Номер провадження: 11-кп/813/1470/25
Справа № 522/21993/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
02.10.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в режимі відеоконференції, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2025 року, відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194 КК України,-
установив
Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2025 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 Кримінального Кодексу України та йому призначено покарання у виді 3(трьох) років позбавлення волі.
Також даним вироком вирішено питання заходів забезпечення, речових доказів та судових витрат.
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.
23 липня 2024 року, у невстановлений судом час, у ОСОБА_7 , виник злочинний умисел, спрямований на знищення чужого майна - автомобіля марки «Suzuki», моделі «Jimny», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , в кузові чорного кольору, 2007 року випуску, з ідентифікаційним номером т.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить потерпілому ОСОБА_9 .
З вказаною метою, 23 липня 2024 року, о 03й годині 40 хвилин ОСОБА_7 вирушив до місця перебування автомобіля марки «Suzuki», моделі «Jimny», з д.н.з. НОМЕР_1 , в кузові чорного кольору, який був припаркований у дворі будинку за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморська, буд. 8, попередньо взявши з собою заздалегідь приготовлену суміш для здійснення підпалу та матрац.
Після чого, в період часу з 03:40 годин по 04:00 годин, точного часу судом не встановлено, ОСОБА_7 підійшов до вказаного автомобіля та переконавшись, що поряд нікого немає та він не буде ніким помічений, облив заздалегідь підготовлений матрац горючою сумішшю, кинув його під автомобіль та підпалив.
Виконавши усі дії, спрямовані на реалізацію злочинного умислу, ОСОБА_7 покинув місце події.
У результаті злочинних дій ОСОБА_7 автомобіль марки «Suzuki», моделі «Jimny», з д.н.з. НОМЕР_1 , в кузові чорного кольору, 2007 року випуску, з ідентифікаційним номером т.з. НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить потерпілому ОСОБА_9 , отримав пошкодження.
Так, відповідно до висновку експерта № СЕ-19/116-24/15438-АВ від 27.08.2024 розмір матеріальної школи заподіяної потерпілому ОСОБА_9 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу є власником транспортного засобу, а саме автомобіля марки «Suzuki», моделі «Jimny», з д.н.з. НОМЕР_1 , в кузові чорного кольору, 2007 року випуску, з ідентифікаційним номером т.з. НОМЕР_2 , станом на 23 липня 2024 року, дорівнює ринковій вартості автомобіля до моменту події в непошкодженому стані та визначена рівній складала 353 010 (триста п'ятдесят три тисячі десять) гривень 87 (вісімдесят сім) копійок, оскільки неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_7 спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_9 на загальну суму 353 010 (триста п'ятдесят три тисячі десять) гривень 87 (вісімдесят сім) копійок.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
В аналогічних апеляційних скаргах обвинувачений ОСОБА_7 та захисник - адвокат ОСОБА_8 , не оскаржуючи правильність кваліфікації дій та висновків суду щодо доведеності обвинувачення, вважає вирок відносно обвинуваченого таким, що підлягає зміні з підстав суворості призначеного покарання.
В обґрунтування зазначають, що суд не прийняв до уваги його щире каяття, сприяння розкриттю злочину, повне визнання своєї провини.
Також зазначає, що на утриманні обвинуваченого є родина, малолітні діти та матір похилого віку.
Крім того вказує, що потерпіла матеріальних претензій до обвинуваченого не має.
На підставі цього просять змінити вирок суду відносно ОСОБА_7 та призначити покарання із застосуванням ст.75 КК України.
До судового засідання апеляційного суду потерілий ОСОБА_9 будучи повідомленим про час та дату розгляду апеляційних скарг не з'явився, причин неявки суду не повідомив, із клопотаннями про відкладення судового розгляду не звертався, а тому з урахуванням думки учасників судового провадження, апеляційний розгляд проводиться без його участі.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги.
В судовому засіданні апеляційного суду:
обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник - адвокат ОСОБА_8 підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити;
прокурор заперечував проти їх задоволення та просив оскаржуваний вирок залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ч.1 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Оскільки в апеляційних скаргах обвинуваченого та його захисника не оспорюється винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочин та правильність кваліфікації його дій, апеляційний суд не переглядає оскаржуваний вирок в цій частині та констатує, що дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані судом за ч.2 ст.194 КК України.
Що стосується доводів обвинуваченого та його захисника щодо призначеного покарання, апеляційний суд приходить до таких висновків.
Частина 2 ст. 50 КК України встановлює, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак тощо.
Покарання повинно бути справедливим балансом з однієї сторони між необхідністю застосування заходів примусу внаслідок вчиненого кримінального правопорушення і усвідомлення винною особою необхідності її понести, а з іншої сторони такі заходи примусу мають бути достатніми для перевиховання особи і попередження нових злочинів.
У постанові Другої судової палати ККС у складі ВС від 02.11.2021 у справі №643/13256/17 зазначено, що поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Разом із тим, процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, у значенні ст. 414 КПК означає з'ясування судом, насамперед, питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон вчинене у конкретному випадку злочинне діяння. Беручи до уваги те, що у ст. 12 КК дається лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що знаходить своє відображення у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд 1-ої інстанції, на виконання приписів зазначеної норми кримінального закону та судової практики, врахував ступінь тяжкості інкримінованого злочину; характеристику його особи, який має місце проживання, раніше не судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд 1-ої інстанції визнав щире каяття, повне визнання вини.
Обставин, які обтяжують покарання судом 1-ої інстанції не встановлено.
Що стосується аргументів обвинуваченого та його захисника з приводу того, що він у повному обсязі визнав вину у вчиненні інкримінованого злочину, щиро розкаявся, апеляційний суд зауважує, що зазначені обставини були враховані судом під час призначення покарання.
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання сторони захисту про наявність на утриманні обвинуваченого неповнолітніх дітей із родиною, оскільки під час апеляційного перегляду оскаржуваного вироку встановлено, що обвинувачений розлучений, з родиною не мешкає та спільним побутом не пов'язаний.
На переконання апеляційного суду ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_7 має місце проживання, раніше не судимий, не є безумовною підставою для призначення йому менш суворого покарання, оскільки такі не стали для обвинуваченого стримуючим фактором від вчинення умисного злочину.
Твердження обвинуваченого з приводу того, що у вказаному кримінальному провадженні у потерпілої відсутні матеріальні претензії, жодним чином не знижує ступінь суспільної небезпеки інкримінованого злочину.
За таких обставин, на переконання апеляційного суду, з урахуванням ступеню тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставин його вчинення та наслідків, обставин, які пом'якшують та обтяжуючих покарання, а також характеристики особи обвинуваченого, суд 1-ої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо того, що виправлення ОСОБА_7 можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання є мінімальним, визначеним санкцією ч.2 ст.194 КК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду 1-ої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б стали безумовною підставою для скасування чи зміни оскарженого вироку, в ході апеляційного розгляду не встановлено.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що призначене судом 1-ої інстанції покарання є справедливим, обґрунтованим та необхідним для виправлення ОСОБА_7 та запобігання вчиненню ним нових злочинів, у зв'язку з чим не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг та зміни або скасування оскаржуваного вироку.
Керуючись ст.ст. 24, 370, 404, 405, 407, 419, 424, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та захисника - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Вирок Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2025 року, відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.194 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою у той же строк з дня отримання копії ухвали.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4