Справа № 173/1670/25
Номер провадження1-кп/173/179/2025
іменем України
20 жовтня 2025 року м. Верхньодніпровськ
Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025041150000086 від 07.04.2025 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Вільногірськ Дніпропетровської області, українки, громадянки України, з професійно-технічною освітою, не заміжньої, яка не працює, є матір'ю дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 , які на її утриманні не перебувають, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судима:
27.03.2019 року Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області, за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, на підставі ст. 75, 76 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік. Вирок набрав законної сили 02.05.2019.
06.05.2019 року П'ятихатським районним судом Дніпропетровської області, за ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, до відбуття 2 роки позбавлення волі. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Вирок набрав законної сили 06.06.2019 р.
03.12.2019 року Верхньодніпровським районним судом Дніпропетровської області, за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано 1 рік 1 місяць за вироком П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 06.05.2019 року, до відбуття - 2 роки 1 місяць позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 12.01.2020.
30.03.2020 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області, за ч. 2 ст. 185, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. Вирок набрав законної сили 26.05.2020.
13.05.2020 року Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області, за ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Вироком Дніпровського апеляційного суду від 07.09.2020 року, вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 13.05.2020 року скасовано в частині призначення покарання. Вважати засудженою за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України даним покаранням поглинуто покарання за вироком від 03.12.2019 року. До відбуття 2 років 6 місяців позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 07.09.2020.
01.02.2021 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, за ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців 1 день. На підставі ч. 4 ст.70 КК України даним покаранням поглинуто покарання за вироком Дніпровського апеляційного суду від 07.09.2020 року до відбуття 2 роки 6 місяців 1 день позбавлення волі. Рішенням Дніпровського апеляційного суду від 20.01.2022, вирок змінено: вирішено вважати засудженою за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 5 місяців, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України дане покарання поглинуто за вироком Дніпровського апеляційного суду від 07.09.2020 року та остаточно до відбуття - 2 років 6 місяців позбавлення волі. Вирок набрав законної сили 20.01.2022 року.
21.02.2022 року Жовтоводським міським судом Дніпропетровської області за ч .2 ст. 190, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців. Вирок набрав законної сили 24.03.2022 року.
31.10.2022 року Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ч. 4 ст. 185 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Звільнена 06.11.2024 на підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 06.11.2024 року, ч. 2 ст. 74 КК України,
у скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на території України введено воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, строк дії якого відповідно неодноразово продовжувався, також Указом Президента України № 26/2025 від 14.01.2025 продовжено з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб який продовжує тривати.
Відповідно до пункту «а» частини 1 Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» частину четверту статті 185 КК України доповнено кваліфікуючою ознакою, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , 04.04.2025 близько 21 год. 00 хв., тобто в умовах воєнного стану, знаходилась біля території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де в цей час у останньої раптово виник злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_9 .
У той же день, тобто 04.04.2025 о 21 год. 05 хв., ОСОБА_4 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, продовжуючи знаходитись біля території домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , впевнившись, що за її злочинними діями не спостерігають сторонні особи, діючи умисно, повторно, таємно, з корисливих мотивів, з метою обернення чужого майна на власну користь, в умовах воєнного стану, відчинила зачинену на засув хвіртку та таким чином проникла на територію вищевказаного домоволодіння та пройшовши до будинку за допомогою знайденого на землі каменю розбила вікно, розташоване на другому поверсі будинку та за допомогою фізичної сили по дереву, що зростає поруч залізна на другий поверх, де через розбите скло відчинила вікно, таким чином проникла до приміщення будинку, де у гаражному приміщенні на першому поверсі будинку, яке є вбудованим у будинок приміщенням виявила велику кількість різного електроінструменту. Після чого, розуміючи, що самостійно викрасти вищевказані речі не зможе, вирішила, не повідомляючи про свої злочинні наміри, використати допомогу інших осіб, а саме вийшовши на вулицю через приміщення гаражу, яке розташоване на першому поверсі будинку та є вбудованим в будинок залишила ворота гаражу відчиненими та пройшла до будинку розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де знаходились раніше їй знайомі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , яких попросила допомогти перенести електроінструмент, не повідомляючи останнім про свій злочинний намір вчинити крадіжку чужого майна, а повідомивши неправдиві відомості про те, що перенести інструмент її попросив власник майна, тобто ОСОБА_9 , на що ОСОБА_10 та ОСОБА_12 погодились, вважаючи дії ОСОБА_4 законними.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 04.04.2025 близько 22 год. 00 хв. повернулась до домоволодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , де впевнившись, що за її злочинними діями не спостерігають сторонні особи, діючи умисно, повторно, таємно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, з метою обернення чужого майна на власну користь через заздалегідь відчинені ворота гаражного приміщення, розташованого на першому поверсі вищевказаного будинку та вбудованого в будинок, проникла до приміщення гаражу та за допомогою громадян ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які не усвідомлювали злочинних намірів ОСОБА_4 , викрала майно, яке належить ОСОБА_9 , а саме: тример електричний марки “Зенит ЗТС-1400» червоного кольору, бувший у користуванні, в технічно справному стані, вартістю - 1 726, 50 грн., тример бензиновий марки “Gartne BCG-2812» оснащений бензиновим двигуном, бувший у користуванні в технічно справному стані, вартістю - 2 776,32 грн., двигун асинхронний марки “ТИЛ АИР 63В4УЗ», металевий, сірого кольору, бувший у користуванні в технічно справному стані вартістю - 1 099,75 грн., дриль марки “STERN Austria ID13G», синього кольору з тримачем до нього, бувша у користуванні в технічно справному стані, вартістю - 687,50 грн., стрічкову шліфувальну машину марки “Ритм ЛШМ-750» синього кольору, бувшу у користуванні в технічно справному стані, вартістю - 797,50грн., лазерний нівелір марки “CST/berger» 32х, жовтого кольору в скриньці, бувший у користуванні в технічпно справному стані, вартістю - 6 000 грн., тепловентилятор марки “First Austria Fa-5571-5», сірого кольору, бувший у користуванні в технічно справному стані, вартістю 2 396, 00 грн., мінімийку марки “Karcher К 2.100» жовтого кольору, переносну, бувшу у користуванні в технічно справному стані, вартістю - 2 230,50грн., тачку одноколісну типу “Садова», зеленого кольору, бувшу у користуванні в технічно справному стані, вартістю - 874,50 грн., шуруповерт «Ворскла», бувший у користуванні в технічно справному стані, вартістю - 670,33 грн., а загальною вартістю 19 258,90 грн., після чого частково погрузивши викрадене майно на тачку одноколісну типу “Садова», з місця скоєння кримінального правопорушення зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
У результаті злочинних дій ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_9 спричинено матеріальний збиток на загальну суму 19 258, 90 грн.
Потерпілий ОСОБА_9 про час і місце розгляду кримінального провадження повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд кримінального провадження у його відсутність, просив призначити покарання погоджуючись з думкою прокурора. З огляду на що, суд, заслухавши думку учасників судового провадження та переконавшись в тому, що за відсутності потерпілого можливо з'ясувати всі обставини, що мають значення для розгляду кримінального провадження дійшов висновку про розгляд кримінального провадження у його відсутність.
Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала свою вину у вчинені інкримінованого їй правопорушення. Пояснила, що обставини викладені в обвинувальному акті відповідають дійсності та вона 04.04.2025 о 21 годині знаходилась поблизу буд. АДРЕСА_3 , побачила, що в будинку ніхто не живе. Впевнилась, що нікого не має, залізла на дерево, розбила вікно, влізла в середину будинку, спустилась вниз, вийшла через гараж та побачила там багато речей які можна продати. Друзів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 попросила, щоб вони допомогли винести речі. Про те, що вона здійснює крадіжку, друзі були не обізнані. Сказала їм, що речі попросили просто перенести. Крадені речі перенесли до неї додому. В подальшому декілька речей заклали в ломбард. Так її і знайшли.
Оскільки обвинувачена в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та приймаючи до уваги, що прокурор та потерпілий, також не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає не доцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин скоєння злочинів, які ніким не оспорюються.
Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинено обвинуваченою, яка щиро розкаюється, тому просить суд визнати ОСОБА_4 винуватою та призначити покарання, з урахуванням обставин які пом'якшують відповідальність обвинуваченої за ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років та на підставі ст. 75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком з покладення на неї обов'язків, вирішити питання щодо речових доказів, скасування арешту майна та процесуальних витрат.
Враховуючи викладене, допитавши у судовому засіданні обвинувачену та частково дослідивши матеріали кримінального провадження, у тому числі ті, що характеризують особу обвинуваченої, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченої ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при встановлених судом обставинах доведена повністю, а її дії слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.
Обставиною, яка пом'якшує покарання суд, відповідно до положень ст. 66 КК України визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до положень ст. 67 КК України не встановлено.
При призначенні обвинуваченій покарання судом не враховується думка потерпілого, який на адресу суду надав заяву в якій просив призначити покарання обвинуваченій, погоджуючись з думкою прокурора, разом з тим не висловив змісту такої позиції, оскільки лише в судовому засіданні в судових дебатах прокурор висловився щодо виду та міри покарання, яке на його думку буде достатнє для виправлення обвинуваченої.
Судом прийнято до уваги, що ОСОБА_4 на обліку як безробітна не перебуває, отримала професійно технічну освіту за спеціальністю «продавець» та «електрик», проте жодного разу офіційно не працевлаштовувалась на роботу, працювала неофіційно нетривалий час (протягом року) продавцем; у лікаря психіатра та нарколога на обліку не значиться, за місцем проживання характеризується посередньо.
Суд звертає увагу, що обвинувачена є матір'ю чотирьох неповнолітніх дітей проте їх утриманням та вихованням не займається, дітей утримує батько.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке згідно з ч. 5 ст. 12 КК України є тяжким злочином.
За таких обставин, судом враховано, що ОСОБА_4 раніше неодноразово судима, у тому числі останні три рази за аналогічний корисливий злочин (ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 185 КК України). Отже ОСОБА_4 , маючи судимості, які не знято і не погашено в установленому законом порядку, належних висновків для себе не зробила і невдовзі після відбуття реального покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком знову вчинила тяжкий корисливий злочин. Зазначене свідчить про сформованість стійкої спрямованості її особистості на вчинення корисливих злочинів, підвищений рівень її суспільної небезпечності та неможливості її виправлення без ізоляції від суспільства.
Проаналізувавши докази матеріалів кримінального провадження, враховуючи суспільну небезпеку скоєного, дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , стану її здоров'я, сімейного стану, обставини скоєного кримінального правопорушення, беручи до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої не можливе без ізоляції її від суспільства.
Разом з цим, суд не приймає до уваги досудову доповідь органу пробації від 15.09.2025 року, згідно з якої орган пробації, беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої та його спосіб життя, історію правопорушень, рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення оцінює як високий ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінується як середній. Орган пробації вважає, що виправлення цієї особи можливо без ізоляції від суспільства. Суд звертає увагу, що висновок досудової доповіді органу пробації носить рекомендаційний характер і має бути ґрунтовно оцінений судом разом з іншими даними, що характеризують особу обвинуваченої, з огляду на це не погоджується з висновком представника персоналу органу пробації про те, що можливе виправлення обвинуваченої зі звільненням від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням.
Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням до ОСОБА_4 суд вважає неможливим, враховуючи, що остання неодноразово притягалась до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів проти власності та має низку не знятих і не погашених у встановленому порядку судимостей, звільнилась від відбуття покарання та знов вчинила умисний корисливий злочин. В судовому засіданні обвинувачена зазначила, що проживає разом з ОСОБА_15 та їх чотирма неповнолітніми дітьми, які потребують її уваги та догляду, разом з цим, ця обставина не стала тим стримуючим фактором до вчинення кримінальних правопорушень для обвинуваченої.
З огляду на вищевказане, суд дійшов переконання, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження скоєння ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень буде покарання, передбачене санкцією кримінального закону, у виді позбавлення волі на мінімальний строк, і не знаходить підстав як для застосування більш суворого покарання, так і інституту звільнення від відбуття покарання з іспитовим строком.
Згідно з роз'ясненнями п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні № 15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», не лише покарати за вчинення кримінального правопорушення, а й здійснити виправлення особистості, а також запобігти вчиненню ним так і іншими особами злочинів.
Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України.
Під час підготовчого судового засідання запобіжний захід не обирався і на теперішній час відсутні підстави для його обрання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Арешт накладений на майно відповідно до ухвали слідчого судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області № 174/579/25 від 30.04.2025 підлягає скасуванню.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженню відсутні.
Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 349, 363-368, 370, 371, 374, 376, 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту її затримання на виконання цього вироку.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили стосовно ОСОБА_4 не обирати.
Арешт накладений відповідно до ухвали слідчого судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області № 174/579/25 (1-кс/174/108/2025) від 30.04.2025 на майно вилучене у ОСОБА_4 - скасувати.
Речові докази тример електричний марки “Зенит ЗТС-1400» червоного кольору, тример бензиновий марки “Gartne BCG-2812» оснащений бензиновим двигуном, двигун асинхронний марки “ТИЛ АИР 63В4УЗ», металевий, сірого кольору, ручну шліфувальну машинку без розпізнавальних знаків, помаранчевого кольору, дриль марки “STERN Austria ID13G», синього кольору з тримачем до нього, Нівелір 3Н-3КЛ УОМЗ помаранчевого кольору, стрічкову шліфувальну машину марки “Ритм ЛШМ-750» синього кольору, лазерний Нівелір марки “CST/berger» 32х, жовтого кольору в скриньці, два акумулятори марки « DWT 12 V» чорного кольору, дриль СССР МВБ2А червоного кольору, тепловентилятор марки “First Austria Fa-5571-5», сірого кольору, пилу ланцюгову електричну марки «Expert Garden» жовтого кольору, мінімийку марки “Karcher К 2.100» жовтого кольору, переносну, тачку одноколісну типу “Садова», зеленого кольору, дриль «VORSKLA» ПМЗ 820 темно синього кольору передані на зберігання до камери зберігання речових доказів ВП № 4 Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області відповідно до квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 1319 - повернути власнику - потерпілому ОСОБА_9 за належністю.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1