465/8747/25
2/465/4359/25
про самовідвід судді
20.10.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі головуючого судді Величка О.В., з участю секретаря судових засідань Венгринюк О.Р., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клен - Львів», ОСОБА_2 , Львівського комунального підприємства «Львівський ліхтар» про визнання договору недійним, -
У провадженні Франківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клен - Львів», ОСОБА_2 , Львівського комунального підприємства «Львівський ліхтар» про визнання договору недійним.
На підставі проведеного авторозподілу вказану цивільну справу передано для розгляду судді Величку О.В.
Вивченням матеріалів справи № 465/8747/25 встановлено, що позивачем у справі є ОСОБА_1 - мешканець м. Львова, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та яким ініційовано судовий розгляд його позову щодо правовідносин, які виникли з приводу функціонування ОСББ «Клен - Львів» та надання послуг з управління багатоквартирним будинком по АДРЕСА_2 Львівським комунальним підприємством "Львівський ліхтар".
Водночас, як з'ясовано, 21.06.2022 року та 08.08.2022 року до Франківського районного суду м. Львова зверталася ОСОБА_3 - мешканка м. Львова, яка на той час проживала за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за тією ж адресою, що й позивач у даній справі, із скаргами на бездіяльність уповноважених осіб ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області, зокрема, щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення, вчинені керівництвом ОСББ «Клен - Львів», в тому числі ОСОБА_4 .
Ухвалами слідчого судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. від 24.06.2022 року у справі № 465/3131/22 та від 09.08.2022 року у справі № 465/4214/22 вищевказані скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області повернуто скаржниці.
Будучи незгідна з такими рішеннями, ОСОБА_3 в подальшому звернулася до Вищої ради правосуддя із дисциплінарною скарги стосовно судді Франківського районного суду міста Львова ОСОБА_5 .
Ухвалою дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя Захарченка М.С. від 10.04.2025 року №1698/0/18-25 дисциплінарну скаргу ОСОБА_3 стосовно судді Франківського районного суду міста Львова Величка О.В. залишено без розгляду та повернуто скаржниці.
Аналіз поданих ОСОБА_3 скарг та заявленого ОСОБА_1 позову свідчить про те, що в обох випадках вимоги випливають із однакових правовідносин, а саме незаконного, на переконання заявника та позивача, створення ОСББ «Клен-Львів», вчинення посадовими особами ОСББ «Клен-Львів» правопорушень, протиправного, як вважають зазначені особи, які проживають за однією і тією ж адресою: АДРЕСА_1 , стягнення з них заборгованості на користь ОСББ «Клен-Львів» та незаконного способу вирішення питання про управління багатоквартирним будинком АДРЕСА_2 .
З наведеного слідує, що зазначеним правовідносинам суддею Франківського районного суду м. Львова Величком О.В., як слідчим суддею, надавалась оцінка при прийнятті рішень за скаргами ОСОБА_3 , яка, будучи незгідна з такими, зверталась із дисциплінарною скаргою на дії судді Величка О.В. до Вищої ради правосуддя.
20.10.2025 року суддею Франківського районного суду м. Львова Величком О.В. подано заяву про самовідвід від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 . Заява мотивована тим, що предметом спору є правовідносини, які були предметом оцінки при постановленні вказаним суддею Франківського районного суд м. Львова, як слідчим суддею, ухвал від 24.06.2022 року та 09.08.2022 року за результатами розгляду скарг ОСОБА_3 , яка є членом родини позивача ОСОБА_1 та яка після постановлення вказаних ухвал зверталась до Вищої ради правосуддя з дисциплінарною скаргою на дії судді Величка О.В. Таким чином, прийняття рішення у справі за позовом ОСОБА_1 вимагатиме від головуючого у справі судді формулювання висновків по суті доводів і вимог позивача, в тому числі тих, які вже частково оцінювались цим же суддею при розгляді ним скарг на бездіяльність органів досудового розслідування і надання відповідних оцінок послужило підставою для представників родини Кондрашових звертатися до Вищої ради правосуддя зі скаргами на дії судді, тому за наведених обставин суддя вважає, що у даній справі слід прийняти рішення про самовідвід. На переконання судді, в наведеному вбачається раціональний зміст, адже виключення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді є важливою гарантією для учасників справи на доступ до правосуддя та розгляд їх справи безстороннім судом, при цьому, заявити про наявність обставин, які мають вплив у суб'єктивній сфері на безсторонність суду, що здійснює розгляд справи, та прийняти рішення про самовідвід за вказаних обставин є обов'язком судді.
Так, згідно з ч. 1 ст. 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч.1 ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 8 ст. 40 ЦПК України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Враховуючи вищезазначене, суд не повідомляв учасників справи про вирішення питання про самовідвід судді у даній справі.
Вивчивши наявні матеріали справи та подану заяву про самовідвід, суддя звертає увагу на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якими передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (п. 1 ст. 6).
Статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. У статті 17 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Заявляючи про самовідвід у справі, суддя керувався також усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема пунктом 56 рішення ЄСПЛ від 06.03.2018 року у справі «Михайлова проти України», в якому Суд нагадує, що «безсторонність», як правило, означає відсутність упередженості або необ'єктивності, а її існування або відсутність можуть встановлюватися різними шляхами. Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 повинно встановлюватися згідно із: суб'єктивним критерієм, при якому мають ураховуватись особисті переконання та поведінка конкретного судді (тобто, чи мав суддя будь-які особисті упередження або чи був він об'єктивним у цій справі); та об'єктивним критерієм, тобто шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд (та, серед інших аспектів, його склад) достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справі «Моріс проти Франції» (Morice v. France), заява № 29369/10, пункт 73). За суб'єктивний критерій повинні братися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді. У контексті об'єктивного критерію, крім поведінки судді, слід визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об'єктивно обґрунтованим (там само, пункт 76). Об'єктивний критерій в основному стосується ієрархічних чи інших зв'язків між суддею та іншими учасниками провадження. У зв'язку з цим навіть зовнішні прояви мають певну важливість, або, іншими словами, «правосуддя має не лише здійснюватися, має бути видно, що воно здійснюється».
У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошує, що такі правила виражають заінтересованість національного законодавця з приводу усунення всіх обґрунтованих сумнівів щодо неупередженості відповідного судді чи суду, та є спробою забезпечити неупередженість шляхом усунення причин таких проблем. Окрім забезпечення відсутності фактичної упередженості, вони спрямовані на усунення будь-якого прояву небезсторонності, і таким чином сприяють підвищенню довіри, яку суди мають вселяти громадськості у демократичному суспільстві. Отже, ЄСПЛ вказав, що будь-який суддя, стосовно якого є законні підстави для побоювань у відсутності неупередженості, повинен взяти самовідвід (рішення ЄСПЛ у справі «Паунович проти Сербії» (№54574/07).
Відповідно до п. 12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету Міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів, при винесенні судових рішень, у відношенні сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, тобто вільними від будь-яких зв'язків, упередженості, які впливають або можуть сприйматися як такі, що впливають на здатність судді приймати незалежне рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси визначеної сторони в якому-небудь спорі. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін в конкретному розгляді, але і зі сторони суспільства в цілому. І суддя повинен бути не тільки реально вільним від будь-якого невідповідного зв'язку, упередженості або впливу, але він повинен бути вільним від цього і в очах розумного спостерігача. Інакше довіру до незалежної судової влади буде підірвано.
Вищезазначене кореспондується із пунктом 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 року № 2006/23, відповідно до яких суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Враховуючи наведене, а також обставини, зазначені в заяві судді про самовідвід, та факт звернення ОСОБА_3 , яка є членом родини позивача ОСОБА_1 , до Вищої ради правосуддя із дисциплінарною скаргою на дії судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. при розгляді її скарг, що випливають із правовідносин, які є частиною предмету позову, заявленого ОСОБА_1 в межах даної справи, а також з метою недопущення будь-яких сумнівів в позивача, інших учасників справи та сторонніх спостерігачів щодо об'єктивності, безсторонності і неупередженості судді в ході розгляду справи та вирішення спору, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення самовідводу судді Величка О.В. у цивільній справі № 465/8747/25.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 36, 39, 40, 247 ЦПК України, суд -
Задоволити заяву судді Франківського районного суду м. Львова Величка О.В. про самовідвід у розгляді цивільної справи № 465/8747/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Клен - Львів», ОСОБА_2 , Львівського комунального підприємства «Львівський ліхтар» про визнання договору недійним.
Матеріали справи № 465/8747/25 передати до загальної канцелярії Франківського районного суду м. Львова на повторний автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, передбаченому ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Величко О.В.