Справа № 127/32599/25
Провадження № 1-кс/127/12825/25
Іменем України
17 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 , його захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, клопотання прокурора у кримінальному провадженні №62025080100003338 від 24.04.2025 - прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Микулинці, Літинського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 286-1 КК України,-
Прокурор у кримінальному провадженні №62025080100003338 від 24.04.2025 - прокурор Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою, щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивовано тим, що 22 серпня 2025 року о 12 год. 07 хв., ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
При всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, 22 серпня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, тобто дезертирство, самовільне залишення військової частини, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду від 22.08.2025 по справі №127/26470/25 підозрюваному ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком на 60 діб, тобто до 12 год. 07 хв. 20 жовтня 2025 року.
Крім того, 29.08.2025 водія - електрика - молодшого спеціаліста служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
13.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до ОСОБА_4 відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування або суду; 2) незаконно впливати на потерпілих та свідкові цьому ж кримінальному провадженні; 3) продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування вказаного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме:
За таких обставин та беручи до уваги, що вказані вище ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним ризикам прокурор звернувся до суду з вищевказаним клопотанням та просив його задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав, просив продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Суд, дослідивши вказане клопотання та додані матеріали, заслухавши думку прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що органом досудового розслідування - СВ Відділу поліції №3 Вінницького районного управління поліції ГУНП у Вінницькій області, за процесуального керівництва Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні №62025080100003338 від 24.04.2025.
Зокрема, досудовим розслідуванням встановлено, що солдат ОСОБА_4 , водій - електрик - молодший спеціаліст служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 , будучи військовослужбовцем, згідно до ст. ст. 11, 16, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Статтями 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, окрім іншого, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Так, 24.02.2022 Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації на території України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні уведено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався та триває по теперішній час.
Вимогами ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з ч. 6 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» одним з видів військової служби є військова служба за призивом під час мобілізації. Початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призивом, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. ст. 4, 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут) повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Згідно із ст. 11, 16 Статуту кожен військовослужбовець повинен бути дисциплінованим, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положення, інструкціями.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви встановлені, встановлені розпорядком (розкладом занять).
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитися в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2024 № 276 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія - електрика - молодшого спеціаліста служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 , та з 28.09.2024 вважати таким, що справи прийняв і приступив до виконання службових обов'язків з посадовим окладом.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 12.03.2025 № 75 солдата ОСОБА_4 , водія - електрика - молодшого спеціаліста служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 , вважати таким що з 12.01.2024 самовільно залишив військову частину НОМЕР_1 в місці дислокації в АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов?язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов?язок і військову службу» ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов?язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Про особливий режим несення військової служби та порядок її проходження в умовах воєнного солдату ОСОБА_4 було достеменно відомо.
На час проходження військової служби у лавах Збройних Сил України на солдата ОСОБА_4 розповсюджується дія військових Статутів Збройних Сил України, які визначають загальні права та обов?язки військовослужбовців і їх взаємовідносини.
Разом з цим, солдат ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов?язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов?язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення за наступних обставин.
12.03.2025 солдат ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи його можливі наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби без поважних причин та з мотивів небажання тимчасово переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов?язків, без відповідних дозволів командирів та начальників, вчинив дезертирство із підрозділу військової частини НОМЕР_1 , що на той час знаходився у тимчасовому місці дислокації в АДРЕСА_2 , а вільний час продовжував використовувати на власний розсуд, не пов?язуючи його із виконанням обов?язків з військової служби до моменту його затримання.
Крім того, встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.09.2024 № 276 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія - електрика - молодшого спеціаліста служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 , та з 28.09.2024 вважати таким, що справи прийняв і приступив до виконання службових обов'язків з посадовим окладом.
Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, згідно до ст. ст. 11, 16, 49, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно й чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки й додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Статтями 3-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, окрім іншого, що військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Однак, в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, солдат ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді водія - електрика - молодшого спеціаліста служби охорони державної таємниці військової частини НОМЕР_1 , вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 28.06.2025, приблизно о 23 годині 00 хвилин, солдат ОСОБА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем марки «MERCEDES-BENZ», моделі «А170 СDI», із реєстраційним номерним знаком НОМЕР_2 , рухаючись зі сторони м. Хмельницький у напрямку м. Вінниця автомобільним шляхом міжнародного значення М-30 сполученням М-30 сполученням «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Ізварине», на відрізку дороги, що проходить по вул. Центральна у с. Селище Літинської ТГ Вінницького району Вінницької області, неподалік будинку № 43, з необережності, що виразилося у кримінально протиправній самовпевненості, в порушенні вимог п.п. 10.1, та 11.3 Правил дорожнього руху України, на дорозі із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, перед перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, у зв'язку із чим допустив виїзд керованого ним транспортного засобу на зустрічну смугу руху в напрямку міста Хмельницький, де відбулось зіткнення із автомобілем марки «Opel Zafira» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який рухався по вищевказаному автошляху у напрямку м. Хмельницький.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажирка автомобіля «Opel Zafira» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи, отримала тілесні ушкодження у вигляді сполучної травми тіла: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій та садно м'яких тканин лоба, ЗХСМТ, перелом остистих відростків С7, Th4-Th5 хребців (II-III ст.) без порушення функції спинного мозку (Frankel E), закрита травма грудної клітки, забій грудної клітки, перелом тіла грудини, лівобічна полісегментарна пневмонія, двобічний випітний плеврит, правобічний частковий (парціальний) пневмоторакс, лівобічний помірний гемоторакс, які за спричинили тривалий розлад здоров'я та належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Крім того, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля «Opel Zafira» з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_3 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи, отримав тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, закритої травми грудної клітки (ЗТГК), множинних двобічних переломів ребер: 7-10 справа, 8-12 зліва, лівобічного посттравматичного гемотораксу, контузії нижньої частки лівої легені, які спричинили тривалий розлад здоров'я та належать до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
За вищевикладених обставин солдат ОСОБА_4 порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.3(б), 2.9 (а), 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, де зазначено, що:
- п. 1.3. - «Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими»,
- п.1.5 - «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
- п.2.3. (б) - «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
- п.2.9. (а) - «Водієві забороняється: керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;
- 10.1. - «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.».
- 11.3. - «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу».
При дослідженні обставин зазначеної дорожньо-транспортної пригоди встановлено, що порушення вимог п.п. 10.1, та 11.3 Правил дорожнього руху України солдатом ОСОБА_4 знаходяться у причинному зв'язку з виникненням та наслідками вказаної події.
22 серпня 2025 року о 12 год. 07 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
22 серпня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України, тобто дезертирство, самовільне залишення військової частини, з метою ухилитися від військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 серпня 2025 року по справі № 127/26470/25 застосовано до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави строком 60 (шістдесят) днів, тобто до 12 години 07 хвилин 20 жовтня 2025 року, в межах строку досудового розслідування.
22 серпня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
13 жовтня 2025 року ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 286-1 КК України.
За наслідками досудового розслідування слідчим складено та прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025080100003338 від 24.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 286-1 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_4 .
Вказаний обвинувальний акт спрямовано до Вінницького районного суду Вінницької області для розгляду по суті.
Надаючи оцінку обґрунтованості клопотання прокурора слідчим суддею враховується наступне.
Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини" від 18 жовтня 2022 року №2690-IX, який набув чинності 06.11.2022, внесено ряд змін до Кримінального процесуального кодексу України, щодо порядку розгляду клопотань про застосування та продовження дії запобіжних заходів.
Так, відповідно до частини четвертої статті 176 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.
Частиною шостою статті 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX) передбачено у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Отже, наведеними положеннями Закону надано право слідчому, за погодженням з прокурором, та прокурору до початку підготовчого судового засідання (до проведення підготовчого судового засідання) звертатися до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу або його продовження, та, відповідно, надано повноваження слідчому судді на розгляд таких клопотань за межами досудового розслідування.
У наведених нормах Закону законодавцем застосовано формулювання "до початку підготовчого судового засідання" (ч. 1 ст. 176 КПК) та "до проведення підготовчого судового засідання" (ч. 6 ст. 199 КПК).
В свою чергу, порядок проведення підготовчого судового засідання закріплено у статті 314 КПК України.
Відповідно до частини першої та другої статті 314 КПК України після отримання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру або клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності суд не пізніше п'яти днів з дня його надходження призначає підготовче судове засідання, в яке викликає учасників судового провадження. Підготовче судове засідання відбувається за участю обвинуваченого (крім випадків, коли здійснювалося спеціальне досудове розслідування), прокурора, захисника, потерпілого, його представника та законного представника, цивільного позивача, його представника та законного представника, цивільного відповідача та його представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Після виконання вимог, передбачених статтями 342-345 цього Кодексу, головуючий з'ясовує в учасників судового провадження їх думку щодо можливості призначення судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь. (ч. 3 ст. 314 КПК)
Таким чином, аналіз положень статей 176, 199 КПК України (в редакції Закону №2690-IX), у взаємозв'язку з положеннями статті 314 КПК України, дає підстави для висновку про те, що слідчий суддя наділений повноваженнями на розгляд клопотань слідчого та/або прокурора про застосування запобіжного заходу або його продовження лише у випадках коли обвинувальний акт надіслано (подано) до суду, однак підготовче судове засідання судом ще не призначено, або ж призначено, проте термін дії запобіжного заходу закінчується до дати проведення такого засідання.
Як зазначено вище та встановлено судом, за наслідками досудового розслідування слідчим складено та прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025080100003338 від 24.04.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 286-1 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_4 .
Вказаний обвинувальний акт спрямовано до Вінницького районного суду Вінницької області для розгляду по суті.
Однак, підготовче засідання у даному кримінальному провадженні Вінницьким районним судом Вінницької області ще не призначено, а строк дії запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 спливає 20 жовтня 2025 року, а відтак розгляд вирішення даного клопотання віднесено до повноважень слідчого судді.
Проаналізувавши зміст поданого клопотання та доданих до нього документів слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 408, ч. 1 ст. 286-1 КК України.
Згідно зі статтею 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Вирішуючи питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті п'ятої Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до статті 29 Конституції України кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, не допускається автоматичне продовження строків тримання під вартою (справи «Тейс проти Румунії», «Чанєв проти України»).
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Перевіряючи обґрунтованість підозри, слідчий суддя виходить з того, що «обґрунтована підозра» означає наявність фактів чи інформації, які могли б переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що особа, можливо, вчинила злочин (справа «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Разом з тим, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і мають бути наведені інші підстави для продовження тримання під вартою, також недостатнім є посилання лише на тяжкість вчиненого злочину та покарання (справи «Елоева проти України», «Свершов проти Україні», «Харченко проти України»).
На підставі викладеного, слідчий суддя при вирішенні питання про наявність підстав для задоволення клопотання враховує у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованих злочинів, тяжкість можливого покарання, наявність таких ризиків як можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, а також особу обвинуваченого, який на час розгляду клопотання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 4 ст. 408 КК України), яке відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, відповідальність за яке передбачена у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років.
Суд звертає увагу на те, що на час розгляду клопотання вищевказані ризики, що встановлені ухвалами суду про застосування запобіжного заходу та його продовження не зменшилися. Відомостей, які б вказували про неможливість перебування ОСОБА_4 в місцях затримання, зокрема, за станом здоров'я під час розгляду клопотання надано не було, а тому слідчий суддя вважає, що заявлені ризики виправдовують тримання особи під вартою, що також доведено прокурором при розгляді даного клопотання.
Крім того, слідчим суддею врахована практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
З огляду на викладене слідчий суддя вважає за необхідне клопотання задовольнити та продовжити строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 15 грудня 2025 року (включно).
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176 - 178, 183, 184, 186, 193, 196, 197, 199, 309, 372, 400 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 (шістдесят) днів, тобто до 15 грудня 2025 року (включно).
Ухвала про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 діє до 15 грудня 2025 року.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя