Справа № 357/16160/25
Провадження № 2/357/6777/25
20.10.2025 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Рижко Г. О. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, -
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області засобами поштового зв'язку від представника позивача - адвоката Шевченка Олександра Борисовича надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, в якій він просить стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 20000 (двадцяти) тисяч гривень 00 коп. щомісячно, з моменту подачі позовної заяви і до досягнення дітьми повноліття.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу було розподілено головуючому судді Рижко Г.О. та передано канцелярією суду - 08.10.2025 року.
Перевіривши матеріали заяви та долучені до неї документи, судом встановлено такі недоліки.
Відповідно до положень Цивільного процесуального кодексу України, позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 цього Кодексу.
Проте таким вимогам позовна заява не відповідає, а саме:
1) у відповідності до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить ухвалити судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Також, відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Вказане також визначено в п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», яке узгоджується з положеннями ст. 182 Сімейного Кодексу України, згідно з якими при розгляді справ про стягнення аліментів суд має враховувати матеріальне становище платника аліментів, стан здоров'я платника аліментів, інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
Однак, всупереч вказаним вище вимогам закону, представником позивача у позовній заяві не наводиться обґрунтування заявленого розміру коштів на утримання дітей (аліментів), які він просить стягнути з відповідача на користь позивача.
2) відсутнє посилання на докази, що свідчать про проживання дітей з позивачкою та не надані такі докази.
В частині 5 ст. 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Позовна заява не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, а саме: представником позивача до позовної заяви не додано належних доказів, які підтверджують місце проживання позивача разом з дітьми, отже не підтверджено право стягнення аліментів, як того з батьків, з яким проживають діти.
Вказані недоліки перешкоджають відкрити провадження по справі.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Європейський суд зазначає, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави («Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001). Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі «Тойшлер проти Німеччини»). Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У зв'язку з наведеним, залишення без руху позовної заяви не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки після усунення вказаних вище невідповідностей та недоліків у суду будуть відсутні процесуальні перешкоди для продовження розгляду справи у порядку позовного провадження.
Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява, яка подана з порушенням вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху.
За таких обставин, позовну заяву належить залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст.ст. 175-177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, на які вказано в ухвалі, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху та роз'яснити, що у випадку не усунення зазначених недоліків позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала не підлягає оскарженню.
Суддя Г. О. Рижко