Справа № 357/10277/25
Провадження № 2/357/4692/25
іменем України
20 жовтня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Орєхова О.І.,
за участі секретаря - Кича М.В.,
позивача - ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду № 2 в м. Біла Церква цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину,
В липні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину, посилаючись на наступні обставини.
Перебуваючи у офіційно зареєстрованому шлюбі, 15.07.2011 року у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн. НОМЕР_1 (далі - Позивач), та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн. НОМЕР_2 (далі - Відповідач), народився син - ОСОБА_5 .
На підставі рішення Богуславського районного суду Київської області від 05.05.2014 року по справі №3.58/531/14-ц з відповідача було стягнуто аліменти на користь позивача на утримання дитини: сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частина всіх видів заробітку (доходу) Відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитини повноліття, починаючи з 14.04.2014 року.
Дитина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає разом з матір'ю (позивачкою) за адресою: АДРЕСА_1 .
Після пред'явлення Позивачем до виконання виконавчого листа №358/531/14-ц від 16.05.2014 року до органу державної виконавчої служби, ВДВС Богуславського районного управління юстиції було відкрито виконавче провадження за ВП № 43867117 по виконанню судового рішення з примусового стягнення аліментів з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн. НОМЕР_2 , на утримання сина.
Внаслідок невиконання відповідачем своєчасно та в повному об'ємі судового рішення про стягнення аліментів на користь позивача на утримання дитини, за відповідачем періодично утворилася заборгованість по виплаті аліментів, яку відповідач погашав після чергової скарги позивача до ДВС. З 2023 року відповідач взагалі сплачує аліменти по виконанню судового рішення з примусового стягнення аліментів на утримання сина в розмірі - 1400, 00 грн, та як працевлаштувався на пів ставки на роботу до свого батька.
Середня сума аліментів за 2024 рік складає - 1746, 00 гривень, середня сума аліментів за 2025 рік складає - 1500, 00 гривень.
Щодо додаткових витрат зазначає, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має свої дитячі захоплення, він є амбітною та жвавою дитиною. На прохання сина позивач у жовтні 2020 року записала його до розвиваючого дитячого закладу робототехніки та програмування школа «RoboCode» (ФОП ОСОБА_6 ) ( АДРЕСА_2 ).
Рішення про те, що дитина буде ходити на зайняття до школи «RoboCode» (ФОП ОСОБА_6 ) приймалось як позивачем так і відповідачем за обопільною згодою на прохання самої дитини. Позивач не могла собі дозволити одноособово фінансувати навчання дитини, тому ОСОБА_7 попросив батька (відповідача) також приймати участь у витратах на його навчання, на що відповідач погодився на 50% оплачувати навчання дитини. Однак, бажання батька фінансувати навпіл з позивачкою навчання дитини дуже швидко закінчилось. Через місяць зайнять дитини відповідач самоусунувся від дотримання своєї обіцянки синові і більше коштів на навчання дитини не давав. Позивач не могла собі дозволити проігнорувати захоплення та маленьку мрію дитини, а тому самотужки, іноді позичаючи гроші, все ж таки продовжила (та продовжує) зайняття дитини в школі «RoboCode».
Дитина вже у віці 10 років мала амбітні плани пов'язати своє майбутнє життя з інформаційними технологіям, тому позивачка робила все ( навіть позичала кошти) щоб дитина продовжувала навчання в школі «RoboCode».
Школа «RoboCode» займається комплексним навчанням дітей від 5 до 15 років робототехніки, програмування: та проектного мислення. Відділ досліджень та розробки активно працює над створенням ігрових, сервісних та' навчальних роботів. Одним із методів навчання дітей є залучення їх до цієї діяльності. У навчальних програмах школа має такі завдання: створити мотивацію для дітей займатися технологіями та точними науками; навчити програмування та робототехніки; сформувати в дітей віком мислення і навик, створені задля створення продукту. Не виключено, що таке сильне захоплення стане основою для вибору майбутньої професії дитини, Освоєння знань у школі «RoboCode» допоможе йому стати справжнім професіоналом.
ОСОБА_5 з часу зайнять в школі «RoboCode» і на даний час має значні досягнення в сфері інформаційних технологій. Дитина з 2021 року по 2024 рік отримувала сертифікати про успішне проходження курсів в школі, має диплом за активну участь в навчальному процесі та створенні власної моделі машинки на блютуз керуванні. Позивач отримала подяку від Школи «RoboCode», як мама яка підтримує особистісний розвиток дитини та її талант.
Згідно умов навчання у школі «RoboCode», Ярослав навчався та пройшов такі курси як: Arduino Kids жовтень 2020 - травень 2021; Arduino Kids Pro вересень 2021 - травень 2022; Middle Embedded вересень 2022 - травень 2023; Pro Embedded вересень 2023 - травень 2024. Оплата навчання складала згідно умов договору від 08.10.2022 року 1400, 00 грн на місяць, з розрахунку - 350, 00 грн 1 заняття. Оплата навчання складала згідно умов договору від 14.09.2023 року 1750, 00 грн на місяць, з розрахунку - 437, 50 грн 1 заняття.
Знаючи, що дитина потребує постійної батьківської уваги і значної допомоги, відповідач на даний час ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по утриманню дитини, забезпеченню її духовного та морального розвитку, в підтриманні фізичного стану та отриманні належного медичного догляду та лікування. Відповідачу достеменно відомо про доволі виважене рішення дитини та вагоме значення для нього заняття у школі «RoboCode», однак, відповідача не турбують захоплення сина та його розвиток. Відповідача також не турбують питання обов'язкового лікування сина, який з дитинства має хронічні захворювання, про які відповідачу відомо.
Всього за навчання дитини у школі «RoboCode» позивач витратила - 32 913, 50 грн - 1/2 частина Оплати складає - 16 456, 75 гривень.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається в ліцеї «Білоцерківський колегіум» БМР Київської області.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 22 грудня 2021 року №899 «Про організацію харчування здобувачів освіти в закладах дошкільної і загальної середньої освіти комунальної власності Білоцерківської міської територіальної громади» вартість харчування в ліцеї «Білоцерківський колегіум» з 01.09.2022 року по 31.12.2022 року становила 35,00 грн на день. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 жовтня 2022 року № 710 «Про організацію харчування здобувачів освіти у закладах освіти комунальної власності Білоцерківської міської територіальної громади та вартість харчування з 01 січня 2023 року» вартість харчування в ліцеї «Білоцерківський колегіум» з 01.01.2023 року становила 40,00 грн на день.
Всього за харчування дитини у ліцеї позивач витратила - 13 650, 00 грн, за період з квітня 2022 року по травень 2025 року. отже, ? частина оплати складає - 6 825, 00 гривень.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідує індивідуальні заняття з боксу у спортивному клубі «ВАРВАР», який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , з вересня 2024 року і по теперішній час.
За висновками тренера, Ярослав дуже активний та здібний учень і у нього є майбутнє в спорті та галузі бокс. Оплата за зайняття здійснюється кожного місяця у розмірі 3000, 00 грн на місяць.
Всього за зайняття дитини у спортивній секції боксу позивач витратила - 24 000, 00 грн за період з вересня 2024 року по квітень 2025 року, 1/2 частина оплати складає - 12 000, 00 гривень.
Для зайнять дитини у ліцеї «Білоцерківський колегіум» БМР Київської області, зважаючи на онлайн - навчання в період введення карантину та в умовах військового стану в країні, позивач придбала для дитини комп'ютер та аксесуари для нього. У 2022 році здійснено було ремонт комп'ютера.
Витрати за придбання комп'ютера з аксесуарами та ремонт позивачем склали в сумі 17 107, 90 грн, 1/2 частина оплати складає - 8 553, 95 гривень.
Згідно медичних висновків дитина має ряд хронічних захворювань, про які достеменно відомо батькові дитини - відповідачу. Також дитина мала ряд супутніх захворювань, які вимагали невідкладного медичного втручання, звичайно, які не зважаючи на брак коштів, позивач вирішує самотужки.
Так, позивачем було витрачено на лікування дитини наступні кошти: дитині було встановлено діагнози та проведено лікування наступних захворювань: лікування зубів 06.02.2023 року - лікування - 2 000, 00 грн; комп'ютерна томографія нижньої щелепи - 650, 00 грн; (консультативний висновок спеціаліста від 30.05.2024 року) діагноз: застійні явища жовчного міхуру - витрати на придбання медикаментів за призначенням лікаря - 3 937, 76 грн; (виписний епікриз № 2939 від 09.10.2023 року) діагноз: інфекційний мононуклеоз, гепатитоспленомегалія, гепатит середньої важкості. Термін госпіталізації: 02.10.2023 року - 09.10.2023 року - витрати понесені на загальне медичне обстеження - 1 200, 00 грн; огляд педіатра 21.03.2024 року - діагноз: гостра інфекція верхніх дихальних шляхів. Призначено лікування - витрати: придбання медикаментів за призначенням лікаря - 659, 38 грн; аналізи, УЗД - витрати на замовлення досліджень та проведення УЗД - 6 475, 00 грн; (консультативний висновок спеціаліста 25.08.2023 року, 22.11.2022 року) - діагноз: Міолія середнього ступеню (Хронічне захворювання очей).
Зазначає, що наявність захворювань очей у дитини вимагають не разового лікування під час загострення, а для стримування прогресування захворювання дитині було рекомендовано проходження лікування системно.
Обстеження офтальмолога лікувально-діагностичного кабінету «Доктор - Оптика», придбання м'якої контактної лінзи, розчинів та аксесуарів, послуги лікаря - офтальмолога діагностики зору.
Витрати: придбання м'якої контактної лінзи, розчинів та аксесуарів, послуги лікаря -офтальмолога діагностики зору в період з лютого 2022 року по травень 2025 року склало - 30 036, 00 гривень.
На лікування сина; придбання ліків, контактних лінз, розчинів для лінз, проходження медичних обстежень, аналізів, УЗД, консультацій лікарів, всього позивач витратила суму в розмірі - 44 958,14 грн, з яких 1/2 частина витрат складає - 22 479, 07 гривень.
Загальна сума додаткових витрат які понесла позивач на розвиток здібностей дитини та лікування складає - 132 629, 54 грн, з яких 1/2 частина витрат складає - 66 314, 77 гривень.
Тому, просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн. НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інн. НОМЕР_1 , додаткові витрати на дитину - ОСОБА_5 , в розмірі - 66 314, 77 грн ( а. с. 1-8 ).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025 ( а. с. 104-105) головуючим суддею визначено суддю Орєхова О.І. та матеріали справи передані для розгляду.
Відповідно до ч. 6 ст. 187 ЦПК України у разі якщо відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, суд не пізніше двох днів з дня надходження позовної заяви до суду звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання ( перебування ) такої фізичної особи.
04 липня 2025 року здійснено запит стосовно відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача ( а. с. 109 ).
30 липня 2025 року за вх. № 42839 судом з відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС в Києві та Київській області щодо зареєстрованого місця проживання ( перебування ) відповідача отримано відповідь ( а. с. 110 ), отримана головуючим суддею 25.08.2025.
З вказаної відповіді вбачається, що відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 14.02.2007 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 .
Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача ( ч. 1 ст. 28 ЦПК України ).
Згідно довідки ОСББ «Домобудівник-2» за № 19 від 09.06.2025, ОСОБА_9 дійсно на теперішній час проживає в АДРЕСА_1 ( без реєстрації ) з сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а. с. 10 ).
Оскільки місце перебуванням ( проживання ) позивача є Біла Церква, то з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 ЦПК України, дана справа підсудна Білоцерківському міськрайонному суду Київської області.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі ( ч. 1 ст. 275 ЦПК України ).
Ухвалою судді 27 серпня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вищезазначеній справі. Постановлено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням ( викликом ) сторін на 16 вересня 2025 року ( а. с. 111-112 ).
16 вересня 2025 року розгляд справи було відкладено до 15.10.2025 ( а. с. 117 ) у зв'язку з клопотаннями відповідача ОСОБА_3 ( а. с. 114, 115 ), аналогічними за своїм змістом ( відкладення з метою пошуку адвоката та написання відзиву на позовну заяву та вирішення питання про подачі зустрічного позову ).
Протокольною ухвалою від 15.10.2025 вирішено проводити розгляд справи в заочному порядку.
Стаття 280 ЦПК України визначає, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 2 ст. 281 ЦПК України розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
В судовому засіданні 15.10.2025 позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просила позовні вимоги позову задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином та завчасно, про що в матеріалах справи свідчить наявне поштове рекомендоване повідомлення про вручення, отримане особисто ОСОБА_3 23.09.2025 ( а. с. 119 ).
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно ( ч. 5 ст. 128 ЦПК України ).
За вказаних обставин, суд вважав можливим провести судове засідання за відсутністю учасника судового розгляду ( відповідача ), оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.
В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».
Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Заяв та клопотань з боку відповідача на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача.
Судом було вислухано пояснення позивача, досліджено матеріали та керуючись вимогами ч. 1 ст. 244 ЦПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення ( 20 жовтня 2025 року о 16 годині 30 хвилин ).
Так, з урахуванням наданих пояснень, після дослідження матеріалів справи, суд прийшов до наступних висновків.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Судом встановлені наступні обставини та спірні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, що сторони по справі перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Богуславського районного суду Київської області від 05 травня 2014 року, яке набрало законної сили 16.05.2014 ( а. с. 18 ).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, від шлюбу сторони по справі мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що в матеріалах справи свідчить відповідне свідоцтво про народження останнього ( а. с. 15 ).
З вказаного свідоцтва про народження ОСОБА_5 вбачається, що батьками останнього зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .
Згідно наявної копії в матеріалах справи свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_3 від 09.03.2023, виданого Білоцерківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ ), актовий запис за № 254, шлюб зареєстрований між ОСОБА_10 та ОСОБА_8 , де прізвище після державної реєстрації чоловіка та дружини - ОСОБА_11 ( а. с. 11 ).
Встановлено та не спростовано з боку учасників справи, з відповідача ОСОБА_3 на підставі рішення судового рішення стягуються аліменти.
Відповідно до наявного в справі розрахунку заборгованості по аліментах, складеного державним виконавцем Богуславського РВ ДВС ЦМУМЮ ( м. Київ ) Мельниченко Т.В., про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 аліментів на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі ? частини всіх видів заробітку ( доходу ) на підставі виконавчого листа № 75358/531/14-ц, виданого 16 травня 2014 року Богуславським районним судом Київської області, станом на 04.04.2023 заборгованість відсутня, переплата становить 5 256 грн ( а. с. 17 ).
Крім того, в справі міститься інформація з АТ КБ «ПриватБанк» по окремі операції по картці/рахунку за період з січня 2022 року по травень 2024 року, який належить ОСОБА_9 , здійснені зарахування коштів від ОСОБА_3 , як аліменти ( а. с. 22-24 ).
Згідно Довідки, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчається в ліцеї «Білоцерківський колегіум» БМР Київської області ( а. с. 19 ).
В Довідці, виданій ліцеєм «Білоцерківський колегіум» БМР Київської області від 07.02.2023 за № 12 зазначено, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 22 грудня 2021 року № 899 «Про організацію харчування здобувачів освіти в закладах дошкільної і загальної середньої освіти комунальної власності Білоцерківської міської територіальної громади» вартість харчування в ліцеї «Білоцерківський колегіум» з 01.09.2022 року по 31.12.2022 року становила 35,00 грн на день. Відповідно до рішення Виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 28 жовтня 2022 року № 710 «Про організацію харчування здобувачів освіти у закладах освіти комунальної власності Білоцерківської міської територіальної громади та вартість харчування з 01 січня 2023 року» вартість харчування в ліцеї «Білоцерківський колегіум» з 01.01.2023 року становила 40,00 грн на день ( а. с. 26 ).
В підтвердження позовних вимог позивачем надано виписки по картці, рахунки про сплату, квитанції та довідки, товарні чеки; договори, копії медичного висновку; виписки із медичної карти амбулаторного хворого; видаткові накладні та товарні чеки; замовлення рахунки, а також подяки, сертифікати та диплом (а. с. 27-103 ).
Крім того, згідно відомостей ФОП ОСОБА_12 від 09.02.2023 та від 06.06.2024, позивач є клієнтом ФОП Бабенко салонів «Доктор Оптика», звертається до дитячих лікарів-офтальмологів з приводу діагностики зору свого сина ОСОБА_13 ( а. с. 69,76 ).
Звертаючись з даним позовом, позивач зазначала про те, що нею понесені додаткові витрати на дитину, які виразилися в оплаті занять в розвиваючому дитячому закладі робототехніки та програмування школа «RoboCode» (ФОП ОСОБА_6 ), у витратах за харчування дитини у ліцеї, у витратах на заняття з боксу у спортивному клубі «ВАРВАР», у витратах для придбання для дитини комп'ютера та аксесуари для нього, а у 2022 році ремонт комп'ютера, а також на лікування дитини: придбання ліків, контактних лінз, розчинів для лінз, проходження медичних обстежень, аналізів, УЗД, консультацій лікарів, всього вона понесла витрати на загальну суму в розмірі 132 629,54 грн, половину з яких просить стягнути з відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Частиною 2 ст. 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, суд звертає увагу на те, що відповідно до норм СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов'язані утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття та забезпечувати їм достатній рівень фізичного і духовного розвитку.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1959, підписаною Україною 21.02.1990 року, ратифікованою Україною 27.02.1991, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Так, одним із різновидів аліментних зобов'язань між батьками і дітьми є зобов'язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини; вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Оскільки тягар доказування покладено на позивача, то заявляючи додаткові витрати, позивач в будь-якому випадку повинен їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження. Дані додаткові витрати, на відміну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами.
У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Доказами, що підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які свідчать, наприклад, про витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров'я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо).
Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 04 грудня 2019 року в справа № 320/383/19, провадження N 61-18284св19.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи питання про стягнення додаткових витрат на дитину суд враховує положення ч. ч. 1, 2 ст. 141 СК України, відповідно до яких мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів, і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі виникнення спору.
Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.
Якщо стягнення аліментних зобов'язань викликане необхідністю дитини у вихованні, освіті, харчуванні, одязі та забезпеченні елементарних умов життя і враховуються при визначенні розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача, то додаткові витрати заявляються саме у зв'язку з хронічними або разовими проблемами зі здоров'ям дитини, або у разі обставин, які пов'язані з розвитком здібностей дитини.
Тобто якщо ці витрати пов'язані з розвитком здібностей дитини, наприклад музика, то необхідно надати рекомендації щодо навчання дитини у музичній школі з вказівкою тривалості повного курсу навчання, підтвердити витрати пов'язані з придбанням усіх необхідних знарядь та музичних інструментів, періодичність їх придбання, довівши суду при цьому, що заявлена сума, це лише половина тих витрат, яку необхідно на розвиток здібностей дитини. Аналогічно у випадку наявності особливих здібностей дитини у фізичній підготовці, що підтверджується участі у змаганнях або навпаки потреба у заняттях у зв'язку з порушенням розвитку здібностей дитини, необхідно надати відповідні рекомендації, а також розрахунок вартості відповідного курсу навчання з урахуванням його тривалості.
Якщо ці витрати пов'язані з особливим станом здоров'я дитини, то необхідно надавати медичні довідки, висновки лікарів, їх рекомендації щодо лікування дитини в Україні чи за кордоном, тривалості та періодичність лікування та з урахуванням цього розрахунок його вартості, а також про вартість ліків, які необхідно придбавати дитині або вартість процедур, які необхідно зробити.
Відповідні правові висновки щодо застосування ст. 185 СК України наведені в постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 638/13860/16-ц; від 16.10.2019 у справі № 219/1766/18,; від 26.08.2020 у справі № 336/1488/19; від 25.02.2020 у справі № 521/4397/17; від 01.04.2020 у справі № 521/16268/18.
В поданому до суду позові позивачем пред'явлено вимоги про стягнення з відповідача фактично понесених додаткових витрат на дитину, які пов'язані з: лікуванням дитини в стоматологічній клініці; проходження медичних обстежень, аналізів, УЗД, консультацій лікарів; в оплаті занять в розвиваючому дитячому закладі робототехніки та програмування школа «RoboCode»; у витратах на заняття з боксу у спортивному клубі «ВАРВАР»; у витратах за харчування дитини у ліцеї; у витратах для придбання для дитини комп'ютера та аксесуари для нього, а також ремонт комп'ютера.
У п. 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Отже, звертаючись з даним позовом, позивач просила стягнути з відповідача половину понесених нею додаткових витрат на дитину у розмірі 66 314,77 гривень.
В даному випадку, суд враховує обставини, що мають істотне значення в даному спорі та вважає, що підпадають під ознаки додаткових витрат на дитину кошти на лікування захворювання очей ОСОБА_13 , які були сплачені позивачем на обстеження офтальмолога лікувально-діагностичного кабінету «Оптика плюс» /придбання контактної, лінзи, розчинів та аксесуарів, послуги лікаря - офтальмолога діагностики зору за період з 2022 року по травень 2025 року, на загальну суму 30 036 грн ( а. с. 69-76, 78-83 ), оскільки встановленим є те, що малолітній ОСОБА_5 має тривале захворювання зору, в зв'язку з чим існує потреба в діагностиці і лікуванні.
До того ж, тривале захворювання зору підтверджується і судовим рішенням на яке посилалася позивач, оглянутого судом у справі № 357/13863/21, яке міститься у вільному доступі, рішенням суду від 18.02.2022 з відповідача ОСОБА_3 стягувалися на користь ОСОБА_8 додаткові витрати на дитину ОСОБА_5 в розмірі 9 629 грн, понесені на лікування та обстеження офтальмолога «Доктор Оптика» ФОП ОСОБА_14 , лікування у БП МПП «Універсал-96», оскільки встановленим є те, що малолітній ОСОБА_5 має тривале захворювання зору, в зв'язку з чим існує потреба у діагностиці і лікуванні.
Вказане судове рішення не було оскаржено сторонами по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Крім того суд погоджується, що мають істотне значення в даному спорі та вважає, що підпадають під ознаки додаткових витрат на дитину кошти, які були сплачені позивачем, за на лікування зубів, комп'ютерну томографію в загальному розмірі 2 650 грн ( а. с. 64, 65-66 ).
Підпадають під ознаки додаткових витрат на дитину кошти, які були сплачені позивачем за лікування у зв'язку із захворюваннями жовчного міхура, інфекційного мононуклеозу, на придбання медикаментів за призначенням лікаря, за медичне обстеження, замовлень досліджень та проведення УЗД на загальну суму 12 272,14 грн, необхідність лікування підтверджується доданими з боку позивача консультативним висновком спеціаліста від 30.05.2024, виписним епікризом № 2939 від 09.10.2023 ( термін госпіталізації: 02.10.2023 по 09.10.2023 ), огляд педіатра 21.03.2024, консультативний висновок спеціаліста 25.08.2023, 22.11.2022 ( а. с. 84-100 ).
Надані стороною позивача докази в цій частині не спростовані стороною відповідача.
Разом з тим, відповідач не спростував належними та допустимими доказами відсутність необхідності у проведеному лікуванні та доцільності здійснення позивачем відповідних заходів, спрямованих на лікування дитини.
Суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що кожен із батьків, незалежно від того, чи проживають вони разом, зобов'язаний діяти в якнайкращих інтересах своєї дитини, забезпечувати для них всебічний розвиток та зростання.
З огляду на положення ст. ст. 180, 185 СК України, участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батьків незалежно від сплати ним аліментів і закон не передбачає можливості повного звільнення особи від участі в таких витратах, а обставини, що мають істотне значення, враховуються лише при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків (ст. 141 СК). Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Відповідно до ч. 7, 8 ст. 7 СК України, кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
В ході розгляду справи з боку відповідача не доведено існування обставин, що мають істотне значення, які би могли враховуватися при визначенні судом розміру участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору.
Суд зауважує, що несення додаткових витрат на дітей є обов'язком обох батьків, та повинні ділитися між ними порівну.
В той же час, суд звертає увагу на те, що стороною позивача не доведено, що у даному випадку витрати на участь дитини у відвідування секції фізичного виховання (бокс) та відвідування дитиною школи роботехніки та програмування «RoboCode» (ФОП ОСОБА_6 ) викликані відповідними особливими обставинами у вигляді розвитку здібностей дитини в розумінні статті 185 СК України, або пов'язані зі станом здоров'я дитини та були призначені відповідним фахівцем, чи зумовлені іншими особливими обставинами, що давало б підстави відносити дані витрати до додаткових витрат на дитину.
Крім того, з боку позивача не було надано суду доказів тому, що відвідування секції фізичного виховання (бокс) та відвідування дитиною школи роботехніки та програмування «RoboCode» було погоджено з відповідачем.
Також, відвідування секції фізичного виховання (бокс), не є тими додатковими витратами, які викликані особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України, а є витратами на утримання дитини, тобто аліментами, які вже стягнуті з відповідача. Крім того, позивачка не довела можливість відповідача сплачувати такі витрати.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 10 січня 2019 року у справі № 369/11745/16-ц (провадження № 61-34801св18); від 17 січня 2019 року у справі № 720/1119/17 (провадження № 61-3891св18); від 30 січня 2019 року у справі № 205/4622/16-ц (провадження № 61-22588св18); від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18); від 31 січня 2020 року у справі № 484/2230/17 (провадження № 61-1460св18); від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19 (провадження № 61-19103св19; від 12.01.2022 у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20).
Не підлягають задоволенню вимоги позивача і в частині стягнення додаткових витрат з відповідача на придбання комп'ютера та аксесуарів, викликані відповідними особливими обставинами у вигляді розвитку здібностей дитини в розумінні статті 185 СК України (див. постанова Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 484/2230/17 (провадження № 61-1460св18); від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19 (провадження № 61-425св23).
До того ж, позивачем не підтверджено ( довідка зі школи ), що в школі вводилося навчання за електронними підручниками, дистанційно, то у дитини повинен бути комп'ютер, що зумовлено особливими обставинами для його придбання.
Отже, витрати позивача на придбання комп'ютера не є додатковими витратами, які викликані особливими обставинами в розумінні ст. 185 СК України, оскільки вони здійснені добровільно позивачем та є звичайними витратами на дитину і відповідач не зобов'язаний брати участь у їх сплаті.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 19 березня 2018 року у справі № 759/18417/15-ц.
Такої правової позиції дотримується і Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 12 березня 2020 року у справі справа № 520/12681/17 (провадження № 61-14849св19).
В постанові від 12 березня 2020 року Верховний Суд зазначив, що придбання планшета не може вважатися додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Також, не відносяться до додаткових витрат на дитину витрати на ремонт технічних пристроїв ( ремонт комп'ютера ), про що зазначала позивач, оскільки такі витрати охоплюються розміром аліментів, що стягуються з одного з батьків на утримання дитини (постанова Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20).
Не відносяться до відповідних особливими обставинами у вигляді розвитку здібностей дитини в розумінні статті 185 СК України стосовно понесення з боку позивача витрат на харчування дитини в ліцеї, оскільки вищевказані витрати повинні покриватися за рахунок аліментних платежів.
Наявність додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини (постанови Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19), від 14.01.2019 у справі № 751/4312/16-ц (провадження №61-9737св18).
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).
А тому суд приходить до висновку, що половину витрат на лікування малолітнього ОСОБА_5 на придбання ліків, контактних лінз, розчинів для лінз, проходження медичних обстежень, аналізів, УЗД, консультацій лікарів ( загальна сума понесених витрат позивачем - 44 958,14 грн ), в сумі 22 479,07 грн, слід стягнути з відповідача на користь позивача.
В іншій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю, оскільки позивачем не доведено, що заявлені до стягнення з відповідача витрати на відвідування секції фізичного виховання (бокс), відвідування дитиною школи роботехніки та програмування «RoboCode», харчування в ліцеї та придбання комп'ютера з аксесуарами та ремонт, є додатковими витратами на дитину, що підлягають стягненню в порядку ст. 185 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів ( ч. 1 ст. 89 ЦПК України ).
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
За таких обставин, суд дослідивши та проаналізувавши докази у справі, керуючись завданнями цивільного судочинства щодо справедливого розгляду і вирішення цивільних справ, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з урахуванням визнання позову з боку відповідача, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на - відповідача.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення заборгованості, неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд врахує, що за подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до Закону України "Про судовий збір", що діє на час звернення до суду та складає 1 211,20 грн та оскільки позивача звільнено від сплати судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 на користь держави підлягають стягненню судові витрати у сумі 1 211,20 гривень.
Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 288 ЦПК України позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 141, 150, 180, 185 СК України, ст. ст. 2, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 28, 76, 77, 81, 82, 89, 133, 141, 187, 263-265, 273, 274, 280-289, п. 18 постанови пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», Законом України "Про охорону дитинства», Законом України «Про судовий збір», суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину, - задовольнити частково.
Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину в розмірі 22 479,07 гривень ( двадцять дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять гривень сім копійок ).
В решті вимог, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір на користь держави в сумі 1 211,20 гривень ( одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок ).
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( адреса фактичного проживання: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( адреса реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 ).
Повне судове заочне рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Суддя О. І. Орєхов