Справа № 139/615/25
Провадження № 2/139/356/25
20 жовтня 2025 року селище Муровані Курилівці
Суддя Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області Ліщина Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на непрацездатного батька,
03.09.2025 позивач звернувся до суду з цим позовом.
Підставою позову зазначив право на отримання від повнолітнього сина матеріальної допомоги, якої потребує, оскільки є непрацездатною особою пенсійного віку, якій встановлена 3 група інвалідності безтерміново; отримує лише пенсію за віком, якої не вистачає для забезпечення достатнього рівня життя, оплати комунальних послуг та лікування. Відповідач є його працездатним сином, періодично надає матеріальну допомогу, але така допомога позивачу потрібна на постійній основі.
Предметом позову є стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у розмірі 1/4 від доходу відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з дня подачі позову і довічно.
Ухвалою від 04.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду суду та відкрито провадження у справі (а. с. 40, 41). Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження; відповідачеві встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов чи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Поштове відправлення із ухвалою про відкриття провадження у справі позивачеві надіслано 04.09.2025 (а. с. 42) та вручено 09.09.2025 (а. с. 43).
Поштове відправлення із ухвалою про відкриття провадження у справі та копією матеріалів позовної заяви відповідачеві надіслано 04.09.2025 (а. с. 42) та вручено 09.09.2025 (а. с. 44). Відзиву на позовну заяву, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, а також будь-яких пояснень по суті справи, доказів на спростування заяви позивача, яка є предметом цього позову, від відповідача до суду не надійшло. 12.09.2025 судом отримано заяву відповідача, у якій він не заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (а. с. 45).
Згідно зі ст. 275 Цивільного процесуального кодексу України (у тексті - ЦПК України) суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при її підготовці до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін про розгляд справи.
Згідно з приписами ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У зв'язку з наведеним, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч. 13 ст. 7 ЦПК України).
За вказаних обставин, керуючись нормами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснюється.
Розглянувши справу, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з врахуванням наступного.
Частиною 2 ст. 51 Конституції України передбачено, що повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст.172 Сімейного кодексу України (у тексті - СК України) повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Якщо повнолітні дочка, син не піклуються про своїх непрацездатних, немічних батьків, з них можуть бути за рішенням суду стягнуті кошти на покриття витрат, пов'язаних із наданням такого піклування.
Згідно з ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Аналіз даної норми свідчить про те, що необхідною умовою для виникнення обов'язку повнолітніх дітей утримувати своїх батьків є наявність двох обов'язкових підстав - непрацездатність батьків та потреба в матеріальній допомозі.
Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи (ч. 3 ст. 75 СК України).
При вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що вказане право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей виникає за наявності двох умов: непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі, і не залежить від майнового стану повнолітніх дітей.
Дочка, син можуть бути звільнені судом від обов'язку утримувати матір, батька та обов'язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати, батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов'язків. (ч. 1 ст. 204 СК України).
Необхідність матеріальної допомоги визначається в кожному конкретному випадку в залежності від матеріального становища батьків. До уваги приймається отримання батьками пенсії, пільг, субсидій, наявність у батьків майна, що може приносити дохід тощо. Сам факт непрацездатності батьків не зумовлює виникнення у дітей обов'язку надання їм утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Обов'язок повнолітніх дітей по утриманню своїх батьків виникає на підставі складу юридичних фактів: походження дитини від матері, батька (кровне споріднення) або наявність між ними інших юридично значущих зв'язків (усиновлення); непрацездатність матері, батька; потреба батька, матері в матеріальній допомозі. Зобов'язання повнолітніх дітей по утриманню батьків не виникає у разі відсутності хоча б однієї з вказаних обставин.
Отже, при вирішенні питання про стягнення аліментів на утримання батьків необхідно враховувати, що таке право батьків, якому кореспондує обов'язок повнолітніх дітей, виникає за умови непрацездатності батьків та наявності у них потреби у матеріальній допомозі і не залежить від майнового стану повнолітніх дочки, сина. Майновий стан дітей впливає на розмір аліментів і не є підставою для звільнення від обов'язку утримувати матір, батька.
З матеріалів справи встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження останнього (а. с. 30).
Позивач ОСОБА_1 є пенсіонером, особою з інвалідністю 3 групи безстроково та отримує у зв'язку з цим пенсію (в розмірі пенсії за віком), що підтверджується посвідчення № НОМЕР_1 (а. с. 8) та довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 02.04.2024 (а. с. 9, 10).
Медичною документацію (а. с. 11 - 27) підтверджується, що ОСОБА_1 хворіє на гіпертонічну хворобу, подагру, має протез у тазу, що спричиняє постійні болі у спині, які потребують постійного лікування.
Позивачу на праві власності належить житловий будинок, що підтверджується відповідним свідоцтвом (а. с. 28, 29), який потребує значних коштів на його утримання.
Отже, судом встановлено, що позивач у зв'язку з пенсійним віком, інвалідністю, наявністю захворювань, витратами на утримання будинку, у якому проживає, враховуючи відсутність інших доходів, крім пенсії, потребує матеріальної допомоги. Відповідачем зазначені обставини не спростовані.
Відповідно до ст. 205 СК України суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
Позивач обґрунтовував позовні вимоги покликанням на те, що він є непрацездатною особою, отримує лише пенсію, більшу частину якої витрачає на придбання продуктів харчування, ліків і оплату комунальних послуг. Коштів, необхідних для забезпечення його нормальної життєдіяльності не вистачає, а тому зважаючи на скрутне матеріальне становище він потребує матеріальної допомоги, яку має можливість надавати його повнолітній син. В даний час його син періодично приймає участь в наданні такої допомоги, але вона потрібна позивачу на постійні основі.
З урахуванням того, що відповідач з 10.07.2023 і до досягнення дитиною повноліття сплачує аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх його видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (копія рішення суду на а. с. 31 - 36), позивач вважає, що має право на отримання аліментів у розмірі 1/4 від доходу сина, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 № 966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на наведене, а також враховуючи наявність у відповідача інших осіб, що перебувають на утриманні (ст. 180 СК України), суд вважає необхідним та достатнім стягувати з відповідача на користь позивача аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 03.09.2025 і довічно, у зв'язку з чим позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за позовами про стягнення аліментів.
Частиною 6 ст. 141 ЦПК України передбачено, якщо сторону на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Ставка судового збору за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлена у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п/п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»). Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» для працездатних осіб з 01.01.2025 установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 3028 гривень.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Тобто станом на день розгляду і вирішення справи судом мінімальна ставка судового збору за позовами майнового характеру становить 1211 гривень 20 копійок.
Керуючись ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. ст. 172, 202, 205 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76 - 81, 133, 141, 175, 258, 259, 263 - 265, 274, 354, 430 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 аліменти у розімір 1/4 (однієї чверті) від доходу, але не менше 50 (п'ятдесяти) % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, щомісячно, починаючи з 03 вересня 2025 року і довічно.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Тарас ЛІЩИНА