у судових слуханнях.
Значущим у розумінні практики ЄСПЛ видається знаходження компромісу між санкціями, що вводяться законодавцем щодо обвинуваченого, який не з'явився до суду, і його процесуальними правами, що гарантують справедливість судового розгляду. Європейський суд у подібних справах окремо досліджує як заходи, що були вжиті владою для запобігання відмов від присутності на слуханнях справи, так і в цілому наявність у влади можливості вживати будь-які заходи. Крім того, обвинувачений, що не з'явився до зали судового засідання, ні за яких обставин не може бути позбавлений права на захист за посередництвом обраного ним захисника. При цьому Суд зазначає, що у будь-якому разі, до яких би заходів не вдавалася влада для забезпечення належної явки обвинуваченого, вона не вправі застосовувати несумірні засоби для досягнення зазначеної мети.
Більш того, як зазначено ЄСПЛ в рішенні «Колоцца проти Італії» підпункти (с), (d) та (е) п. 3 гарантують кожній людині, якій пред'явлено кримінальне обвинувачення, право «захищати себе особисто», «допитувати свідків, що показують проти неї, або мати право на те, щоб ці свідки були допитані», «користуватися безкоштовною допомогою перекладача, якщо вона не розуміє мови, що використовується в суді, або не говорить на цій мові», і важко уявити собі, як обвинувачений може здійснювати ці права, не будучи присутнім. В даному випадку Суду не доводиться встановлювати, відмовився і за яких обставин обвинувачений від здійснення свого права бути присутнім при розгляді справи, оскільки в будь-якому випадку, відповідно до усталеної прецедентної практики Суду, відмова від здійснення права, гарантованого Конвенцією, повинна бути встановлена недвозначним чином.
До загальних засад кримінального провадження, зокрема, відносяться: законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань. При цьому зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (inabsentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у ст.7 КПК України, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Сторона обвинувачення зобов'язана використати всі передбачені законом можливості для дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого (зокрема, прав на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя) у разі здійснення кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (inabsentia).
Відповідно до ст.297-5 КПК України повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційних веб-сайтах органів, що здійснюють досудове розслідування. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Колегія суду зауважує те, що здійснення спеціального досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не свідчить, що суд зобов'язаний призначити спеціальне судове провадження, оскільки потрібно саме довести наявність таких обставин, які б дозволяли призначити спеціальне судове провадження саме на сьогодні.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_7 зареєстрований та проживає на окупованій території Луганської області Щастинського району, смт. Новоайдар та обвинувачується у тому, що він, будучі співробітником Національної поліції України та проходячи службу на посаді інспектора сектору реагування патрульної поліції Щастинського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, в порушення вимог ст. 1, 2 17 Конституції України та ст. ст. 2, 63 Закону України «Про Національну поліції України», зрадив українській державі та всьому українському народові, а саме приблизно 09.03.2022 (більш точний час не невстановлений), пройшов співбесіду з представниками так званої «Луганської народної республіки», які є частиною окупаційної адміністрації Російської Федерації, на предмет його переходу на сторону окупанта. У ході вказаної співбесіди останній надав згоду представникам РФ на вступ до структурного підрозділу окупаційної адміністрації РФ, а саме так званого «Новоайдарского РОВД МВД ЛНР» та присягнув на вірність так званій «Луганській народній республіці», що є частиною окупаційної адміністрації Російської Федерації.
З 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан, через територію Луганської області проходить лінія фронту, ведуться постійні бойові дії, 03.03.2022 року окупаційні війська захопили території Щастинського району. В районі відсутній мобільний зв'язок, поштове сполучення відсутнє. Існує досить висока імовірність отримання поранення чи загибелі обвинуваченого, що на думку суду є об'єктивними обставинами, які ставлять під сумнів можливість належного його повідомлення про здійснення відносно нього спеціального судового провадження.
У випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 цього Кодексу(ч.6ст.9 КПК України).
Статтею 335 КПК України передбачено право суду зупинити провадження у разі розшуку обвинуваченого.
У справі «Годди проти Італії», в рамках якого встановлено не повідомлення обраного підсудним захисника про судовий розгляд та не з'ясування в достатньому обсязі про причини неявки обвинуваченого, ЄСПЛ була сформульована наступна позиція: факт неявки підсудного в судове засідання, а також відсутність повідомлення його захисника вимагають від суду прояви активності в цілях досягнення належної реалізації процесуальних прав зацікавленої особи. Отже, суд повинен за власною ініціативою призупинити розгляд справи через необхідність з'ясування причин неявки сторін.
В даному кримінальному провадженні відсутні беззаперечні докази того, що обвинувачений ОСОБА_7 в достатній мірі проінформований про те, що він притягується до кримінальної відповідальності та про те, що відбувається судовий розгляд даного кримінального провадження, на підставі яких можна було б зробити висновок, що обвинувачений недвозначно відмовився від свого права приймати участь в судових засіданнях вказаного кримінального провадження. Тому в задоволенні клопотання про проведення спеціального судового провадження необхідно відмовити.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що проведення судового засідання за відсутності обвинуваченого неможливо та на даний час його місцезнаходження органом досудового розслідування не встановлено, колегія суддів вважає за необхідне, на підставі п. п. 2), 10), 13), 14), 15), 16) ч. 1, ч. 2 ст.7, ст.335 КПК України, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_7 оголошений 16 травня 2022 року в розшук, 23 травня 2022 року надано дозвіл на його затримання з метою приводу для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, - провадження зупинити до розшуку обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 323, 335, 372 КПК України, колегія суддів, -
У задоволенні клопотання прокурора про здійснення спеціального судового провадження в кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,- відмовити.
Провадження у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, зупинити до розшуку обвинуваченого.
Контроль за виконанням постанови прокурора про розшук обвинуваченого ОСОБА_7 доручити старшому групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво в даному кримінальному провадженні.
Ухвала оскарженню не підлягає.
____________________ ___________ ___________
Головуючий суддя Суддя Суддя
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3