20.10.2025 Провадження по справі № 2/940/675/25
Справа № 940/1648/25
Іменем України
20 жовтня 2025 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Мандзюка С.В.
за участю секретаря судового засідання Мудрик Н.А.
розглянувши в приміщенні суду в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (надалі - ТОВ «Споживчий центр») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 25.12.2023-100003013 від 25.12.2023 у розмірі 23345,99 гривень та понесені судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 25.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) № 25.12.2023-100003013, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 10000,00 грн, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 25.12.2023, строком на 140 днів.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано в повному обсязі. Натомість, відповідачка свої договірні зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 23345,99 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачки.
Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 28.08.2025 відкрито провадження в справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
За зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідачки ОСОБА_1 двічі надсилалась ухвала про відкриття провадження, яка повернулась до суду не врученою з відмітками Укрпошти про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, відповідачка про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
Верховний Суд у постанові від 23.01.2023 у справі № 496/4633/18 зазначив: «Отже, листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування».
Відтак, оскільки ухвала про відкриття провадження надіслана відповідачці за її зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання листом рекомендованою кореспонденцією, суд в достатній мірі виконав обов'язок щодо повідомлення відповідачки про розгляд справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 25.12.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №25.12.2023-100003013, відповідно до умов якого ОСОБА_1 надано кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 25/12/2024; 2. Сума кредиту: 10000 грн. 00 коп; 3. Строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 12.05.2025; 5. Період користування кредитом - кожні наступні 14 днів з дня надання кредиту (надалі - "черговий період"); 6. Процентна ставка фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"); Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку; 7. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0.82% = (11539.77 / 10000)/140 ? 100%; 8. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту (включаючи всі транші) (залишку від всієї суми кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування кредитом/залишком кредиту та на процентну ставку; 9. Комісія, пов'язана з наданням кредиту (надалі - "комісія", економічна сутність - плата за надання кредиту) - 15% від суми кредиту та дорівнює 1500 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту (база розрахунку) на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Згідно з п. 3.1 договору, кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-51XX-XXXX-0523.
Згідно з п. 6.1 договору, позичальник зобов'язався використати кредит на зазначені в договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів, комісії у терміни та строки, вказані у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконано, а саме надано відповідачці ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10000,00 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією.
Відповідачка скористалася кредитними коштами, але належним чином не виконує зобов'язання за договором.
Згідно з наданою ТОВ «Споживчий центр» довідкою-розрахунок, заборгованість за кредитним договором № 25.12.2023-100003013 становить 23345,99 гривень, що складається з: 10000,00 грн - основний борг; 12599,98 грн - проценти; 746,01 грн -комісія.
Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Так, надані ТОВ «Споживчий центр»докази, які досліджені судом, підтверджують факт укладення договору між сторонами та порушення відповідачкою взятих на себе зобов'язань за кредитним договором № 25.12.2023-100003013 від 25.12.2023.
З огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, враховуючи, що відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти разом з відсотками вчасно не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість, розмір якої підтверджено наданим позивачем розрахунком та відповідачкою не спростовано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Разом з тим, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Отже, понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 гривень підлягають стягненню з відповідачки на користь позивача, відповідно до ст. 141 ЦПК України.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 10, 12, 76, 81, 82, 141, 178, 247, 264-268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 525, 526, 527, 536, 610, 611, 626, 628, 633, 634, 1048, 1054, 1055 ЦК України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: вул. Саксаганського,буд. 133-А, м. Київ, 01032, МФО 305299, р/р НОМЕР_2 , заборгованість за кредитним договором №25.12.2023-100003013 від 25.12.2023 у розмірі 23345 (двадцять три тисячі триста сорок п'ять) гривень 99 копійок та понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя С.В.МАНДЗЮК