Справа № 369/10927/24
Провадження № 2/369/2701/25
Іменем України
06.10.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Янченка А.В., за участю секретаря судового засідання Лисяк К.О., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача 1, 2 Мороз С.С., представника відповідача 3 Вінниченка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу № 369/10927/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Дмитро Миколайович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Юлія Володимирівна про визнання недійсним договору та про відновлення становища, яке існувало до порушення,
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Дмитро Миколайович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Юлія Володимирівна про визнання недійсним договору дарування квартири від 23.06.2021 року та про відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом припинення права власності на квартиру та шляхом повернення права власності на квартиру ОСОБА_3 .
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 18.06.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 отримав від позивача у позику грошові кошти в розмірі 4 692 000,00 грн. під 20% річних, яку (позику) зобов'язаний був повернути не пізніше 18.06.2020 року.
22.10.2019 року ОСОБА_3 повернув позивачу 150 000,00 в рахунок погашення позики по Договору позики від 18.06.2019 року.
З 19.06.2020 року ОСОБА_3 є таким, що прострочив виконання своїх обов'язків за Договором позики від 18.06.2019 року, так як взяті на себе зобов'язання не виконав до 18.06.2020 року включно, позику в повному обсязі не повернув, відсотки за користування позикою не сплатив.
30.12.2020 року позивач звернувся до ОСОБА_3 з вимогою від 30.12.2020 року щодо виконання грошового зобов'язання за договором позики (про повернення суми позики, відсотків за користування позикою).
У вимозі від 30.12.2020 року позивач вимагав у ОСОБА_3 повернення 4 542 000,00 грн. позики та сплати 1 391 621,91 грн. процентів за користування позикою, що всього становить 5 933 621,91 грн.
27.01.2021 року ОСОБА_3 отримав вимогу від 30.12.2020 року, однак її не виконав.
17.03.2021 року позивач звернувся до Соснівського районного суду міста Черкаси з позовною заявою від 03.03.2021 року про стягнення суми позики та трьох процентів річних, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 6 107 832,61 грн., з яких: 4 542 000,00 грн. - сума основного боргу, 1 565 835,61 грн. - відсотки за користування позикою, 129 017,51 грн. - 3% річних (ч. 2 ст. 625 ЦК України), а також просив стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 11 350,00 грн. судового збору.
11.05.2021 року ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси у справі № 712/2801/21 було відкрито провадження.
11.11.2021 року заочним рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси по цивільній справі № 712/2801/21, яке набрало законної сили 21.12.2021 року, було позов задоволено частково, було стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за розпискою від 18.06.2019 року в сумі 4 542 000,00 грн., відсотки за користування позикою 20% річних у сумі 918 673,00 грн., 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання у сумі 115 136,00 грн., судовий збір в сумі 10 36135 грн., а всього 5 586 170,35 грн.
26.04.2023 року ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси по справі № 712/2801/21 було відмовлено у задоволенні заяви від 18.02.2023 року про перегляд заочного рішення адвоката Янів Христини Ігорівни в інтересах ОСОБА_3 про перегляд заочного Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси по справі № 712/2801/21 від 11.11.2021 року.
Після прийняття Соснівським районним судом міста Черкаси ухвали від 26.04.2023 року, ОСОБА_3 апеляційну скаргу на заочне рішення Соснівського районного суду міста Черкаси по справі № 712/2801/21 від 11.11.2021 року не подавав.
21.01.2022 року Соснівським районним судом міста Черкаси на примусове виконання заочного рішення Соснівського районного суду міста Черкаси по справі № 712/2801/21 від 11.11.2021 року було видано виконавчий лист.
25.01.2022 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича про відкриття виконавчого провадження від 25.01.2022 року було відкрито виконавче провадження (ВП № 68365450) з примусового виконання виконавчого листа.
22.04.2024 року представник позивача адвокат Шахов Олександр Миколайович звернувся до приватного виконавця Недоступа Д.М. в межах виконавчого провадження (ВП № 68365450) з заявою № 22/04/24 від 22.04.2024 року, в якій просив зокрема: провести детальну перевірку майнового стану ОСОБА_3 , в тому числі, щодо майна, яке перебувало у власності ОСОБА_3 ; надати правовстановлюючі документи, що підтверджують перехід права власності на відчужене майно та актуальну інформацію про власників відчуженого нерухомого майна; надати копії документів, які стали підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_3 (номер запису про обтяження 6145577 від 26.06.2014 року) та які стали підставою для припинення вказаного обтяження.
24.04.2024 року приватним виконавцем було надано лист № 13408 "Про результати розгляду заяви про перевірку майнового стану боржника".
В листі від 24.04.2024 року було зазначено, крім іншого, що:
"В ході додаткової перевірки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що майно боржника ОСОБА_3 перебувало під арештом з 08.02.2013 року, який було накладено при виконанні рішення Соснівського р/с м. Черкаси № 2-229/12 від 25.05.2012 року, який (арешт) було знято (припинено) 17.06.2021 року.
22.06.2021 року, ОСОБА_3 було відчужено нерухоме майно (шляхом укладання договору дарування квартири від 22.06.2021 року № 772, посвідченого приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу в м. Полтава, Запорожець О.О.) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: однокімнатна квартира площею 39,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;
Станом на дату відповіді, вищезазначена квартира зареєстрована за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
23.06.2021 року, ОСОБА_3 було відчужено нерухоме майно (шляхом укладання договору дарування квартири від 23.06.2021 № 1843, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області, Кондратенко Ю.В.) на користь своєї дружини, ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме:
Двокімнатна квартира площею 76,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;
В подальшому, 30.11.2021 року, ОСОБА_4 відчужила вищезазначену квартиру (шляхом укладення договору купівлі-продажу квартири від 30.11.2021 № 4100, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області, Кондратенко Ю.В.) на користь ОСОБА_5 , (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Станом на дату відповіді, вищезазначена квартира зареєстрована за ОСОБА_5 , (РНОКПП НОМЕР_3 ).
У зв'язку з тим, що боржник відчужив належне йому на праві власності майно, звернути стягнення на таке нерухоме майно в рамках виконавчого провадження № 68365450 наразі неможливо.".
Також до листа від 24.04.2024 року було надано копії документів з яких вбачається наступне:
08.02.2013 року постановою відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 35429483) на все майно ОСОБА_3 було накладено арешт.
З 12.12.2019 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належала двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2
З 28.10.2020 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належала однокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
17.06.2021 року постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна (ВП № 35429483) арешт від 08.02.2013 року було знято, а 18.06.2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження: 6145577) було припинено обтяження.
22.06.2021 року ОСОБА_3 подарував (відчужив) однокімнатну квартиру площею 39,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Наступного дня, тобто 23.06.2021 року ОСОБА_3 подарував (відчужив) двокімнатну квартиру площею 76,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 своїй дружині ОСОБА_4 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 відчужила вказану квартиру ОСОБА_5 .
Позивач вважає, що договір дарування від 22.06.2021 року та договір дарування від 23.06.2021 року мають бути визнані в судовому порядку недійсними, а порушене право Позивача має бути відновлено шляхом припинення права власності ОСОБА_6 на одну квартиру та ОСОБА_5 на іншу квартиру, а також шляхом повернення права власності на вказані квартири ОСОБА_3 .
Позовні вимоги по даній цивільній справі позивач заявив відносно квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Просить суд визнати недійсним договір дарування квартири від 23.06.2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Юлією Володимирівною та який зареєстрований в реєстрі за № 1843 та відновити становище, яке існувало до порушення шляхом припинення права власності на квартиру та шляхом повернення права власності на квартиру ОСОБА_3 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.07.2024 відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.
Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 через свого представника адвоката Мороз Світлани Сергіївни надали відзив на позов в якому просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Свої заперечення мотивували тим, що позовні вимоги грунтуються на припущеннях, що у ОСОБА_3 відсутнє майно, за рахунок якого може бути повністю погашена заборгованість з грошових зобов'язань перед позивачем щодо виконання рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11.11.2021 року по цивільній справі № 712/2801/21.
На час вчинення договорів відчуження нерухомості так і на час проведення перевірки майнового стану приватним виконавцем, і станом на дату пред'явлення позову по даній справі у розпорядженні ОСОБА_3 було та є наявне інше майно, яке має обгрунтовану вартість.
ОСОБА_3 володіє корпоративними правами у низці юридичних осіб, а саме: у ТОВ "ГОУ ПРОДАКШН" (код за ЄДРПОУ 42997884) частка 50%, статутний капітал 50 000,00 грн., у ТОВ "КФ БЕРД СЕРВІС" (код за ЄДРПОУ 37013345), статутний капітал 3 000,00 грн., у ТОВ "ЛІДЕР ІМПОРТУ" (код за ЄДРПОУ 42294152) частка 100%, статутний капітал 50 000,00 грн., у ТОВ "ПУЛЬС ТЕЛЕКОМ" (код за ЄДРПОУ 39884501) частка 50%, статутний капітал 20 000,00 грн., у ТОВ "ВОВА ОСТАПЧУК" (код за ЄДРПОУ 42621956) частка 50%, статутний капітал 50 000,00 грн.
Приватним виконавцем накладено арешт на всі корпоративні права ОСОБА_3 , а тому твердження про те, що у нього відсутнє інше майно крім відчужених квартир є необгрунтованим.
Також ОСОБА_3 володіє майновими правами інтелектуальної власності на аудіовізуальний твір (фільм) "Побачення у Вегасі", право інтелектуальної власності на вказаний фільм зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю "ГОУ ПРОДАКШН" на підставі рішення про реєстрацію договору, який стосується права автора на твір від 07 вересня 2021 року.
ОСОБА_3 також є власником знаку для товарів і послуг "MotorCard" та знаку для товарів і послуг "ЖУРНАЛ ГОРОД".
Також відсутні ознаки фраудаторності договору дарування квартири від 23.06.2021 року на користь своєї дружини, оскільки ОСОБА_3 у період з весни 2020 року до листопада 2021 року вживав заходи з метою пошуку потенційного покупця на квартиру. Таким чином намір щодо відчуження квартири виник у ОСОБА_3 на початку 2020 року.
З вказаною метою ОСОБА_3 було замовлено рієлтерські послуги з пошуку потенційного покупця квартири у фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 , який отримав 5 000,00 грн. за рієлтерські послуги, наслідком чого стало укладення Договору купівлі-продажу квартири від 30 листопада 2021 року, який було укладено між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Зі змісту пункту 6 вказаного договору купівлі-продажу квартири слідує, що сторони вчинили розрахунки за квартиру у повному обсязі до підписання вказаного договору у розмірі 692 000,00 грн. Покупець квартири, ОСОБА_5 сплатила повну вартість квартири готівковими коштами.
Щодо зняття арешту з квартири перед укладеннями договорів дарування, то така обставина на думку відповідачів, не свідчить про фраудаторність правочинів, оскільки такий арешт було накладено в рамках виконавчого провадження № 35429483 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.02.2013. Вказане виконавче провадження було відкрито на підставі стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 боргу за договором позики у розмірі 62 298,09 грн.
ОСОБА_3 виконав свої зобов'язання із погашення вказаного боргу восени 2014 року, у зв'язку з чим ОСОБА_8 було подано до державного виконавця заяву про повернення виконавчого документа без виконання.
Таким чином, свої зобов'язання з погашення боргу перед ОСОБА_8 були виконані задовго до укладення договору позики із позивачем і настання моменту настання строку для повного погашення боргу за договором позики.
Також, зважаючи на обов'язок ОСОБА_3 щодо безоплатної передачі квартири на користь ОСОБА_9 , відповідач мав нагальну потребу у знятті арешту з майна, а тому зазначене свідчить про відсутність ознак фраудаторності у знятті арешту перед укладенням оспорюваного правочину.
Відтак відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вважають, що ними не допущено порушення прав позивача, а тому позовні вимоги є необгрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.
Відповідач ОСОБА_5 через свого представника адвоката Нестеришина Тараса Степановича надала відзив на позовну заяву в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог.
Звої заперечення обгрунтовує тим, що 30 листопада 2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири, який був посвідчений нотаріусом Контдратенко Ю.В. за реєстраційним № 4100.
Відповідно до умов договору купівлі-продажу ОСОБА_4 передає (продає), а ОСОБА_5 приймає (купує) у власність належну ОСОБА_4 на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_3 та сплачує за неї встановлену цим договором грошову суму.
Згідно із п. 3 Договору купівлі-продажу, квартира АДРЕСА_4 , яка відчужується, належить ОСОБА_4 на підставі договору дарування квартири, посвідченого нотаріусом Кондратенко Ю.В. 23 червня 2021 року за реєстровим № 1843. Право власності ОСОБА_4 на квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно нотаріусом Кондратенко Ю.В. 23 червня 2021 року , номер запису про право власності: 42631155, реєстраційний номер обє'кта нерухомого майна: 1982393732224.
Відповідно до висновку про вартість майна, виданого суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "АЙБІ-КОНСАЛТИНГ", ринкова вартість квартири АДРЕСА_4 станом на день укладення договору купівлі-продажу становила - 691 459,24 грн.
Згідно з п. 4 Договору купівлі-продажу, за домовленістю сторін продаж квартири вчинено за 692 000,00 грн.
Внаслідок укладення зазначеного правочину, за ОСОБА_5 30.11.2021 року зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 з дотриманням чинного законодавства України, яке станом на теперішній час не припинене у встановленому законодавством порядку та є чинним.
Щодо позовних вимог про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом припинення права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_4 , а також шляхом повернення права власності на квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_3 то ОСОБА_5 вважає таку позовну вимогу безпідставною та необгрунтованою.
Вказує на те, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").
Пунктами 5, 6 частини першої статті 24 зазначеного Закону передбачено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованим речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно.
Внаслідок укладення Договору купівлі-продажу нотаріусом Кондратенко Ю.В. у відповідності до норм Закону України "Про державну реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", було зареєстровано право приватної власності за ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_4 . У квартирі АДРЕСА_4 зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 та її дитини - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вважає, що при розгляді справи необхідно звернути увагу на відсутність підстав для втручання у право власності ОСОБА_5 через відсутність суспільного (публічного) інтересу, яким не є інтерес кредитора ОСОБА_3 , яким у даній справі є позивач.
Стверджує, що внаслідок укладення Договору купівлі-продажу, за ОСОБА_5 , 30 листопада 2021 року було зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_4 з дотриманням чинного законодавства України, яке станом на теперішній час не припинене у встановленому законодавством порядку та є чинним. При цьому відсутні будь-які підстави припинення вказаного права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_4 , так і будь-які підстави втручання у зазначене право власності.
Вказує на те, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем, оскільки вона не знала і не повинна була знати про те, що відчужувач речі не має права на її відчуження. З огляду на приписи ч. 5 ст. 12 ЦК України, добросовісність набувача майна презюмується. У випадку, якщо володілець речі знав чи повинен був знати, що здобуває річ в особи, яка не мала права на її відчуження, він вважається недобросовісним. Для визнання набувача недобросовісним потрібне встановлення наміру чи грубої необережності, що встановлюється, виходячи із презумпції добросовісності набувача.
Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема добросовісно. Вирішуючи питання про витребування майна , важливо перевірити добросовісність, насамперед, набувача цього майна, у тому числі те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця. Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майно так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.
Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необгрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. При цьому відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне.
Виникнення права власності у добросовісного набувача відбувається за таких умов: факт відчуження майна; майно відчужене особою, яка не мала на це права; відчужене майно придбав добросовісний набувач, відповідно до статті 388 ЦК України, майно, відчужене особою, яка не мала на це право, не може бути витребуване у добросовісного набувача.
Правила частини першої статті 388 ЦК України стосуються випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач). У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублено власником обо особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадено у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Саме при вирішенні питання про витребування майна здійснюється перевірка добросовісності набувача цього майна, у тому числі з'ясуванню підлягає й те, чи знав або міг знати такий набувач про недобросовісну поведінку продавця, зокрема за наявності зв'язків із ліквідатором продавця (їхню спільну участь в діяльності інших юридичних осіб). Вказане має значення для застосування як критерію законності втручання держави у право набувача на мирне володіння майном, так і критерію пропорційності такого втручання легітимній меті останнього.
Позивач не наводить жодних обставин, які могли свідчити про недобросовісність ОСОБА_5 , а натомість добросовісність набувача взагалі не ставиться під сумнів. Фактично позивач намагається втрутитись у право ОСОБА_5 на мирне володіння своїм майном (тобто намагається поставити свій інтерес, як кредитора ОСОБА_3 вище ніж право ОСОБА_5 на мирне володіння своїм майном, добросовісним набувачем якого вона є).
ОСОБА_5 будучи добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_4 покладалася на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та здійснила повну оплату за нерухоме майно відповідно умов договору у розмірі 692 000,00 грн. При цьому у випадку задоволення позову на ОСОБА_5 , як на добросовісного власника, який не вчиняв жодних дій, спрямованих на завдання шкоди позивачеві, буде покладений надмірний тягар у вигляді позбавлення права власності на її майно, що є неприпустимим.
Висновки Верховного Суду, на які робить посилання позивач не є релевантними до даної цивільної справи. При цьому позивач не звертає увагу, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_4 , а лише вказує, що ним було вибрано належний спосіб захисту із посиланням на нерелевантну судову практику.
Позивач посилається на необхідність застосування ст. 228 ЦК України як правової підстави для визнання оспорюваного договору дарування недійсним, проте жодним чином не наводить аргументів щодо того, які ж вимоги публічного порядку порушує вказаний правочин.
ОСОБА_5 вважає, що позов є безпідставним та необгрунтованим, а тому таким, що не підлягає задоволенню і просила суд у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представник позивача підтримав задоволення позовних вимог, представники відповідачів заперечили проти задоволення позову.
Суд, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» № 14 від 18 грудня 2009 року передбачено, що рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (частина перша статті 263 ЦПК).
Відповідно до положень ч. 1, п.п. 1, 3, 7, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 18.06.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_3 отримав від позивача у позику грошові кошти в розмірі 4 692 000,00 грн. під 20% річних, яку (позику) зобов'язаний був повернути не пізніше 18.06.2020 року, що підтверджується розпискою від 18.06.2019 року.
22.10.2019 року ОСОБА_3 повернув Позивачу 150 000,00 в рахунок погашення позики по Договору позики від 18.06.2019 року.
Починаючи з 19.06.2020 року ОСОБА_3 є таким, що прострочив виконання своїх обов'язків за договором позики від 18.06.2019 року, так як взяті на себе зобов'язання не виконав до 18.06.2020 року включно, позику в повному обсязі не повернув, відсотки за користування позикою не сплатив.
30.12.2020 року позивач звернувся до ОСОБА_3 з вимогою від 30.12.2020 року щодо виконання грошового зобов'язання за договором позики (про повернення суми позики, відсотків за користування позикою), доказом відправлення якої є опис вкладення в цінний лист на ім'я ОСОБА_3 з трек-номером 0311518764174, накладна № 0311518764174 від 30.12.2020 року, фіскальний чек від 30.12.2020 року.
У вимозі позивач вимагав у ОСОБА_3 повернення 4 542 000,00 грн. позики та сплати 1 391 621,91 грн. процентів за користування позикою, що всього становить 5 933 621,91 грн.
27.01.2021 року ОСОБА_3 отримав вказану вимогу, доказом чого є роздруківка з сайту: https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html, по трек-номеру НОМЕР_4 , однак її не виконав.
17.03.2021 року позивач звернувся до Соснівського районного суду міста Черкаси з позовною заявою про стягнення суми позики та трьох процентів річних, в якій просив стягнути з ОСОБА_3 6 107 832,61 грн., з яких: 4 542 000,00 грн. - сума основного боргу, 1 565 835,61 грн. - відсотки за користування позикою, 129 017,51 грн. - 3% річних (ч. 2 ст. 625 ЦК України), а також просив стягнути з ОСОБА_3 на користь позивача 11 350,00 грн. судового збору.
11.05.2021 року ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси у справі № 712/2801/21 було відкрито провадження.
11.11.2021 року Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси по цивільній справі № 712/2801/21 було позовну заяву задоволено частково, було стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованість за розпискою від 18.06.2019 року в сумі 4 542 000,00 грн., відсотки за користування позикою 20% річних у сумі 918 673,00 грн., 3% річних за період прострочення грошового зобов'язання у сумі 115 136,00 грн., судовий збір в сумі 10 36135 грн., а всього 5 586 170,35 грн.
Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11.11.2021 року по цивільній справі № 712/2801/21 було винесене при заочному розгляді справи, що підтверджується його змістом та набрало законної сили 21.12.2021 року.
Обставини, які встановлені в Рішенні Соснівського районного суду міста Черкаси від 11.11.2021 року по цивільній справі № 712/2801/21 на підставі ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню і мають преюдиційне значення для суду.
26.04.2023 року ухвалою Соснівського районного суду міста Черкаси по справі № 712/2801/21 було відмовлено у задоволенні заяви від 18.02.2023 року про перегляд заочного рішення адвоката Янів Христини Ігорівни в інтересах ОСОБА_3 .
Після прийняття Соснівським районним судом міста Черкаси ухвали від 26.04.2023 року, ОСОБА_3 апеляційну скаргу на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11.11.2021 року по цивільній справі № 712/2801/21 не подавав.
21.01.2022 року Соснівським районним судом міста Черкаси на примусове виконання Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від по цивільній справі № 712/2801/21 від 11.11.2021 року було видано виконавчий лист, який в подальшому було пред'явлено до примусового виконання.
25.01.2022 року постановою про відкриття виконавчого провадження Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Недоступа Дмитра Миколайовича було відкрито виконавче провадження (ВП № 68365450) з примусового виконання виконавчого листа.
22.04.2024 року представник позивача адвокат Шахов Олександр Миколайович звернувся до приватного виконавця Недоступа Д.М. в межах виконавчого провадження (ВП № 68365450) з заявою № 22/04/24 від 22.04.2024 року, в якій просив зокрема: провести детальну перевірку майнового стану ОСОБА_3 , в тому числі, щодо майна, яке перебувало у власності ОСОБА_3 ; надати правовстановлюючі документи, що підтверджують перехід права власності на відчужене майно та актуальну інформацію про власників відчуженого нерухомого майна; надати копії документів, які стали підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_3 (номер запису про обтяження 6145577 від 26.06.2014 року) та які стали підставою для припинення вказаного обтяження.
24.04.2024 року приватний виконавець Недоступ Д.М. на вказану заяву надав лист № 13408 від 24.04.2024 року "Про результати розгляду заяви про перевірку майнового стану боржника" наступного змісту:
"В ході додаткової перевірки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що майно боржника ОСОБА_3 перебувало під арештом з 08.02.2013 року, який було накладено при виконанні рішення Соснівського р/с м. Черкаси № 2-229/12 від 25.05.2012 року, який (арешт) було знято (припинено) 17.06.2021 року.
22.06.2021 року, ОСОБА_3 було відчужено нерухоме майно (шляхом укладання договору дарування квартири від 22.06.2021 року № 772, посвідченого приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу в м. Полтава, Запорожець О.О.) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме: однокімнатна квартира площею 39,3 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;
Станом на дату відповіді, вищезазначена квартира зареєстрована за ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
23.06.2021 року, ОСОБА_3 було відчужено нерухоме майно (шляхом укладання договору дарування квартири від 23.06.2021 № 1843, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області, Кондратенко Ю.В.) на користь своєї дружини, ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ), а саме:
Двокімнатна квартира площею 76,7 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 .
В подальшому, 30.11.2021 року, ОСОБА_4 відчужила вищезазначену квартиру (шляхом укладення договору купівлі-продажу квартири від 30.11.2021 № 4100, посвідченого приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області, Кондратенко Ю.В.) на користь ОСОБА_5 , (РНОКПП НОМЕР_3 ).
Станом на дату відповіді, вищезазначена квартира зареєстрована за ОСОБА_5 , (РНОКПП НОМЕР_3 ).
У зв'язку з тим, що боржник відчужив належне йому на праві власності майно, звернути стягнення на таке нерухоме майно в рамках виконавчого провадження № 68365450 наразі неможливо".
Також до листа від 24.04.2024 року було надано копії документів, з яких вбачається наступне.
08.02.2013 року на все майно ОСОБА_3 було накладено арешт, що підтверджується постановою відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.02.2013 року (ВП № 35429483).
Починаючи з 12.12.2019 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належала двокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки: 375620752; дата, час формування: 23.04.2024).
Починаючи з 28.10.2020 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належала однокімнатна квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що встановлено на підставі Інформаційної довідки № 375620752 від 23.04.2024 року.
17.06.2021 року арешт на все майно ОСОБА_3 , який було накладено постановою відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.02.2013 року (ВП № 35429483) було знято, що підтверджується постановою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з майна від 17.06.2021 року (ВП № 35429483), а 18.06.2021 року було припинено обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (номер запису про обтяження: 6145577), що підтверджується Інформаційною довідкою № 375620752 від 23.04.2024 року.
22.06.2021 року ОСОБА_3 подарував (відчужив) квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки: 375621617; дата, час формування: 23.04.2024) та Договором дарування квартири від 22.06.2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Пирятинського районного нотаріального округу Полтавської області Запорожець О.О. та який зареєстрований в реєстрі за № 772.
23.06.2021 року ОСОБА_3 подарував (відчужив) квартиру АДРЕСА_4 своїй дружині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки: 375621494; дата, час формування: 23.04.2024) та Договором дарування квартири від 23.06.2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Ю.В. та який зареєстрований в реєстрі за № 1843 і який є предметом позову по даній цивільній справі.
30.11.2021 року ОСОБА_4 відчужила квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_5 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), що підтверджується підтверджуються Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта (номер інформаційної довідки: 375621494; дата, час формування: 23.04.2024) та Договором купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Ю.В. та який зареєстрований в реєстрі за № 4100.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (дівоче прізвище ОСОБА_11 ) з 14.09.2018 року є чоловіком та дружиною, оскільки перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб (дата формування: 24.04.2024).
Згідно п. 5) та п. 6) ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу, а також справедливість, добросовісність та розумність.
Тлумачення як ст. 3 ЦК України загалом, так і зокрема п. 6) ч. 1 ст. 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.
З вказаного вбачається, що дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Згідно ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Згідно ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Рішенням Конституційного Суду України від 28.04.2021 року N 2-р (II)/2021 у справі N 3-95/2020 (193/20) визнано, що частина третя статті 13, частина третя статті 16 ЦК України не суперечать частині другій статті 58 Конституції України та вказано, що "оцінюючи домірність припису частини третьої статті 13 Кодексу, Конституційний Суд України констатує, що заборону недопущення дій, що їх може вчинити учасник цивільних відносин з наміром завдати шкоди іншій особі, сформульовано в ньому на розвиток припису частини першої статті 68 Основного Закону України, згідно з яким кожен зобов'язаний не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Водночас словосполука "а також зловживання правом в інших формах", що також міститься у частині третій статті 13 Кодексу, на думку Конституційного Суду України, за своєю суттю є засобом узагальненого позначення одразу кількох явищ з метою уникнення потреби наведення їх повного або виключного переліку. Здійснюючи право власності, у тому числі шляхом укладення договору або вчинення іншого правочину, особа має враховувати, що реалізація свободи договору як однієї із засад цивільного законодавства перебуває у посутньому взаємозв'язку з установленими Кодексом та іншими законами межами здійснення цивільних прав, у тому числі права власності. Установлення Кодексом або іншим законом меж здійснення права власності та реалізації свободи договору не суперечить вимогам Конституції України, за винятком ситуацій, коли для встановлення таких меж немає правомірної (легітимної) мети або коли використано юридичні засоби, що не є домірними. У зв'язку з тим, що частина третя статті 13 та частина третя статті 16 Кодексу мають на меті стимулювати учасників цивільних відносин до добросовісного та розумного здійснення своїх цивільних прав, Конституційний Суд України дійшов висновку, що ця мета є правомірною (легітимною)".
Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що:
особа (особи) "використовувала/використовували право на зло";
наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають);
враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).
Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення договору дарування) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили.
Суд звертає увагу, що договір дарування квартири від 23.06.2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Ю.В. та який зареєстрований в реєстрі за № 1843 - є фраудаторним договором, оскільки вчинений на шкоду кредитору, тобто позивачу, а тому на підставі ст.ст. 3, 13 ЦК України має бути визнаний в судовому порядку недійсним, оскільки такий договір вчинений всупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом, що вбачається з наступного.
Оспорюваний договір дарування квартири було укладено 23.06.2021 року, тобто після того як 18.06.2019 року ОСОБА_3 згідно з договором позики від 18.06.2019 року отримав від позивача в позику 4 692 000,00 грн. та відповідно після того як у нього виник обов'язок повернути позивачу таку позику в строк не пізніше 18.06.2020 року, а також після того як такий обов'язок був ОСОБА_3 прострочений, починаючи з 19.06.2020 року.
Також оспорюваний договір дарування квартири було укладено після 11.05.2021 року, що є датою відкриття Соснівським районним судом міста Черкаси провадження у цивільній справі № 712/2801/21 за позовною заявою, в якій позивач просив стягнути з ОСОБА_3 заборгованість в розмірі 6 107 832,61 грн., з яких: 4 542 000,00 грн. - сума основного боргу, 1 565 835,61 грн. - відсотки за користування позикою, 129 017,51 грн. - 3% річних (ч. 2 ст. 625 ЦК України), а також в якій просив стягнути з ОСОБА_3 на користь Позивача 11 350,00 грн. судового збору.
Також ОСОБА_3 відчужив квартиру за оспорюваним договором дарування безоплатно, тобто ОСОБА_3 не отримав взамін жодних грошових коштів.
Суд також звертає увагу на той факт, що ОСОБА_3 відчужив квартиру, за оспорюваним договором дарування, своїй дружині - ОСОБА_4 , тобто на користь члена своєї сім'ї.
Також, за два робочих дні до відчуження квартири АДРЕСА_5 за договором дарування від 22.06.2021 року та за три робочих дні до відчуження квартири АДРЕСА_4 за оспорюваним договором дарування від 23.06.2021 року, а саме: 18.06.2021 року було припинено обтяження, а саме був знятий арешт з майна ОСОБА_3 , який було накладено постановою відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.02.2013 року (ВП № 35429483) та який існував більше ніж вісім років поспіль.
Також після відчуження двох квартир (квартири АДРЕСА_5 та квартири АДРЕСА_4 ), які належали ОСОБА_3 , у останнього, як боржника, станом на час відкриття виконавчого провадження № 68365450 відсутнє інше майно, за рахунок якого він може повністю погасити свої грошові зобов'язання перед кредитором тобто позивачем, що підтверджується інформацією, яку було надано приватним виконавцем Недоступом Д.М. у своєму листі від 24.04.2024 року.
Наведені вище обставини свідчать про спланованість дій з боку ОСОБА_3 щодо відчуження зазначених квартир, за рахунок яких можна б було отримати задоволення вимоги кредитора, позивача по даній справі, з примусового виконання Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від по цивільній справі № 712/2801/21 від 11.11.2021 року .
Тому, сукупність наведених вище обставин доводить той факт, що ОСОБА_3 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором (позивачем) на його майно як боржника, а саме на квартиру АДРЕСА_4 та на квартиру АДРЕСА_5 .
Оскільки оспорюваний договір дарування квартири від 23.06.2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Ю.В. та який зареєстрований в реєстрі за № 1843 містить ознаки фраудаторності тобто є таким, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника ( ОСОБА_3 ), тобто на шкоду кредитору, а тому такий договір підлягає визнанню в судовому порядку недійсним, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом припинення права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_4 і шляхом повернення права власності на квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_3 .
Згідно п. 5) та п. 6) ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, судовий захист цивільного права та інтересу, а також справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно ч. 2 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
Згідно ч. 3 ст. 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.
Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 3 ст. 626 ЦК України договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч. 1 та ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Тобто, з наведених норм права вбачається, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов'язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.
Обов'язок діяти добросовісно поширюється на усі сторони дійсного правочину та особу, яка прийняла виконання (подібний висновок щодо двостороннього правочину викладно у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі N 688/2908/16-ц (провадження N 14-28цс20)).
У зв'язку з цим межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.
Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов'язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
Оскільки у ЦК України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов'язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
Згідно п. 6) ч. 1 ст. 3 ЦК України добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин. Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Частиною 3 статті 13 ЦК України визначено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов'язаний з використанням недозволених конкретних форм у межах дозволеного їй законом загального типу поведінки.
Формулювання "зловживання правом" передбачає у собі певну суперечність. Так, особа, яка користується власним правом, має дозвіл на певну поведінку, а якщо її дія не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права (дія без права). Такі випадки трапляються, якщо особа діє недобросовісно, всупереч меті наданого їй права.
Правочини, які вчиняються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути неправомірною та недобросовісною.
Отже, правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Відтак правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними і зводяться до зловживання правом.
Використання особою належного їй суб'єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.
Метою доброчесного боржника повинне бути добросовісне виконання всіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надання своєчасного та справедливого задоволення (сатисфакції) прав і правомірних інтересів кредитора.
Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним. Він може бути як одностороннім, так і багатостороннім за складом учасників, які об'єднуються спільною метою щодо вчинення юридично значимих дій.
Застосування конструкції фраудаторності при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дають змогу кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент (контрагенти), з яким (якими) боржник учиняє оспорюваний договір; ціна договору (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни договору контрагентом боржника; дотримання процедури (черговості) при виконанні зобов'язань, якщо така процедура визначена законом імперативно.
Подібні висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07 вересня 2022 року у справі N 910/16579/20 (провадження N 12-60гс21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі N 369/11268/16-ц (провадження N 14-260цс19) зазначено, що "згідно із частинами 2 та 3 статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах".
Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, який направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства, зокрема п. 6) ч. 1 ст. 3 ЦК України та недопустимості зловживання правом.
Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов'язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов'язання і завдає шкоди кредитору. Такий договір може вважатися фраудаторним та може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, право якої порушено, тобто кредитора.
Також Велика Палата Верховного Суду у зазначеній вище постанові вказала, що "позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 ЦК України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України".
Тому суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 , укладаючи оспорюваний в даній справі договір дарування квартири на свою дружину, діяв всупереч загальних засад цивільного законодавства (засад справедливості, добросовісності та розумності), визначених імперативно п. 6) ч. 1 статті 3 ЦК України, які мають наслідком вихід учасниками правочину за межі здійснення цивільних прав, наданих договором чи актами цивільного законодавства, з наміром завдати шкоди іншій особі (ч. 3 ст. 13 ЦК України), зокрема позивачу, а тому з огляду на ст. 228 ЦК України це є самостійними підставами недійсності правочину.
Також суд вважає безпідставними заперечення сторони ОСОБА_3 щодо наявності у останнього іншого майна на яке можливо звернути стягнення під час примусового виконання рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11.11.2021 року по цивільній справі № 712/2801/21, зокрема щодо наявності корпоративних прав та знаків для товарів і послуг "MotorCard" і "ЖУРНАЛ ГОРОД", оскільки вказані обставини не спростовують підстав позову.
Суд також звертає увагу, що згідно ч. 8 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" у разі якщо при відкритті виконавчого провадження виконавцем накладено арешт на майно боржника, боржник за погодженням із стягувачем має право передати йому таке майно або реалізувати його та передати кошти від його реалізації стягувачу в рахунок повного або часткового погашення боргу за виконавчим документом. У разі продажу майна боржника покупець повинен внести кошти за придбане майно на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця. Після передачі майна стягувачу або внесення покупцем коштів на рахунок органу державної виконавчої служби або приватного виконавця арешт з проданого майна боржника знімається за постановою виконавця.
Тобто ОСОБА_3 після відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 11.11.2021 року по цивільній справі № 712/2801/21, маючи у власності будь-яке майно чи речове право міг звернутися до приватного виконавця Недоступа Д.М. та запропонувати самостійно реалізувати таке майно чи речове право, в тому числі і корпоративні права, а покупець такого майна чи речового права міг внести кошти за придбане майно, тим самим зменшивши суму заборгованості. Однак матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_3 таких дій.
Крім того, щодо зняття 17.06.2021 року арешту, який було накладено постановою відділу Державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08.02.2013 року (ВП № 35429483), то суд звертає увагу на той факт, що в матеріалах справи наявний дублікат квитанції № 0.0.2161484312.1 від 15.06.2021 року з якої вбачається, що 15.06.2021 року ОСОБА_3 було сплачено 6 530,00 грн. в межах вказаного виконавчого провадження, що спростовує твердження останнього про виконання своїх грошових зобов'язань ще у 2014 році.
Щодо наданих ОСОБА_3 копій платіжних інструкцій, то суд не вбачає з них підстав для спростування позовних вимог позивача щодо визнання недійсним оспорюваного договору дарування квартири ОСОБА_3 своїй дружині ОСОБА_4 .
Відповідно, суд приходить до висновку, що договір дарування квартири від 23.06.2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Ю.В. та який зареєстрований в реєстрі за № 1843 має бути визнаний в судовому порядку недійсним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо заперечень ОСОБА_5 відносно позовних вимог позивача слід зазначити наступне.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно п. 4) ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Позивачем в даному позові заявлено позовну вимогу про визнання договору дарування квартири від 23.06.2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Ю.В. та який зареєстрований в реєстрі за № 1843 недійсним і суд дану позовну вимогу задовольняє. Для ефективного захисту та відновлення порушеного права позивача, слід задовольнити і похідну вимогу, а саме про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом припинення права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_4 , а також шляхом повернення права власності на квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_3 .
Згідно п. 1) ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають зокрема, право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов'язання на майбутній об'єкт нерухомості.
Згідно п. 9) ч. 1 ст. 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі зокрема, судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості.
Тобто рішення суду, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни та припинення права власності на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації такого права, а тому позовна вимога про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом припинення права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_4 , а також шляхом повернення права власності на квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_3 є належним та допустим способом захисту порушеного права позивача.
Також такий спосіб захисту узгоджується з правовими висновками, які зазначені у постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року у справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23) суд зробив наступний висновок: "Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) "через можливість доступу до майна боржника", навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину".
Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2023 року у справі № 161/12564/21 (провадження № 61-10546св22) рішення суду про відновлення становища, яке існувало до порушення, шляхом повернення частки у праві спільної часткової власності є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права за боржником. При задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації та відновлення становища шляхом визнання 1/2 частки в праві спільної часткової власності на квартиру, суди не звернули, що: метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; належним способом є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається.
Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року у справі № 643/15604/17 (провадження № 61-3068св21) вказано, що "метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; належним способом є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається".
Також, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) вказано, що "способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).
У справі, що переглядається:
очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 26 червня 2018 року частки у праві спільної часткової власності на квартиру) "вживали право на зло", оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 26 червня 2018 року) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку ОСОБА_1 і зумовив для неї настання таких негативних наслідків;
колегія суддів, вважає, що обраний ОСОБА_1 спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення, шляхом повернення частки в праві спільної часткової власності ОСОБА_2) передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України та є ефективним для захисту її порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах".
Також, ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) від 28.07.2021 року було роз'яснено резолютивну частину Постанови ВС від 10.02.2021 року, а саме: "відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом повернення частки у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1, в розмірі 1/3 ОСОБА_2 "., необхідно розуміти так, що: "постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021 року згідно пункту 9 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права спільної часткової власності в розмірі 1/3 на квартиру АДРЕСА_1".
Враховуючи наведені вище норми матеріального права та правові висновки Верховного Суду, суд вважає, що договір купівлі-продажу від 30.11.2021 року не потрібно оспорювати, оскільки достатньо визнати первісний правочин недійсним (договір дарування квартири від 23.06.2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Ю.В. та який зареєстрований в реєстрі за № 1843) з підстав фраудаторності та відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом припинення права власності ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_4 , а також шляхом повернення права власності на квартиру АДРЕСА_4 ОСОБА_3 .
Наведені заперечення проти позовних вимог ОСОБА_5 стосуються віндикаційних позовів в контексті добросовісності набувача. Верховний Суд в уже усталеній практиці визначив коло обставин, що підлягають доведенню у справах про визнання договорів фраудаторними, зокрема, до обставин, що підлягають доведенню не входить обставина добросовісності набувача. Добросовісність набувача встановлюються у справах про витребування майна з чужого незаконного володіння, тобто в межах віндикаційного позову, а не в справах про визнання договорів фраудаторними. Отже, враховуючи все вищенаведене, сам по собі факт добросовісності набувача жодним чином не спростовує обставин, зазначених у позовній заяві та вцілому добросовісність набувача не входить в коло обставин, які підлягають доказуванню в межах справи про визнання договору фраудаторним.
Також суд звертає увагу на те, що предметом позову у даній цивільній справі не є договір купівлі-продажу квартири, який був посвідчений нотаріусом Контдратенко Ю.В. за реєстраційним № 4100. З огляду на зазначене вище, суд відхиляє заперечення ОСОБА_5 , які викладені у відзиві на позов.
Суд дійшов висновку, що задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним договору дарування квартири від 23.06.2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Ю.В. та який зареєстрований в реєстрі за № 1843, похідна позовна вимога позивача про відновлення порушеного права шляхом припинення права власності ОСОБА_5 на квартиру, а також шляхом повернення права власності на квартиру ОСОБА_3 також підлягає до задоволення, оскільки грунтується на діючих нормах права.
Інших доказів, які б спростовували доводи, які викладені позивачем у позовній заяві матеріали справи не містять та відповідачами не спростовано.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем під час подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. згідно квитанції № 69854540 від 21.06.2024 року.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволено повністю, то з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 807,33 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Недоступ Дмитро Миколайович, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Юлія Володимирівна про визнання недійсним договору та про відновлення становища, яке існувало до порушення задовольнити повністю.
Визнати недійсним Договір дарування квартири від 23.06.2021 року, який посвідчений приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Кондратенко Юлією Володимирівною та який зареєстрований в реєстрі за № 1843, що був укладений між ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) та ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_7 ).
Відновити становище, яке існувало до порушення, шляхом припинення права власності ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; АДРЕСА_8 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , та шляхом повернення права власності на квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_5 ).
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ; АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) 807 (вісімсот сім гривень) 33 коп. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_7 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) 807 (вісімсот сім гривень) 33 коп. судового збору за подання позовної заяви.
Стягнути з ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ; АДРЕСА_8 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) 94) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , АДРЕСА_9 ; РНОКПП НОМЕР_6 ) 807 (вісімсот сім гривень) 33 коп. судового збору за подання позовної заяви.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано .
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду або через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено: 20.10.2025 року.
Суддя А.В. Янченко