Справа № 367/11408/25
Провадження №3/367/3141/2025
Іменем України
16 жовтня 2025 року м. Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я. М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ВП № 2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 122-4 КУпАП,
встановила:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 805393 від 26.09.2025, 22.09.2025 о 17 год 00 хв водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ЗАЗ», д/н НОМЕР_1 , рухався по вул. Соборна, 1А в м. Ірпінь Бучанського району Київської області, будучи причетним до ДТП з автомобілем марки «Peugeot», модель «301», д/н НОМЕР_2 , залишив місце ДТП.
За протоколом, своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги пп. «а» п. 2.10 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_2 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, не визнав, зазначивши, що змушений був залишити місце ДТП, оскільки в його дитини, яка хворіє на аутизм, стався напад, а таксі не викликалося. Тому, змушений був терміново поїхати з дитиною до лікарні, на підтвердження чого долучив копії медичних документів.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП, відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
В силу вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. 245 КУпАП крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують адміністративну відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Згідно з ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до пп. «а» п. 2.10 ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний: негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди.
Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Згідно положень ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
За таких обставин, заслухавши пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та надані суду копії медичних документів, серед яких: посвідчення серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; консультативний висновок спеціаліста КНП «Бучанський консультативно-діагностичний центр» Бучанської міської ради від 26.09.2025 лікаря-психіатра ОСОБА_4 ; консультативний висновок спеціаліста КНП «ЦПМСД» Білогородської сільської ради від 23.09.2025 сімейного лікаря ОСОБА_5 , а також інші матеріали справи, вважаю, що особа, що притягається до адміністративної відповідальності діяла в стані крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність.
Факт того, що особа, що притягається до адміністративної відповідальності діяв в стані крайньої необхідності, повністю доведений дослідженими в суді доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності.
Відповідно до ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини.
Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує».
Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається.
Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Підставою крайньої необхідності є небезпека інтересам, які охороняються адміністративним законодавством. Ця небезпека може бути викликана: 1) протиправними діями людини: 2) діями тварин; 3) природними явищами; 4) джерелом підвищеної небезпеки (технічними та транспортними засобами) тощо. Крім того, крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): - небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; - при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; - шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Обставини справи свідчать про те, що небезпека, яка виникла для життя і здоров'я іншій особі не могла бути усунута іншими дієвими засобами. Крім того, заподіяна шкода громадському порядку є менш значною, ніж відвернена.
Таким чином, аналізуючи наведене вище, враховуючи пояснення ОСОБА_1 , наявність доказів на підтвердження зазначеного ним, у тому числі щодо хвороби дитини та необхідності невідкладно звернутися до лікаря, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності.
Згідно з приписами ч. 1 п. 4 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
Отже, враховуючи встановлення факту того, що ОСОБА_1 , діяв в стані крайньої необхідності, що виключає адміністративну відповідальність, суд доходить висновку, що провадження у справі підлягає закриттю, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП за обставин вчинення дії в стані крайньої необхідності.
Керуючись ст.ст. 7, 17, 18, 122-4, 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП,
постановила:
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП за обставин вчинення дії в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Ірпінський міський суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням-http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Я. М. Третяк