про залишення позовної заяви без руху
Справа № 609/994/25
2/609/580/2025
20 жовтня 2025 року суддя Шумського районного суду Тернопільської області Катерняк О.М., ознайомившись із позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Шумського районного суду Тернопільської області із позовом ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.10.2025 визначено головуючим суддею у цій справі суддю Катерняк О.М.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 ст.184 ЦПК України позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст. 175 ЦПК України, а також має бути подана з додержанням вимог ст. 177 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи та надані документи суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Сплата судового збору особами, які звертаються до суду - це процесуальний обов'язок, який визначається нормами цивільного процесуального законодавства та Закону України «Про судовий збір».
Так, частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відповідному співвідношенні до ціни позову у фіксованому розмірі.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» з 1 січня 2025 року встановлений показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 3028 грн.
Згідно п.п.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою судовий збір справляється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, за подання позовної заяви про стягнення заборгованості позивач має сплатити 3028 грн судового збору.
Разом з тим, надана позивачем платіжна інструкція кредитового переказу коштів №135737 від 23 вересня 2025 року у розмірі 3028 грн на підтвердження сплати судового збору за подання до суду даної позовної заяви є оплатою судового збору по іншій справі, а саме: по цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «ЄАПБ», Шумський районний суд Тернопільської області до ОСОБА_2 №94671.
Крім того, до позовної заяви представником позивача подане клопотання про врахування судового збору, сплаченого з технічною помилкою в призначенні платежу, в котрому посилаючись на вимоги ст. 7 Закону України «Про судовий збір» просить визнати судовий збір, сплачений згідно з Платіжною інструкцією №135737 від 23.09.2025 у розмірі 3028 грн, таким, що сплачений належним чином.
Згідно із ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтею 7 Закону України «Про судовий збір» регулюється повернення судового збору.
У відповідності до ч. 5 ст. 7 вказаного Закону повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Моніторингом подачі позовних заяв до Шумського районного суду Тернопільської області виявлено, що позовної заяви поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» саме до відповідача ОСОБА_2 не вбачається. Отже, в суду є підстави вважати, що позивачем вказаний судовий збір сплачено помилково.
Наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевого бюджетів» № 787 від 03 вересня 2013 року визначено процедуру повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).
07 січня 2025 року набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 26 листопада 2024 року №606 «Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», яким внесені зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених Законом України «Про судовий збір» та повернення судового збору, яке здійснюється органами казначейства виключно на підставі електронного подання, сформованого територіальним управлінням Державної судової адміністрації України або відповідним судом. Повернення коштів визначено Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів та повертається на підставі електронного подання, сформованого відповідним судом.
Таким чином, позивачу необхідно звернутись із відповідним клопотанням про повернення помилково сплаченого судового збору (за позовну заяву пред'явлену до відповідача ОСОБА_2 ) та відповідно сплатити судовий збір за подання позовної заяви до відповідача ОСОБА_1 , представивши суду докази сплати судового збору.
Відповідно до ч.1, 2 ст.9 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Крім того, статтею 175 ЦПК України визначені основні вимоги до позовної заяви, які мають бути дотримані особами, які звертаються до суду за захистом своїх прав та інтересів шляхом пред'явлення позову до суду.
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до ч. 2 ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Частиною 5 статті 177 ЦПК України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» не відповідає зазначеним вимогам, з огляду на наступне.
Всупереч вказаним вимогам позовна заява ТОВ «ФК «ЄАПБ» не містить підтвердження надання кредиту позичальнику, із врахуванням інформації, яка міститься: 1) в п. 1. Договору позики №79412917 від 18.03.2024, яким передбачено, що позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами Договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника; 2) в п. 29. Договору позики №79412917 від 18.03.2024 «Юридичні адреси та реквізити сторін», у котрому вказано номер електронного платіжного засобу відповідача.
Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення), виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з п. 63 зазначеного Положення, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Водночас саме банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанова Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц).
Отже, виписки за картковими рахунками, а не виписки по кредиту можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Саме таку позицію висловив Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17.12.2020 у справі 278/2177/15-ц.
В якості доказу виникнення заборгованості по боргових зобов'язаннях та їх розміру позивач надав суду лише розрахунки заборгованості за кредитним договором.
Перераховані вище недоліки перешкоджають відкриттю провадження у справі і підлягають усуненню.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, оскільки позивачем не дотримані вищенаведені положення ЦПК України, позовна заява має бути залишена без руху відповідно з наданням позивачу строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 27, 175, 176, 177, 185 ЦПК України, суддя
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Договором позики - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що при невиконанні вимог даної ухвали у встановлений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: Оксана КАТЕРНЯК