ЄУН 387/93/25
Номер провадження по справі 2/387/662/25
16 жовтня 2025 року селище Добровеличківка
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі :
головуючого судді Майстер І.П.
за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
І. Описова частина
Стислий виклад позиції позивача та відповідача
До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 20.01.2025 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 36 520 грн за кредитним договором №3465919 від 15.05.2021.
Свій позов ТОВ «Діджи Фінанс» обґрунтовує тим, що 15.05.2021 між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою укладено кредитний договір №3465919. Відповідно до умов цього договору, первісний кредитор надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 8 000 грн строком на 15 днів із сплатою відсотків за користування кредитними коштами. 10.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір відступлення права вимоги №06Т, відповідно до якого ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги за цим кредитним договором. Однак відповідачка не виконує взятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків, у результаті є заборгованість перед позивачем у сумі 36 520 грн, яку у добровільному порядку сплатити відмовляється. Це стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Також представник позивача зазначає, що Згідно з п. 1.3 Договору кредит надано строком на 15 календарних днів з 15.05.2021 р., дата повернення кредиту - 30.05.2021 р.
Відповідно до п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом становлять 3000 грн, які нараховуються за ставкою 2.5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за п. 1.6 Договору становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Таким чином, за період кредитування (15 днів) сума нарахованих відсотків мала б скласти 3000 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України (ЦК України), позикодавець має право на отримання відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Проте, згідно з правовим висновком Вищої Ради Верховного Суду (постанови від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 р. у справі № 310/11534/13-ц та від 15.03.2023 р. у справі № 300/438/18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки припиняється після спливу строку кредитування або у разі пред'явлення вимоги до позичальника відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України. У разі прострочення виконання грошового зобов'язання застосовується ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регулює наслідки такого прострочення.
Згідно з п. 2.2.1, 2.3.1.1 та 2.3.1.2 Договору пролонгація строку кредитування можлива за умови вчинення певних дій (сплата комісії тощо), але з наданого Позивачем розрахунку заборгованості не вбачається, що Відповідач здійснював такі дії для пролонгації на пільгових умовах. Невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту після спливу 15-денного строку свідчить про прострочення, а не про автоматичну пролонгацію. Комісії за управління та обслуговування кредиту (3% за 3 дні, 5% за 7 днів, 10% за 15 днів), передбачені п. 2.3.1.1 Договору, по суті є санкціями за невиконання зобов'язань.
Нарахування відсотків за користування кредитом після 30.05.2021 р. є неправомірним, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною (постанова Верховного Суду від 27.07.2021 р. у справі № 910/18943/20). За період до прострочення застосовується ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а після - ч. 2 ст. 625 ЦК України. Отже, загальна сума заборгованості Відповідача має складати 11000 грн, з яких 8000 грн - сума основного боргу (тіло кредиту), 3000 грн - відсотки за користування кредитом за 15 днів.
Нарахування відсотків за користування кредитом після 30.05.2021 р. є неправомірним, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною (постанова Верховного Суду від 27.07.2021 р. у справі № 910/18943/20). За період до прострочення застосовується ч. 1 ст. 1048 ЦК України, а після - ч. 2 ст. 625 ЦК України. Отже, загальна сума заборгованості Відповідача має складати 11 000 грн, з яких 8 000 грн - сума основного боргу (тіло кредиту), 3 000 грн - відсотки за користування кредитом за 15 днів.
Також представник позивача зазначає, що відповідач є дружиною військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджується документами доданими до заяви про перегляд заочного. Відповідно до п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», члени сімей військовослужбовців мають право на списання відсотків, нарахованих за користування кредитом, за винятком кредитів, пов'язаних із придбанням житлового фонду, автомобілів або фотоелектричних/вітрових установок. Оскільки Договір № 3465919 від 15.05.2021 р. є споживчим кредитом і не стосується зазначених винятків, Відповідач має право на списання нарахованих відсотків.
Щодо вимог Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, Відповідач зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом та значенням справи для сторони. Крім того, згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 р. у справі № 751/3840/15-ц для відшкодування витрат на правничу допомогу необхідно надати документи, що підтверджують оплату гонорару.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить розглядати справу без його участі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена вчасно, належним чином.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності та за відсутності відповідача, також надав до суду додаткові пояснення згідно з якими зазначає, що відповідач визнає факт укладення договору про споживчий кредит №3465919 від 15.05.2021 з ТОВ «Діджи Фінанс» та отримання кредитних коштів у розмірі 8000 гривень. Однак відповідач заперечує правомірність нарахування відсотків за Договором, оскільки вони були нараховані поза межами строку кредитування, що суперечить чинному законодавству України. Згідно з п. 1.3 Договору, кредит надано строком на 15 календарних днів з 15.05.2021 дата повернення кредиту 30.05.2021. Відповідно до п.1.5.2 Договору, проценти за користування кредитом становлять 3000 грн, які нараховуються за ставкою 2.5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за п.1.6 Договору становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Таким чином, за період кредитування (15 днів) сума нарахованих відсотків мала б скласти 3000 гривень. Нарахування відсотків за користування кредитом після 30.05.2021 є неправомірним, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною . Отже, загальна сума заборгованості відповідача має складати 11000 грн, з яких 8000 грн - сума основного боргу (тіло кредиту), 3000 грн - відсотки за користування кредитом за 15 днів. Нарахування відсотків за користування кредитом після 30.05.2021 є неправомірним, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною. Отже, загальна сума заборгованості відповідача має складати 11000 грн, з яких 8000 грн - сума основного боргу (тіло кредиту), 3000 грн - відсотки за користування кредитом за 15 днів. Також важливо зазначити, що відповідач є дружиною військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, що підтверджується доданими до заяви про перегляд заочного. Відповідно до п. 15 ч. 3 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», члени сімей військовослужбовців мають право на списання відсотків, нарахованих за користування кредитом, за винятком кредитів пов'язаних із придбанням житлового фонду, автомобілів або фотоелектричних/вітрових установок. Оскільки Договір №3465919 від 15.05.2021 є споживчим кредитом і не стосується зазначених винятків, відповідачка має право на списання нарахованих відсотків. Щодо вимог позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач зазначає, що відповідно до ч.4 ст.137 ЦПК України розмір таких витрат має бути співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг, витраченим часом та значенням справи для сторони. Крім того, для відшкодування витрат на правничу допомогу необхідно надати належні документи, що підтверджують оплату гонорару.
Процесуальні дії суду
Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 23.01.2025 позов було залишено без руху.
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області ухвалою судді від 05.02.2025 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Добровеличківський районний суд Кіровоградської області ухвалою судді від 25.07.2025 скасував заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 26.03.2025 у цивільній справі № 387/93/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ІІ. Мотивувальна частина
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 12.11.2022 ТОВ "Діджи Фінанс" зареєстроване як юридична особа, види економічної діяльності: 64.99 - надання інших фінансових послуг (крім страхування та пенсійного забезпечення), н.в.і.у. (основний) (а.с.12).
Судом встановлено, що 15.05.2021 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_2 укладено договір №3465919 про надання споживчого кредиту, відповідно до п. 1.2, 1.3, 1.4 Договору сума кредиту складає 8000 грн, строк кредиту 15 днів, з кінцевим терміном повернення 30.05.2021.
Згідно з п. 1.1. договору, кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 8000 грн 00 коп.
Пунктом 1.5.1. договору визначено розмір комісії, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово та становить 1520 грн 00 коп.
Згідно з п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом 3000 грн 00 коп., які нараховуються за ставкою 2,50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Пунктом 1.6. договору передбачено, що стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Як вбачається з п. 2.1. договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
Відповідно до п. 4.2. договору, у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п. 1.6. договору, в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбаченихст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6. договору.
Пунктом 2.3.1.2 договору визначено, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після звершення строку (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитуванняпозичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягненнязагальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною у п. 1.6 договору.
Згідно з п. 6.1. договору, цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця та доступний, зокрема, через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Відповідно до п. 6.2. договору, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладання цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладання може бути на розсуд кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником кредитодавцю.
Згідно з п. 6.4. договору, укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п. 6.5. договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.
ТОВ "МІЛОАН" свої зобов'язання за договором виконало та надало відповідачу кредитні кошти у сумі 8000 грн 00 коп, що підтверджується платіжним дорученням №46309503 від 15.05.2021.
Відповідачка свої зобов'язання за договором не виконала, внаслідок чого утворилася заборгованість на загальну суму 36520,00 грн., а саме: 8000 грн 00 коп. заборгованість за тілом кредиту, 27000 грн 00 коп. заборгованість за відсотками, 1520 грн 00 коп. заборгованість за комісією.
Вказаний розмір заборгованості підтверджується наданою ТОВ "МІЛОАН" відомістю про щоденні нарахування та погашення за договором №3465919.
10 серпня 2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" було укладено договір відступлення прав вимоги № 06Т, відповідно до якого первісний кредитор відступив на користь ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС№ право вимоги за кредитними договорами до позичальників, у тому числі за договором №3465919.
Перехід до ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" права вимоги за договором №3465919 у сумі 36520,00 грн, підтверджується витягом з Додатку до Договору про відступлення прав вимоги №06Т від 10.08.2021.
27 вересня 2024 року позивачем було направлено ОСОБА_3 досудову вимогу за вих. №3313817163-АВ про погашення заборгованості. Вказана вимога відповідачем виконана не була.
З витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № витягу 00049211435 від 04.02.2025 встановлено, що ОСОБА_4 одружився з ОСОБА_3 14.07.2023 року, прізвище після одруження ОСОБА_5 .
З посвідчення ВЧ НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , довідки ВЧ НОМЕР_1 від 10.06.2025 та витягу з наказу ВЧ НОМЕР_3 від 24.02.2022 №38, чоловік відповідачки ОСОБА_4 є учасником бойових дій та за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на військовій службі НОМЕР_4 .
Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що виконання боржником грошового зобов'язання фінансовому агенту (фактору) звільняє його від виконання зобов'язань перед клієнтом (первісним кредитором) лише у випадку, коли оплата здійснена з дотриманням правил цієї статті, визначених як частиною першою, так і частиною другою.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. (ч.1 ст. 612 ЦК України).
Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно положень ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В порядку ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
З матеріалів справи, вбачається, первісний кредитор виконав покладені на нього зобов'язання, а саме перерахував на рахунок відповідачці грошові кошти в сумі 8000 грн, що підтверджується платіжним дорученням.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21) зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.
Аналіз вказаних норм дає підстави зробити висновок, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.
Предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (ст. 1078 ЦК України).
Відповідно до ст.12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Оскільки в умовах договору сторони погодили умови його пролонгації на 60 днів, тому в цій частині доводи сторони відповідача суд не приймає до уваги, так як в цьому випадку, кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Крім того матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором, тобто, до 30.05.2021. Відповідно, відповідачка продовжила користуватися кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично, що відповідає п. 2.3 договору, а тому і проценти нараховувалися правомірно.
Що стосується позовної вимоги позивача про стягнення комісійної винагороди 1520 гривень суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до п.1.5.1 договору про споживчий кредит №3216481 від 19.04.2021, комісія за надання кредиту 1520 грн, яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до частини першою статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Разом з тим суд з'ясував, що ОСОБА_3 одружилася із ОСОБА_4 14.07.2023, прізвище після одруження ОСОБА_5 (витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № витягу 00049211435 від 04.02.2025). З посвідчення ВЧ НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , довідки ВЧ НОМЕР_1 від 10.06.2025 та витягу з наказу ВЧ НОМЕР_3 від 24.02.2022 №38, чоловік відповідачки ОСОБА_4 є учасником бойових дій та за призовом під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на військовій службі НОМЕР_4 .
Пунктом 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Відповідно до пункту 13 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей'особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення.
Аналіз статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» дає підстави зробити висновок, що перелік пільг військовослужбовців та членів їх сімей закріплений у пунктах 1-12 цього Закону та право на отримання саме цих пільг потребує наявність відповідного посвідчення.
Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.
Таким чином, у період виконання умов договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту, а також станом на момент ухвалення судом рішення, на ОСОБА_6 поширюються пільги, передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до неї не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а тому відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом та комісією.
Таким чином підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №3465919 від 15.05.2021 за основною сумою боргу (тілом кредиту) в розмірі 8000 грн, оскільки в матеріалах справи немає даних, що відповідачка основний борг погасила.
Що стосується витрат на професійну правову допомогу адвоката.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу сторона Відповідача вважає за необхідне зазначити наступне. Статтею 137 ЦПК України урегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, затраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду (справа № 751/3840/15-ц) від 20.09.2018 р. зазначено, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у установленому законодавством порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договірів, рахунків тощо).
З матеріалів справи не вбачається надання представником Позивача документів, що свідчать про оплату гонорару; з наданих документів неможливо встановити факт здійснення оплати Позивачем послуг професійної правничої допомоги.
Окрім того, суд погоджується зі стороною відповідача, що наданий представником Позивача договір № 42649746 про надання правової допомоги від 01.11.2024 р. відповідно до п. 7.1 укладений на строк до 31.12.2024 р.; у свою чергу представник позивача звернулася з позовною заявою 19.01.2025, сформувавши її в Електронному кабінеті ЄСІТС, тобто вже після закінчення строку дії вищезазначеного договору. З Додаткової угоди № 3465919 до Договору № 42649746 про надання правової допомоги від 01 листопада 2024 року також не вбачається жодної інформації про його пролонгацію.
Оскільки представник Позивача документів, що свідчать про оплату його гонорару, а також належний договір про надання правової допомоги не надав, витрати на професійну правову допомогу не можуть бути стягнуті з Відповідача, оскільки вони належним чином не підтверджені.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, ст.ст. 514, 526, 530, 549-551, 599, 624, 1048-1050, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" заборгованість за договором споживчого кредиту №3465919 від 15.05.2021 в розмірі 8000 ( вісім тисяч) гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" витрати у зв'язку зі сплатою позивачем судового збору в розмірі 530 (п'ятсот тридцять) гривень 34 копійки.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
В порядку п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (07406, місто Бровари, вулиця Симона Петлюри,21/1, код ЄДРПОУ 42649746);
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , жителька АДРЕСА_2 , фактично проживає в АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 .
Суддя
Добровеличківського районного суду
Кіровоградської області Майстер І.П.