Іменем України
18.09.2025 Справа №607/22154/23 Провадження №2/607/477/2025
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Марциновської І.В.,
за участю: секретаря судового засідання Хавщ Я.А.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача адвоката Нюні О.І.,
представника відповідача ПрАТ «УТСК» Степушенка П.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди,
І. Описова частина
1. Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі за текстом - ПрАТ «УТСК») про відшкодування матеріальної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 29.12.2022 о 07 год. 50 хв. на вул. 15 Квітня, 2 у м. Тернополі водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки та моделі «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки та моделі «Citroen Jumpy», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.01.2023 у справі № 607/324/23 ОСОБА_2 за даним фактом визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Позивач зазначив, що є власником транспортного засобу марки та моделі «Citroen Jumpy», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Згідно із рахунком на оплату № ЯКІ0000440 від 21.07.2023 вартість відновлювального ремонту указаного автомобіля становить 180445,00 грн.
На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «УТСК» за полісом ЕР 211789775, та на виконання умов договору страхова компанія сплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 133583,65 грн. При цьому ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілого, згідно з полісом становить 160000 грн.
Відтак розмір матеріальної шкоди, що залишилась до відшкодування, становить 46861,35 грн (180445 грн - 133583,65 грн = 46861,35 грн), з яких, на думку позивача, 26416,35 грн необхідно стягнути з ПрАТ «УТСК» у межах розміру страхового ліміту (160000 грн - 133583,65 грн = 26416,35 грн), а решта суми 20445 грн необхідно стягнути з ОСОБА_2 як з винуватця дорожньо-транспортної пригоди (180445 грн - 160000 грн = 20445 грн).
2. Стислий виклад заперечень відповідача
22.11.2023 представник відповідача ПрАТ «УТСК» Медведенко Т.М. через систему «Електронний суд» подала відзив, в якому позов до страхової компанії не визнала та просила у позові в цій частині відмовити. Відзив мотивований тим, що 01.05.2023 ПрАТ «УТСК» повністю виконало свої зобов'язання та сплатило позивачу страхове відшкодування, розраховане відповідно до норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, у розмірі 133583,65 грн згідно з таким розрахунком: вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу відповідно до звіту про оцінку - 134083,65 грн; розмір франшизи - 500 грн.
3. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі
14.11.2023 відкрите провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, наданий сторонам строк для подання заяв по суті справи.
15.02.2024 провадження у даній цивільній справі зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
18.06.2025 поновлене провадження у справі у зв'язку із припиненням перебування відповідача у складі Збройних Сил України.
23.07.2025 усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрите підготовче провадження у справі, справа призначена до судового розгляду по суті.
4. Процедура та позиції сторін
У судовому засіданні 18.09.2025 позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Нюня О.І. позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, та просили позов задовольнити повністю.
Позивач додатково зазначив, що після настання дорожньо-транспортної пригоди представником страхової компанії ПрАТ «УТСК» був проведений огляд автомобіля та визначена сума завданого відшкодування, з якою він не погодився. З цих підстав страхова компанія залучила незалежного експерта, який надав висновок, відповідно до якого сума відновлювального ремонту транспортного засобу становить 134083,65 грн.З урахуванням франшизи ПрАТ «УТСК» позивачу виплачене страхове відшкодування у сумі 133583,65 грн, розмір якого з позивачем погоджений не був. У подальшому з метою ремонту автомобіля позивач звернувся до ФОП ОСОБА_3 , яка встановила, що вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням необхідних запчастин буде становити 183445 грн. Вважає, що така сума визначена з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, однак не обізнаний, який саме відсоток становить такий коефіцієнт та не може підтвердити ці обставини належними доказами. Вказав, що оплату за ремонтні роботи здійснював готівкою, про що ФОП ОСОБА_3 проставила відповідний напис на акті про надання послуг. Зазначив, що із заявою про відшкодування додаткових витрат до ПрАТ «УТСК» не звертався.
У судовому засіданні 18.09.2025 представник відповідача ПрАТ «УТСК» Степушенко П.М. позов до страхової компанії не визнав з підстав, викладених у відзиві, та просив у позові в цій частині відмовити. Додатково зазначив, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо оплати ремонтних робіт автомобіля на суму 183445 грн. Зауважив, що у наданому рахунку на оплату ФОП ОСОБА_3 № ЯКІ0000440 від 21.07.2023 наявні реквізити банківського рахунку, а тому позивач не був позбавлений можливості здійснювати оплату у безготівковій формі та долучити до матеріалів цивільної справи квитанції про таку оплату. Також, на думку представника, у рахунку на оплату ФОП ОСОБА_3 № ЯКІ0000440 від 21.07.2023 враховані нові автозапчастини для пошкодженого транспортного засобу, тобто без урахування коефіцієнту фізичного зносу, що спростовує обов'язок страхової компанії оплачувати ремонт у такому розмірі.
У судові засідання 20.08.2025 та 18.09.2025 відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлений про дату, час та місце цих засідань, не з'явився без повідомлення про причини неявки.
ІІ. Мотивувальна частина
1. Фактичні обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17.01.2023, постановленою у справі № 607/324/23 (а.с. 9), встановлено, що 29.12.2022 о 07 год. 50 хв. на вул. 15 Квітня, 2 у м. Тернополі водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки та моделі «Hyundai Santa Fe», державний номерний знак НОМЕР_1 , не був уважним, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки та моделі «Citroen Jumpy», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався попереду, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3 (б), 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України.
Указаною постановою суду від 17.01.2023 ОСОБА_2 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення. Дане судове рішення 30.01.2024 набрало законної сили.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 8) власником транспортного засобу марки та моделі «Citroen Jumpy», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .
Відповідно до полісу серії ЕР № 211789775 на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «УТСК» (а.с. 33).
Відповідно до висновку експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи згідно з заявою-зверненням від ПрАТ «УТСК» № 29/3/23 від 21.03.2023 (а.с. 47-66) вартість матеріальних збитків, спричинених власнику автомобіля марки та моделі «Citroen Jumpy», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 29.12.2022, станом на час дорожньо-транспортної пригоди, при зовнішньому візуальному обстеженні (без проведення необхідних технологічних-інструментальних; діагностичних дефектовок деталей/механізмів/вузлів/агрегатів і вимірів), ймовірно, становить: «У» = 134083,65 грн.
Згідно з листом ПрАТ «УТСК» № 1452-22/2 від 19.04.2023 за результатами розгляду документів за страховим випадком, що стався 29.12.2022, складений страховий акт № 1452-22 та прийнято рішення про виплату суми страхового відшкодування в розмірі 133583,65 грн з вирахуванням франшизи 500 грн (а.с. 10).
Відповідно до платіжних інструкцій № 15318 від 01.05.2023, № 15258 від 28.04.2023, № 15190 від 27.04.2023, № 15127 від 26.04.2023, № 15034 від 25.04.2023, № 14954 від 24.04.2023, № 14879 від 21.04.2023, № 14812 від 20.04.2023, № 14733 від 19.04.2023 ПрАТ «УТСК» перерахувало ОСОБА_1 страхове відшкодування у сумі 133583,65 (а.с 42-46).
Згідно із рахунком на оплату № ЯКІ0000440 від 21.07.2023 (а.с. 11) та актом про надання послуг ЯКІ0001608 від 22.07.2023 (а.с. 12) розмір відновлювального ремонту транспортного засобу марки та моделі «Citroen Jumpy», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 180445 грн.
2. Норми права, які застосував суд
Частина 1 ст. 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, диспозитивність (п. 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд встановив, що відносини, які виникли між сторонами цього спору, є правовідносинами, пов'язаними з відшкодуванням шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та регулюються нормами ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі за текстом - Закон).
Відповідно до ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).
Згідно зі ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Частина 1 ст. 1166 ЦК України визначає, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 33.3 статті 33 Закону передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Згідно з п. 34.2, 34.3 ст. 34 Закону протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик зобов'язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Якщо представник страховика не з'явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).
Пунктом 36.1 ст. 36 Закону встановлено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Статтею 28 Закону передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29 Закону).
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин (пункт 1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003 (далі за текстом - Методика)).
Пунктом 2.4 Методики встановлено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до п. 8.2 Методики вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу розраховується за формулою:
Сврз = С р+ С м+ С сX (1- Е З), де:
С р - вартість ремонтно-відновлювальних робіт, грн;
С м - вартість необхідних для ремонту матеріалів, грн;
С с - вартість нових складників, що підлягають заміні під час ремонту, грн;
Е З - коефіцієнт фізичного зносу.
Якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого транспортного засобу та ПДВ.
Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
3. Оцінка доказів та мотиви, з яких виходить суд
Так, з урахуванням положень ч. 6 ст. 82 ЦПК України суд вважає, що обставини щодо порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої автомобіль марки та моделі «Citroen Jumpy», державний номерний знак НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження, доказуванню не підлягають.
Таким чином внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки з вини ОСОБА_2 позивачеві була завдана майнова шкода як власнику указаного вище транспортного засобу.
При цьому відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відтак у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд на підставі ст. 1194 ЦК України постановляє стягнути з винної особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, на користь потерпілої особи різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У постанові від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці, незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 14.02.2018 у справі № 754/1114/15-ц, від 21.02.2020 у справі № 755/5374/18, від 22.04.2020 у справі № 756/2632/17, від 22.04.2021 у справі № 759/7787/18, від 11.08.2021 у справі № 554/8473/19.
Так, на підтвердження розміру завданої позивачеві матеріальної шкоди суду наданий висновок експерта за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи згідно заяви-звернення від ПрАТ «УТСК» № 29/3/23 від 21.03.2023. Відповідно до цього висновку вартість матеріальних збитків, спричинених власнику автомобіля марки та моделі «Citroen Jumpy», державний номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 29.12.2022, станом на час дорожньо-транспортної пригоди становить 134083,65 грн.
Суд враховує, що експерт при складенні указаного висновку був обізнаний про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384, 385 КК України, за надання завідомо неправдивого висновку або за відмову від надання висновку, про що власноруч проставив свій підпис. Також у висновку вказано, що сторони склали договір про можливість подальшого подання цього висновку до суду. За таких підстав суд вважає, що висновок експерта № 29/3/23 від 21.03.2023 відповідає вимогам ст. 102 ЦПК України та є належним і допустимим доказом на підтвердження вартості відновлювального ремонту автомобіля марки та моделі «Citroen Jumpy», державний номерний знак НОМЕР_2 .
При цьому, визначаючи вартість матеріальних збитків, експерт застосовував указану вище формулу, де коефіцієнт фізичного зносу прийнятий у значенні 0,7.
Натомість згідно з наданими позивачем доказами, а саме рахунком на оплату № ЯКІ0000440 від 21.07.2023 та актом про надання послуг ЯКІ0001608 від 22.07.2023, розмір відновлювального ремонту транспортного засобу становить 180445 грн. При цьому у вказаних документах відсутні відомості щодо того, чи указаний розмір визначений з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу деталей та запчастин чи без такого, а якщо з урахуванням, то яке саме значення коефіцієнту застосоване.
Інші докази на підтвердження того, що вартість відновлювального ремонту належного позивачеві транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту зносу становить 180445 грн, суду не надані. Клопотання про призначення судової транспортно-товарознавчої експертизи сторона позивача суду не заявляла.
З урахуванням викладеного, враховуючи вимоги ст. 29 Закону, розмір страхового ліміту згідно з полісом серії ЕР № 211789775 у сумі 160000 грн, розмір франшизи у сумі 500 грн, а також те, що ПрАТ «УТСК» сплатило позивачеві страхове відшкодування у сумі 133583,65 грн, суд доходить висновку, що відповідач повністю виконав свої зобов'язання перед позивачем, а відтак вимоги, пред'явлені до страхової компанії, є необґрунтованими.
Поряд з цим суд приймає до уваги, що позивач довів, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу без урахування коефіцієнту зносу становить 180445 грн. Указане також підтверджується тим, що визначений експертом розмір матеріального збитку без урахування коефіцієнту зносу становив би 191548,08 грн (134083,65 грн / 0,7 = 191548,08 грн).
Відтак з урахуванням положень ст. 1194 ЦК України різниця між заявленою позивачем сумою та сплаченою сумою страхового відшкодування підлягає стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_2 , а саме 180445 грн - 133583,65 грн = 46861,35 грн.
Однак враховуючи, що майнова вимога до відповідача ОСОБА_2 позивачем визначена у сумі 20445 грн та саме в межах цієї суми підтриманий позов у судовому засіданні, з урахуванням принципу диспозитивності, суд вважає, що саме така сума відшкодування має бути стягнута з відповідача.
ІІІ. Висновки суду щодо заявлених вимог
З урахуванням викладеного суд встановив порушення відповідачем ОСОБА_2 майнових прав позивача, які підлягають захисту шляхом стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації за завдану матеріальну шкоду у розмірі 20445 грн.
При цьому позивач належні та достатні докази на підтвердження заявлених вимог до відповідача ПрАТ «УТСК» не надав, а відтак вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
IV. Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частини 1, 2 ст. 141 ЦПК України визначають, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією до платіжної інструкції № 0.0.3296197876.1 від 10.11.2023 (а.с. 1).
Відтак приймаючи до уваги, що даний позов задоволено частково у сумі 20445 грн, що становить 43,63% від заявленої суми, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню 43,63% судового збору у сумі 468,41 грн а 56,37% судового збору у сумі 605,19 грн необхідно покласти на позивача.
Керуючись ст. 4, 13, 76-82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , компенсацію за завдану матеріальну шкоду у розмірі 20445 (двадцять тисяч чотириста сорок п'ять) гривень.
У іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати у виді судового збору у сумі 468 (чотириста шістдесят вісім) гривень 41 копійка.
Судові витрати у виді судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 19 копійок покласти на позивача ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Представник позивача: адвокат Нюня Олександр Ігорович, місцезнаходження: вул. Князя Острозького, буд. 33, м. Тернопіль.
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 77, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 22945712.
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .
СуддяІ. В. Марциновська