"17" жовтня 2025 р. Справа № 363/4020/25
17 жовтня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
судді Олійник С.В.,
за участі секретаря Поліщук Є.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгород цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу.
встановив:
17.07.2025 до Вишгородського районного суду Київської області позивач звернувся до суду до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу природного газу, 3 % річних та інфляційних втрат. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за послуги розподілу природного газу у сумі 2777,21 грн, 3% річних в розмірі 66,00 грн., інфляційні втрати 293,54 грн та понесені судові витрати у вигляді судового збору 3028,00 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач є споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач фактично користувався послугами із розподілу природного газу, про що свідчить його споживання, визнаючи таким чином наявність правовідносин, взаємних прав та обов'язків, що з них випливають. В порушення умов зазначеного договору та нормативних актів відповідачем не проведена оплата за розподіл природного газу, внаслідок чого за період 01.09.2023 р. - 31.03.2025 р. утворилась заборгованість в розмірі 2777,21 грн.
Процесуальні дії.
28 липня 2025 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
17.10.2025 року протокольною ухвалою вирішено проводити розгляд справи у відсутності відповідачів, в заочному порядку, на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.
Позиції учасників.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив до суду заяву, згідно якої просив розглянути справу у його відсутність, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
У судові засідання, призначені на 07.09.2025, 13.10.2025 та 17.10.2025 відповідач не з'явилась, будучи належним чином повідомлена про дату, час і місце їх проведення, що підтверджується поштовими відправленнями з відміткою про повернення «за закінченням терміну зберігання», оголошенням про виклик до суду на офіційному веб-порталі «Судова влада», жодних заяв чи клопотань до суду не подавали, свого представника до суду не направляли, про причини неявки в судове засідання суд не повідомила, заяв про розгляд справи у їх відсутність не подавала.
Відповідно до інформації з Єдиного державного демографічного реєстру про підтверджене місце проживання відповідача ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Відповідно до ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів та постановляє заочне рішення, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, враховуючи, що одночасно існують умови, щодо належного повідомлення відповідачів про дату, час і місце судового засідання, не з'явилися в судове засідання без поважних причин, відповідачка не подала відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, про що постановлено ухвалу, яка відображена в протоколі судового засідання.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність поважних причин для задоволення клопотання відповідачів про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що всі сторони по справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, зважаючи на наявність клопотання сторони позивача про розгляд справи за їх відсутності, а також враховуючи відсутність клопотань відповідача про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно частини 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Обставини, встановлені судом.
Із копії договору купівлі-продажу житлового будинку від 13 листопада 2020 року, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.05.2025 та копією договору купівлі-продажу житлового будинку від 13.11.2020 р. ОСОБА_1 з 13 листопада 2020 року є власницею будинку за адресою АДРЕСА_1
ОСОБА_1 є споживачем послуг з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» з особовим рахунком № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 не зверталася до ТОВ «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» із заявами про припинення розподілу природного газу, а фактично користувався послугами із розподілу природного газу, про що свідчить його споживання, визнаючи таким чином наявність правовідносин, а відтак взаємних прав та обов'язків, що з них випливають.
Відповідачем після початку здійснення господарської діяльності з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» на території Київської області здійснюється фактичне споживання природного газу, що підтверджується різницею показників вузла обліку газу.
Відповідно покази вузла обліку газу VIZARD G-1.6 зав. №0005064 станом на 01.09.2023 року становили 26862,23 м3, а на 06.02.2025 року 28483,63 м3. Таким чином за цей період обсяг фактичного споживчого природного газу складає 1621,40 м3, за адресою АДРЕСА_1 , (особливий рахунок № НОМЕР_1 ).
01 листопада 2016 введено в дію Закон України «Про ринок природного газу» від 09 квітня 2015 № 329-VIII (далі - Закон), яким визначено правові засади функціонування ринку природного газу України.
Відповідно до п.п. 33 п. 1 ст. 1 Закону, ринок природного газу це сукупність правовідносин, що виникають зокрема у процесі постачання природного газу, а також надання послуг з його розподілу.
Згідно п.п. 35 п. 1 ст. 1 Закону, розподіл природного газу це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу.
За приписами п.п. 17 п. 1 ст. 1 Закону оператор газорозподільної системи це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників). У відповідності до п. 2 ст.37 Закону оператор газорозподільної системи провадить діяльність з розподілу природного газу на підставі ліцензії, що видається Регулятором.
31 серпня 2023 року НКРЕКП, прийнято постанову № 1594 «Про зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ «Київоблгаз», у зв'язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України». Офіційний текст постанови розміщений на інформаційному ресурсі https://www.nerc.gov.ua/acts/pro-zupinennya-diyi-licenziyi-z-rozpodilu-prirodnogo-gazu-vidanoyi-kiyivoblgaz.
Також, постановою НКРЕКП від 31 серпня 2023 року №1596 внесено зміни до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 «Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України», за якими до території де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ТОВ «Газорозподільні мережі України» додано територію Київської області, яка обслуговується Київською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України» (п.8 Додатку). Постанова набрала чинності 01 вересня 2023 року.
Ha виконання постанови НКРЕКП 01 вересня 2023 року на офіційному сайті ТОВ «Газорозподільні мережі України» розміщено інформацію щодо зміни місць провадження (розширення території) господарської діяльності з розподілу природного газу ТОВ «Газорозподільні мережі України» на територію провадження господарської діяльності з розподілу природного газу AT «Київоблгаз».
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, у тому числі умови забезпечення комерційного приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу визначені Кодексом газорозподільних систем затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 30 вересня 2015 року № 2494.
Згідно пункту 3 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем дія цього Кодексу поширюється на операторів газорозподільних систем, замовників доступу та приєднання до газорозподільної системи, споживачів (у тому числі побутових споживачів), об'єкти яких підключені до газорозподільних систем, та на їх постачальників. У відповідності до п. 1 глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, суб'єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.
Розподіл природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку. Типовий договір розподілу природного газу, затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2498, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 за № 1384/27829, є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (згідно п. 1.1 договору).
Відповідно до пункту 1.2 Типового договору умови цього Договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу ГРС.
Договір розподілу природного газу побутовим споживачем укладається з урахуванням ст. 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору розподілу природного газу, що розміщений на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору.
Пунктом 7 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ та пункту 1.3 Договору визначено, що фактом приєднання Споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення Споживачем будь - яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної Споживачем заяви - приєднання та/або сплата рахунка Оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Відповідно до п. 2.1 Типового договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послуги з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі строки та порядку визначені цим Договором.
Згідно положень пунктів 6.1,6.2розділу VI Договору розподілу природного газу оплата вартості послуг Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом встановленим Регулятором для Оператора ГРМ,що сплачується як плата за річ
Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (згідно п. 6.1 договору).
Тариф встановлений згідно п. 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Згідно пп. 1 п. 7.4 Договору Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені Договором.
Відповідно до п. 9 глави 6 розділу VI Кодексу ГРС, припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов'язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору або внесення змін до заяви-приєднання, що є додатком до договору розподілу природного газу, та вилучення об'єкта споживача.
Згідно п. 8.1 договору за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України.
Застосовані норми права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Правові основи врегулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з наданням та споживанням житлово-комунальних послуг, визначені ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 13 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 360 ЦК України, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно норм ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Мотиви і висновки суду.
Судом встановлено, що між ТОВ «Газорозподільні мережі України» та ОСОБА_1 було укладено типовий договір розподілу природного газу.
У період з 01 вересня 2023 року по 06 лютого 2025 року ТОВ «Газорозподільні мережі України» здійснювало розподіл (доставку) природного газу до житлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), яке належить на праві власності ОСОБА_1 .
Однак відповідачка ОСОБА_1 не виконала свого обов'язку щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг, що призвело до утворення заборгованості в розмірі 2777,21 грн.
Судом встановлено, що відповідачкою було порушено зобов'язання щодо оплати комунальних послуг, що тягне за собою настання цивільно-правової відповідальності. Таким чином, особа, яка порушила зобов'язання, зобов'язана сплатити суму боргу, про стягнення якої просить позивач.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру стягнення, суд виходить зі змісту позовних вимог та наданих розрахунків, відповідно до яких сума заборгованості відповідачки за період з 01 вересня 2023 року по 31 березня 2025 року становить 2777,21 грн. Надані розрахунки є обґрунтованими та не викликають у суду сумнівів.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
З огляду на прострочення виконання грошового зобов'язання, відповідачка на вимогу позивача зобов'язана сплатити інфляційні втрати та три відсотки річних
Розрахунок індексу інфляції та трьох відсотків річних у розмірі 293 грн 54 коп. за період з 01 січня 2024 року по 11 квітня 2025 року є правильним і не викликає у суду сумнівів.
Ураховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність у позивача цивільного права на примусове виконання грошового зобов'язання, а подана позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат.
Крім того, представником позивача представлено документальне підтвердження понесених судових витрат, які згідно вимог ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 259, 265, 268, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги розподілу газу задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» заборгованість за надані послуги з розподілу природного газу в розмірі 2777 грн. 21 коп., 3% річних в розмірі 66 грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 293 грн. 54 коп., а також судовий збір в розмірі 3 028 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», код ЄДРПОУ 44907200, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Шолуденка, 1.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Суддя С.В. Олійник