ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22172/25
провадження № 1-кс/753/3018/25
"16" жовтня 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання слідчого слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 , погоджене прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дружківка Донецької області, громадянина України, який має середню спеціальну освіту, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , одруженого, має на утриманні малолітню дитину, який не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, депутатом не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше несудимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Слідчий слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
Клопотання погоджено з прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 .
Клопотання мотивоване тим, що в провадженні слідчого відділу Дарницького УП ГУ НП у м. Києві знаходяться матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024100130003392 від 29.10.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що вимогами ст. ст. 17, 65, 68 Конституції України визначено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов'язком громадян України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.
Положення ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. 17 Закону України «Про оборону України» визначають, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому, продовжено та який діє до теперішнього часу.
Згідно із ч. 6 ст. 2, п. 6 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», одним з видів військової служби є військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
ОСОБА_5 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 60 від 01.03.2023 призначено на посаду стрільця відділення снайперів взводу снайперів, який прибув із військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ) з 01.03.2023 та зараховано до списків особового складу військової частини на всі види забезпечення і вважати таким, що 01.03.2023 справи та посаду стрільця відділення снайперів взводу снайперів прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 №46 від 12.02.2024 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду водія-електрика 2 відділення снайперів взводу снайперів та вважати таким, що 12.02.2024 справи та посаду водія-електрика 2 відділення снайперів взводу снайперів прийняв та приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
У свою чергу ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової служби, обіймаючи посаду, відповідно до вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою оберігати як святиню Бойовий прапор своєї частини, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються Статутами, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, знаходитися на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).
Відповідно до статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Так, напередодні 27.09.2024 у ОСОБА_5 виник кримінально противоправний умисел, спрямований на тимчасове ухилення від проходження військової служби, який він реалізував за наступних обставин. Приблизно о 20:30 год. 27.09.2024 (точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби, обіймаючи посаду водія-електрика 2 відділення взводу снайперів військової частини НОМЕР_1 та усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, у порушення вимог ст. ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. ст. 11, 16, 37, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та ст. ст. 1, 2, 3, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, та відповідних дозволів командирів (начальників) самовільно залишив місце несення служби в умовах воєнного стану, а саме місце дислокації військової частини НОМЕР_1 -табору району зосередження №5 ДОК «Антей» у м. Києві та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням службових обов'язків та не вживаючи жодних заходів для повернення до місця служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління за наявності реальної можливості для цього, аж до моменту затримання співробітниками Дарницького УП ГУНП в м. Києві, 15.10.2025 o 12 год. 05 хв., за адресою: м. Київ, вул. Олександра Кошиця.
Таким чином, ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
15.10.2024 ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
15.10.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У клопотанні слідчий вказує на наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого кримінального правопорушення, яка підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами та іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності, а саме: повідомленням військової частини від 11.10.2024, актом службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 від 05.10.2024; матеріалами службового розслідування, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 15.10.2025, іншими доказами в сукупності.
На даний час, є необхідність у застосуванні запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_5 , оскільки існує ризик вважати, що з метою уникнення від кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, оскільки підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, санкція за який передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років та той факт, що останній відсутній на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 до теперішнього часу; перебуваючи на волі, ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності, може здійснювати вплив на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні, відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України. Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Також існує ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки військовослужбовець ОСОБА_5 свідомо залишив військову частину без поважних причин, та про належність до військової служби органам державної влади та правоохоронні органи не повідомляв, проводячи час на власний розсуд.
Наведені обставини, обґрунтованість підозри, характер і тяжкість злочину вказують на те, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 вказуючи, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Захисник у судовому засіданні заперечив проти застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такий запобіжний захід є занадто суворий, його підзахисний не є особою суспільно-небезпечною, ризики, на які посилається прокурор є формальними, перебуваючи під домашнім арештом, його підзахисний не буде впливати на свідків. Просив врахувати, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, має на утриманні малолітню дитину, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, має Державні нагороди України, тому, просив застосувати до ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Вислухавши думку прокурора, підозрюваного та його захисника, вивчивши клопотання та долучені до нього додатки, слідчий суддя дійшов такого висновку.
Згідно із ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно зі ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
У частині 2 статті 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
За правилами ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Слідчим суддею було встановлено, що 29.10.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024100130003392 були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Клопотання слідчого погоджене із прокурором Дарницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України. До матеріалів клопотання додані копії документів, якими слідча обґрунтовує доводи клопотання та якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу. Таким чином, слідчою виконані вимоги ч. 3 ст. 184 КПК України.
15.10.2024 ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
15.10.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У судовому засіданні, на думку слідчого судді, встановлена наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, наявними доказами, а саме: повідомленням військової частини від 11.10.2024, актом службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 від 05.10.2024; матеріалами службового розслідування, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 15.10.2025, іншими доказами в сукупності.
Так, слідчий суддя зазначає, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Fox, Campbell and Hartley v. theUnitedKingdom, п. 175 рішення ЄСПЛ у справі Нечипорук і Йонкало проти України, п. 161 рішення ЄСПЛ у справі SelahattinDemirtaє v. Turkey, п. 88 рішення ЄСПЛ у справі IlgarMammadov v. Azerbaijan, п. 51 рішення ЄСПЛ у справі Erdagoz v. Turkey).
Відтак, враховуючи наявні у слідчого судді матеріали, якими обґрунтовується подане клопотання, з огляду на вищенаведену практику ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання про існування в рамках даного кримінального провадження обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення.
Вирішуючи питання про існування, передбачених кримінальним процесуальним законом, ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, слідчий суддя враховує те, що ризиками у даному випадку є дії, які можуть вчинятися з високим ступенем ймовірності.
Так, слідчий суддя вважає, що прокурор у судовому засіданні довів, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є ризики переховування ОСОБА_5 від органів досудового розслідування та суду та незаконний вплив на свідків.
З урахуванням того, що ОСОБА_5 раніше не судимий, відсутності даних, які б негативно характеризували підозрюваного, зокрема по місцю проживання та служби, слідчий суддя вважає, що ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, є маловірогідним.
За таких обставин, за результатами встановлених у судовому засіданні обставин та з урахуванням доводів, викладених стороною обвинувачення та стороною захисту, слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК.
При цьому, слідчий суддя враховує, що сама по собі тяжкість покарання за кримінальне правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, не є виправданням застосування запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваного під вартою, однак, суворість такого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення кримінального правопорушення.
Також слідчий суддя, на виконання вимог ст. 178 КПК України, приймає до уваги дані про особу підозрюваного ОСОБА_5 , а саме те, що він має зареєстрований та має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, є військовослужбовцем.
Враховуючи наведене, переслідуючи мету захисту інтересів суспільства, які очевидно переважають в даному випадку принцип поваги до особистої свободи, зважаючи, що надані органом досудового розслідування докази про причетність підозрюваного до вчинення тяжкого злочину, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винуватим, а також доведеність в ході розгляду клопотання наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а перебування підозрюваного під вартою буде виправданим за вказаних умов та таким, що не порушуватиме принципу пропорційності, та не буде свавільним.
Згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто - тримання під вартою.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків передбачених законом.
Разом з цим, відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Зі змісту вищевказаних положень вбачається, що визначення розміру застави, за наявності випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України, є правом, а не обов'язком слідчого судді, суду.
Отже, слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, вважає за можливе у даному кримінальному провадженні визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання від вартою.
За таких обставин, на підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, суд визначає розмір застави, яка буде достатньою для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків - 40 (сорок) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 гривень.
Такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а також належну процесуальну поведінку підозрюваного, не порушуючи при цьому його прав.
У разі внесення застави у визначеному цією ухвалою розмірі, вважається, що до підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді застави та в такому випадку, необхідно покласти на останнього такі обов'язки: прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 183, 176-178, 186, 191, 193-196, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 15.12.2025 включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 обчислювати з моменту його фактичного затримання, тобто з 12 год. 05 хв. 15.10.2025.
Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі сорока (40) неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн., яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 на строк до 15.12.2025 обов'язки: прибувати до визначеної службової особи - слідчого, прокурора або суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання ним обов'язків, покладених судом, застава звертається в дохід держави, а до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладене грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали вручити підозрюваному та прокурору, а також надіслати до Державної установи «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Повний текст ухвалискладено 20.10.2025 о 16 год. 45 хв.
Слідчий суддя: ОСОБА_1