Справа № 372/1928/24
Провадження 2-п-10/25
ухвала
Іменем України
24 вересня 2025 року Обухівський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Кравченка М.В.
при секретарі Колісник К.С.,
за участю представника відповідачки ОСОБА_1 ,
представника позивачки ОСОБА_2 ,
розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення,
Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23.09.2024 року, ухваленим у цивільній справі № 372/1928/24 (провадження № 2-1261/24) за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції Київської області - державний реєстратор Максюта Дмитро Вікторович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віта Володимирівна про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації, позов задоволено повністю, вирішено витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 ) 49,9909% земельної ділянки площею 0,2250 га, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Українська міська рада, с. Плюти, кадастровий номер 3223151000:04:023:0078, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до рішення 59 сесії Української міської ради Обухівського району Київської області від 12 серпня 2010 року ОСОБА_4 . Витребувати із чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ) 50,0091% земельної ділянки площею 0,2250 га, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Українська міська рада, с. Плюти, кадастровий номер 3223151000:04:023:0078, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до рішення 59 сесії Української міської ради Обухівського району Київської області від 12 серпня 2010 року ОСОБА_4 . Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права власності ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:023:0100, номер запису про право власності №37246869 від 09.07.2020 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 386325832231) площею 0,1125 га з кадастровим номером 3223151000:04:023:0100. Скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (Державному реєстрі прав) державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 3223151000:04:023:0103, номер запису про право власності №11067939 від 01.09.2015, та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24199767 від 07.09.2015 з одночасним припиненням права власності ОСОБА_3 на земельну ділянку (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 718744132231) площею 0,1125 га з кадастровим номером 3223151000:04:023:0103. Скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі з одночасним скасуванням кадастрових номерів земельних ділянок 3223151000:04:023:0100 площею 0,1125 га для індивідуального садівництва та 3223151000:04:023:0103 площею 0,1125 га для індивідуального садівництва за адресою: Київська область, Обухівський район, Українська міська рада. Стягнути з ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 ) судові витрати в розмірі 3 330 грн. 80 коп. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП, адреса місця проживання суду не відомі) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 ) судові витрати в розмірі 3 330 грн. 80 коп.
03.02.2025 року представник відповідачки (заявниці) ОСОБА_3 - ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.09.2024 року по цивільній справі № 372/1928/24, обґрунтовуючи заяву посилається на те, судом під час розгляду справи відповідачка ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена, а відтак судом під час розгляду справи було порушено норми процесуального права, в зв'язку з чим рішення підлягає перегляду, тому він просить заочне рішення по справі № 372/1928/24 скасувати, а справу призначити до розгляду в підготовчому судовому засіданні.
Представник відповідачки (заявниці) ОСОБА_3 - ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги заяви підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в заяві про перегляд заочного рішення. Просив скасувати заочне рішення Обухівського районного осуду Київської області від 23.09.2024 року.
Представник позивачки ОСОБА_7 в судовому засіданні заперечив проти вимог заяви про перегляд заочного рішення в повному обсязі та просив залишити заяву без задоволення, посилаючись на її необґрунтованість.
Вислухавши представника відповідачки (заявниці) ОСОБА_3 - ОСОБА_1 , представника позивачки ОСОБА_7 , перевіривши та дослідивши матеріали справи № 372/1928/24, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідачка не з'явилася в судове засідання та (або) не повідомила про причини неявки, а також не подала відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
У заяві про перегляд заочного рішення представник відповідачки (заявниці) ОСОБА_3 - ОСОБА_1 зазначає про те, що відповідачу-2 ОСОБА_3 копія заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.09.2024 у справі №372/1928/24 станом на 31.01.2025 року не вручена. Про існування заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.09.2024 у справі №372/1928/24 Відповідач-2 ОСОБА_3 дізналась тільки 20.01.2025. 20.01.2025 року до Відповідача-2 ОСОБА_3 зателефонував та написав у месенджер «WhatsApp» представник Відповідача-1 ОСОБА_5 адвокат Барановська В.В., яка повідомила про наявність заочного рішення Обухівського районного суду від 23.09.2024 у справі N5372/1928/24. Вказане підтверджується скріншотами переписки з менеджера «WhatsApp». Відповідач-2 ОСОБА_3 або її представники не були присутні при проголошенні заочного рішення суду та взагалі не знали про дати, час і місце проведення судових засідань у справі №372/1928/24, судові повістки про виклик відповідача-2 або його представників до суду в порядку, встановленому ст. 128 ЦПК України, не надсилались та вручені не були. Відповідач-2 ОСОБА_3 не була належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи №372/1928/24. Вказані обставини під час судового розгляду об'єктивно не спростовані, при цьому у матеріалах справи відсутні докази вручення повістки особисто відповідачці ОСОБА_3 .
За таких обставин, зважаючи на необхідність надання відповідачці доступу до суду в розумінні ст.6 ЄКПЛ, забезпечення їй права бути вислуханою судом, строк на подання заяви про перегляд заочного рішення підлягає поновленню.
Вирішуючи заяву по суті суд приймає до уваги наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
При ухваленні заочного рішення від 23.09.2024 року, у суду були наявні всі умови, необхідні для заочного розгляду справи: належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання; відсутність поважних причин неявки відповідача в судове засідання; згода позивача на заочний розгляд справи.
В силу положень частин 1, 2 ст.280 ЦПК України заочний розгляд справи мав місце в зв'язку з неявкою в усі судові засідання обох відповідачів без повідомлення причин такої неявки, відповідачем ОСОБА_3 не було подано відзиву на позов, відповідачі належним чином були повідомлені про дати, час та місце розгляду справи, позивач не заперечував проти такого вирішення справи.
31 січня 2025 року відповідач ОСОБА_3 через представника адвоката Максюка Сергія Вікторовича подала Заяву про перегляд заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 23.09.2024р. по цивільній справі №372/1928/24.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 12 червня 2024 року у справі №756/11081/20 (провадження № 14-25цс24) законодавець передбачив, що заочне рішення підлягає скасуванню судом першої інстанції, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 288 ЦПК України).
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Як на поважну причину пропуску строку для звернення з заявою для перегляду заочного рішення суду та поновлення такого строку заявниця посилається на те, що вона не знала про дату, час та місце проведення судових засідань у справі № 372/1928/24, судові повістки про виклик відповідача-2 або його представників до суду не надсилались та вручені не були.
Однак, заява про перегляд заочного рішення не містить доказів поважності причин неявки в судові засідання відповідачки ОСОБА_3 , неподання нею відзиву по справі.
Так зі змісту заяви не зрозуміло, яким саме представникам відповідачки-2 ОСОБА_3 мали надсилатись повістки під час розгляду справи у 2024 року, оскільки, як вбачається з ордеру на надання правничої допомоги адвокатом Максюком Сергієм Вікторовичем серії АІ №18111, договір про надання правничої допомоги з клієнткою був укладений 31.01.2025 року, тобто в день подання заяви про перегляд заочного рішення. Відомості про інших представників у ОСОБА_3 в матеріалах справи немає.
Як на доказ дати, коли відповідачці - 2 стало відомо про заочне рішення від 23 вересня 2024 року, заявниця посилається на телефонну розмову та переписку в месенджері «WhatsApp», скріншот якої додається без дати. Заявницею стверджується, що таке спілкування та переписка мали місце 20 січня 2025 року, однак судом ставиться під сумнів, як сама дата даної переписки, так і те, що відповідачці ОСОБА_3 не було відомо раніше про розгляд справи № 372/1928/24 та заочне рішення по справі.
Так, роздруківка переписки між невстановленими особами у месенджері (доказів того, що це саме месенджер «WhatsApp» роздруківка не містить, більше того на арк. 1. роздруківки зазначено «Сообщения, которые вы отправляете в этот чат, защищены сквозным шифрованием Viber.») не містить дати такої переписки. Зі змісту переписки неможливо встановити між ким і ким відбувається така переписка. Аналіз характеру викладення інформації дає достатні підстави суду погодитись із доводами представника позивача щодо сумнівності справжності такої переписки, оскільки зміст переписки містить штучно створений інформативний характер, тобто має створити переконливий доказ по справі, що відповідачка ОСОБА_3 раніше не знала про розгляд справи та факт ухвалення судом заочного рішення по справі.
Враховуючи вищевикладене, поданий скріншот не може покладатись в основу судового рішення, оскільки не може слугувати належним та допустимим доказом точної дати, коли відповідачу - 2 ОСОБА_3 стало відомо про ухвалене судом заочне рішення по справі, оскільки: не встановлено належним та допустимим способом хто надсилав таке повідомлення; не встановлено належним та допустимим способом кому воно адресовано, оскільки ані ім'я ані прізвище абонента не співпадає з прізвищем та ім'ям відповідача ОСОБА_3 ; повідомлення приватної особи в месенджері не може підміняти офіційне вручення (надсилання) рішення суду; не відомий повний зміст такої «переписки» між невстановленими особами; твердження про використання месенджеру «WhatsApp» спростовується самою роздруківкою повідомлення; скріншот не свідчить про факт необізнаності відповідача ОСОБА_3 з ухваленим 23.09.2024 року до отримання такого повідомлення і не підтверджує факту того, що ОСОБА_3 саме з цього повідомлення дізналась про розгляд справи та наявне заочне рішення суду.
Будь-яких інших доказів до заяви про перегляд заочного рішення не подавалось.
Так, до заяви не подавалось будь-яких доказів щодо причин неявки у всі судові засідання, які проводились в межах розгляду цієї цивільної справи, а також не подавалось будь-яких доказів по суті спірних правовідносин.
Позовна заява була пред'явлена до суду 11.04.2024 року.
12.04.2025 року судом було направлено запит до Єдиного державного демографічного реєстру, однак інформації щодо адреси реєстрації відповідача ОСОБА_3 не отримано (т.2 а.с.40-41).
У позовній заяві було зазначено про те, що позивачеві місце її проживання не відомо, аналогічні відомості надалі суду повідомляли всі учасники процесу як у своїх зверненнях до суду, так і у судових засіданнях.
Відповідно до ч. 11 ст. 128 ЦПК України судом розміщено оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача ОСОБА_3 до суду (т.2 а.с.142, 162), в тому числі й на дату судового засідання, в якому було винесено заочне рішення. Однак в жодне судове засідання на вказані в оголошенні дати відповідачка не з'явилась, жодних заперечень проти позову, заяв про розгляд справи без її участі до суду не надіслала, про причини неявки суд не повідомила.
Частиною 11 статті 128 ЦПК України передбачено, що з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача розглядає справу в заочному порядку.
Виходячи з викладеного, а також враховуючи положення ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає, що відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлена про дату та час судового розгляду справи, отже суд, з урахуванням положень ч. 4 ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача у встановленому законом порядку розглянув справу в заочному порядку.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Каракуця проти України» (заява №18986/06; пункт 57 рішення) Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (див. між іншого, Teuschler v. Germany, №47636/99; Sukhorubchenko v. Russia, №69315/01, §48; Gurzhyy v. Ukraine, №326/03.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» визначено, що сторони зобов'язані демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо їх, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання («Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» №11681/85).
З огляду на вищевикладене, твердження відповідачки про поважність причин неявки в судові засідання не знайшло свого підтвердження. Судом вжито всіх можливих та розумних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, проте остання в судове засідання не з'явилася, свого представника не направила.
Відповідно до ч. 1 ст.288ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто для скасування заочного рішення необхідна наявність одночасно двох наведених умов.
Використання законодавцем в конструкції коментованої статті 288 ЦПК України, сполучника «і» дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Викладені у заяві про перегляд заочного рішення обґрунтування правової позиції відповідача не містять посилання на докази і не спростовують висновків суду, викладених у рішенні від 23.09.2024 року.
Заявницею не надано суду жодного нового доказу чи обставини, яка б не була досліджена судом під час вирішення справи по суті.
Таким чином, в обґрунтування необхідності скасування судового рішення заявниця не подала жодних належних та допустимих доказів поважності причин неявки в судові засідання. При цьому посилання на певне правове обґрунтування своєї незгоди із висновками суду не є підставою для перегляду заочного рішення. Заявник не послався на будь-які невраховані судом фактичні обставини спору, а його доводи зводяться до необхідності переоцінки доказів та суб'єктивного ставлення до сумнівності доведеності встановлених судом обставин. Таким чином, суд вважає, що відповідачкою не подано і не зазначено докази, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Суд не дає оцінку доводам, що зазначені в заяві про перегляд заочного рішення, оскільки обставини на які посилається відповідач не створюють юридичну сукупність елементів, які дають підстави для скасування заочного рішення, а фактично є незгодою із рішенням суду першої інстанції, встановленими ним обставинами, наданою судом оцінкою доказам і застосованими до спірних відносин нормами законодавства, що є підставою для апеляційного оскарження рішення, а не для скасування заочного рішення.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно ч. 1, 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З приводу цього прецедентним є рішення ЄСПЛ у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулюванню з боку держави.
Слід наголосити, що відмова у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення не позбавляє права на перегляд такого рішення судом апеляційної інстанції у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для скасування заочного рішення суду від 23 вересня 2025 року та призначення справи до розгляду у загальному порядку, у зв'язку з чим заява підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст.ст. 43, 126, 257, 284, 285, 287 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Обухівського районного суду Київської області від 23 вересня 2024 року у цивільній справі № 372/1928/24 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , треті особи - Головне управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області, Реєстраційна служба Ірпінського міського управління юстиції Київської області - державний реєстратор Максюта Дмитро Вікторович, Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віта Володимирівна про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації, залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 261 ЦПК України.
Суддя М.В.Кравченко