08.10.2025 Єдиний унікальний номер 205/9727/25
Єдиний унікальний номер 205/9727/25
Провадження № 2/205/4187/25
08 жовтня 2025 року м. Дніпро
Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Приходченко О.С.
при секретарі Король Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
07 травня 2025 року АТ «Універсал Банк» направив поштою до Новокодацького районного суду міста Дніпра позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який зареєстрований судом 24 червня 2025 року.
Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 25 червня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Позивач у своєму позові посилався на те, що 20 грудня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі до 100 000 грн., спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають між ним та банком договір. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої станом на 03 лютого 2025 року склав 21 069 грн. 05 коп. Позивач у своєму позові просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 20 грудня 2021 року по тілу кредиту у розмірі 21 069 грн. 05 коп., а також судовий збір у розмірі 3 028 грн. У своїй заяві до суду представник позивача просив справу розглядати за його відсутності, ухваливши заочне рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначивши, що позивачем не надано належних доказів виникнення у нього права нарахування процентів, не надано паспорт споживчого кредиту. Позивачем змінені умови кредитного договору в односторонньому порядку та не надано підтверджень про повідомлення позичальника про зміну істотних умов. Зазначив, що банком нараховано розмір неустойки у непропорційному розмірі за період після 24 лютого 2022 року, що є неправомірним нарахуванням під час форс-мажорних обставин. Також посилався на той факт, що банком пропущений строк позовної давності стосовно прострочених платежів. Крім цього, зазначив, що діями працівників банку йому було завдано моральної шкоди через телефонні дзвінки. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з'явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 грудня 2021 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі до 100 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,1 % щомісячно, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, про що свідчить його особистий підпис (а.с. 12). Даний договір був укладений шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «Monobank».
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідачем порушуються взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту, внаслідок чого, як стверджує позивач, станом на 03 лютого 2025 року відповідно до розрахунку, наданого позивачем, виникла заборгованість у розмірі 21 069 грн. 05 коп. (а.с. 18-21).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 2 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» банківський кредит, будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ «Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Стосовно заперечень відповідача про неправомірність нарахування непропорційної неустойки суд зазначає, що банком не було заявлено до стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення зобов'язань по кредитному договору від 20 грудня 2021 року.
З приводу заперечень ОСОБА_1 стосовно неправомірності зміни істотних умов кредитного договору суд зазначає, що умовами договору передбачено сплату позичальником відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 3,1 % щомісячно, тобто відсоткова ставка за користування кредитом встановлена на рівні 37,2 % річних, відповідно до розміру якої і відбувалося нарахування банком. Позивачем заявлено вимоги про стягнення тіла кредиту за кредитним договором, передбачених умовами цього договору, про стягнення з ОСОБА_1 штрафних санкцій не заявлено. Також, ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Таким чином, ОСОБА_1 при укладенні кредитного договору № б/н від 20 грудня 2021 року усвідомлював значення своїх дій, розумів умови договору та наслідки його укладення, а також мав оцінювати ризики у разі не виконання умов договору. За таких обставин, викладені у відзиві відповідачем підстави про неможливість виконання ним зобов'язань в кредитному договорі не можуть бути підставою для відмови позивачеві у задоволенні його позовних вимог. Стосовно вимог відповідача про стягнення з АТ «Універсал Банк» моральної шкоди, зазначені вимоги мають бути розглянуті судом із дослідженням та оцінкою доказів та не можуть бути розглянуті судом поза межами позовних вимог, адже із зустрічним позовом ОСОБА_1 до позивача не звертався. Клопотання про призначення судової експертизи, про яку зазначив відповідач, має бути викладеним в самостійному клопотанні за правилами ст.ст. 116, 117 ЦПК України і розглянуте судом, тому судом зазначене клопотання не розглядалося.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18), а також від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню
Що стосується посилань відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності, суд зазначає, що відповідно до положень ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким розділ ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину». Строк дії карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) тривав в Україні з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року включно.
Таким чином, строк позовної давності позивачем пропущено не було, а нарахування заборгованості здійснено у межах строку позовної давності.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тому позовні вимоги підлягають задоволенню та з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» за договором № б/н від 20 грудня 2021 року підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту розмірі 21 069 грн. 05 коп.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України встановлено, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, саме, судовий збір.
Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3 028 грн. (а.с. 1), який з урахуванням задоволення позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк», складає 24 097 грн. 05 коп. (21 069 грн. 05 коп. + 3 028 грн. = 24 097 грн. 05 коп.).
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1054 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, юридична адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) заборгованість за договором від 20 грудня 2021 року за тілом кредиту у розмірі 21 069 (двадцять одна тисяча шістдесят дев'ять) гривень 05 коп., а також судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) гривень, а всього 24 097 (двадцять чотири тисячі дев'яносто сім) гривень 05 коп.
Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Суддя: