Номер провадження: 22-ц/813/3049/25
Справа № 523/4068/24
Головуючий у першій інстанції Дяченко В. Г.
Доповідач Сегеда С. М.
07.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Громіка Р.Д.,
Комлевої О.С.,
за участю
секретаря: Козлової В.А.,
представника Суворовського ВДВС у м. Одесі - Тріфонова О.Ю.,
представника ОСОБА_1 - адвоката Главацького Ю.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2024 року, повний текст якої складено 07 жовтня 2024 року та постановлену під головуванням судді Дяченко В.Г., у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 про скасування рішення державного виконавця, особа, дії якої оскаржуються: Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), стягувач: Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
встановив:
11.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив:
-скасувати постанову головного державного виконавця Першого Суворовського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Тріфонова О.Ю. про стягнення виконавчого збору ВП № 45827440 від 12.04.2023 року;
-скасувати постанову головного державного виконавця Першого Суворовського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Трифонова О.Ю. про відкриття виконавчого провадження ВП № 71561535 від 12.04.2023 року з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 45827440 від 12.04.2023 року.
Скарга було мотивована тим, що на примусовому виконанні у Суворовському ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження ВП № 45827440 з виконання виконавчого листа № 1527/16645/12 Суворовського районного суду м. Одеси від 26.05.2014 року, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 1126572500 від 10.10.2007 року в сумі 947 845,91 грн., та витрат по сплаті судового збору в розмірі 3 219,00 грн.
За вказаним провадженням боржником є ОСОБА_1 , стягувачем є ПАТ «УкрСиббанк».
Стягувачем на адресу Суворовського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано заяву про повернення виконавчого документа стягувачу без подальшого примусового виконання у зв'язку з чим, державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.58).
Потім державним виконавцем Відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 71561535 від 12.04.2023 року з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 45827440 від 12.04.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 93 261,30 грн. (а.с.14).
В свою чергу, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєвим А.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 71821065 від 16.05.2023 року з примусового виконання виконавчого листа № 1527/16645/12 Суворовського районного суду м. Одеси від 26.05.2014 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11265725000 від 10.12.2007 року в сумі 947 845,91 грн.
Також було вирішено питання про стягнення в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судових витрат, а саме: судовий збір у розмірі 3219,00 грн., тобто по 1609,50 грн. з кожного із боржників, залишок заборгованості за виконавчим документом складає: 930913,20 грн.
За виконавчим провадженням боржником є ОСОБА_1 , стягувач: АТ «УкрСиббанк».
Крім цього, в межах виконавчого провадження Приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Цинєвим А.О у порядку ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у розмірі 93091,32 грн., ВП № 71821065 від 16.05.2023 року.
Відтак, стягнення виконавчого збору та основної винагороди приватного виконавця прийняті під час примусового виконання одного виконавчого листа № 1527/16645/12 Суворовського районного суду м. Одеси від 26.05.2014 року.
За своєю правовою природою виконавчий збір та винагорода приватного виконавця є фактично однією і тією ж санкцію по відношенню до боржника.
Посилаючись на те, що на теперішній час існує подвійне стягнення з боржника виконавчого збору або винагороди приватного виконавця, що є повністю незаконним, скаржник звернувся до суду з вказаною скаргою.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 03.10.2024 року скаргу ОСОБА_1 було задоволено.
Скасовано постанову головного державного виконавця Першого Суворовського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Тріфонова О.Ю. про стягнення виконавчого збору ВП № 45827440 від 12.04.2023 року.
Скасовано постанову головного державного виконавця Першого Суворовського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) Трифонова О.Ю. про відкриття виконавчого провадження ВП № 71561535 від 12.04.2023 року з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору № 45827440 від 12.04.2023 року (а.с.98-104).
В апеляційній скарзі Суворовський ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ставить питання про скасування ухвали Суворовського районного суду м. Одеси від 03.10.2024 року, та ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні скарги, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.110-115).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що у даному випадку державний виконавець повернув виконавчий лист за заявою стягувача - ПАТ «УкрСиббанк» і розпочав стягнення виконавчого збору, а після цього стягувач пред'явив цей лист до виконання приватному виконавцю, який у свою чергу відкрив виконавче провадження й виніс постанову про стягнення основної винагороди у розмірі 10 відсотків від фактично стягнутих сум, що призвело до подвійного стягнення плати державному і приватному виконавцю за виконання одного й того ж виконавчого документа та накладання непропорційного і надмірного тягара на боржника - скаржника по справі.
Однак, з такими висновками суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.
Так, як вбачається з матеріалів справи, на адресу Першого Суворовського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) надійшла заява стягувача ПАТ «УКРСИББАНК» про відкриття виконавчого провадження та примусовою виконання судового рішення по стягненню боргу на користь ПАТ «УКРСИББАНК» за виконавчим листом № 1527/16645/12, виданого 26.05.2014 року.
Керуючись статтями 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» 15.12.2014 року заступником начальника ВДВС Войтенко В.В. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 45827440 та направлена сторонам виконавчого провадження для відома та виконання.
В подальшому, на адресу Першого Суворовського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеси) (далі - ВДВС) надійшла заява стягувача - ПАТ «УКРСИББАНК» про повернення виконавчого листа № 1527/16645/12 від 26.05.2014 стягувачу без подальшого виконання, у порядку п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», 12.04.2023 року Головним державним виконавцем ВДВС Тріфоновим О.Ю. вищезазначений виконавчий документ був повернутий стягувачу.
Разом з тим, в ході проведення виконавчих дій з боржника частковою було стягнуто борг, залишок якого складав 930 913,20 гри., та частково - виконавчий збір, залишок якого складав 93261,30 грн.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі, якщо виконавчий збір не стягнуто, державним виконавець не пізніше наступного робочого дня і дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує на підставі вказаного Закону.
Також, відповідно до абзацу 11 ч. 8 розділу 111 Інструкції з організації примусовою виконання рішень (далі - інструкція), якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження» та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче проваджений за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочою дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 27 Закону України (далі - ЗУ) «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржник то Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає примусовому сі ягнінню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом заборгованості із сплати аліментів.
Головним державним виконавцем ВДВС Тріфоновим О.Ю. в межах виконавчого провадження № 71561535 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору 45827440 від 12 квітня 2023 року, виданої Першим Суворовським ВДВС у м. Одесі про стягнення з ОСОБА_1 а на користь ДЕРЖАВИ, в особі Першого Суворовського ВДВС у м. Одесі, залишку виконавчого збору у розмірі 93 261,30 грн.
Керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 ЗУ «Про виконавче провадження» 12.01.2023 Головним державним виконавцем ВДВС Тріфоновим О.ІО. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 71561535 та направлена боржнику за адресою, вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , рекомендованим поштовим відправленням 6510202786677.
Боржник отримав постанову про відкряття виконавчою провадження № 71561535, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення - відмітка 18.04.2023 року.
Станом на теперішній час виконавче провадження 71561535 перебуває відкрите га перебуває на примусовому виконані та виконавчі дії проводяться у порядку З У «Про виконавче провадження.
Звертаючись до суду із даною скаргою, представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Главацький Ю.А. посилався на те, що було повторно пред'явлено виконавчий лист № 1527/16645/12, виданого 26.05.2014 року Суворовським районним судом м. Одеси, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УКРСИББАНК» грошової суми у розмірі 951064,91 грн., однак вже до Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області, де відкрито виконавче провадження АСВП № 71561535.
Посилаючись на те, що виконавчий збір та основна винагорода приватною виконавця по суті є одним й тим же видом стягнення за примусове виконання за одним й тим же виконавчим документом, заявник просив задовольнити його скаргу.
Однак, з цих підстав колегія суддів зазначає, що подвійного стягнення виконавчого збору і основаної винагороди приватного виконавця бути не може, так як при стягненні однієї суми зазначених платежів, друге стягнення цих платежів припиняється.
Більше того, колегія суддів зазначає, що Головний державний виконавець ВДВС Тріфонов О.Ю. діяв чітко згідно вимог, передбачених ЗУ «Про виконавче провадження», так як відповідно до ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачені цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Крім того, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених ЗУ «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців.
Більше того, за змістом ст. 2 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом Украйні «Про державну виконавчу службу».
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали суду та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Крім того, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її спростовують, оскільки ухвалу було прийнято не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу Суворовського (теперішня назва - Пересипського) районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2024 року- скасувати і прийняти постанову, якою в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Суворовського (Пересипського) відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4, ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) задовольнити.
Ухвалу Суворовського районного суду м. Одеси від 03 жовтня 2024 року скасувати і в задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та бездіяльність державного виконавця Суворовського (Пересипського) відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.10.2025 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Р.Д. Громік
О.С. Комлева