Справа № 537/994/24 Номер провадження 33/814/444/25Головуючий у 1-й інстанції ФАДЄЄВА С. О. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
17 жовтня 2025 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника - адвоката Пінчука М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Пінчука М.А., на постанову Крюківського районного суду м. Кременчук від 17 лютого 2025 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і накладено на нього стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору.
За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 19 лютого 2024 року о 14 годині 17 хвилин по вул. Івана Приходька, 95 у м. Кременчук керував автомобілем «ВАЗ 21093», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, та відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан названого сп'яніння.
В апеляційній скарзі адвокат Пінчук М.А. просить скасувати постанову Крюківського районного суду м. Кременчук від 17 лютого 2025 року та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: в матеріалах справи відсутні належні й допустимі докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом за наведених у протоколі обставин, поліцейські не здійснювали зупинку автомобіля, а підійшли до транспортного засобу, який знаходився в статичному стані; свідок ОСОБА_2 підтвердив твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом; наведені в оскаржуваній постанові показання свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (поліцейських) є неспроможними; в матеріалах справи відсутні докази прийняття повідомлення на лінію «102» про перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, що стало підставою для звернення до ОСОБА_1 ; саме відповідь ОСОБА_1 про те, що він не буде підписувати будь-які документи (без участі адвоката) була сприйнята поліцією як факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння; ОСОБА_1 не надано можливості скористатись послугами адвоката під час перебування в статусі затриманого, що є порушенням його права на захист; ОСОБА_1 потребував захисту й допомоги при складанні процесуальних документів як затриманий, а не водій; поліцейським не було проінформовано ОСОБА_1 у доступний спосіб про порядок і строки здійснення огляду на стан сп'яніння відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, не повідомлено йому наслідки відмови від проходження огляду в медичному закладі; поліцейськими фактично не було запропоновано ОСОБА_1 проходження огляду в закладі охорони здоров'я, йому не вручалось направлення на проходження медичного огляду; направлення заповнювалось уже після складання протоколу, в ньому відсутній підпис поліцейського, а тому воно є неналежним і недопустимим доказом.
Суд апеляційної інстанції перевірив матеріали справи, заслухав думку адвоката та особи, яка приягається до адміністративної відповідальності, на підтримку апеляційної скарги, перевірив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв'язаними доказами, і є обґрунтованим.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №434966 19 лютого 2024 року о 14 годині 17 хвилин ОСОБА_1 по вул. Івана Приходька, 95 у м. Кременчук керував автомобілем «ВАЗ 21093», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп'яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, та відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан названого сп'яніння на місці зупинки й у медичному закладі (а.с.1).
Наведені вище обставини підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких установлено те, що 19 лютого 2024 року о 14 годині 17 хвилин ОСОБА_1 по вул. Івана Приходька, 95 у м. Кременчук Полтавської обл. керував автомобілем «ВАЗ 21093», н.з. НОМЕР_1 . Цей транспортний засіб спочатку рухався назустріч автомобілю патрульної поліції, після чого поліція прослідувала за ним. При цьому, чітко вбачається, що при заїзді транспортного засобу «ВАЗ 21093», н.з. НОМЕР_1 , у двір багатоповерхівки службовий автомобіль у цей же час проїхав за вказаним транспортним засобом, за кермом якого був ОСОБА_1 . Безпосередньо перед припиненням руху в дворі та відразу перед під'їздом поліції автомобіль «ВАЗ 21093», н.з. НОМЕР_1 , перебував у русі. Поліцейський повідомив про наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, проте на неодноразові вимоги поліції водій ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку: як огляду, який здійснюється поліцейським із використанням спеціального технічного засобу, так і огляду в медичному закладі. Свою відмову від огляду ОСОБА_1 не мотивував присутністю чи відсуністю адвоката. Водночас поліцейським було роз'яснено ОСОБА_1 його права, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП, повідомлено про те, що за вказані його протиправні дії (його відмову як водія від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння) щодо нього буде складено протокол за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. На неодноразові запитання поліцейського про те, чи потрібна ОСОБА_1 правова допомога адвоката він не вказував, що її потребує, не надавав відповіді на ці питання, а також поряд із цим підтвердив те, що не буде викликати адвоката. При цьому, ОСОБА_1 поводив себе агресивно й зухвало, тривалий час не припиняв гучно висловлюватись нецензурною лайкою в громадському місці, з її застосуванням здійснював образливі висловлювання щодо поліцейського, штовхав його, жодним чином не реагував на зауваження поліції та попередження про можливість його затримання. З огляду на вказане вище, з метою припинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, складання протоколу про адміністративне правопорушення, у зв'язку з вичерпанням інших заходів впливу та неможливості складання протоколу на місці вчинення правопорушення, поліцією було затримано ОСОБА_1 із застосуванням спеціальних засобів (кайданок) і доставлено до відділу поліцію. Через певний час у відділі поліції було знято кайданки з ОСОБА_1 , на запитання поліцейського він підтвердив, що медичної допомоги не потребує. Саме у зв'язку із затриманням ОСОБА_1 поліцією було залучено йому адвоката за призначенням із центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, який і з'явився до відділу поліції, брав участь у провадженні (а.с.6).
Факт залучення поліцією ОСОБА_1 адвоката підтверджується і даними доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, до якої застосовано адміністративне затримання, від 19 лютого 2024 року (а.с.56).
У силу приписів ч.1 ст.130, ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейського відповідно до встановленого законом порядку є обов'язком водія, в тому числі незалежно від позиції та рекомендацій інших осіб. Окрім того, ОСОБА_1 як водій, який згідно з даними довідки ВАП БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП у 2022 році отримував посвідчення водія серії НОМЕР_2 (а.с.5), безумовно розумів наявність у нього передбаченого законом обов'язку пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння і наслідки відмови від проходження згаданого огляду, а саме те, що особи, які вчиняють вказане порушення, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Перевіркою матеріалів справи не встановлено об'єктивних обставин, які би ставили під сумнів волевиявлення ОСОБА_1 , дійсність та усвідомленість його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а також вказували би на порушення його права на захист, що свідчило би про безпідставність і незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Отже, викладені вище докази безперечно підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об'єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів перевіркою матеріалів справи не встановлено.
За таких обставин доводи апеляційної скарги та показання ОСОБА_1 про порушення його права на захист, те, що він не вчиняв зазначене вище адміністративне правопорушення, не керував автомобілем, позбавлені підстав та спростовуються зазначеною вище сукупністю доказів по справі, в тому числі даними відеозаписів, які є засобами об'єктивного контролю.
Окрім того, показання свідка ОСОБА_2 , який був пасажиром у автомобілі, під керуванням ОСОБА_1 , про те, що при під'їзді поліції автомобіль, у якому вони перебували, знаходився в припаркованому стані, підлягають критичній оцінці, так як даними відеофіксації підтверджено те, що транспортний засіб «ВАЗ 21093», н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , рухався безпосередньо перед службовим автомобілем у полі зору поліції та припинив рух безпосередньо перед під'їздом поліції.
При цьому, посилання апелянта на нероз'яснення ОСОБА_1 строків та обставин здійснення огляду є неспроможними, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто такий огляд не здійснювався.
Водночас слід зазначити, що питання щодо підстави та обставин зупинки автомобіля за своїм змістом не стосуюються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом і його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв'язку між цим питанням та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.
Пунктом 2 розділу І Інструкції визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння.
Як убачається з матеріалів провадження, в контексті наявності підстав для проведення огляду поліцією було виявлено у ОСОБА_1 такі ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Виявлені у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушення, поліцією повідомлено про них ОСОБА_1 .
Проте затим ОСОБА_1 у порушення вимог закону відмовився від проходження в установленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а, отже, з урахуванням наведених вище обставин і вимог закону, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень у ході висування поліцією ОСОБА_1 вимог щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Посилання апелянта на допущені під час складання направлення на медичний огляд порушення та оспорювання наведених в оскаржуваній постанові показань поліцейських ОСОБА_3 , Заєць А.О. не впливають на правильність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку: огляду, який здійснюється поліцейським із використанням спеціального технічного засобу, так і огляду в медичному закладі, процедура оформлення матеріалів провадження зафіксовані даними повної відеофіксації. Усі дії поліцейських зафіксовані відеозаписами, які є засобами об'єктивного контролю. Тобто аргументи апеляційної скарги, які стосуються зазначених вище аспектів, як наслідок, не вливають на правильність оскаржуваної постанови і не здатні вплинути на результат судового розгляду, у зв'язку з чим означені аргументи підлягають відхиленню.
Водночас слід зазначити, що направлення водія на огляд для визначення стану сп'яніння має виключно організаційно-забезпечувальну функцію і законодавством не передбачено обов'язку вручення його примірника водієві.
Таким чином, доводи, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм (водійське посвідчення серії НОМЕР_2 ), що підтверджується даними довідки ВАП БПП у м. Кременчук УПП у Полтавській області ДПП і не оспорюється в апеляційній скарзі (а.с.5).
Тому суд першої інстанції з урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП правильно наклав на ОСОБА_1 стягнення відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Пінчука М.А., залишити без задоволення, а постанову Крюківського районного суду м. Кременчук від 17 лютого 2025 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун