Справа № 138/3199/24
Провадження №11-кп/801/928/2025
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
15 жовтня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем судового засідання ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
захисника - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м .Вінниці апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_8 на ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.06.2025 року, якою задоволено клопотання старшого дізнавача СД Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 , затверджене прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12024025160000203 від 20.04.2024 за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
27.09.2023 наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 16 солдата ОСОБА_11 призначено на посаду оператора відділення управління командира батареї другої мінометної батареї першого механізованого батальйону.
Солдат ОСОБА_11 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, відповідно до вимог ст.ст. 11,16,49,127,128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, окрім іншого, зобов'язаний свято та непорушно додержуватись Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно та чесно виконувати військовий обов'язок, бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, удосконалювати свою виучку та майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватись вимог Статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять не лише про нього, а й про Збройні Сили України в цілому, точно та вчасно виконувати покладені на нього обов'язки та поставлені йому завдання, додержуватись військової дисципліни, не допускати негідних учинків, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників).
Згідно до ст.ст. 3,4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, окрім іншого, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог Статутів Збройних Сил України, а також зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватись Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги Статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Згідно ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недорканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність.
Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України солдат ОСОБА_11 вчинив кримінальне правопорушення (проступок) за наступних обставин.
18.04.2024 близько 19 год 20 хв солдат ОСОБА_11 , перебуваючи у під'їзді багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , а саме біля квартири АДРЕСА_2 , у ході раптово виниклої сварки, на ґрунті особистих неприязних відносин із ОСОБА_8 , маючи умисел на заподіяння останньому тілесних ушкоджень, умисно наніс йому одного удару своєю правою рукою зжатою у кулак в ділянку правого ока, чотири удари своєю правою рукою зжатою у кулак в ділянку голови справа та не менше двох ударів своєю ногою в ділянку правого стегна.
В результаті протиправних дій ОСОБА_12 потерпілому ОСОБА_8 спричинено легкі тілесні ушкодження у вигляді: синця на верхньому та нижньому повіці правого ока, які сходяться у зовнішнього та внутрішнього кутів, забійної рани на шкірі по верхньому та нижньому краю правої очниці в поперековому направленні, синця по задній поверхні правої вушної раковини, трьох синців на волосистій частині голови в правій тім'яній ділянці, забою м'яких тканин правого стегна по передній поверхні, забою м'яких тканин лівого передпліччя по передній поверхні в верхній третині, які виникли від неодноразової дії тупого предмета, по механізму - удар.
Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.06.2025 задоволено клопотання старшого дізнавача СД Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 , затверджене прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 . Застосовано до ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем свого проживання, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 463 від 22.08.2024. Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 5000 (п'ять тисяч) гривень моральної шкоди .
Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що до ОСОБА_11 слід застосувати примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем свого проживання, враховуючи характер та тяжкість захворювання, тяжкість вчиненого діяння, ступінь небезпечності хворого ОСОБА_11 , а також висновок судово-психіатричної експертизи №463 від 22.08.2024.
Оцінюючи у сукупності висновки судово-медичної експертизи, обставини зазначені позивачем в позовній заяві, суд першої інстанції дійшов висновку, що в результаті спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 зазнав фізичного болю, приниження честі та гідності, що привело до позбавлення звичайного циклу його життя, переживань, пристосування до негативних умов існування, пов'язаних з необхідністю лікування, витрачання часу на відвідування лікарів та дізнавача. З огляду на характер та глибину моральних страждань, керуючись принципом розумності та справедливості, беручи до уваги особу відповідача, який спричинив тілесні ушкодження потерпілому в стані неосудності, компенсація моральної шкоди в розмірі 5000 гривень буде, на думку суду першої інстанції, достатньою для відшкодування.
Не погодившись з постановленою ухвалою, потерпілий ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, просив скасувати ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.06.2025 та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції з обов'язковим проведенням комісійної судово-психіатричної експертизи, з урахуванням стану психіки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційну скаргу потерпілий мотивує тим, що суд першої інстанції при задоволенні клопотання старшого дізнавача та застосуванні до ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність України - згідно з ч. 2 ст. 19 КК України, особа, яка вчинила злочин у стані алкогольного чи наркотичного сп?яніння, не звільняється від кримінальної відповідальності. Вживання ОСОБА_11 наркотичних засобів є доведеним фактом, однак суд без належного обгрунтування визнав його неосудним.
Крім того висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. ОСОБА_11 не перебував на психіатричному обліку до скоєння злочину та не мав встановлених діагнозів хронічного психічного захворювання. Він був визнаний придатним до служби в ЗСУ, що додатково підтверджує його осудність на той момент. Ці обставини залишились поза належною увагою суду.
Вказує на неповне з'ясування психічного стану ОСОБА_11 , а саме чим викликаний його психічний розлад - способом життя та вживанням заборонених препаратів чи стресовими умовами військової служби. Судом не були належно досліджені матеріали кримінального провадження, не надано належної правової оцінки у взаємозв'язку з іншими доказами, а відтак у суду були відсутні підстави для визнання особи неосудною на момент вчинення злочину та застосування до ОСОБА_11 примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем проживання, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 463 від 22.08.2024.
В судове засідання не з'явились особа стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_11 та його законний представник ОСОБА_13 належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, до канцелярії Вінницького апеляційного суду додаткових заяв не надсилали.
Відповідно до ухвали Вінницького апеляційного суду від 17.09.2025 прийнято рішення про застосування приводу до ОСОБА_11 для забезпечення його явки в судове засідання, що призначене на 15.10.2025. Вказаний привід не був виконаний, у зв'язку з відсутністю ОСОБА_11 за місцем проживання на момент перевірки, згідно листа.
Захисник особи стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні зазначив, що не знає причини неявка ОСОБА_11 , висловив думку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності ОСОБА_11 та його законного представника ОСОБА_13 . Вказав, що він неодноразово приймав участь в судових засіданнях по даній справі, зауважень від ОСОБА_11 з приводу захисту його інтересів в суді не надходило, а тому адвокат ОСОБА_7 вважає, що зможе на належному рівні забезпечити інтереси та права свого клієнта під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_8 у відсутність ОСОБА_11 .
Прокурор не заперечував проти розгляду справи у відсутність ОСОБА_11 за вказаних обставин.
Від потерпілого ОСОБА_8 до суду надійшла заява у якій він просить проводити судовий розгляд його апеляційної скарги без його участі, зазначає що підтримує вимоги апеляційної скарги в повному обсязі та надає пояснення.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечив проти задоволення апеляційної скарги потерпілого, зазначив, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, а тому просив залишити її без змін, думку захисника особи стосовно якої вирішується питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_11 - адвоката ОСОБА_7 який також заперечив проти задоволення апеляційної скарги потерпілого, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_8 -задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Особа, стосовно якої вирішувалось питання про застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_11 суду першої інстанції повідомив, що орієнтовно 6 років тому у нього почалися розлади психічної діяльності через розлучення батьків, а також на фоні вживання наркотичних засобів. Пояснив, що інколи чує голоси невідомих людей. Періодично проходив лікування у Вінницькій психоневрологічній лікарні. Коли вживає ліки стан психічного здоров'я нормальний. 18.04.2024 перебував по місцю свого проживання, почув (в голові) голос сусіда, який його ображав. Підійшов до дверей квартири, витяг потерпілого у під'їзд, наніс йому удари руками та ногами. Точну кількість ударів та локалізацію не пам'ятає. До цього конфліктів не було.
Законний представник ОСОБА_11 - ОСОБА_13 , суду першої інстанції дала покази, згідно яких, про хворобу онука знає, все почалося ще після закінчення школи. Був агресивний, лікувався в м. Вінниця. Лікуванням займалась дочка але близько 2-х років тому, остання виїхала за кордон на роботу. ОСОБА_11 проживає сам, приймає ліки. Про обставини мобілізації онука законному представнику не відомо.
Суд першої інстанції вірно дав юридично-правову оцінку показанням ОСОБА_11 та ОСОБА_13 .
Враховуючи, що в апеляційній скарзі факт вчинення ОСОБА_11 суспільно-небезпечного діяння та його кваліфікація не оскаржуються, тому колегія суддів переглядає ухвалу місцевого суду відповідно до ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги.
Порядок здійснення кримінального провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру регламентований главою 39 Кримінального процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 513 КПК України: підчас постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного характеру суд з'ясовує такі питання: 1) чи мало місце суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення; 2) чи вчинено це суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення особою; 3) чи вчинила ця особа суспільно небезпечне діяння, кримінальне правопорушення у стані неосудності; 4) чи не захворіла ця особа після вчинення кримінального правопорушення на психічну хворобу, яка виключає застосування покарання; 5) чи слід застосовувати до цієї особи примусові заходи медичного характеру і якщо слід, то які.
Встановивши, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння у стані неосудності або після вчинення кримінального правопорушення захворіла на психічну хворобу, яка виключає можливість застосування покарання, суд постановляє ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру.
Відповідно до роз'яснень, які містить п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду № 7 від 03.06.2005 року «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування» ухвала (постанова) у справі про застосування примусових заходів медичного характеру має відповідати вимогам кримінально-процесуального закону і крім вирішення питань, передбачених ст. 420 КПК, містити в собі як формулювання суспільно небезпечного діяння, визнаного судом установленим, так і посилання на перевірені в судовому засіданні докази, якими суд обґрунтовує свої висновки, а також мотиви прийнятого ним рішення по суті.
Згідно із ч. 2 ст. 19 КК України не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Як встановлено п. 1 ч. 1 ст. 93 КК України, примусові заходи медичного характеру можуть бути застосовані судом до осіб: які вчинили у стані неосудності суспільно небезпечні діяння.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 94 КК України залежно від характеру та тяжкості захворювання, тяжкості вчиненого діяння, з урахуванням ступеня небезпечності психічно хворого для себе або інших осіб, суд може застосувати такі примусові заходи медичного характеру, як надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку. Надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку може бути застосоване судом стосовно особи, яка страждає на психічні розлади і вчинила суспільно небезпечне діяння, якщо особа за станом свого психічного здоров'я не потребує госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги. При цьому, примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб (ст. 96 КК України), - висновку судово-медичної експертизи.
Колегією суддів встановлено, що судом першої інстанції, при постановленні ухвали про застосування щодо ОСОБА_11 примусових заходів медичного характеру, вказаних вимог закону дотримано.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_11 вчинив суспільно небезпечне діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
В ході розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 463 від 22.08.2024, ОСОБА_11 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, виявляв тимчасовий розлад психічної діяльності у вигляді гострого поліморфного психотичного розладу з симптомами шизофренії (F23/1). В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_11 не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, у зв'язку з чим було постановлено рішення про застосування до ОСОБА_11 примусового заходу медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем свого проживання.
Що стосується доводів апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 щодо вживання ОСОБА_11 наркотичних засобів, а також посилання на те , що ОСОБА_11 не перебував на психіатричному обліку до скоєння злочину та не мав встановлених діагнозів хронічного психічного захворювання, був визнаний придатним до служби в ЗСУ. Дані обстави враховані судом першої інстанції, а також не доводять та не спростовують факт скоєння суспільно - небезпечного діяння та причетність до нього ОСОБА_11 , також не спростовують результатів експертного дослідження встановлених у висновку судово-психіатричного експерта № 463 від 22.08.2024 , яка є чинною.
Таким чином, судом було встановлено, що ОСОБА_11 вчинив суспільно небезпечне діяння у стані неосудності. Відповідно до того ж висновку судово-психіатричного експерта № 463 від 22.08.2024 на час розгляду справи в суді першої інстанції у ОСОБА_11 виявлений психічний розлад у вигляді змішаного розладу особистості (F61.0). Не було встановлено змін у стані його здоров'я в наслідок яких відпала потреба у застосуванні примусових заходів медичного характеру.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для застосування щодо ОСОБА_11 примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем свого проживання.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно оцінив одержані у передбаченому КПК України порядку докази та вірно застосував щодо ОСОБА_11 примусові заходи медичного характеру.
З урахуванням вище наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване рішення про застосування щодо ОСОБА_11 примусових заходів медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги за місцем свого проживання, відповідно до висновку судово-психіатричного експерта № 463 від 22.08.2024.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді міськрайонним судом клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_11 , які б слугували підставою для скасування ухвали суду та постановлення нової ухвали про направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст. 95 КК України, 404, 405, 407, 419, 514 КПК України, апеляційний суд, -
Відмовити в задоволенні апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_8 .
Ухвалу Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 20.06.2025 року, якою задоволено клопотання старшого дізнавача СД Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_9 , затверджене прокурором Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_10 про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні №12024025160000203 від 20.04.2024 за підозрою ОСОБА_11 у вчиненні суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, - залишити без змін.
Ухвала суду може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 3-х (трьох) місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4