1Справа № 335/5443/25 2/335/2542/2025
16 жовтня 2025 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Крамаренко І.А., за участі секретаря Барановської В.О., розглянувши, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
05.06.2025 через систему «Електронний суд» до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ», в особі представника Балашова В.В., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договром.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 19.07.2021 між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 , укладено Заяву про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/10853/82/1161238, Додаток до Заяви про акцепт Публічної пропозиції/Угоди № CMDPI-938754 від 11.03.2020. Відповідно до умов Кредитного договору Кредитор надав відповідачу кредит (грошові кошти) у розмірі 15 000,00 грн., а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит у повному обсязі та сплатити проценти за його користування.
09.04.2020 між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено Договір № 114/2-31-F про відступлення прав вимоги відповідно до якого право вимоги за договором № 010/10853/82/1161238 від 19.07.2021 укладеним між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 перейшло до Товариства обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП».
22.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 22/02/22-LN відповідно до якого право вимоги за Кредитним договорам № 010/10853/82/1161238 від 19.07.2021 укладеним між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ».
У зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач просить суд стягнути заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 42 828,78грн., яка складається з: основної заборгованості у розмірі 17 562,22 грн; заборгованості по відсоткам у розмірі 25 266,56 грн. та судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду позову.
Ухвалою судді від 06.06.2025 витребувано у Міністерства соціальної політики України інформацію з Єдиної інформаційної бази даних внутрішньо переміщених осіб щодо місця реєстрації ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 11.07.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в справі, з викликом (повідомленням) сторін, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.
Згідно відповіді Міністерства соціальної політики України від 15.07.2025 ОСОБА_1 перебуває на обліку внутрішньо переміщених осіб з 11.04.2022 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 04.04.2022.
Матеріали позову містять заяву представника позивача, в якій просив справу розглядати за відсутності представника позивача та не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного рішення.
Відповідач, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення судової повістки на адресу місця реєстрації його проживання, в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав.
Частиною 4 ст. 233 передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
З огляду на викладене, суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши надані позивачем копії письмових доказів, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
19.07.2021 відповідач ОСОБА_1 уклав з АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» кредитний договір № 010/10853/82/1161238, та отримав кредитну картку. (а.с.13-16).
Відповідно до пунктe 1.2/ Заяви, Банк надає Клієнту Послуги споживчого кредиту, відкриває Клієнту Картковий рахунок (далі - КР).
Відповідно до пункту 1.3. Заяви, з дати встановлення (зміни) Поточного ліміту Клієнт має право отримати, а Банк зобов'язаний за умови відсутності (недостатності) коштів на КР надати Клієнту в межах Поточного ліміту кошти (кредит), а Клієнт зобов'язаний повернути Кредит та сплатити проценти за його користування. Кредит надається шляхом зарахування коштів Кредиту на КР одночасно з ініціюванням Клієнтом платіжних (випадкових) операцій за КР, із здійсненням Банком Договірного списання коштів Кредиту з КР у визначених Договором випадках, виконані Банком інших операцій за КР відповідно до умов Договору.
В порядку та на умовах, визначених пунктах 2.1. - 2.2. Заяви, поточний ліміт встановлюється в межах максимального ліміту Кредиту, який складає п'ятсот тисяч гривень. Розмір Поточного ліміту на дату підписання заяви становить 0 (нуль) гривень та може бути змінений в порядку та на умовах, передбачених пунктом 3.1. Заяви.
Відповідно до підпункту 2.2.1. Заяви, розмір Поточного ліміту на Дату початку кредитування - 15 000 гривень.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 21.05.2025 у відповідача утворилась загальна сума заборгованості за Договором № 010/10853/82/1161238 від 19.07.2021 у розмірі 42 828,78 грн., яка складається: з основної заборгованості станом на 31.03.2025 у розмірі 17 562,22 грн.; заборгованості по відсоткам станом на 31.03.2025 у розмірі 25 266,56 грн.
09.04.2020 між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» укладено Договір № 114/2-31-F про відступлення прав вимоги відповідно до якого право вимоги за договором № 010/10853/82/1161238 від 19.07.2021 укладеним між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 перейшло до Товариства обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП». (а.с.64-74).
22.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 22/02/22-LN відповідно до якого право вимоги за Кредитним договорам № 010/10853/82/1161238 від 19.07.2021 укладеним між Акціонерним товариством «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» та ОСОБА_1 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ». (а.с.75-97).
Підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
В обґрунтування позовних вимог позивачем надано суду копії: додатку до Заяви про акцепт Публічної пропозиції/Угоди № CMDPI-938754 від 11.03.2020, Заяви про відкриття Карткового рахунку та надання Кредиту «Кредитна картка» № 010/10853/82/1161238 від 19.07.2021 (а.с.13-15); Розписки про отримання картки від 19.07.2021 (а.с.16); Розрахунок заборгованості (а.с.17-25); Правил банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ» (а.с. 27-56); Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб (а.с.57); Витягу із Державного реєстру фінансових установ (а.с.58); Наказу ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» від 02.10.2018 по особовому складу (а.с.59); Статуту ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (нова редакція) (а.с. 60-63); Договору відступлення права вимоги № 114/2-31-F від 09.04.2020 з додатками (а.с. 64-70); Реєстру боржників від 25.02.2022 (а.с.71-74); Договору відступлення права вимоги № 22/02/22-LN від 22.02.2022 з додатками (а.с. 75-97).
В той же час, саме по собі звернення відповідача до банку із заявою про надання кредиту, погодження між сторонами умов кредитування та підписання кредитного договору не є доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлені Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.
Пунктом 62 розділу IV вищезазначеного Положення передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відповідно до п. 63 розділу IV Положення, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки з рахунку клієнта банку є належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Аналогічний висновку викладений у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц.
Відповідну виписку по рахунку відповідача позивач суду не надав.
Представник позивача не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, не зазначав у позовній заяві про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, з клопотаннями про витребування доказів до суду не звертався.
Представник позивача в судові засідання не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ».
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.
У постанові від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17 Верховний Суд зазначив, що посилання банку на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи надавався кредит, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем.
Суд в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
З огляду на те, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, в задоволенні позову необхідно відмовити за недоведеністю.
Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення підписано без його проголошення, відповідно до ч.4 ст.268 ЦПК України.
Рішення складено та підписано 20 жовтня 2025 року.
Суддя І.А. Крамаренко