Провадження № 22-ц/803/10289/25 Справа № 204/2164/22 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
20 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого- судді Халаджи О. В.,
суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено.
Із вказаним рішенням суду не погодився відповідач, та подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2025 року цивільну справу було витребувано з суду першої інстанції.
01 жовтня 2025 року цивільна справа №204/2164/22 надійшла до апеляційного суду.
У відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Принцип правової визначеності загальний принцип права, який гарантує забезпечення легкості з'ясування змісту права і можливість скористатися цим правом у разі необхідності.
При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 636/4307/16-ц (провадження № 61-1751св20).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2022 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено.
Крім того, матеріалами справи встановлено та не заперечується відповідачем, що останній був присутній 30 червня 2022 року у судовому засіданні суду першої інстанції, визнав позовні вимоги та отримав копію вступної та резолютивної частини рішення суду, що підтверджується відповідною розпискою, яка міститься в матеріалах справи (а.с.22), тобто про результат розгляду справи ОСОБА_1 було відомо.
Отримання відповідачем копії вступної та резолютивної частини оскаржуваного рішення суду, ним не заперечується, а отже відповідно до ст. 82 ЦПК дана обставина не потребує доказування.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Данні положення кореспондуються з положеннями ч.1 ст. 44 ЦПК України, в якій зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
В якості поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження, відповідач посилається на початок повномасштабної війни та початок його стаціонарного лікування з 07 березня 2023 року, однак причин неподання апеляційної скарги з червня 2022 року по березень 2023 року не вказує.
Також колегія суддів звертає увагу, що посилання відповідача на його тривале лікування та догляд за матір'ю не може вважатись поважною причино пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що лікування було безперервне.
Крім того, слід зазначити, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» не є поважною причиною для безумовного поновлення процесуальних строків. Для такого поновлення необхідним є клопотання, в якому будуть зазначені інші обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та перешкоджали вчиненню тих чи інших дій, а також докази, що підтверджують ці обставини.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на
судовий розгляд упродовж розумного терміну. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Така позиція викладена в рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України».
У своїй практиці Європейський суд з прав людини вказує на те, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року,має розумітися у світлі преамбули Конвенції,у відповідній частині якої зазначено,що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява №52854/99, п. 52, ECHR 2003-X).
Європейський суд з прав людини зазначає, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року заява №236/03).
Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми та їх застосування не повинні перешкоджати учасникам провадження використовувати доступні засоби захисту (п. п. 33, 34 рішення ЄСПЛ від 20 червня 2011 року у справі «Перетяка та Шереметьев проти України»).
Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Такі ж висновки містяться і в постановах Верховного Суду від 15.04.2021 року у справі №201/11460/19 та від 26 квітня 2021 року у справі №753/7619/19.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня1989 року).
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду,зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи викладене, оскільки, апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, виникнення обставин непереборної сили не надано, відповідно до вимог ч. 2 ст. 358 ЦПК України у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2022 року слід відмовити.
Керуючись ст. 358 ЦПК України апеляційний суд.
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 30 червня 2022 року - відмовити.
Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, повернути до Чечелівського районного суду м. Дніпра.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання.
Судді: О.В. Халаджи
О.В. Агєєв
Т.В. Космачевська