17.10.2025 Справа №607/21486/25 Провадження №1-кс/607/6141/2025
м. Тернопіль
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника підозрюваного ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 , поручителя ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі в режимі відеоконференції клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 , яке погоджено прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Новомосковськ Дніпропетровської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , із вищою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України,
16.10.2025 старший слідчий СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 за погодженням із прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, без визначення розміру застави, щодо підозрюваного ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12025211040001668 від 05.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що групою слідчих у складі слідчих СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області та СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001668 від 05.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 07.10.2025 близько 09 год. 00 хв. у ОСОБА_8 виник умисел на здійснення незаконної діяльність, що полягала у незаконному позбавлені волі та викраденні людини, а саме планував викрадати осіб, які переховуються від мобілізації на території України, з метою власного збагачення, шляхом одержання грошових коштів за їх звільнення або уникнення передачі до правоохоронних органів. Незаконне позбавлення волі або викрадення людей є одним із найбільш серйозних порушень прав людини, яке порушує їх основні конституційні та міжнародні гарантії. Згідно ст. 3 Конституції України зазначається, що "людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність та безпека є найвищими соціальними цінностями". Ці положення відображені і в Європейській конвенції з прав людини, яка гарантує право на життя, недоторканність особистого життя та свободу. Крім цього, відповідно до Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" кожна людина має право на свободу пересування, під якою розуміється право вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Так, ОСОБА_8 , будучи обізнаним про встановлені чинним законодавством права свободи людини (ст. 29 Конституції України), 07.10.2025, з корисливих мотивів прийняв рішення про здійснення незаконної діяльності, що полягала у незаконному позбавлені волі та викраденні людини, які переховуються від мобілізації на території України, з метою власного збагачення, шляхом одержання грошових коштів за їх звільнення або уникнення передачі до правоохоронних органів. ОСОБА_8 усвідомлюючи, що самостійно реалізувати свій злочинний умисел він не в змозі, діючи з корисливих мотивів, точного часу досудовим розслідування не встановлено, але не пізніше 07.10.2025, розуміючи те, що самостійно вчинити дану кримінальну правопорушення не зможе, маючи на меті отримання незаконних прибутків від злочинної діяльності, пов'язаної з незаконним позбавленням волі та викраденні людини вирішив залучити ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , яким повідомив про свої злочинні наміри та довів до відома деталі злочинного плану, з метою залучення для вчинення кримінальних правопорушень. Бажаючи отримувати власну матеріальну вигоду, керуючись корисливим мотивом, ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_11 прийняли пропозицію ОСОБА_8 та надали свою добровільну згоду на вчинення кримінального правопорушення. Так, 07.10.2025 близько 09 год. 00 хв. у ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , які перебували неподалік кафе «Генделик» за адресою: с. Верхній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області, вул. Шевченка, 24Б, виник злочинний умисел, спрямований на незаконне позбавлення волі ОСОБА_12 . Реалізуючи свій злочинний умисел 07.10.2025 близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_11 з метою спрямованою на незаконне позбавлення волі ОСОБА_13 проти волі останнього, перебуваючи неподалік кафе «Генделик» за адресою: с. Верхній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області, вул. Шевченка, 24Б, незаконно позбавили його волі, а саме силоміць, проти волі, затягнули останнього до автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Transporter», білого кольору, номер кузова НОМЕР_2 , позбавивши таким чином ОСОБА_13 змоги вільно залишити вказане місце, тримаючи його в цих в умовах обмеженого простору та завдавши фізичних страждань потерпілому.
Крім того, органом досудового розслідування встановлено, що 07.10.2025 близько 09 год. 00 хв. ОСОБА_4 знаходився неподалік кафе «Генделик» за адресою: с. Верхній Вербіж Коломийського району Івано-Франківської області, вул. Шевченка, 24Б, де побачив автомобіль марки «Land Rover Freelander», червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходився на стоянці біля вищевказаного кафе та знаходився у фактичному володінні ОСОБА_13 . Цього ж дня, реалізуючи злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_4 близько 09 год. 00 хв. у зв'язку з тим, що ОСОБА_13 перебував в обмеженому стані свободи внаслідок попередніх дій групи, отримав від ОСОБА_13 ключі від зазначеного транспортного засобу, після чого за допомогою вказаних ключів відімкнув дверцята до салону автомобіля марки «Land Rover Freelander», червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , який знаходився у фактичному володінні ОСОБА_13 та сів на водійське сидіння. Продовжуючи злочинний умисел, ОСОБА_4 в цей час та місці вставив ключ в замок запалення вищевказаного автомобіля, привів двигун у дію, почав рух на ньому, чим остаточно заволодів вказаним автомобілем і покинув місце вчинення злочину. Таким чином, ОСОБА_4 незаконно заволодів транспортним засобом, а саме легковим автомобілем марки «Land Rover Freelander», червоного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3 , вартістю 160 000 гривень.
Слідчий у клопотанні зазначає, що 15.10.2025 о 12 год. 25 хв. ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України.
15.10.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України.
Мотивуючи клопотання, слідчий посилається на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України, та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), а також незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
З урахуванням викладеного та даних про особу підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий у клопотанні зазначає, що є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_4 процесуальних обов'язків, тому щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, враховуючи, що ОСОБА_4 підозрюється у скоєнні злочину, вчиненого із застосуванням насильства, слідчий за погодженням із прокурором вважає, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, є підстави не визначати розмір застави підозрюваному ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні.
Внесене клопотання відповідає вимогам ст. 184 КПК України, його копія вручена підозрюваному.
17.10.2025 до початку розгляду вказаного клопотання по суті до слідчого судді надійшла заява ОСОБА_6 , який є військовослужбовцем за званням старший лейтенант та обіймає посаду заступника командира батальйону з психологічної підтримки персоналу 2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , про бажання взяти на особисту поруку підозрюваного ОСОБА_4 .
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави обґрунтованими та такими, що дають право на застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 найбільш суворого заходу, посилаючись на наявність у даному кримінальному провадженні ризиків, визначених пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Крім того, просив відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, посилаючись на його необґрунтованість та відсутність підстав вважати, що застосування вказаного запобіжного заходу буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_4 та виконання ним процесуальних обов'язків.
В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_4 заперечив щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на свою непричетність до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень у даному кримінальному провадженні. Просив застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді особистої поруки.
В судовому засіданні захисник підозрюваного ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 , подавши письмове заперечення, просила відмовити у задоволенні клопотання сторони обвинувачення, посилаючись на недоведеність зазначених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Вважає, що сама лише тяжкість інкримінованих підозрюваному ОСОБА_4 кримінальних правопорушень не свідчить про наявність достатніх підстав для застосування щодо останнього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наведеного та посилаючись на міцність соціальних зв'язків підозрюваного ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, будучи молодою особою немобілізаційного віку добровільно вступив до лав ЗСУ, позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, та незадовільний стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_4 , просила застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді особистої поруки, передавши останнього на поруки ОСОБА_6 .
В судовому засіданні ОСОБА_6 підтримав подану ним заяву про взяття на особисту поруку підозрюваного ОСОБА_4 та просив застосувати щодо останнього запобіжний захід у вигляді особистої поруки, підтвердивши, що у разі застосування вказаного запобіжного заходу поручається за виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов'язується за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, дослідивши додані до клопотання матеріали, слідчий суддя доходить таких висновків.
Судове рішення стосовно обрання запобіжного заходу повинно відповідати вимогам ст. 370 КПК України, тобто повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та містити, як чітке визначення законодавчих підстав для його обрання, так і дослідження та обґрунтування достовірності обраних підстав у контексті конкретних фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, врахування особи підозрюваного та інших обставин, в тому числі ризиків, наведених у ч. 1 ст.177 КПК України.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно зі ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що в разі обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний, обвинувачений може ухилитися від слідства або суду, знищити речові докази, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому суд повинен врахувати обставини, які вказані в ст. 178 КПК України.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зокрема, слідчий суддя зобов'язаний оцінити, в тому числі вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, розмір майнової шкоди, а також дані, що характеризують особу підозрюваного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що групою слідчих у складі слідчих СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області та СУ ГУНП в Тернопільській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025211040001668 від 05.10.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України.
15.10.2025 ОСОБА_4 затримано в порядку ст. 208 КПК України (фактичний час затримання - 12 год. 25 хв. 15.10.2025) за підозрою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України.
15.10.2025 ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України, а саме у: незаконному позбавленні волі, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань; незаконному заволодінні транспортним засобом, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини та додані до нього документи, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України. Зокрема такими є: витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12025211040001668 від 05.10.2025; протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 07.10.2025; протокол огляду місця події від 07.10.2025; протоколи допиту свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_15 від 14.10.2025; протокол допиту потерпілого ОСОБА_12 від 14.10.2025; протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 14.10.2025 з долученими до них довідками; протоколи огляду відеозапису від 14.10.2025; реєстраційна картка транспортного засобу марки та моделі «Land Rover Freelander», реєстраційний номер НОМЕР_3 ; протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 14.10.2025; протокол допиту свідка ОСОБА_4 від 07.10.2025, інші матеріали досудового розслідування в їх сукупності.
Зазначені відомості у сукупності з інформацією, викладеною у дослідженому слідчим суддею повідомленні про підозру, вважаються переконливими для слідчого судді в тому, що відповідні кримінальні правопорушення могли бути вчинені, а надані слідчим до клопотання відомості в достатній мірі вказують на можливість вчинення підозрюваним ОСОБА_4 вказаних кримінальних правопорушень.
Приймаючи таке рішення, слідчий суддя виходить з того, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Водночас слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (рішення № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року) суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Таким чином ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України, а саме у:
- незаконному позбавленні волі, за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України, класифікується як нетяжкий злочин;
- незаконному заволодінні транспортним засобом, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого становить від ста до двохсот п'ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, за скоєння якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, яке відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, класифікується як тяжкий злочин.
Оцінюючи наявність ризиків, на існування яких посилається сторона обвинувачення, обґрунтовуючи подане щодо ОСОБА_4 клопотання, слідчий суддя виходить із такого.
Як зазначено у клопотанні слідчого, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), а також незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні, слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), а також незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Так, про наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду свідчить те, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється, окрім іншого, у вчиненні тяжкого злочину проти експлуатації транспорту, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої, а тому, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих злочинів та розмір покарання, яке йому загрожує, підозрюваний може умисно переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. За таких обставин, ризик незаконного впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
Таким чином, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення, всупереч запереченням захисника, довела існування ризиків переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України), а також незаконного впливу на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України слугує підставою для застосування запобіжного заходу.
Таким чином, з урахуванням наведеного, слідчий суддя доходить висновку про те, що підстави і обставини, які зазначені в клопотанні слідчого, є достатньо обґрунтованими, вони вказують на те, що слідчий та прокурор в повному обсязі довели суду обставини, які виправдовують обмеження права підозрюваного ОСОБА_4 на свободу. За встановлених обставин слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, зокрема у вигляді особистої поруки, як на цьому наполягала сторона захисту, і що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є необхідним і таким, що забезпечить на даному етапі досудового розслідування виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що зможе запобігти встановленим ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Надаючи оцінку наведеним в судовому засіданні захисником доводам про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді особистої поруки, слідчий суддя враховує, що за встановлених в судовому засіданні обставин та ризиків такий запобіжний захід, як і інші менш суворі ніж тримання під вартою запобіжні заходи, не зможуть запобігти вказаним ризикам та дисциплінувати процесуальну поведінку підозрюваного.
Крім того, слідчим суддею взято до уваги посилання захисника на відомості про особу підозрюваного ОСОБА_4 , який є військовослужбовцем, добровільно вступив до лав ЗСУ та позитивно характеризується за місцем проходження військової служби, втім, за наявності прямо передбачених ст. 177 КПК України ризиків у даному кримінальному провадженні, на думку слідчого судді, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є найбільш прийнятним за вказаних умов, і навіть з урахуванням виключності такого заходу забезпечення кримінального провадження, він повністю відповідає як вимогам КПК України, так і обставинам даного кримінального провадження.
Також, слідчий суддя вважає недоведеним достатність підстав для визнання ОСОБА_6 , який одноосібно виявив бажання взяти підозрюваного ОСОБА_4 на особисту поруку, особою, яка відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 180 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя у відповідності до вимог ст. 178 КПК України та на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінив в сукупності всі обставини, зокрема: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється; молодий вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність його соціальних зв'язків; позитивну характеристику щодо підозрюваного за місцем проходження військової служби; відсутність у нього судимостей.
Слідчий суддя враховує, що застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , слідчий суддя своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. У зв'язку з цим, слідчий суддя враховує мотив та спосіб вчинення інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень проти волі, честі та гідності особи, а також проти експлуатації транспорту, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, наявність реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості.
Таким чином, в судовому засіданні прокурором доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти встановленим під час розгляду ризикам, оскільки у кримінальному провадженні зібрані докази, які у своїй сукупності вказують на обґрунтованість підозри про вчинення ОСОБА_4 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявні обґрунтовані ризики, передбачені пунктами 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором доведено наявність усіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання встановленим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
За наведеного, слідчий суддя доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_5 та поручителя ОСОБА_6 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки та необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а відтак наявність підстав для задоволення клопотання сторони обвинувачення.
Крім того, у зв'язку з наявністю обставини, передбаченої п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення підозрюваному ОСОБА_4 застави у даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні обставини вчинення інкримінованих йому злочинів в сукупності з обсягом встановлених у цьому випадку ризиків, що передбачені ст. 177 КПК України.
Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 205, 336, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 та поручителя ОСОБА_6 про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки - відмовити.
Клопотання старшого слідчого СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_7 , яке погоджено прокурором Тернопільської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 289 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 12 год. 25 хв. 13.12.2025, без визначення розміру застави, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1